Справа № 372/1704/25
Провадження № 1-кп-232/25
іменем України
24 квітня 2025 року Обухівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора: ОСОБА_3
обвинуваченого: ОСОБА_4
потерпілої ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025110000000054 від 16.01.2025 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Українка, Обухівського району, Київської області, українця, громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
15 січня 2025 року, приблизно о 16 год. 55 хв., військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_4 , керуючи технічно справним автомобілем «HYUNDAI GETZ» реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався по вул. Чумацький Шлях в м. Обухів, Київської області, в напрямку центру м. Обухів, в салоні якого на передньому пасажирському сидінні перебувала пасажирка ОСОБА_6 .. В цей же час по вказаній дорозі у зустрічному напрямку рухався автомобіль «ГАЗ-66», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_7 .. Під час руху, солдат ОСОБА_4 не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, тобто діючи необережно, не врахувавши дорожню обстановку та відволікаючись від керування транспортним засобом, у порушення вимог п. 1.5., п.п. «б» та «д» п. 2.3., п. 10.1, п. 11.3 та розділу 34 (вузька суцільна лінія дорожньої розмітки 1.1.) Правил, проявив неуважність під час керування автомобіля «HYUNDAI GETZ» реєстраційний номер НОМЕР_2 та не впоравшись з керуванням здійснив виїзд на зустрічну смуту руху, неподалік буд. № 41 по вул. Чумацький Шлях в м. Обухів Київської області, у результаті чого відбулося зіткнення правою стороною автомобіля «HYUNDAI GETZ» реєстраційний номер НОМЕР_2 з передньою частиною автомобіля «ГАЗ-66», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_7 , який рухався у зустрічному напрямку, в межах своєї смуги руху.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажирка автомобіля «HYUNDAI GETZ» реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої травми тулуба з розвитком поліорганної недостатності, які призвели до смерті.
Грубе порушення водієм ОСОБА_4 вимог пунктів 2.3 б), д); 10.1, 11.3 та розділу 34 (вузька суцільна лінія дорожньої розмітки 1.1.) Правил дорожнього руху, перебувають у прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілої ОСОБА_6 .
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України визнав повністю, та суду показав, що 15 січня 2025 року, керував автомобілем марки «HYUNDAI GETZ», в м. Обухів. Рухаючись в напрямку центру м. Обухів відволікся від керування транспортним засобом, оскільки сперечався та сварився з дружиною, та допустив зіткнення з іншим автомобілем внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода, в якій загинула його дружина. У вчиненому щиро кається та просив суд суворо його не карати, щиро шкодує що так сталося. Відповідні висновки він для себе зробив, та страждає за дружиною яка загинула в ції ДТП.
Показання обвинуваченого є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Потерпіла ОСОБА_5 суду показала, що ОСОБА_6 яка загинула в дорожньо-транспортній пригоді є її рідною сестрою. Про обставини ДТП їй нічого невідомо. Претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має. Щодо міри покарання просила суд не позбавляти волі обвинуваченого, оскільки останній душевно дуже страждає за її сестрою, з якою вони прожили тривалий час.
Враховуючи те, що обвинувачений у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті та беручи до уваги, що прокурор, та потерпіла також не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутність сумніву щодо добровільності його позиції, роз'яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, потерпілу та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Таким чином, суд вважає доведену вину ОСОБА_4 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_6 , та кваліфікує його дії за частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України.
Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, його особу та відношення до скоєного, обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Верховним Судом у постанові від 20.09.2023 по справі № 944/5954/22 наведено тлумачення прояву щирого каяття обвинуваченого.
У вказаній постанові витлумачено, що при встановленні обставини, яка пом'якшує покарання, а саме щирого каяття, необхідно враховувати, що щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль щодо вчиненого та бажання виправити ситуацію, яка склалася. Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого правопорушення. Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести відповідальність за вчинене, а також ця обставина повинна знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
Крім того, у постанові від 28.02.2024 по справі № 183/2097/23 Верховний Суд зазначив, що щирим каяттям є відверта негативна оцінка винною особою своєї кримінально караної поведінки, визнання тих обставин, які їй ставляться в провину, а отже, характеризує її поведінку після вчинення злочину з позиції психологічної переорієнтації, коли вона справді засуджує свій вчинок та визнає його антисуспільний характер, про що мають свідчити відповідні об'єктивні дані.
