вул. Д.Ростовського, 35, смт. Макарів, Київська область, 08001, тел/факс (04578)5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua
"20" лютого 2025 р. Справа №370/2914/24
Макарівський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Косенко А.В.,
із секретарем судового засідання Зозулею Я.А.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у залі суду у смт Макарів Київської області справу за позовом
ОСОБА_1 , в особі представника, адвоката Прокопенка Максима Сергійовича, до ОСОБА_2 , про поділ спільного майна,
ОСОБА_1 (далі - позивачка), в особі представника, адвоката Прокопенка М.С., звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), про поділ спільного майна, в якому вказала, що 22.05.2010 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Макарівського районного управління юстиції Київської області, актовий запис №39 від 22.05.2010 року.
Від шлюбу, сторони мають одну спільну неповнолітню дитину, а саме сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Макарівського районного суду Київської області у справі № 370/2618/21 шлюб між ними було розірвано. За час сумісного життя у шлюбі подружжям було набуто (збудовано, придбано) спільне майно, крім іншого, зокрема:
- житловий будинок, загальною площею 169,2 кв.м, житлова площа 97,3 кв.м, з відповідними побутовими та господарськими будівлями та спорудами: (опис: (А) - житловий будинок 2019 року побудови; (Анад) - мансарда; (а) - тераса; (Б) - гараж; (В) - сарай; I - колодязь питний; II - яма вигрібна; №1 - ворота з хвірткою: №2 - огорожа), що розташований в АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації серія та номер: КС141200140204, видана 14.01.2020, видавник: Департамент ДАБІ у Київській області;
- земельна ділянка площею 0,1682 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі витягу з Державного земельного кадастру, серія та номер: НВ-3215741212019, виданий 03.07.2019, видавник: Відділ у Макарівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області; відомості з ДЗК, серія та номер: 14162756 виданий 11.10.2019, видавник: Державний земельний кадастр: рішення органу місцевого самоврядування, Про затвердження технічної документації із землеустрою, серія та номер: 304-42-VII, виданий 30.08.2019, видавник: Наливайківська сільська рада, кадастровий номер: 3222785201:01:009:0059.
Право власності на вищевказане домоволодіння та земельну ділянку зареєстровано за відповідачем, так як на момент набуття права власності саме відповідач був головою родини, а тому за спільною домовленістю між сторонами було вирішено реєструвати право власності на нерухоме майно саме за ним. В свою чергу, позивачка разом із неповнолітнім сином були зареєстровані та проживали у вищевказаному будинку.
Як вказує позивачка, після розірвання шлюбу, відповідач заборонив їй проживати у спільному будинку та фактично вигнав її з неповнолітньою дитиною на вулицю, у зв'язку з чим остання була вимушена проживати в орендованому житлі разом з сином. В свою чергу, відповідач привів до спільного будинку іншу жінку з якою спільно проживає до цього часу. На неодноразові прохання позивачки розділити спільно нажите майно у добровільному порядку відповідач не погоджується. Надати правовстановлюючі документи на домоволодіння з метою їх експертної оцінки та врегулювання спору в судовому порядку, відповідач також відмовився. З моменту розлучення, ні позивачку ні будь-кого з інших осіб відповідач на територію домоволодіння не допускає, при цьому поводить себе агресивно, на будь-які мирні перемовини не йде. В грудні 2023 року, відповідач самостійно зняв її з місця реєстрації у спільному будинку. Саме небажання відповідача на добровільний розподіл спільно нажитого майна та мирне врегулювання спірних питань, призвело до необхідності їх вирішення в судовому порядку та звернення до суду із вказаним позовом. Тому, керуючись вимогами ст.ст. 60, 68, 70, 71 СК України, позивачка просить:
1) визнати за нею право власності на:
- 1/2 житлового будинку, загальною площею 169,2 кв.м, житлова площа 97,3 кв.м, з відповідними побутовими та господарськими будівлями та спорудами: (опис: (А) - житловий будинок 2019 року побудови; (Анад) - мансарда; (а) - тераса; (Б) - гараж; (В) - сарай; I - колодязь питний; II - яма вигрібна; №1 - ворота з хвірткою: №2 - огорожа), що розташований в АДРЕСА_1 ;
- 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1682 га, кадастровий номер 3222785201:01:009:0059, цільове призначення «Для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
2) припинити право спільної сумісної власності позивачки та відповідача на житловий будинок, загальною площею 169,2 кв.м, житлова площа 97,3 кв.м з відповідними побутовими та господарськими будівлями та спорудами: (опис: (А) - житловий будинок 2019 року побудови; (Анад) - мансарда; (а) - тераса; (Б) - гараж; (В) - сарай; I - колодязь питний; II - яма вигрібна; №1 - ворота з хвірткою: №2 - огорожа), що розташований в АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1682 га, кадастровий номер: 3222785201:01:009:0059, цільове призначення «Для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 18.11.2024 року (а.с.29-30) позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Розгляд справи постановлено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23.12.2024 року, яке в подальшому відкладено на 20.02.2025 року. Встановлено відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву відповідно до ст. 178 ЦПК України. Разом з тим, вказаною ухвалою було витребувано від ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 правовстановлюючі документи та технічну документацію на житловий будинок, загальною площею 169,2 кв.м., житлова площа 97,3 кв.м. з відповідними побутовими та господарськими будівлями та спорудами: (опис: (А) - житловий будинок 2019 року побудови; (Анад) - мансарда; (а) - тераса; (Б) - гараж, (В) - сарай; І - колодязь питний; ІІ - яма вигрібна; №1 - ворота з хвірткою; №2 - огорожа), що розташований в АДРЕСА_1 .
