Справа № 569/7914/25
25 квітня 2025 року
Рівненський міський суд Рівненської області в особі головуючої судді Панас О.В.
розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , відділу ДРАЦС у Рівненській області Управління державної реєстрації Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Міністерства оборони України про встановлення батьківства, -
22.04.2025 до Рівненського міського суду надійшла на розгляд позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , відділу ДРАЦС у Рівненській області Управління державної реєстрації Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Міністерства оборони України про встановлення батьківства.
Просить зобов'язати Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненській області Управління державної реєстрації Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції внести зміни з до актового запису про народження ОСОБА_1 , складеного Посягвівською сільською радою Гощанського району Рівненської області за № 1-ГЮ 092679 від 01 червня 2000 року, зазначено батьком дитини ОСОБА_3 , замінити на «батько - ОСОБА_4 ».
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, та посилається на своє право звернення з даним позовом до суду відповідно до ст.ст. 128, 129 Сімейного Кодексу України.
Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у даній справі, суд враховує положення КпШС України, СК України , ЦПК України.
Відповідно до ст. 122 СК України, дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.
Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.
Згідно ст. 128 СК України ( Визнання батьківства за рішенням суду)
1. За відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.
2. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
3. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.
Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
4. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Стаття 129. Спір про батьківство між чоловіком матері дитини та особою, яка вважає себе батьком дитини
1. Особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред'явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства.
2. До вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.
Згідно зі ст. 135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
До 27.07.2010 року сімейні правовідносини в Україні регулювалися Кодексом про шлюб та сім'ю України.
Так, згідно ст.. 52 ( Визначення походження дитини від батьків, які перебувають між собою в шлюбі ), походження дитини від батьків, які перебувають між собою в шлюбі, засвідчується записом про шлюб батьків.
За ст.. 55 КпШС України ( Запис батьків, які не перебувають у шлюбі між собою), якщо батьки не перебувають у шлюбі між собою, запис про матір дитини провадиться за заявою матері, а запис про батька дитини - за спільною заявою батька і матері дитини, або батько записується згідно з рішенням суду. В разі смерті матері, визнання матері недієздатною, позбавлення її батьківських прав, а також при неможливості встановити місце її проживання, запис про батька дитини провадиться за заявою батька.
Стаття 56 КпШС України передбачала право оспорювання батьківства (материнства)
Так, особа, записана як батько або як мати дитини в книзі записів народжень або особа, яка фактично є батьком дитини, в разі смерті матері чи позбавлення її батьківських прав має право оспорити проведений запис протягом року з того часу, коли їй стало або повинно було стати відомо про проведений запис. Якщо до цього часу особа, записана як батько або як мати, була неповнолітньою, річний строк обчислюється з часу досягнення нею вісімнадцяти років.
Тобто, згідно діючого законодавства на момент народження позивача, правом оспорення батьківства були наділені особи, записані матір'ю та батьком.
З оглянутого судом свідоцтва про народження на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що згідно актового запису № 10 від 01.06.2000 Посягвівською сільською радою Гощанського району Рівненської області, батьками записані ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .
Так, згідно свідоцтва про одруження вбачається, що 25.11.1999 року було укладено шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , зареєстрований Посягвівською сільською радою Гощанського району Рівненської області, актовий запис № 11. Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_7 .
Отже, реєстрація народження ОСОБА_1 була проведена відповідно до положень ст.52 КпШС України, де батьками записані особи, які перебували у зареєстрованому шлюбі, який втратив чинність 27.07.2010 року у зв'язку з набуттям чинності Сімейного Кодексу України. До часу втрати чинності КпШС України, особи, записані батьками дитини, не оспорювали своє батьківство.
Ч.3 ст. 128 СК України надано право звернення до суду з позовом про визнання батьківство і самою дитиною, яка досягла повноліття.
Проте, за ч.4 ст. 128 СК України, таке право виникає у дитини, в разі внесення запису про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчиненого відповідно до ч.1 ст. 135 СК України, зі слів матері.
