Справа 127/12732/25
Провадження 1-кс/127/5418/25
24 квітня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого слідчого відділу Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_6 , в рамках кримінального провадження № 42022271300000095 внесеного до ЄРДР 23.12.2022, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці, Вінницької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, раніше судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 5 ст. 407 КК України, -
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання старшого слідчого слідчого відділу Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_6 , яке погоджене з прокурором, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
Клопотання мотивовано тим, що слідчим проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 42022271300000095 внесеного до ЄРДР 23.12.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 5 ст. 407 КК України, в ході розслідування якого виникла необхідність у застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_4 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В ході розгляду, з матеріалів клопотання встановлено, що 09.11.2022 наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 249, солдата ОСОБА_7 , призвано на військову службу до 199 навчального центру ( АДРЕСА_3 ) та відряджено до військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до ст. ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», останній вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу під час мобілізації, на особливий період, є день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Згідно вимог п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
17.03.2014 ОСОБА_8 Президента України №303/2014 «Про часткову мобілізацію» на території України оголошено часткову мобілізацію та після його затвердження 17.03.2014 Верховною Радою України цей Указ набрав чинності, у зв'язку з чим в Україні відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» розпочався особливий період.
У зв'язку з військовою агресією рф проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, згідно з п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Законом України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому продовжувався та триває до теперішнього часу.
Солдат ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, окрім іншого, зобов'язаний свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно й чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов'язки й додержуватись вимог статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому, точно та вчасно виконувати покладені на нього обов'язки та поставлені йому завдання, додержуватись військової дисципліни, не допускати негідних учинків, виконувати розпорядок дня військової частини, точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників), а також у разі потреби відлучитись питати дозволу у командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.
Згідно до ст. ст. 3-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, окрім іншого, військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України, а також зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватись Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Водночас, у порушення зазначених вище норм законодавства України військовослужбовець військової служби за контрактом, військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_7 , вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
08.12.2022 солдат ОСОБА_7 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від № 331, прибув у службове відрядження з метою навчання фахової підготовки та був зарахований на посаду курсанта 1 навчальної батареї навчального зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 та поставлений на продовольче забезпечення з 09.12.2022.
У невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше 08:00 години 12.12.2022, перебуваючи в районі розташування військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_4 , у курсанта 1 навчальної батареї навчального зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_7 , виник злочинний умисел тимчасово ухилитися від військової служби в умовах воєнного стану.
Реалізуючи свій злочинний умисел, в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, діючи умисно, з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, в умовах воєнного стану, у невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше 08:00 години 12.12.2022, ОСОБА_7 самовільно, без поважних причин залишив місце служби, а саме розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_4 , і до вищезазначеної військової частини не повернувся та ухилявся від проходження військової служби до 23.04.2025.
За час відсутності у військовій частині, ОСОБА_7 , обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами вказаної військової частини, про самовільне залишення військової частини не повідомляв та проводить час на власний розсуд.
Він же, у порушення зазначених вище норм законодавства, будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, окрім іншого, зобов'язаний свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно та чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватись вимог Статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому, точно та вчасно виконувати покладені на нього обов'язки та поставлені йому завдання, додержуватись військової дисципліни, не допускати негідних учинків, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників), у разі потреби відлучитись питати дозволу у командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.
Відповідно до ст. ст. 1, 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна зобов?язує кожного військовослужбовця бездоганно та неухильно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України, окрім іншого, передбачено, що кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю. Право приватної власності набувається у порядку, визначеному законом.
Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» № 65/2022 у зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань оголошено проведення загальної мобілізації на території України.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 у зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України в Україні уведено воєнний стан із 05:30 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався відповідними Указами Президента України та триває по теперішній час.
08.12.2022 солдат ОСОБА_7 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від № 331, прибув у службове відрядження з метою навчання фахової підготовки та був зарахований на посаду курсанта 1 навчальної батареї навчального зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 та поставлений на продовольче забезпечення з 09.12.2022.
Так, 22.04.2025 близько 15 годині 30 хвилин ОСОБА_7 , прибув до магазину ТМ «YABLUKA» (ТОВ «АРМСТРОНГ», ЄДРПОУ 45475508) (далі - магазин), що знаходиться у приміщенні торгівельно-розважального центру «Sky Park» (далі - ТРЦ «Sky Park»), розташованому за адресою: м. Вінниця, вул. Миколи Оводова, 51, та будучи клієнтом вказаного магазину розпочав вести розмову із працівниками, під час якої у останнього ( ОСОБА_7 ) раптово виник злочинний умисел спрямований на відкрите викрадення чужого майна із визначенням предмету посягання у вигляді комплекту навушників «Air Pods Pro».