Витребувані докази за ухвалою суду від 18.11.2024 року, зокрема, копія Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03.02.2020 року та копія технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 , від відповідача надійшли до суду 20.02.2025 року та приєднані до матеріалів справи (а.с.44-53).
20.02.2025 року, у встановлений судом строк, від відповідача надійшла заява про визнання позовних вимог та про розгляд справи без його участі (а.с.42).
Разом з тим, 20.02.2025 року представником позивача, адвокатом Прокопенком М.С., подано клопотання, в якому просив долучити до матеріалів справи копію висновку експерта про вартість об'єкта незалежної оцінки, а саме домоволодіння АДРЕСА_1 , а також позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити (а.с.54-56).
Відповідно до ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, якщо визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Сторони у справі, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебували у шлюбі з 22.05.2010 року (а.с.10).
За рішенням Макарівського районного суду Київської області від 13.06.2022 року, у справі №370/2618/21, шлюб між ними було розірвано (а.с.10-зворот, 11).
У період перебування у шлюбі подружжям було набуто земельну ділянку площею 0,1682 га, кадастровий номер 3222785201:01:009:0059, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №394408006 від 11.09.2024 року, земельна ділянка з кадастровим номером 3222785201:01:009:0059 належить на праві власності ОСОБА_2 (а.с.13).
Також, у період перебування в шлюбі на земельній ділянці з кадастровим номером 3222785201:01:009:0059 було побудовано житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №394408973 від 11.09.2024 року, власником якого є ОСОБА_2 (а.с.12).
Згідно технічного паспорта на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами від 28.11.2019 року, до складу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , входить: житловий будинок 2019 року побудови (літера А), загальною площею 169,2 кв.м, житлова площа - 97,3 кв.м; (Анад) - мансарда; (а) - тераса; (Б) - гараж; (В) - сарай; I - колодязь питний; II - яма вигрібна; №1 - ворота з хвірткою; №2 - огорожа (а.с.45-53).
Відповідно до висновку про вартість об'єкту оцінки від 26.09.2024 року, оціночна вартість земельної ділянки з кадастровим номером 3222785201:01:009:0059 становить - 263100,00 грн. (а.с.14-зворот), а оціночна вартість домоволодіння АДРЕСА_1 , становить - 2839860,00 грн. (а.с.56).
Вирішуючи заявлені позовні вимоги, суд керується також наступним.
У відповідності до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності до ст. ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Засади шлюбу, а також правовідносини, які виникають із особистих немайнових та майнових прав та обов'язків подружжя, визначаються нормами СК України.
Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.
Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Частинами 1, 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт в судовому порядку. При цьому тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільної сумісної власності, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Зазначений правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначенням кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості.
Зі змісту п.п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Тож, приймаючи визнання відповідачем позову, що не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відповідно до ст. 141, 142 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки слід стягнути 50 відсотків судового збору в сумі 1921,10 грн., при цьому решту 50 відсотків судового збору в сумі 1921,10 грн. слід повернути позивачці з державного бюджету, оскільки відповідач визнав позов.
Керуючись ст.ст. 5, 76-81, 83, 95, 141, 200, 206, 265, 354-355 ЦПК України суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на:
- 1/2 житлового будинку, загальною площею 169,2 кв.м, житлова площа 97,3 кв.м, з відповідними побутовими та господарськими будівлями та спорудами: (опис: (А) - житловий будинок 2019 року побудови; (Анад) - мансарда; (а) - тераса; (Б) - гараж; (В) - сарай; I - колодязь питний; II - яма вигрібна; №1 - ворота з хвірткою; №2 - огорожа), що розташований в АДРЕСА_1 ;
- 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1682 га, кадастровий номер 3222785201:01:009:0059, цільове призначення «Для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на житловий будинок, загальною площею 169,2 кв.м, житлова площа 97,3 кв.м з відповідними побутовими та господарськими будівлями та спорудами: (опис: (А) - житловий будинок 2019 року побудови; (Анад) - мансарда; (а) - тераса; (Б) - гараж; (В) - сарай; I - колодязь питний; II - яма вигрібна; №1 - ворота з хвірткою: №2 - огорожа), що розташований в АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1682 га, кадастровий номер: 3222785201:01:009:0059, цільове призначення «Для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , понесені нею судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921,10 грн.
Повернути з Державного бюджету України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 - 1921,10 грн судового збору.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 20.02.2025 року.
Реквізити учасників справи:
ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ;
ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .
Суддя А.В. Косенко