Справа № 527/2365/24
провадження 2/527/62/25
14 квітня 2025 року м.Глобине
Глобинський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді А.В. Павлійчук,
за участі секретарів судового засідання - Ю.С. Козинко,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Глобинського районного суду Полтавської області цивільну справу № 527/2365/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,
23.08.2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення коштів. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 14 березня 2023 року його син ОСОБА_3 , 1992 року народження, під час військової служби в Збройних Силах України та захисту Батьківщини від повномасштабного вторгнення російської федерації, загинув. У грудні 2023 року він отримав частину грошової компенсації як батько загиблого захисника України та вирішив придбати нерухоме майно, а саме житло із розташованою у ньому станцією технічного обслуговування автомобілів (далі за текстом «СТО») для проживання там сімей двох інших його синів з можливістю їм там займатися власною справою. На початку січня 2024 року він домовився з відповідачем - ОСОБА_2 про відчуження належного йому СТО з житловим будинком розташованого у АДРЕСА_1 . Продавець (відповідач у справі) особисто наполіг на передачі йому авансової плати за майбутній продаж СТО у сумі 1 мільйон гривень, аргументуючи це необхідністю внесення плати за купівлю ним трактора. Для виконання попередньої домовленості про купівлю СТО, знаючи тривалий час відповідача як односельця, 10 січня 2024 року, він передав відповідачу, як аванс за майбутній договір купівлі-продажу нерухомого майна, кошти у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень, що було підтверджено продавцем (відповідачем у справі) ОСОБА_2 відповідною розпискою про отримання ним грошових коштів у вказаній сумі. Відповідач повідомив, що особисто виготовить всі необхідні для нотаріального посвідчення майбутнього договору купівлі-продажу СТО документи та повідоме про час і місце укладення вказаного договору. Цього ж дня відповідач передав йому ключі від всього нерухомого майна та допустив позивача і його родину до користування вказаним нерухомим майном. 20 лютого 2024 року ОСОБА_2 знову просив передати йому кошти у сумі 208 000 гривень для, буцімто, нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, «на всі нотаріальні послуги» і цього ж дня він передав відповідачу зазначену суму коштів, а ОСОБА_2 склав відповідну розписку про отримання цих коштів. Таким чином вказаним нерухомим майном позивач користувався з 10 січня 2024 року по 14 березня 2024 року. В цей час відповідач почав наполягати на сплату йому окремо грошових кошів за користування майном, а саме: сплату його якихось податкових зобов'язань у сумі 2000 грн., та за використану електроенергію в сумі 5 000 грн., хоча по лічильнику електроенергії сума за її використання була в межах 2 000 грн, а ніяк не 5 000 грн.. Так 1 лютого 2024 року позивач додатково сплатив відповідачу 7 000 грн., 1 березня - 7 000 грн., 1 квітня - 7 000 грн. Проте, через деякий час, у квітні 2024 року, відповідач почав наполягати на передачі йому решти суми за купівлю СТО - 900 000 грн., ще до будь-якого нотаріального оформлення правочину, повідомивши його, що всі необхідні документи він вже виготовив і кошти йому потрібні вже зараз, порушуючи цим їх попередню домовленість про сплату решти коштів за купівлю СТО лише у нотаріуса під час підписання договору купівлі-продажу. З метою укладення згаданого правочину позивач прибув до нотаріуса Люба Ж.М. яка роз'яснила йому, що кошти необхідно сплачувати після укладення договору купівлі-продажу, і пояснила, що продавець повинен надати весь пакет документів на нерухоме майно нотаріусу для проведення відповідних перевірок майна та осіб - сторін договору, перевірки можливості вчинення правочину, виготовлення відповідних документів нотаріусом. Лише після цього можливо буде укласти вказаний правочин щодо відчуження нерухомого майна. Однак відповідач до нотаріуса не прибув, передати документи нотаріусу відмовився, з чого ОСОБА_4 зробила висновок про або відсутність необхідних документів у продавця, або про наявність якогось боргу з його сторони, що унеможливить укладення договору купівлі - продажу майна. Оцінивши всі факти щодо вже переданих відповідачеві більш ніж значних коштів як авансової сплати за купівлю СТО, передачі йому ж більше 200 000 грн. для нотаріального оформлення до виконання нотаріусом будь-яких дій, факт отримання відповідачем коштів за електроенергію у значно більшому розмірі, факти наполягання відповідачем сплати його податкових зобов'язань, факт наполягання відповідачем сплати 900 000 грн. до будь - яких нотаріальних дій, позивач прийшов до висновку, що відповідач намагається ошукати його, виманити кошти і відмовитись укладати договір купівлі-продажу нерухомого майна, спричинивши позивачу значні матеріальні збитки. Таким чином відповідач своїми діями унеможливив