Справа № 535/842/22
Провадження № 2/535/9/25
(ЗАОЧНЕ)
15 квітня 2025 року Котелевський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого - судді Мальцева С.О.,
секретар судового засідання Кашуба Ю.С.
без участі сторін
Ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 ;
третя особа: АТ «Перший Український Міжнародний Банк»:м. Київ вул. Андріївська, 4
розглянув у відкритому судовому засіданні позов про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності , визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.09.2023 року;
установив:
28 липня 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якій просить виділити їй депозиту, розміщеному в Акціонерному Товаристві «Перший Український Міжнародний Банк» на суму 6 600 доларів США, тобто 3 300 доларів США, що на день подання позову складає 120 681,00 грн по курсу НБУ та визнати за нею право власності на депозиту розміщеному в Акціонерному Товаристві «Перший Український Міжнародний Банк» на суму 6600 доларів США, тобто 3300 доларів США що на день подання позову складає 120 681,00 грн по курсу НБУ.
Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 12 серпня 2022 року позовну заяву повернуто позивачу.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 18 листопада 2022 року ухвалу Котелевського районного суду Полтавської області від 12 серпня 2022 рок скасовано, матеріали справи направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження по справі.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Котелевського районного суду Полтавської області від 12.12.2022 року справа № 535/842/22 провадження № 2/535/943/22 передана головуючому судді Мальцеву С.О.
Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 21.12.2022 року прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності.
Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 01.02.2023 року витребувано у Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» копію договору депозиту укладеного між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та АТ «Перший Український Міжнародний Банк» (з додатками та додатковими угодами за їх наявності) та відомості щодо розміру коштів на депозитному рахунку (у тому числі нарахованих відсотків за депозитом) станом на дату отримання АТ «ПУМБ» ухвали Котелевського районного суду Полтавської області.
Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 08.09.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 05.12.2023 року витребувано у Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ганшиної Олени Юріївни (61082, Харківська обл., м. Харків, вул. Василя Мельника, 4) відомості щодо спадкової справи після померлого ОСОБА_3 , кола спадкоємців та наявності заповіту.
Позивач ОСОБА_1 та представник позивачки - адвокат Плугатирьова Н.В., яка діє на підставі ордеру від 06.01.2023 року та договору про надання правової допомоги від 06.01.2023 року ( т.1 а.с. 61), у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник позивачки - адвокат Плугатирьова Н.В., надала до суду письмову заяву від 14.04.2025 року, в якій просить розгляд справи провести без їхньої участі, зазначивши що позовні вимоги підтримують повністю, з підстав викладених у позові, проти винесення заочного рішення не заперечують (т.2 а.с.73-74).
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся в установленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив. Клопотань та заяв від відповідача не надходило. В повідомленнях про вручення поштового відправлення за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві, а саме: АДРЕСА_3 , поверталися до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" або " за закінченням терміну зберігання". Також виклик відповідача було здійснено шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному сайті Судової влади.
Враховуючи вище викладене, суд вважає, що відповідач ОСОБА_2 про розгляд справи повідомлений належним чином.
Третя особа - АТ «Перший Український Міжнародний Банк» у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися в установленому законом порядку.
У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до вимог ч.4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Згідно вимог ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи вище викладене, та той факт що відповідач ОСОБА_2 належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання, але не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом.
Суд вважає, що оскільки, відповідно до ст. 12 ЦПК України судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін , неявкою до суду без поважних причин відповідач фактично відмовився від захисту своїх прав в суді, а відповідно до ч. 4 ст. 223 України суд має право у разі неявки відповідача, повідомленого належним чином про розгляд справи, вирішувати справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляти заочне рішення). Крім цього, на думку суду в матеріалах справи є достатньо доказів для її слухання та прийняття рішення по суті справи, і такий розгляд справи не буде порушенням права відповідача, як сторони у цивільному процесі.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи приходить до переконання, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якій просить виділити їй депозиту, розміщеному в Акціонерному Товаристві «Перший Український Міжнародний Банк» на суму 6 600 доларів США, тобто 3 300 доларів США, що на день подання позову складає 120 681,00 грн по курсу НБУ та визнати за нею право власності на депозиту розміщеному в Акціонерному Товаристві «Перший Український Міжнародний Банк» на суму 6600 доларів США, тобто 3300 доларів США що на день подання позову складає 120 681,00 грн по курсу НБУ.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 послалася на те, що в період укладеного шлюбу з ОСОБА_3 , чоловік ОСОБА_3 у 2020 році оформив на своє ім'я депозитний рахунок в Акціонерному Товаристві «Перший Український Міжнародний Банк» на суму 6 600 доларів США.
При цьому, 04.12.2021 року сторони розірвали шлюб.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 20.01.2022 року (т.1 а.с. 160).
Як установлено під час розгляду справи єдиним правонаступником після смерті ОСОБА_3 являється його син - ОСОБА_2 , що підтверджується копією матеріалів спадкової справи , наданих Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ганшиної Олени Юріївни (61082, Харківська обл., м. Харків, вул. Василя Мельника, 4) (т.1 а.с. 156-193).
Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 05.12.2023 року витребувано у Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ганшиної Олени Юріївни (61082, Харківська обл., м. Харків, вул. Василя Мельника, 4) відомості щодо спадкової справи після померлого ОСОБА_3 , кола спадкоємців та наявності заповіту.
Після отриманої копії спадкової справи №28/2022 року заведеної після смерті ОСОБА_3 позивачем було уточнено та доповнено позовні вимоги по справі.
Згідно уточненої та доповненої позовної заяви від 01.04.2025 року позивачка просить:
- Визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ганшиною О.Ю. видане на ім?я ОСОБА_2 , після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на грошові внески, з усіма видами відсотків, компенсацій та індексацій, що до них нараховані, які зберігаються у Філії Акціонерного Товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на депозитному рахунку № НОМЕР_2 .
- Визначити, що частка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у праві спільної сумісної власності подружжя становить 1/2 частку вкладу з відповідними відсотками, який зберігається в Філії Акціонерного Товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на депозитному рахунку № НОМЕР_2 .
- Визначити частку, ОСОБА_1 у праві спільної сумісної власності на вклад з відповідними відсотками, який зберігається в Філії Акціонерного Товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на депозитному рахунку № НОМЕР_2 - у розмірі частки.
- Визнати за ОСОБА_1 , Громадянка України, РНОКПП НОМЕР_3 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , право власності на наступне майно:
- частку вкладу з відповідними відсотками, які зберігаються в Філії Акціонерного Товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на депозитному рахунку НОМЕР_2 (т.2 а.с. 61-62).
У зв'язку з наведеними обставинами вважає, що має право на частину вищевказаного депозиту, оскільки даний депозитний рахунок було відкрито за час шлюбу, і бажає його розділити. Визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом від 04.09.2023 року, посвідчене приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ганшиною О.Ю. видане на ім?я ОСОБА_2 , просить з тих підстав, що об'єктом успадкованого майна є спірний депозитний рахунок , який вважає спільним сумісним майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частина 3 ст. 12 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Положеннями ст. 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Закон (ст. 368 ч. 3 ЦК України) зазначає, що майно, набуте подружжям за час їхнього шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст. 63 СК України).
Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована і один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Тлумачення норм сімейного законодавства свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були набуті.
Одже, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.
Згідно із зазначеними нормами при вирішенні питання про визнання майна подружжя їх спільною сумісною власністю чи особистою приватною власністю з'ясуванню підлягають, як підстави й час набуття такого майна, так і джерела його придбання.
Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Положеннями статті 57 СК України передбачено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею у набутті майна.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею/ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй/йому особисто.
У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.
Тому сам по собі факт відкритого в період шлюбу депозитному рахунку № НОМЕР_2 від 13.02.2021 року (т.1 а.с. 92-93) у Філії Акціонерного Товариства «Перший Український Міжнародний Банк» не є безумовною підставою для надання такому майну статусу спільної сумісної власності подружжя. За час розгляду даного спору позивачем до суду не було надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що кошти вкладені на депозит були спільним сумісним майном подружжя, а не належали ОСОБА_3 особисто. При цьому, також не було надано підтверджуючих доказів перебування у шлюбі у зазначений період укладення спірного депозиту, а саме 13.02.2021 року.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що надання спірному майну - депозитному рахунку статусу спільної сумісної власності подружжя неможливо установити за недоведеністю, а тому у задоволенні позовної вимоги про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на 1/2 частку у спільному майні необхідно відмовити.
Щодо позовної вимоги позивачки про визнання недійсним Свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.09.2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ганшиною О.Ю. видане на ім?я ОСОБА_2 , то суд виходить з наступного:
ОСОБА_1 просить визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом від 04.09.2023 року, посвідчене приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ганшиною О.Ю. видане на ім?я ОСОБА_2 з тих підстав, що об'єктом успадкованого майна є спірний депозитний рахунок , який вона вважає спільним сумісним майном подружжя.
Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
У ч. 2 ст. 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності з вимогами п.4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд вважає, що вимога про визнання недійсним Свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.09.2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ганшиною О.Ю. видане на ім?я ОСОБА_2 є похідною від вимоги про про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на 1/2 частку у спільному майні, оскільки фактично спірним майном є депозитний договір і при поділі майна , і зазначений у свідоцтві про право на спадщину.
Згідно ч.1 ст. 188 ЦПК України похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Відповідно до ч.1 ст. 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Оскільки позовна вимога про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на 1/2 частку у спільному майні є недоведена та у її задоволенні суд відмовляє з причин необґрунтованості та недоведеності первісної позовної вимоги, то похідна вимога також не підлягає задоволенню.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 слід відмовити повністю.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати , пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Враховуючи вище викладене, керуючись ст. ст.13, 89, ч.2 ст. 247, 264, 293, ч.7 ст.294, 315, 319 ЦПК України, суд; -
ухвалив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.09.2023 року, відмовити повністю.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати , пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи.
позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 ;
третя особа: АТ «Перший Український Міжнародний Банк»:м. Київ вул. Андріївська, 4
Повний текст рішення складено протягом десяти днів.
Суддя: С.О. Мальцев