Справа № 149/1254/25
Провадження №1-кс/149/278/25
25.04.2025 р. м. Хмільник
Слідча суддя Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області ОСОБА_1 , дослідивши клопотання представника ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 в порядку ст. 206 КПК України,
25 квітня 2025 року до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області надійшло клопотання представника ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 в порядку ст. 206 КПК України.
Клопотання обґрунтоване тим, що 18 квітня 2025 року, невідомі особи, у м. Хмільник, Вінницької області, затримали чоловіка заявниці ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доставили його до ІНФОРМАЦІЯ_2 , що за адресою: м. Хмільник, вул. Небесної Сотні, 22, де по даний час утримають всупереч його волі. У ОСОБА_4 забрали мобільний телефон та під фізичним та психологічним примусом змушують пройти військово - лікарську комісію, без медичних документів, в яких зафіксована історія хвороби останнього. ОСОБА_5 має ряд медичних діагнозів: поздовжена плоскостопість обох стоп ІІІ ступеня; остеопороз надп'ятково - човнуватих та п'ятково - кубоподібних суглобів обох стоп І ст. (М21.4). У зв'язку з чим відповідно до довідки ВЛК № 440/2 від 13 червня 2024 року є придатним для служби лише: у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах, медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони. З метою припинити такі незаконні дії працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 , на гарячу лінію «102» звертався роботодавець ОСОБА_4 - ФОП ОСОБА_6 .
З огляду на те, що ОСОБА_4 незаконно, без рішення суду, утримують в приміщенні державного органу - ІНФОРМАЦІЯ_3 , службові та посадові особи якого, згідно чинного законодавства не уповноважені на затримання осіб, яке передбачене чинними КПК України та КУпАП, просив зобов'язати уповноважених осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 припинити дії щодо незаконного затримання ОСОБА_4 .
Дослідивши клопотання та додані до нього документи, слідча суддя дійшла висновку про наявність правових відстав для відмови у відкритті провадження за цим клопотанням з огляду на таке.
Відповідно до вимог п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя здійснює судовий контроль за дотриманням прав, свобод та осіб у кримінальному провадженні.
Кримінальне провадження досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п.10 ч.1 ст.3 КПК України).
Положеннями ч. 3 ст. 26 КПК України передбачено, що слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України.
Згідно із ч.1 ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 206 КПК України слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, пов'язаним із позбавленням особи свободи, і полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установи тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням вимогам режиму цих установ.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про попереднє ув'язнення», підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до КК України і КПК України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 КПК України.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення», установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
Отже, відповідно до ч. 1 ст. 206 КПК України та Закону України «Про попереднє ув'язнення» слідчий суддя може зобов'язати орган державної влади чи службову особу додержуватися прав такої особи, якщо вона тримається під вартою в слідчому ізоляторі Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, чи ізоляторі тимчасового тримання.
Як вбачається з матеріалів клопотання, заявник звернулася до слідчого судді з клопотанням, в порядку ст. 206 КПК України, в якому просить звільнити ОСОБА_4 , який незаконно утримується ІНФОРМАЦІЯ_4 в АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 2 ст. 206 КПК України, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому КПК України порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
З аналізу ст. 206 КПК України можна зробити висновок, що слідчий суддя забезпечує дотримання прав особи, яка тримається під вартою органом державної влади чи службовою особою, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому КПК України порядку.
Глава 18 КПК України, ст. 206 КПК України регламентує відносини під час досудового розслідування, а саме запобіжні заходи, затримання особи.
Із клопотання адвоката ОСОБА_3 не вбачається, що правовідносини щодо перебування ОСОБА_4 в ІНФОРМАЦІЯ_4 виходять із норм КПК України, водночас до клопотання не долучено доказів того, що громадянина ОСОБА_4 незаконно затримано представниками органу державної влади чи службовими особами. Зі змісту клопотання не вбачається, що відносно ОСОБА_4 , здійснюється кримінальне провадження чи особа тримається під вартою в установі, перелік яких передбачено ст.4 Закону України «Про попереднє ув'язнення», крім того, в клопотанні не оскаржуються рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора. Також не надано доказів внесення заяви ФОП ОСОБА_6 до ЄРДР.
Як вбачається із змісту клопотання у даному випадку має місце незгода заявника із діями посадових осіб ТЦК та СП, пов'язаними з мобілізацією.
Згідно із нормами кримінального процесуального законодавства службові (посадові) особи ІНФОРМАЦІЯ_3 не є уповноваженими службовими особами, яким надано право на здійснення затримання в рамках кримінальної юрисдикції. Відтак, ОСОБА_4 не є затриманою особою в розумінні кримінально-процесуального законодавства, а тому повноваження слідчого судді на вказані правовідносини не поширюються.
Таким чином, у слідчої судді відсутні повноваження, визначені КПК України, для з'ясування підстав позбавлення волі особи у інших випадках, не пов'язаних із досудовим розслідуванням конкретного кримінального провадження та розгляду у порядку ст. 206 КПК України скарги, поданої не в рамках кримінального провадження.
При цьому, слідча суддя звертає увагу заявника на те, що у разі порушення її прав чи інтересів, чи прав або інтересів ОСОБА_4 службовими (посадовими) особами ІНФОРМАЦІЯ_3 при здійсненні ними своїх повноважень, пов'язаними із мобілізацією, для судового захисту вона вправі звернутись із адміністративним позовом до компетентного адміністративного суду.
Положеннями КПК України не врегульовано питання щодо відмови у відкритті провадження за скаргою, яка подана в порядку ст. 206 КПК України.
Згідно ч.6 ст.9 КПК України, у випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст. 7 КПК України.
Частиною 4 ст.304 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Враховуючи викладене, слідча суддя вважає, що наявні правові підстави для відмови у відкритті провадження за поданою скаргою.
Керуючись ст. ст.2, 3, 9, 24, 26, 206, 309, 372 КПК України, слідча суддя,
Відмовити у відкритті провадження за клопотанням представника ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 в порядку ст. 206 КПК України.
Ухвала про відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її постановлення.
Слідча суддя: