Справа № 131/1796/24
Провадження № 1-кп/131/125/2024
"23" квітня 2025 р. м. Іллінці
Іллінецький районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
та захисника обвинуваченого, адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №2 в м.Іллінці Вінницької області клопотання прокурора про продовження строків застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та клопотання захисника про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні, відомості по якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.10.2024 року за №12024020250000153, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України,
В провадженні Іллінецького районного суду Вінницької області (головуючий суддя ОСОБА_1 ) перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудового розслідування 08 жовтня 2024 року за № 12024020250000153, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
21.04.2025 року прокурор Липовецького відділу Немирівської окружної прокуратури ОСОБА_3 подала клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , який закінчується 28 квітня 2025 року, на 60 днів, мотивуючи тим, що завершити судовий розгляд справи з об'єктивних причин до завершення строку дії ухвали суду про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою неможливо, а ризики, які стали підставою для обрання та неодноразового продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 , продовжують існувати, що виправдовує його тримання під вартою та унеможливлює застосування більш м'якого запобіжного заходу, зокрема, домашнього арешту, оскільки він не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
В свою чергу, 23.04.2025 року захисником обвинуваченого ОСОБА_4 , адвокатом ОСОБА_5 , подане клопотання про зміну обвинуваченому запобіжного заходу, в якому просив суд відмовити в задоволенні клопотання прокурора про змінити обвинуваченому ОСОБА_4 застосований запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, поклавши на нього відповідні обов'язки та звільнити його з-під варти в залі суду. В обгрунтування заявленого клопотання зазначив, що відсутня обгрунтована підозра щодо скоєння кримінального правопорушення ОСОБА_4 , а також що ризики необґрунтовані, недоведені. Зокрема, вказав, що в поданому прокурором клопотанні не викладено обставини, що дають підстави обвинувачувати ОСОБА_4 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, а обставини вчинення ним даного кримінального правопорушення побудовані на припущеннях, не зроблено посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини, не викладено обгрунтувань щодо неможливості запобігання ризикам, зазначеним в клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, не викладено будь-яких доказів. В клопотанні прокурора не зроблено посилання на надані стороною захисту слідчим органам відповідні документи про місце його реєстрації та проживання в с. Дібровинці Оратівської ОТГ, про постійне місце його роботи в ТОВ «ТРАНС СЕЛ» водієм з перевезення вантажів, наявність батьків, брата та сестер, перебування на його утриманні трьох неповнолітніх дітей, позитивну характеристику з місця проживання. Крім того, відмітив, що в клопотанні прокурора не зазначено про те, що на даний час розгляду кримінального провадження суттєво змінились ризики, які мали місце при обранні ОСОБА_4 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в судовому засіданні допитана потерпіла, всі свідки зі сторони обвинувачення, прокурором надано всі письмові докази, що виключає вплив обвинуваченого на потерпілу, свідків та вчинення будь-яких інших дій, спрямованих на неналежний розгляд справи. Посилання в клопотанні на тяжкість вчиненого ОСОБА_4 особливо тяжкого злочину, як на підставу продовження тримання під вартою, є безпідставним, оскільки на даний час вина останнього у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, не доведена в суді.В зв'язку із вказаним, просив у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відмовити та застосувати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Прокурор в судовому засіданні підтримала клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 та пояснила, що підтримує його повністю, посилаючись на вказані у ньому мотиви. Проти задоволення клопотання захисника, адвоката ОСОБА_5 , про зміну запобіжного заходу заперечила.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечили щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Обвинувачений ОСОБА_4 суду вказав, що ризики на даний час відпали, він не має наміру переховуватися від суду та впливати на потерпілу, що не виправдовує подальше тримання його під вартою, та підтримав подане захисником клопотання. Захисник подане клопотання підримав та просив змінити обвинуваченому ОСОБА_4 застосований запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Суд враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
При вирішенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
З вказаного слідує, що рішення суду про продовження строку тримання під вартою буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає вимогам КПК України, але й постановлено з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.
При вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку тримання під вартою, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з того, що ризики, які були підставою для обрання останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зникли та не зменшились, будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.