Окрім того, суд враховує правову позицію, викладену у Постанові Верховного Суду від 30 листопада 2023 року у справі № 161/10712/21 (провадження № 61-1153свп23) у аналогічних правовідносинах.
У постанові вказано, що у справі, що переглядається, перед касаційним судом постало кілька ключових питань:
«чи має стаття 136 СК України зворотну дію у часі? Тобто чи може заборона (досягнення дитиною повноліття), передбачена статтею 136 СК України, поширюватися на оспорення актового запису, вчиненого в 2002 році?
чи передбачав Кодекс про шлюб та сім'ю заборону на оспорювання актового запису після досягнення дитиною повноліття?
Щодо відсутності зворотної дії в часі статті 136 СК України
У пункті 1 Розділу VII Прикінцеві положення СК України передбачено, що цей Кодекс набирає чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України.
Якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин (стаття 8 СК України).
Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
У регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід, від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма) (див. абзац 1 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі № 1-7/99).
Касаційний суд вже звертав увагу, що за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина 1 статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 року (див., зокрема, постанову Верховного Суду України від 25 лютого 2015 року в справі № 6-20цс15, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 жовтня 2021 року в справі № 473/1343/18 (провадження № 61-9344св21).
У частині першій та третій статті 136 СК України передбачено, що особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття.
Касаційний суд зауважує, що:
норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 року;
у розділі VII Прикінцеві положення СК України законодавець не передбачив правил, аналогічних положенням абзацу 2 пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Тому заборона, запроваджена частиною третьою статті 136 СК України щодо неприпустимості оспорювання батьківства після досягнення дитиною повноліття немає зворотної дії в часі;
якщо актовий запис про народження дитини вчинений до ІНФОРМАЦІЯ_2 , то при його оспоренні застосовуються відповідні положення КпШС;
оскільки актовий запис № 1325 про народження ОСОБА_3 вчинений відділом державної реєстрації актів цивільного стану Луцького міського управління юстиції у Волинській області 22 серпня 2002 року, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню відповідні положення КпШС (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Щодо відсутності в КпШС заборони на оспорювання актового запису після досягнення дитиною повноліття
Походження дитини від батьків, які перебувають між собою в шлюбі, засвідчується записом про шлюб батьків (стаття 52 КпШС, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Батько і мати, які перебувають у шлюбі між собою, записуються батьками дитини в книзі записів народжень за заявою будь-кого з них (стаття 54 КпШС, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Особа, записана як батько або як мати дитини в книзі записів народжень, або особа, яка фактично є батьком дитини, в разі смерті матері чи позбавлення її батьківських прав має право оспорити проведений запис протягом року з того часу, коли їй стало або повинно було стати відомо про проведений запис (частина перша статті 56 КпШС, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Касаційний суд підкреслює, що:
законодавство про шлюб та сім'ю передбачало презумпцію про те, що батьком дитини жінки, яка перебуває у шлюбі, є не хтось інший, а її чоловік та допускало оспорювання запису в якості батька дитини для виправлення можливих помилок. В інтересах дитини, стаття 56 КпШС встановлювала нетривалий річний строк для оспорювання вказаного запису, обчислюваний з того часу, коли особі стало або повинно було стати відомо про проведений запис та не пов'язувала право на оспорювання батьківства з досягненням дитиною повноліття;
в КпШС не було передбачено заборону на оспорювання актового запису після досягнення дитиною повноліття.»
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ОСОБА_1 не наділений правом вимоги про встановлення факту батьківства.
Беручи до уваги зазначене, положення ч.4 ст. 128 СК України, суд не приймає позов ОСОБА_1 , про визнання батьківства, оскільки запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень не вчинений відповідно до ч.1 ст. 135 СК України, а відмова про прийняття судом позову прямо передбачена у нормі матеріального права.
На підставі викладеного та керуючись ст.260, 261, 315, 353, 354 ЦПК України, суд,- у х в а л и в:
Відмовити у прийнятті до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , відділу ДРАЦС у Рівненській області Управління державної реєстрації Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Міністерства оборони України про встановлення батьківства.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя О.В.Панас