Реалізуючи свій злочинний умисел, близько 17:00 години, ОСОБА_7 , діючи умисно, з корисливими мотивом та метою, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, не відмовляючись від злочинного умислу, направленого на незаконне особисте збагачення, розуміючи, що його дії є відкритими для магазину, підійшовши до столу вказаного магазину та здійснивши розпакування коробки із вмістом комплекту навушників «Air Pods Pro» (2 Gen), with USB-C (MTJV3) із серійним номером SF541XHVW5V, які знаходились на вказаному столі та взявши їх до рук відкрито ними заволодів. На прохання працівників магазину повернути вищевказаний товар, останній не реагував та покинув місце вчинення злочину, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
Своїми умисними діями ОСОБА_7 завдав ТОВ «АРМСТРОНГ», ЄДРПОУ 45475508, матеріальної шкоди на суму 8799 грн..
При всебічному, повному й неупередженого дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, 23 квітня 2025 року, - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Вінниці, українця, громадянина України, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , який раніше засуджувався: 25.12.2001 Ленінським районним судом міста Вінниці за ч. 2 ст. 141, ч. 2 ст. 81 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців. На підставі ст. 75 КК України, від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки; 07.12.2006 Ленінським районним судом міста Вінниці за ч. 1 ст. 125 КК України, до покарання у вигляді 200 годин громадських робіт. На підставі п. 1 ч. 1 ст. 49-1, ч. 5 ст. 74 КК України, від відбування покарання звільнити у зв'язку із закінченням строків давності; 08.08.2007 Ленінським районним судом міста Вінниці за ч. 1 ст. 125 КК України, до покарання у вигляді 100 годин громадських робіт. На підставі ч. 1 ст. 49-1, ч. 4 ст. 74 КК України, від відбування покарання звільнити; 25.09.2014 Вінницьким міським судом Вінницької області за ч. ч. 2, 3 ст. 190, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 358 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 8 місяців - повідомлено про те, що він підозрюється у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем без поважних причин тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану, тобто в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненому в умовах воєнного стану, тобто в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
22.04.2025 о 20:25 годині ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами:
- матеріалами службового розслідування військової частини;
- наказом командира військової частини;
- медичною характеристикою;
- протоколами допитів свідків;
- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення;
- протоколом затримання у порядку ст. 208 КПК України;
- протоколом обшуку;
- повідомлення про підозру;
- іншими матеріалами досудового розслідування.
У діях ОСОБА_4 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а саме нез'явлення військовослужбовцем вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану та ч. 4 ст. 186 КК України, а саме відкритому викраденні чужого майна (грабежі). Санкція ч. 5 ст. 407 КК України, - позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років, та санкція ч. 4 ст. 186 КК України, - позбавленням волі на строк від семи до десяти років.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, яке згідно ст.12 КК України є тяжким злочином.
Підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності за вчинений злочин;
- незаконно впливати на свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
- вчинити інше кримінальне правопорушення.
Враховуючи те, що відносно підозрюваного ОСОБА_4 до Вінницького міського суду Вінницької області за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 182, ч. ч. 1, 4 ст. 296 КК України, останній вчинив кримінальне правопорушення проти порядку несення військової служби в умовах воєнного стану, а також умисний корисливий злочин, розуміє невідворотність покарання, пов'язаного із позбавленням волі, отже відсутні соціально стримуючі фактори тому існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_4 може продовжити свою протиправну діяльність та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, існують ризики передбачені п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_4 , розуміючи те, що він вчинив умисні тяжкі злочини, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, з метою ухилення від відповідальності за вчинене може ухилятися від органів досудового розслідування та суду, а також маючи анкетні дані свідків у кримінальному провадженні незаконно впливати на них з метою зміни їх показань, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Застосування до підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу не може запобігти вищевказаним ризикам, оскільки:
- особисте зобов'язання, є недостатньо дієвим запобіжним заходом, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та міру можливого покарання, особу підозрюваного, його репутацію та соціальні зв'язки;
- особиста порука, не може бути застосована, оскільки у ОСОБА_4 , відсутні поручителі, які заслуговують на довіру та зможуть доставити останнього до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу;
- домашній арешт, є недостатньо суворим запобіжним заходом, а також враховуючи складність контролю за виконанням підозрюваним покладених на нього обов'язків під час такого запобіжного заходу.
Всі вищевказані обставини, у своїй сукупності свідчать про те, що застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу до підозрюваного в рамках даного кримінального провадження є недоцільним та малоефективним, оскільки вони не можуть запобігти наявним ризикам.
У відповідності до ч. 5 ст. 182 розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зважаючи на те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, а саме передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 186 КК України, слід застосувати до останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без права застави.
За таких обставин та беручи до уваги, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти зазначеним ризикам, а тому слідчий просив слідчого суддю клопотання задовольнити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, слідчому судді пояснив, що по кримінальному провадженні існує ризик, зокрема те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, тому може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, чинити тиск на свідків, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, що унеможливлює обрання йому менш суворого запобіжного заходу.