З огляду на вказане, суд визнає обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Призначаючи міру покарання ОСОБА_4 суд у відповідності зі ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, вчинив необережний злочин.
Суд зауважує, що згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
У правовій державі покарання передусім є виправним та превентивним засобом, в якій має використовуватись не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи.
На реалізацію принципу, встановленого частиною другою статті 61 Конституції України, згідно з яким юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, спрямовані положення статті 65 КК України. Зазначений принцип, зокрема, конкретизовано у положеннях Кримінального кодексу України щодо системи покарань, звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від покарання та його відбування, у тому числі призначення більш суворого покарання.
Керуючись загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК України), суд має призначати покарання конкретній особі за конкретний злочин, максимально індивідуалізуючи покарання.
Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки кримінального правопорушення, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.
Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину та передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.
Виходячи з мети покарання й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Тобто, кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, яке застосоване до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, тобто таким, що відповідає як тяжкості вчиненого кримінального правопорушення так і конкретним обставинам його вчинення, а також особливостям особи правопорушника.
Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.05.2023, винесеній за результатами розгляду справи № 135/563/22.
Отже, санкція ч. 2 ст. 286 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
Як роз'яснено у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.09.2023 винесеній у справі № 702/301/20, при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання за ст. 286 КК необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 14.09.2023 за результатами розгляду справи № 524/12818/21, санкція ч. 2 ст. 286 КК України надає суду можливість як призначати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і не застосовувати таке покарання до особи. Указане положення закону має альтернативний характер застосування і це питання, як визначив законодавець, суд вирішує на власний розсуд («судова дискреція») залежно від конкретних обставин кримінального провадження, характеру допущених особою порушень вимог Правил дорожнього руху, їх наслідків, тощо.
З огляду на викладене, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, враховуючи відомості про особу обвинуваченого та його посткримінальну поведінку, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у розмірі, наближеному до мінімального, що сприятиме запобіганню вчиненню останнім нових правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху та буде достатнім для його виправлення.
Крім цього, ураховуючи наявність встановлених судом пом'якшуючих обставин, ставлення обвинуваченого до скоєного, суд вбачає підстави для застосування щодо обвинуваченого положень ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування основного покарання з випробуванням та покладенням на обвинуваченого обов'язків, визначених ст. 76 КК України, тобто в умовах здійснення контролю за поведінкою обвинуваченого протягом іспитового строку.
Підстав для незастосування до обвинуваченого додаткового покарання, враховуючи наслідки кримінального правопорушення, суд не знаходить, а тому суд вважає правильним застосувати до ОСОБА_4 додаткову міру покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на певний строк.
На переконання суду, у даному випадку саме таке покарання відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів.
Питання щодо речових доказів необхідно вирішити згідно з вимогами ст. 100 КПК України.
Заходи забезпечення кримінального провадження - скасувати.
Документально підтверджені процесуальні витрати по справі на залучення експертів, у зв'язку з проведенням судових експертиз під час досудового розслідування - стягнути з обвинуваченого на користь держави.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки протягом іспитового строку:
- періодично з'являтися для реєстрації до командира військової частини (уповноваженого органу з питань пробації);
- повідомляти командира військової частини (уповноваженого органу з питань пробації) про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з командиром військової частини (уповноваженого органу з питань пробації).
Речові докази по справі: автомобіль марки «HYUNDAI GETZ» реєстраційний номер НОМЕР_2 та автомобіль марки «ГАЗ-66», реєстраційний номер НОМЕР_3 , що зберігають на майданчику тимчасового затримання транспортних засобів, повернути власникам.
Скасувати арешти на автомобілі марки «HYUNDAI GETZ» реєстраційний номер НОМЕР_2 та автомобіль марки «ГАЗ-66», реєстраційний номер НОМЕР_3 , накладені ухвалами слідчих суддів Шевченківського районного суду м. Києва від 24.01.2025 року.
Судові витрати по справі в сумі 20 975 грн. 70 коп. стягнути з ОСОБА_4 на користь держави за проведення експертиз.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Згідно ч. 2 ст. 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1