Справа № 136/618/25
провадження № 2-а/136/15/25
"25" квітня 2025 р. м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Присяжного О.І.,
за участю секретаря судового засідання Мельник В.Р., позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови,
Стислий виклад позицій учасників справи.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом, в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 № 1830 від 25.03.2025, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в розмірі 17 000 грн за адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП;
- провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього за ч. 3 ст. 210 КУпАП - закрити.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 15.03.2025 він прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де на нього було складено протокол № 246 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП, свою вину у вчиненому позивач не визнавав та пояснив, що він офіційно працює в КЗ «Липовецька публічна бібліотека» на посаді кочегара, де здійснюється військовий облік та його персональні дані неодноразово подавались до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому вважав, що його персональні дані були поновлені за рахунок інформації, яку надав відповідачу роботодавець позивача. Окрім того, позивач вказує на ту обставину, що 19.05.2024 набув чинності Закон № 3696-ІХ «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким статтю 210 КУпАП було доповнено частиною 3, а саме щодо порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період, при цьому, після 18.05.2024 Президент України не приймав указу про оголошення мобілізації, а тому у позивача не виникло обов'язку виконати припис абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На підставі викладеного вважає, що відсутня подія адміністративного правопорушення, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП є безумовною підставою для закриття провадження у справі.
У поданому до суду відзиві на позовну заяву начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 зазначає, що позов є безпідставним, оскільки в діях позивача є склад правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210 КУПАП.
Так, 15 березня 2025 року під час перебування позивача у ІНФОРМАЦІЯ_3 було виявлено порушення правил військового обліку, а саме: ОСОБА_1 не уточнив протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. За фактом вчинення правопорушення старшим офіцером ІНФОРМАЦІЯ_2 майором ОСОБА_3 було складено протокол за № 246 відносно громадянина ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Позивач перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_2.
Позивач, відповідно до інформації з АІТС «Оберіг», здійснив звірку даних під час особистої явки 15.03.2025 року. Водночас, у встановлений законом строк він не уточнив свої персональні дані. Відповідно до Закону України № 2232-ХІІ, строк для здійснення такого уточнення становить 60 днів і тривав з 19.05.2024 року по 16.07.2024 року включно. Оскільки позивач підлягав взяттю на військовий облік, на нього поширювався обов'язок оновлення персональних даних. Відповідно до чинного законодавства, громадяни можуть уточнити свої персональні дані через Центри надання адміністративних послуг, електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста, або безпосередньо у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. Під час складення протоколу позивач пояснив невиконання ним вимог законодавства тим, що вважав, начебто його персональні дані вже наявні в електронному реєстрі. Проте жодного підтвердження своїх слів не надав. При цьому у своїх поясненнях позивач не визнав вини у вчиненні адміністративного правопорушення. Перелік персональних даних, які громадяни в тому числі і позивач зобов'язані були уточнити, міститься у статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів". В цьому Переліку зазначені відомості в тому числі в пункті 17-1 зазначено відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов'язку. Зрозуміло, що ці дані може громадянин особисто виконати. В Примітці до ст. 210 КУпАП зазначено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Звернено увагу суду на те, що відповідно до законодавства, можливість отримання даних територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки з інших інформаційних реєстрів чи систем передбачена лише за наявності відповідних технічних умов. Станом на день встановлення законом строку на оновлення персональних даних, на день складення протоколу такої можливості у ТЦК не було. Крім того, законодавцем оновлення персональних даних встановлено, як обов'язок громадянина.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 08.04.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Витребувано з ІНФОРМАЦІЯ_1 матеріали справи за адміністративне правопорушення, стосовно ОСОБА_1 про притягнення до відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, у якій було винесено постанову № 1830 від 25.03.2025. Встановлено строк для надання відзиву та доказів до 17.04.2025.
16.04.2025 через систему «Електронний суд» подано відзив на позов за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 з долученими до нього матеріалами справи № 2/246 про адміністративне правопорушення за ознаками ч. 3 ст. 210 КУпАП на ОСОБА_1 .
17.04.2025 позивачем подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи з метою ознайомлення із матеріалами адміністративної справи.
Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, докази надані сторонами на підтвердження та спростування позовних вимог в їх сукупності, суд виходить з наступного.
Відповідно до постанови № 1830 від 25.03.2025, складеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , громадянин ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 6 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та абз. 4 підпункту 10-1 п. 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних згідно додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022, а саме не уточнив протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України, свої персональні дані через центр адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
За вказане діяння ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.
