Справа № 473/611/25
іменем України
"25" квітня 2025 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого - судді Вуїва О.В.,
за участю секретаря судового засідання Москаленко С.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вознесенську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У січні 2025 року ТОВ «ФК «ЕЙС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому вказувало, що 21 листопада 2023 року ТОВ «Качай Гроші» уклало з ОСОБА_1 . Договір кредитної лінії №00-10339617.
Відповідно до договору ТОВ «Качай Гроші» зобов'язалося відкрити на користь ОСОБА_1 кредитну лінію з встановленим лімітом кредитування в 5 000 грн та строком користування коштами у 240 днів, а відповідачка зобов'язалася вчасно повернути кредит (не пізніше 18 липня 2024 року), а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 0,98 % від суми кредиту за кожен день користування коштами протягом перших 30 днів кредитування (знижена процентна ставка), а в подальшому - 2,80 % від суми кредиту за кожен день користування коштами (стандартна процентна ставка), а також сплатити комісію за надання кредиту у розмірі 5 % від суми кредиту.
22 січня 2024 року ТОВ «Качай Гроші» уклало з ТОВ «Макс Кредит» Договір факторингу №22-01/2024, за яким первісний кредитор відступив ТОВ «Макс Кредит», як фактору, за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №00-10339617 від 21 листопада 2023 року.
16 серпня 2024 року ТОВ «Макс Кредит» уклало з ТОВ «ФК «ЕЙС» Договір факторингу №16082024-МК/ЕЙС, за яким ТОВ «Макс Кредит» відступило позивачу, як фактору, за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №00-10339617 від 21 листопада 2023 року.
Позичальниця свої зобов'язання за кредитним договором жодному з кредиторів належним чином не виконала, у зв'язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 30 310 грн, у тому числі:
-заборгованість за кредитом - 5 250 грн;
-заборгованість за процентами - 25 060 грн.
Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідачки у повному обсязі.
В судове засідання представник позивача не з'явився, проте в матеріалах справи (позові) міститься заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, судом відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи за місцем її реєстрації, причину неявки суду не повідомила.
Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представник позивача у позові не заперечував проти такого порядку вирішення спору.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.
Зокрема, суд встановив, що 21 листопада 2023 року ТОВ «Качай Гроші» уклало з ОСОБА_1 . Договір кредитної лінії №00-10339617.
Відповідно до договору ТОВ «Качай Гроші» зобов'язалося відкрити на користь ОСОБА_1 кредитну лінію з встановленим лімітом кредитування в 5 000 грн та строком користування коштами у 240 днів, а відповідачка зобов'язалася вчасно повернути кредит (не пізніше 18 липня 2024 року), а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 0,98 % від суми кредиту за кожен день користування коштами протягом перших 30 днів кредитування (знижена процентна ставка), а в подальшому - 2,80 % від суми кредиту за кожен день користування коштами (стандартна процентна ставка), а також сплатити комісію за надання кредиту у розмірі 5 % від суми кредиту.
22 січня 2024 року ТОВ «Качай Гроші» уклало з ТОВ «Макс Кредит» Договір факторингу №22-01/2024, за яким первісний кредитор відступив ТОВ «Макс Кредит», як фактору, за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №00-10339617 від 21 листопада 2023 року.
16 серпня 2024 року ТОВ «Макс Кредит» уклало з ТОВ «ФК «ЕЙС» Договір факторингу №16082024-МК/ЕЙС, за яким ТОВ «Макс Кредит» відступило позивачу, як фактору, за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору №00-10339617 від 21 листопада 2023 року.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).
Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Качай Гроші» та ОСОБА_1 з дотриманням положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» уклали між собою кредитний договір в електронній формі, узгодили у ньому усі істотні умови, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальниця підписала договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Таким чином, ОСОБА_1 набула статусу, прав та обов'язків позичальниці у кредитних правовідносинах з ТОВ «Качай Гроші».
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.
Водночас, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено можливість встановлення кредитодавцем додаткових комісій, пов'язаних з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, які включаються до загальних витрат за споживчим кредитом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, зокрема повинен повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.
Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1078, ч. 1 ст. 1082 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ст. 514, ч. 1 ст. 1084 ЦК України).
З матеріалів справи, а саме копії Інформаційної довідки ТОВ «Платежі Онлайн» від 09 вересня 2024 року №204/09 з додатками (а.с. 74-75) вбачається, що кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання шляхом перерахування позичальниці кредиту у розмірі 5 000 грн на її особисту банківську картку (реквізити якої зазначено останньою в п. 2.8 кредитного договору).
Зі свого боку ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала.
За встановленого, до ТОВ «ФК «ЕЙС», як фактора, перейшли всі права кредитора, що виникли з кредитного договору №00-10339617 від 21 листопада 2023 року.
Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості станом на 16 серпня 2024 року заборгованість за кредитним договором становить 30 310 грн, у тому числі:
-заборгованість за кредитом - 5 250 грн (5 000 грн (тіло кредиту) + 250 грн (комісія за видачу кредиту));
-заборгованість за процентами - 25 060 грн (нарахованими за період з 21 листопада 2023 року до 27 травня 2024 року).
Вказана заборгованість (зокрема щодо нарахування договірних процентів) повністю узгоджується з умовами договору, зокрема з погодженими сторонами розміром процентної ставки та строком кредитування.
Також, як встановлено судом, до заборгованості за кредитом кредитор включив заборгованість за комісією за видачу кредиту. Проте слід врахувати, що сторони обумовили в кредитному договорі комісію за видачу кредиту, а тому такі дії банку не суперечать умовам договору та не призвели до нарахувань, що не передбачені умовами правочину. Водночас, наданий розрахунок не оспорений жодною зі сторін.
Тому вказана заборгованість на підставі ст.ст. 526, 530 ЦК України підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС».
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 2 422,40 грн судового збору.
Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн, то в цій частині суд виходить з наступного.
Дійсно, відповідно до вимог ст.ст. 133, 137, 141 ЦПК України суд в залежності від результату розгляду справи зобов'язаний розподілити між сторонами витрати на професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду копію Договору про надання правничої допомоги від 22 листопада 2024 року №2211/Е, укладеного між ТОВ «ФК «ЕЙС» та Адвокатським бюро «Тараненко та партнери», з додатками, які містять узгоджені тарифи за надані послуги, а також документи, що містять перелік, детальний опис та узгоджену сторонами вартість виконаних робіт, необхідних для надання правничої допомоги, зокрема: вивчення матеріалів справи, кількість витраченого часу - 2 год., вартість послуги - 1 000 грн; підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів, кількість витраченого часу - 1 год., вартість послуги - 500 грн; підготовка та подача клопотання про витребування інформації про зарахування кредитних коштів, кількість витраченого часу - 1 год., вартість послуги - 500 грн; складання позовної заяви, кількість витраченого часу - 2 год., вартість послуги - 5 000 грн.
Проте у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.
Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором.
Даний спір є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, справа не передбачає необхідності виконання значного обсягу дій та робіт, необхідних для її підготовки та розгляду.
Водночас є сумнівними з точки зору розумності адвокатські послуги щодо складання позовної заяви у стандартній справі незначної складності за ставкою, що значно перевищує середній розмір аналогічних послуг.
Отже, зважаючи на категорію даної справи, яка є нескладною, враховуючи усталену практику, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об'єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, розміру позовних вимог, а тому дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 4 500 грн.
Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 282, 284, 289 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (м. Київ, вул. Харківське шосе, 19, офіс 2005; код ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за Договором кредитної лінії №00-10339617 від 21 листопада 2023 року, що утворилася станом на 16 серпня 2024 року, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 5 250 (п'ять тисяч двісті п'ятдесят) гривень; заборгованість за процентами за користування кредитом (за період з 21 листопада 2023 року до 27 травня 2024 року) у розмірі 25 060 (двадцять п'ять тисяч шістдесят) гривень, а всього в загальному розмірі 30 310 (тридцять тисяч триста десять) гривень, а також в повернення 6 922 (шість тисяч дев'ятсот двадцять дві) гривні 40 копійок судових витрат.
Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідачки, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя: О.В. Вуїв