Справа № 372/6609/24
Провадження № 2-520/25
21 квітня 2025 року м. Обухів
Обухівський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Сташків Т.Г.,
за участю секретаря судового засідання Ленди С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Обухів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Українська міська рада Обухівського району Київської області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
І. Позовні вимоги та обґрунтування.
ОСОБА_1 звернувся до звернувся до Обухівського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_2 , у якому просить визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що зі згоди позивача 12.03.2003 року його сина було зареєстровано у квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка надана позивачу на підставі ордеру на службове житло від 16.03.1995 року Українською міською радою, коли останній працював у Обухівському РВГУ, відповідно до ст. 118 ЖК України, і користується до цього часу, як відповідальний квартиронаймач.
Однак, після реєстрації у вищевказаній квартирі відповідач там не проживав та не проживає, комунальні послуги не сплачує, що на даний час створює для позивача перешкоди в отриманні субсидії та змушує сплачувати комунальні послуги за дві особи.
Оскільки позивач зняти з реєстраційного обліку з квартири відповідача без його згоди він не може, а тому ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною позовною заявою.
ІІ. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 13.12.2024 року позовну заяву залишено без руху.
25.12.2024 року від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви та залучення до участі у справі у якості третьої особи Української міської ради Обухівського району Київської області.
Ухвалою суду від 22.01.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду 18.02.2025 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.
ІІІ. Позиції сторін.
У судове засідання позивач не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, щодо ухвалення заочного рішення не заперечив.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання, відзив на позов не надав.
Представник третьої особи - Української міської ради Обухівського району Київської області у судове засідання не з'явився, причини неявки суд не повідомив, заяви чи клопотань не подавав.
Згідно зі ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2)відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3)відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, на підставі ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим ухвалити заочне рішення.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо за положеннями ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).
Суд, розглянувши матеріали справи і оцінивши наявні в справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, вирішуючи справу, виходить з наступного.
ІV. Встановлені судом обставини, мотиви ухвалення рішення суду.
Відповідно до ст.ст. 4, 5 ЦПК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що на підставі ордеру № 16 від 16.03.1995 року, виданого Виконавчим комітетом Обухівської районної Ради народних депутатів на ім'я ОСОБА_1 , надано право зайняття службового жилого приміщення, а саме квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно рішення Виконавчого комітету Української міської ради № 201 від 27.09.2021 року з квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у якій зареєстровані ОСОБА_1 , 1967 року народження, та його син - ОСОБА_2 , 1987 року народження, знято статус «службова».
Відповідно до Витягу ВИХ-АП № 2348/12-24 від 08.10.2024 року, виданого Виконавчим комітетом Української міської ради Обухівського району Київської області вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано двоє осіб, а саме:
- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата реєстрації 26.12.1995 року;
- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дата реєстрації 12.03.2003 року.
Згідно Акту обстеження квартири/житлового будинку на предмет проживання осіб від 11.11.2024 року, вбачається, що комісією встановлено, що у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 не проживає з 2010 року.
Також, на підставі Акту обстеження від 11.11.2024 року КП «Підприємством по обслуговуванню житла Української міської ради» видано довідку № 342 від 11.11.2024 року про те, що ОСОБА_2 дійсно зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , однак за даною адресою не проживає.
Відповідно до ст. 2 ЖК України завданням житлового законодавства є регулювання житлових відносин з метою забезпечення гарантованого Конституцією права громадян на житло.
Згідно ст. 6 ЖК України, жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків.
Так, статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та іншими міжнародно-правовими документами про права людини закріплено право на повагу до житла.
У статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду. Відповідно до ч.4 ст. 9 Житлового кодексу Україниніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Згідно з ч.1 та 2 ст.109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.
У відповідності до ч. 2 ст. 123 ЖК України до користування службовими жилими приміщеннями застосовуються правила про договір найму жилого приміщення, крім правил, передбачених статтями 73 - 76, 79 - 83, 85, 90, частиною шостою статті 101, статтями 103 - 106 цього Кодексу.
Стаття 71 ЖК України встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Також жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців, зокрема, у випадку тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи.
Відповідно до статті 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
При цьому, вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв'язку з чим, поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.
Процесуальний закон покладає обов'язок на позивача довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК України строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.
Подібні висновки висловлено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц (провадження № 61-37646св18), від 22 листопада 2018 року у справі № 760/13113/14-ц (провадження № 61-30912св18), від 26 лютого 2020 року у справі №333/6160/17 (провадження №61-7317св19), від 18 березня 2020 року у справі №182/6536/13-ц (провадження № 61-23089св19), від 12 травня 2021 року у справі №301/288/20 (провадження № 61-2566св21).
Відповідно до ч. 2 ст. 107 ЖК України у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.
Тобто, надані позивачем докази дійсно підтверджують факт не проживання відповідача у спірній квартирі з 2010 року.
Також, у ході розгляду справи судом з'ясовано, що реєстрація місця проживання відповідача у даній квартирі є обставиною, яка перешкоджає позивачеві, розпоряджатись майном на власний розсуд та є наслідком нарахування більшої вартості комунальних послуг, які не споживає відповідач.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна зі сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки позов задоволено у повному обсязі, тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 211 грн. 20 коп., від сплати якого позивач був звільнений при зверненні до суду.
Керуючись ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 2, 6, 61, 64, 71, 72 ЖК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 259, 263-268, 354 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Українська міська рада Обухівського району Київської області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНКОПП - НОМЕР_1 ) таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_2 .
Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 грн. 20 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення також може бути переглянуто Обухівським районним судом Київської області у випадку подання відповідачем відповідної письмової заяви протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя: Т.Г. Сташків