Розгляд справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності проводився за його відсутності, примірник постанови вручено позивачу 03.04.2025, що підтверджується його особистим підписом у постанові про адміністративне правопорушення.
Окрім зазначеної постанови, у матеріалах справи № 2/246 про адміністративне правопорушення за ознаками ч. 3 ст. 210 КУпАП на ОСОБА_1 наявні наступні документи:
-протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП № 246 від 15.03.2025 у якому зазначено суть вчиненого позивачем адміністративного правопорушення про який зазначено вище. У постанові зазначено про згоду ОСОБА_1 на розгляд справи за його відсутності, що засвідчено особистим підписом (а.с. 29);
--письмові пояснення ОСОБА_1 від 15.03.2025, відповідно до яких він повідомляє про неоновлення своїх персональних даних через те, що вважав, що його дані є в базі електронного реєстру та згода ОСОБА_1 на обробку персональних даних (а.с. 30);
-копія військового квитка НОМЕР_1 від 24.04.1984 виданого на ім'я ОСОБА_1 (а.с. 31-32);
Окрім того, відповідно до наданої відповідачем інформації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , стоїть на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5, звання - старший солдат, перебуває у сигнальному списку, підлягає призову на військову службу під час мобілізації, звірка даних при особистій явці - 15.03.2025 (а.с. 35).
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, основним завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи й цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Частиною 3 ст. 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, в особливий період.
Як визначено ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності зі законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За приписами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи, а притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (в даному випадку відповідач) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, крім того чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона притягненню до адміністративної відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову у справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте в справі рішення.
Частина 2 ст. 33 КУпАП встановлює, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, в тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, що також передбачено ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно із Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.
Отже, на дату вчинення правопорушення діяв особливий період.
Відповідно до вимог ст. 1, 3 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію». Відповідно до абз. 2 ст. 17 Закону України «Про оборону України», громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством. Згідно з ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (Закон № 2232-ХІІ), військовий обов'язок включає дотримання правил військового обліку. 18.05.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11.04.2024. Згідно зі ст. 42 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та пункту 19 Порядку №1487 громадяни України винні в порушенні правил військового обліку громадян України, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов'язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом. 19.05.2024 набув чинності Закон № 3696-ІХ «Про внесення змін до КУпАП щодо відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким ст. 210 КУпАП було доповнено частиною 3, а саме: щодо порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.
Відповідно до оскаржуваної постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку.
Відтак судом встановлено, що позивачем вчинено адміністративне правопорушення після 19.05.2024, тобто після набуття чинності Законом № 3696-ІХ, яким ст. 210 КУпАП було доповнено частиною 3, при цьому саме з 19.05.2024 порушення правил військового обліку в особливий період стало правопорушенням, за яке настає адміністративна відповідальність.
Разом з тим, позивач, проігнорувавши виконання обов'язку, покладеного на нього вищевказаними нормативно - правовими актами, на військовий облік в особливий період не став, порушив правила військового обліку і вчинив порушення законодавства про військовий обов'язок і військову службу в особливий період.
При цьому, суд приходить до переконання, що обставина офіційного працевлаштування позивача та здійснення роботодавцем військового обліку, не вказує на відсутність обов'язку у ОСОБА_1 перебувати на військовому обліку та дотримуватись інших правил військового обліку.
Згідно з частиною першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, § 29).
Позивачем не надано суду належних, достатніх та достовірних доказів, які б спростували факти викладені в оскаржуваній постанові, при цьому доводи позивача повністю спростовуються доказами наданими відповідачем в підтвердження правомірності свого рішення. Відповідач довів належними доказами факт вчинення позивачем зазначених в оскаржуваній постанові адміністративних правопорушень.
Зважаючи на те, що судом не встановлено належних доказів, що спростовують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд вважає, що постанова № 1830 від 25.03.2025, складена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , про притягнення позивача - ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП є правомірною, а підстави для її скасування відсутні. Притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення в межах санкції ч. 3 ст. 210 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн відповідає вимогами чинного законодавства.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, оцінюючи в сукупності наявні у справі докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат.
Згідно з частиною першою статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Оскільки в задоволенні позову відмовлено, то судові витрати стягненню з відповідача на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань не підлягають.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 194, 211, 217, 246, 250, 286 КАС України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови, - відмовити.
Судові витрати у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок покласти на позивача ОСОБА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом десяти днів із дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 );
Відповідачі: ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ - НОМЕР_3 );
Начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ).
Суддя Олексій ПРИСЯЖНИЙ