Справа № 372/6561/24
Провадження № 2-503/25
24 квітня 2025 року Обухівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Проць Т.В.
при секретарі Лимаренко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В грудні 2024 року представник ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернувся до суду з вказаним позовом,в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором та судові витрати. Позовні вимоги мотивує тим, що 29.04.2021 року ОСОБА_1 уклав Договір про надання споживчого кредиту № 10003677112 з ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс», згідно умов якого відповідач отримав кредитні кошти в сумі 7 300 грн. Проте, відповідач не виконав належним чином кредитні зобов'язання, тому 05.09.2022 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 556/ФК-22, згідно умов якого відступлено право вимоги за кредитним договором № 10003677112 на користь позивача. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», тому позивач змушений звернутися до суду.
11.12.2024 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження.
06.02.2025 року на адресу суду надійшов відзив ОСОБА_1 на позовну заяву, в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки в позовній заяві та доданих до неї документів відсутні будь-які відомості, які б підтверджували факт укладання кредитного договору та перерахування коштів на рахунок відповідача.
17.02.2025 року представник позивача - ОСОБА_2 подала до суду відповідь на відзив, в якому зазначила, що відповідачем до суду не подано належних та допустимих документальних доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на картковий рахунок відповідача чи/або доказів того, що вказаний картковий рахунок не належить відповідачу.
17.02.2025 року ухвалою суду витребувано від АТ «ПУМБ» відомості про перерахування коштів ТОВ «Компані Інвест Фінанс» на користь ОСОБА_1
03.03.2025 року на адресу суду надійшло заперечення від ОСОБА_1 , в якому останній заперечує факт укладання спірного кредитного договору та факт отримання грошових коштів.
Крім цього просив застосувати строки позовної давності.
09.04.2025 року представник позивача - ОСОБА_2 подала до суду додаткові пояснення, де зауважила, що строк позовної давності не сплив, оскільки діяли обмеження карантину, а в подальшому початок дії військового стану.
14.04.2025 року на адресу суду надійшов лист від АТ «ПУМБ» з якого вбачається, що 29.04.2021 року проведена операція на суму 7 300 грн. (відправник ТОВ «ФК «Інвест Фінанс», ID транзакції 015476931232) з використанням сервісу переказу коштів через АТ «ПУМБ» на картку 5457082223548525.
Представник позивача подав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, щодо ухвалення судом заочного рішення не заперечив.
Відповідач в судове засідання не з'явився, подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Ознайомившись та дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов наступних висновків.
29.04.2021 року за власного волевиявлення, із повним розумінням умов кредитування та усвідомлення рівня відповідальності, з використанням сервісу online-кредитування ОСОБА_1 подав Заявку на отримання кредиту № 10003677112.
У відповідності до п.9.1 Договору укладення цього договору здійснюється за допомогою ІТС, доступ до якої забезпечується позичальнику через веб-сайт. Електронна ідентифікація позичальника здійснюється при вході позичальника в особистий кабінет у порядку, передбаченому законодавством, у тому числі шляхом перевірки кредитодавцем правильності введення коду, направленого кредитодавцем на номер мобільного телефону позичальника, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету.
Згідно п.1.3 вказаного договору для отримання кредиту подає заяву про надання кредиту. У разі позитивного рішення кредитодавця щодо надання кредиту, сторонами укладаються спеціальні умови.
Таким чином, договір про надання споживчого кредиту № 10003677112 від 29.04.2021 року з додатками був підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, оскільки без здійснення входу на сайт кредитора за допомогою логіну та пароля до особистого кабінету, внесення своїх персональних даних, номера телефону, такий договір не був би укладений, тому сторони досягли усіх істотних умов правочину.
Як вбачається з умов вказаного договору, сторони погодили, що Товариство надає кредит в сумі 7 300 грн. на строк 30 календарних днів, який може бути продовжено за ініціативою позичальника.
Кредитні кошти надаються кредитодавцем в безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, яку вказав позичальник.