Судом встановлено, що в межах даного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Іллінецького районного суду Вінницької області від 10 жовтня 2024 року до підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення застави, який починати обраховувати з моменту затримання, тобто з 09.10.2024 року по 07.12.2024 року (включно). Ухвалою слідчого судді Іллінецького районного суду Вінницької області від 28 листопада 2024 року продовжено підозрюваному ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, а саме до 09 січня 2025 року, а за ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 03 січня 2025 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_4 строк тримання під вартою на 60 днів, тобто включно по 02 березня 2025 року. Згідно ухвали Іллінецького районного суду Вінницької області від 27 лютого 2025 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_4 строк тримання під вартою на 60 днів, тобто включно по 28 квітня 2025 року
Суд враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років, та яке, відповідно до ст.12 КК України, класифікується як особливо тяжкий злочин, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винним за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, перебуваючи на волі може переховуватись від суду, чинити тиск на потерпілу у вказаному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Суд приймає до уваги і стадію даного судового провадження, в межах якого обвинувачений на даний час судом не допитаний, не досліджні письмові докази, відтак докази, на яких може ґрунтуватися або якими може спростовуватися обвинувачення, судом не досліджувалися. В разі переховування обвинуваченого, ризик якого залишається високим, стане неможливим подальше судове провадження та реалізація принципу змагальності сторін під час судового провадження, що також зумовлює подальше застосування тримання під вартою обвинуваченого.
Таким чином, з метою дотримання балансу між суспільним інтересом та правом особи на особисту свободу, суд дійшов висновку, що для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків та уникнення встановлених судом ризиків переховування від суду під тиском можливого відбування покарання, впливати на потерпілу, з метою запобігання спробам вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи тяжкість злочину, особу обвинуваченого, стан його здоров'я, міцність соціальних зв'язків, не зачіпляючи питання доказовості вини обвинуваченого, останньому доцільно продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою ще на шістдесят днів, тому клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід, з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діянь вчиненого ним, кореспондується з характером суспільного інтересу, тому суд вважає виправданою необхідність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, оскільки, на переконання суду наразі жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе в повній мірі запобігти вказаним ризикам та забезпечити виконання належної процесуальної поведінки обвинуваченим під час судового розгляду даного кримінального провадження. Крім того в суду відсутні відомості про неможливість утримання ОСОБА_4 в слідчому ізоляторі за станом здоров'я.
Оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, розмір застави не визначається.
При цьому, захисником обвинуваченого ОСОБА_4 , адвокатом ОСОБА_5 , під час судового засідання, як на підставу застосування щодо обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, не наведено жодної обставини, яка б свідчила про втрату актуальності вищевказаних ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Наявність у обвинуваченого зареєстрованого та постійного місця проживання, де він проживає спільно з близькими родичами, наявність неповнолітніх дітей, позитивна характеристика з місця проживання, суд не може розцінювати як підстави для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на домашній арешт, так як з урахуванням обставин інкримінованого йому кримінального правопорушення та його тяжкості, дані обставини не можуть бути підставою для зміни запобіжного заходу, оскільки вказані захисником обставини мали місце і при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , і самі по собі вони не можуть мінімізувати встановлені наявні ризики та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Доводи сторони захисту про те, що обвинувачений не має наміру переховуватися від суду, оскільки має постійне місце проживання та родину, самі по собі не можуть служити підставою для зміни запобіжного заходу, а мають враховуватися в сукупності з іншими обставинами, встановленими під час розгляду клопотання.
За вказаних обставин, клопотання захисника обвинуваченого про зміну застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт, який, з урахуванням встановлених під час судового засідання ризиків, передбачених ст.177 КПК України, об'єктивно не зможе запобігти цим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, є необґрунтованим, внаслідок чого задоволенню не підлягає.
З врахуванням вищевикладеного, вимог ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд приходить до переконання, що застосування більш м'яких запобіжних заходів аніж тримання під вартою не може запобігти існуючим в кримінальному провадженні ризикам, визначеним в ст. 177 КПК України, щодо обвинуваченого ОСОБА_4 та приходить до висновку, що клопотання прокурора обґрунтоване та підлягає задоволенню, а ОСОБА_4 слід продовжити застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 183, 197, 199, 370-372, 395 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с.Дібровинці Оратівського району Вінницької області, строк тримання під вартою на 60 днів, тобто включно по 21 червня 2025 року.
Строк дії ухвали - шістдесят днів, з 12 години 05 хвилин 23 квітня 2025 року по 12 годину 05 хвилин 22 червня 2025 року включно. Строк тримання під вартою ОСОБА_4 обчислюється з моменту затримання - з 01 години 35 хвилин 09 жовтня 2024 року. Дата закінчення строку тримання ОСОБА_4 під вартою - 01 година 35 хвилин 21 червня 2025 року.
У задоволенні клопотання захисника, адвоката ОСОБА_5 , про зміну застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту - відмовити.
Ухвала суду в частині продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - протягом п'яти днів з моменту вручення копії ухвали. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Іллінецького районного суду Вінницької області ОСОБА_6