укладення описаного вище договору купівлі-продажу нерухомого майна. На його наполягання повернути внесені ОСОБА_2 грошові кошти - аванс у сумі 1 208 000 гривень переданий останньому ним особисто, які перебувають у відповідача без достатньої правової підстави, відповідач безпідставно набуті кошти повернути йому відмовився. На його особисті прохання та телефонні дзвінки з вимогою повернення кошти не реагував, до цього часу кошти не повернуті, його правомірні вимоги залишені відповідачем без задоволення. Крім зазначених вимог, ним неодноразово приймались міри вирішення справи у позасудовому порядку, для чого телефонував відповідачу, звертався до компетентних органів, проте його вимоги були залишені без уваги. Аванс за передбачену купівлю СТО відповідач не повернув. Тому він вимушений звернутися за захистом моїх порушених прав до Суду. Вважає, що відповідач не правомірно, без достатньої правової підстави набув його майно, а саме грошові кошти в сумі 1 208 000 гривень, що відповідно до нижченаведених матеріальних норм права зобов'язаний їх йому повернути. Позивач прохає стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в сумі 1 208 000 грн.
До судового засідання позивач направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, вказав, що позовні вимоги підтримує та прохає їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причин и неявки суд не повідомив.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
На підставі ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Приймаючи до уваги викладене, суд розглянув справу на підставі наявних у ній доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Згідно зі ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як встановлено судом, відповідно до розписки від 10 січня 2024 року ОСОБА_2 , одержав завдаток грошових коштів в сумі 1 000 000 гривень від ОСОБА_1 , за майбутній продаж СТО.
Відповідно до розписки від 20 лютого 2024 року ОСОБА_2 , одержав грошові кошти в сумі 208 000 гривень від ОСОБА_1 , за нотаріальне переоформлення СТО.
Як встановлено в судовому засіданні, договір купівлі продажу СТО в порядку, встановленому ст. ст. 655, 657 ЦК України, між сторонами укладено не було.
Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Ст. 657 ЦК України встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Враховуючи викладене, до договору купівлі - продажу, в тому числі, підлягають застосування положення ст.ст. 210,628, 638, 640 ЦК України.
Ч. 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ст. 334 ч. 4; 640 ч. 3; 657 ч. 1 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації. У випадках, коли сторони домовилися укласти договір, але належно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі повертаються в тому ж розмірі, в якому вони видавалися, оскільки, відповідно до ч.2 ст. 570 ЦК України вони є авансом, який повертається в тому ж розмірі, в якому видавався у відповідності до ч.1 ст.1212 ЦК України, як безпідставно набуте майно.
Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту: не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.
Враховуючи вищевикладене до спірних правовідносин слід застосовувати положення ст. 1212 ЦК України, згідно яких особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Згідно ч. 1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
За змістом ст.ст. 1212 ч. 2; 1214 ЦК України до безпідставно набутого майна відносяться також і гроші.
Факт набуття відповідачем ОСОБА_2 грошових коштів, які належать ОСОБА_1 без достатньої правової підстави підтверджується письмовими розписками та відеозаписом, які видані в порушення вимог чинного законодавства, що регулює питання, пов'язані з виникненням, переходом та припиненням права власності на нерухоме майно внаслідок купівлі - продажу, та не породжують у його учасників будь-яких цивільних прав та обов'язків договірного характеру.
Частинами 1, 2 ст. 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
На підставі встановлених обставини, суд вважає, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і підтверджуються наданими суду доказами, які є належними та допустимими, в зв'язку з чим підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 210,628, 638, 640, 655, 657, 1212, 1213 ЦК України , ст. ст. 12, 81, 141, 259, 264, 265, 266, 268 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , рнокпп: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , рнокпп: НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 1 208 000 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 12080,00 грн на рахунок: Отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код за ЄДРПОУ:37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106; Призначення платежу - Судовий збір.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , рнокпп: НОМЕР_2 );
відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , рнокпп: НОМЕР_1 ).
Повний текст рішення виготовлено 24 квітня 2025 року.
Суддя А. В. Павлійчук