На підтвердження факту перерахунку кредитних коштів позивач надав копію листа АТ «ПУМБ» за № КНО-/55 від 02.08.2024 року.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач неодноразово укладав Додаткові угоди для продовження строку кредитування та вносив відповідні оплати, які відображені в розрахунку заборгованості, що в свою чергу свідчить про визнання ним боргу.
Згідно розрахунку заборгованості первісного кредитора за період з 29.04.2021 року по 20.11.2021 року сума боргу відповідача складає 29 987,15 грн., з яких: 7300 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 22 687,15 грн. - заборгованість за відсотками.
05.09.2022 року згідно умов Договору факторингу № 556/ФК-22 ТОВ «ФК Інвест Фінанс» відступлено право вимоги за кредитним договором № 10003677112 від 29.04.2021 року на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», таким чином позивач наділений правом вимоги до відповідача.
30.10.2023 року позивач направив на адресу відповідача досудову вимогу за вих. № 3705702079-АВ, проте до цього часу заборгованість не погашена.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За змістом статей 205, 207 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Згідно ч. 6ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ст.3,12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).
Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Частиною 1 статті 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З урахуванням встановленого, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання не виконав, у передбачений в договорі строк кошти (суму позики) та нараховані відсотки за користування позикою не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість за основним зобов'язанням в сумі 7 300 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Разом з тим, вимога позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками в сумі 22 687,15 грн. задоволенню не підлягає, з огляду на таке.
Згідно до статей1046,1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст.1048та ч. 1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31.10.2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.
З умов договору вбачається, що строк кредиту може бути продовжено за ініціативою позичальника на кількість днів, зазначену в п.1.3 договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження.
Так, відповідач неодноразово підписував Додаткові угоди про продовження строку дії кредитного договору, однак з наданого позивачем розрахунку первісного кредитора вбачається, що останній платіж для пролонгації договору відповідач здійснив 07.08.2021 року.
Суд ставить під сумнів наданий позивачем розрахунок заборгованості, а саме за період з 21.08.2021 року по 20.11.2021 року, оскільки матеріали справи не містять доказів правомірності їх нарахування.
Таким чином, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованості відсотками в розмірі 4 684,62 грн.
Зважаючи на викладене, в іншій частині позову необхідно відмовити.
Вирішуючи питання щодо задоволення позову в частині стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1 - 3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Звертаючись до суду з позовною заявою, адвокат Романенко М.Е. надав Детальний опис робіт, виконаних адвокатом Білецьким Б.М., копію Договору про надання правової допомоги № 42649746 від 01.04.2024 року, Акт про підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом.
Суд звертає увагу на те, що предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором. На думку суду аналіз судової практики з цього питання, консультацію та роз'яснення з правових питань в межах даної справи, не мало потребувати такої кількості часу, що визначена адвокатом, оскільки дана категорія спорів є доволі поширеною так характеризується наявністю усталеної судової практики. Так само, із документів по суді справи та заяв з процесуальних питань, що подані адвокатом не вбачається, що їх складання потребувало від фахівця у галузі права додаткових зусиль та знань через типовість даного виду приватноправових спорів у сучасній юридичний практиці, та наведенням у таких заяв здебільшого норм чинного законодавства, використання яких є типовим для даного виду цивільно-правових спорів.
За таких обставин суд присуджує витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн.
Враховуючи понесені та документально підтверджені судові витрати, суд дійшов висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача витрат по сплаті судового збору пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 968,13 грн.
Керуючись ст.ст.259,263-265,354,355 ЦПК України, ст. 512-516, 525, 526, 533, 554, 610, 612, 624, 1048, 1049, 1054 ЦК України суд,-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 10003677112 від 29.04.2021 року у сумі 11 984,62 грн., 2000 витрат на правничу допомогу та витрати по сплаті судового збору у сумі 968,13 грн., а всього стягнути 14 952,75 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Т.В.Проць