Справа № 569/23477/24
25 квітня 2025 року м. Рівне
Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Гордійчук І.О., розглянувши заяву представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Москаля Ярослава Олеговича, про скасування судового наказу від 19.12.2024 у цивільній справі №569/23477/24,-
Рівненським міським судом Рівненської області 19.12.2024 винесено судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Житло Сервіс Рівне» заборгованості в розмірі 2333,32 грн та судових витрат по справі.
24.04.2025 року до суду надійшла заява представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Москаля Ярослава Олеговича про скасування вищезазначеного судового наказу. Заява мотивована тим, що про судовий наказ стало відомо із відкритих даних сервісу «Судова влада України». ОСОБА_1 в жодних договірних правовідносинах із Стягувачем (ТОВ «УК «Житло Сервіс Рівне») не перебувала та не перебуває, а також жодних послуг від вказаної компанії не отримувала та не отримує, а тому здійсненні нарахування не можуть вважатись достовірним, також вказала, що матеріалів щодо розгляду справи, самого судового наказу та постанов про здійснення виконавчих дій - не отримувала, їй не надходили жодні претензій, та акти виконаних робіт (наданих послуг). Вважає заяву про видачу судового наказу необґрунтованою і не підтвердженою належними і допустимими доказами. Зазначається, що ОСОБА_1 не отримувала і не могла отримувати послуги з управління багатоквартирним будинком, оскільки зареєстрована і фактично проживає за іншою адресою.
Дослідивши матеріали справи та подані письмові докази, суд прийшов до висновку, що заява підлягає до задоволення.
За приписами ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4,5 частини першої статті 161 цього Кодексу.
Подана заява відповідає вимогам ст. 170 ЦПК України.
Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2011 року "Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження" судовий наказ видається лише за умови безспірності вимог.
Відповідно до ч. 3ст. 171 ЦПК Україниу разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз'яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. В ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленомустаттею 444 цього Кодексу.
Відтак, оскільки ОСОБА_1 заперечує проти вимог стягувача, на час розгляду даної заяви відсутні підстави для її повернення, приходжу до висновку, що заявлена вимога про скасування судового наказу є такою, що підлягає задоволенню.
При цьому, стягувач, який звертався до суду із заявою про видачу судового наказу не позбавлений права звернення до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження, визначеному ЦПК України.
Щодо вимог в частині стягнення судових витрат, суд приходить до такого висновку.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).
До заяви додано доказ сплати судового збору у розмірі 151,40 грн., що підтверджується квитанцією від 23.04.2025 р.
На підтвердження наданої правничої допомоги представником заявника подано до суду ордер на надання правничої допомоги від 12.04.2025 р.
За змістом положень ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд звертає увагу на той факт, що відповідно до частини першої ст.42 ЦПК України сторони є учасниками справи у справах позовного провадження, тоді як заява про скасування судового наказу розглядається в порядку наказного провадження.
У справах наказного провадження учасниками справи є заявник та боржник (ч.2 ст.42 ЦПК України).
Порядок розгляду справ наказного провадження визначений розділом II ЦПК України "Наказне провадження". Вказаний розділ ЦПК України окремо не передбачає порядку відшкодування витрат, пов'язаних із розглядом справи, які понесені боржником.
Суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування у справі. При цьому в силу принципу змагальності сторін, обов'язок доведення обставин, що мають значення для справи і на які сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України, покладається саме на сторони у справі. Отже, стягувач за правилами наказного провадження буде позбавлений можливості довести неспівмірність заявлених вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу або погодитися з розміром цих витрат.
ЦПК України не містить визначеного порядку розподілу судових витрат між учасниками наказного провадження, зокрема не містить норми, відповідно до якої у випадку скасування судового наказу на заявника, за судовим наказом, покладався би обов'язок відшкодування боржнику судових витрат. Отже, судові витрати підлягають розподілу тільки за результатами розгляду справи. У справі наказного провадження спір між стягувачем та боржником суд не вирішує, а тому підстави для розподілу судових витрат відсутні. Отже, саме по собі звернення кредитора (стягувача) з такою заявою до суду про видачу судового наказу не свідчить про необґрунтованість дій останнього (зловживання своїми правами), що могло б бути підставою для стягнення судових витрат, оскільки зазначене є його диспозитивним правом, передбаченим процесуальним законодавством.
З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що вимога про відшкодування судових витрат задоволенню не підлягає, оскільки зі змісту норм ЦПК України заявник позбавлений можливості заперечувати проти вимог боржника, що стосуються відшкодування витрат на правничу допомогу.
При цьому з огляду на приписи ч.2 ст.164 ЦПК України розподіл судових витрат, що понесені у наказному провадженні, законодавець пропонує здійснювати під час пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження.
Керуючись ст.ст.170, 171, 260 ЦПК України, -
постановив:
Поновити представнику заявника ОСОБА_1 - адвокату Москалю Ярославу Олеговичу строк на звернення до суду з заявою про скасування судового наказу.
Заяву представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Москаля Ярослава Олеговича, про скасування судового наказу від 19.12.2024 у цивільній справі №569/23477/24 - задовольнити частково.
Скасувати судовий наказ від 19.12.2024 виданий Рівненським міським судом Рівненської області у цивільній справі №569/23477/24 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управлінська компанія «Житло Сервіс Рівне» заборгованості в розмірі 2333,32 грн та судових витрат, що складаються з судового збору в розмірі 302,80 грн.
В задоволенні решти вимог заяви відмовити.
Роз'яснити стягувачу право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя І.О.Гордійчук