Справа № 372/699/25
Провадження № 2-873/25
16 квітня 2025 року Обухівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Потабенко Л.В.
при секретарі Сидоенко Ю.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В лютому 2025 року позивач ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулось в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свій позов тим, що 05.09.2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» був укладений кредитний договір №403783, згідно з умовами якого відповідач отримав 7 800 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, після чого укладений кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті відповідача, якому в свою чергу були перераховані кошти, відповідно до умов п.2.1 кредитного договору шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника. 01.02.2024 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 01022024, згідно вищевказаного договору та у відповідності до ст.. 512 ЦК України, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 403783 від 05.09.2022 року. У зв'язку з чим ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулась із даним позовом до ОСОБА_1 , адже станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 68 203,20 грн. та складається з заборгованість за тілом кредиту - 7 800.00 грн.; заборгованість за відсотками - 60 403, 20 грн.
Ухвалою судді від 13.02.2025 року відкрито провадження по справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Представник позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у судове засідання не з'явився, проте у своєму клопотанні до суду позивач просив справу розглянути без участі його представника.
Відповідач в судове засідання не з'явилась на адресу суду надала відзив в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що приєднаний до матеріалів справи договір не містить її підпису як позичальника. Крім того зазначила, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що наявний в матеріалах справи Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту (у вигляді паперової копії) було створено у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що він підписувався електронним підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов'язковим реквізитом електронного документа, крім того зазначила, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази часу та способу генерування одноразового ідентифікатора, його направленні відповідачу, підтвердження пропозиції щодо укладення договору, зокрема довідка про ідентифікацію клієнта, хронологія вчинення дій щодо укладення кредитного договору у формі електронного правочину, а отже вимоги позивача на думку відповідача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Крім того матеріали справи не містять жодного доказу перерахування суми позики саме відповідачу (платіжне доручення, квитанція, чек).
20.03.2025 року на адресу суду ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надано відповідь на відзив, в якому зазначено, що підписавши даний Договір в електронній формі з використанням електронного підпису через одноразовий ідентифікатор відповідач підтвердила отримання та була ознайомлена з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, виходячи із обраних умов кредитування. Підтвердивши отримання всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз'яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати, в тому числі в разі невиконання зобов'язань за таким договором, також відповідачу було надано право ознайомитися із Правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», де були відображенні всі умови укладання таких електронних договорів, а тому просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 05.09.2023 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 403783.
Предметом Кредитного договору є надання кредитором позичальнику грошових коштів на наступних умовах: сума кредиту 7800 грн. 00 коп.; строк користування 365 днів; стандартна процента ставка, відсотків річних складає 2,2% в день.
ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» свої зобов'язання за кредитним договором № 403783 від 05.09.2023 року виконав в повному обсязі, однак ОСОБА_1 в порушення умов договору кредитні кошти не повернула, у зв'язку з чим розмір заборгованості склав 68203,20 гривень, що підтверджується розрахунком заборгованості
01.02.2024 року права вимоги за кредитним договором відступлені ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на підставі Договору факторингу №01022024.
Факт передачі права вимоги за вищевказаним договором, а також відповідний розмір зобов'язання, що існував на момент передачі підтверджується Актом приймання-передачі Реєстру Боржників від 01.02.2024 року до Договору факторингу №01022024 від 01.02.2024 року.
Таким чином ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» правомірно набуло право вимоги за кредитним договором №403783 від 05.09.2023 року.
Сума заборгованості ОСОБА_1 становить 68203,20 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту становить 7 800,00 грн., прострочена заборгованість за процентами становить 60 403 грн. 20 коп.
Відповідачу було надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості вихідний №Д3234 від 04.02.2025 року.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3 ст.11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З врахуванням викладено суд вважає, що для укладення цього договору в особистому кабінеті на сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит», відповідач подав анкету-заявку на отримання кредиту №403783. ТОВ «Селфі Кредит», було направлено відповідачу електронне повідомлення (SMS) - одноразовий ідентифікатор, при веденні якого останній підтвердив прийняття умов кредитного договору № 403783 від 05.09.2022 року.
Як убачається з довідки про ідентифікацію одноразовий ідентифікатор надісланий ОСОБА_1 05.09.2022 року на номер телефону, який було вказано відповідачем.
Таким чином, посилання відповідача на те, що він не укладав кредитний договір, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу ним на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку щодо доведеності позивачем факту укладення між сторонами зазначеного договору.
У той же час, звертаючись до суду, позивач зазначав про те, що ТОВ «Селфі Кредит», на виконання умов вказаного вище договору були фактично надані відповідачу кредитні кошти у розмірі 7800,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника, вказану ним при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті.
На підтвердження виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит», зобов'язань щодо перерахування коштів за кредитним договором суду надано копію кредитного договору № 403783 від 05.09.2022 року, додаток до договору №1, та розрахунок заборгованості.
Вказані документи які надані суду позивачем, не є доказами перерахування коштів, оскільки не належить до засобів доказування, передбачених ст. 76 ЦПК України, і не є первинним бухгалтерським документом.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Вищевказані документи надані позивачем не є а ні первинними бухгалтерськими документами, а ні документами зведеного обліку (виписками), не містять усіх передбачених законом реквізитів для переказу коштів і не відповідають імперативним вимогам належності та допустимості до таких доказів.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Фактично позивачем не надано належних та допустимих доказів видачі позичальнику кредиту у заявленій сумі, а саме: меморіальний ордер чи інший первинний бухгалтерський документ, що підтверджує перерахування кредитних коштів на рахунок позичальника первісним кредитором, виписки з рахунку кредитора за дату виплати коштів відповідачу відповідно до ст. 19 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», ч. 2 ст. 78 ЦПК України.
У випадку, якщо розрахунки ведуться готівкою, мають залишитись первинні касові документи (в той же час положення договору, прямо передбачають саме безготівковий розрахунок).
Посилання позивача на це розрахунок заборгованості є необґрунтованим, оскільки розрахунки заборгованості є внутрішніми документами фінансових установ та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 13 травня 2020 року у справі №219/1704/17.
Таким чином, позивачем не доведено належними доказами перерахування ТОВ ««Селфі Кредит», відповідачу коштів у розмірі 7800,00 грн. відповідно до вищевказаного кредитного договору.
З огляду на недоведеність факту надання кредиту, вимога про його повернення, як і нарахування на таку суму відсотків не може вважатися обгрунтованою.
Оскільки законодавство чітко встановлює перелік документів, на підставі яких здійснюється переказ і видача коштів з рахунків, за відсутності таких доказів у позивача вищевикладене означає недоведеність позовних вимог, що унеможливлює і стягнення будь-яких коштів, так як суд не може ґрунтувати своє рішення на припущеннях.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про те, що будь-яких належних та допустимих доказів фактичної видачі кредиту відповідачу матеріали справи не містять, відтак такі твердження позивача не можуть бути прийняті судом. За таких умов у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь банку в порядку повернення кредиту будь-яких коштів.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.3-13, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Л.В.Потабенко