Підозрюваний ОСОБА_4 під час судового розгляду заперечив проти задоволення клопотання слідчого, слідчому судді пояснив, що орган досудового розслідування являється упередженим по відношенню до нього, окрім того з приводу оголошеної йому підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, пояснив, що повістки про виклик йому не надходили, органом ВСП жодних дій для повідомлення його не вчинялося, за весь термін він місця проживання не змінював та не переховувався, додатково зазначивши, що надані стороною обвинувачення листи Укрпошти про його повідомлення являються підробленими, окрім того пояснив, що він має намір продовжити свою службу в лвах Збройних Сил України, з приводу оголошеної йому підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, слідчому судді пояснив, що навушники він придбав та здійснив оплату онлайн, та після здійснення оплати покинув територію магазину, а тому оголошена йому підозра є необґрунтованою.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_5 підтримала заперечення підозрюваного, слідчому судді пояснила, що клопотання сторони обвинувачення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 є необґрунтованим, підозра оголошена ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України не містить достатніх доказів на підтвердження обставин зазначених у підозрі, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є надто суворим, окрім того зазначила, що ОСОБА_4 являється керівником Благодійної організації «Благодійний Фонд «Лагуна», одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, а тому просила слідчого суддю застосувати відносно підозрюваного більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі у вигляді домашнього арешту в певний період доби за місцем фактичного проживання останнього.
Слідчий суддя, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши та проаналізувавши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався за фіксації судового процесу технічними засобами.
Стаття 177 КПК України, передбачає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Стаття 183 КПК України, передбачає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.
Відповідно до вимог ст. 184 КПК України під час досудового розслідування слідством встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, чинити тиск на свідків, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводяться наданні сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначених у клопотанні.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 5 ст. 407 КК України, підтверджується матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
При цьому, слід звернути увагу, що згідно положень чинного КПК, на стадії досудового розслідування оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті їх оцінки з точки зору достатності й допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи.
На цій стадії слідчий суддя, враховуючи правову позицію ЄСПЛ, оцінює оголошену підозру лише з точки зору її обґрунтованості.
Так, згідно позиції, що висловлена у рішеннях ЄСПЛ і яку використовують слідчі судді, зокрема «Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» № 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Тобто, обґрунтованою є підозра яка побудована на фактах, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність і стандарт доказування «обґрунтована підозра» вважається досягнутим, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
Щодо рівня імовірності, за якого підозра вважається обґрунтованою, то цей стандарт доказування не передбачає, що уповноважені особи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, які необхідні на наступних етапах кримінального провадження.
За наявності обґрунтованих даних, які спростовують усі чи деякі обставини вчинення кримінального правопорушення, прокурор має право змінити раніше повідомлену підозру чи, за наявності для цього підстав, прийняти рішення про закриття провадження.
В даному випадку, з'ясовані під час розгляду клопотання обставини свідчать про те, що повідомлення про підозру було здійснено за наявності фактичних даних, які давали прокурору можливість дійти висновку, що ОСОБА_4 може бути причетним до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, а додані до клопотання документи містять фактичні дані, які дають підстави слідчому судді на даній стадії процесу вважати, що причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінальних правопорушень, які йому інкримінують органи досудового розслідування, є імовірною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру.
Отже, у даному випадку оголошена ОСОБА_4 підозра з огляду на практику ЄСПЛ відповідає критеріям обґрунтованості.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що прокурором наведені, відповідно до ст.ст. 177-178 КПК України, мета та підстави застосування запобіжного заходу, а також враховані обставини, які повинні враховуватися при обранні запобіжного заходу.
Разом з тим, метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто, до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК Україниі встановлених в судовому засіданні, а також, відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність (пп. «а» п. 1ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
За приписами ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Вирішуючи питання про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу, слідчий суддя враховує вік та стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання останнього та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Зокрема слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_4 , має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, раніше судимий, підозрюється у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років .
Разом із тим, органом досудового розслідування обґрунтовано наявність низки ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Зокрема, на теперішній час органом досудового розслідування ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні умисних тяжких кримінальних правопорушень. Враховуючи обставини кримінального правопорушення, тяжкість покарання за злочин, особу підозрюваного, тому слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що перебуваючи на волі підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, чинити тиск на свідків, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що унеможливлює обрання йому більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
При цьому слід зазначити, що чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що підозрюваний обов'язково здійснюватиме такі дії, однак має об'єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.
Разом з тим, підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу ОСОБА_4 слідчий суддя не вбачає.
Прокурором в ході розгляду даного клопотання доведено, що вказані в клопотанні ризики, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів в даному випадку є недоцільним та не можливим і саме - тримання під вартою може запобігти зазначеним в клопотанні ризикам, а тому дане клопотання слідчий суддя вважає обґрунтованим, доведеним, та таким, що підлягає до задоволення.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України, тому слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для визначення підозрюваному розміру застави.
На підставі наведеного, керуючись ст. 176 - 178, 183, 184, 186, 193, 196, 197, 309, 400 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого слідчого відділу Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_6 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Строк тримання під вартою діє протягом 60 (шістдесяти) днів з моменту затримання ОСОБА_4 , тобто до 20 години 25 хвилин 21 червня 2025 року (відповідно до протоколу затримання) в межах строку досудового розслідування.
Строк дії ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити до 21 червня 2025 року.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Подача апеляційної скарги на дану ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя