Справа № 161/7924/25
Провадження № 1-кс/161/2471/25
про відмову у відкритті провадження
м. Луцьк 25 квітня 2025 року
Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 , розглянувши клопотання (скаргу) ОСОБА_2 , яке подане в порядку статті 206 КПК України, на незаконне затримання, -
До Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшло клопотання (скарга) ОСОБА_2 , яке подане в порядку статті 206 КПК України, на незаконне затримання.
У своїй скарзі зазначає, що 24.04.2025 в с. Лище Волинської області її сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час руху на велосипеді навмисне підрізав автомобіль чорного кольору марки «Audi», у якому перебували двоє осіб у формі працівників ТЦК, внаслідок чого він зіткнувся з вказаним авто. Після цього, ззаду під'їхав білий мікроавтобус, з якого вибігли ще кілька осіб у формі ТЦК, застосували до нього сльозогінний газовий балончик, силоміць затягли його в цей бус та доставили в ІНФОРМАЦІЯ_2 , який підпорядковується ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відтоді її сина насильно утримують у ІНФОРМАЦІЯ_4 без жодних процесуальних документів, без ухвали слідчого судді, без рішення про затримання чи мобілізацію. До нього не допускається захисник, він не має можливості зв'язатися з рідними, а також йому не надано жодної медичної допомоги після застосування газу. Таким чином, продовження утримання ОСОБА_3 у приміщенні ТЦК без будь-якого судового рішення є неконституційним та таким, що вимагає негайного реагування з боку суду.
У зв'язку з наведеним ОСОБА_2 у поданому клопотанні просить постановити ухвалу про негайне доставлення ОСОБА_3 до Луцького міськрайонного суду Волинської області для перевірки законності його утримання в ІНФОРМАЦІЯ_5 , зобов'язати посадових осіб ТЦК надати суду документи, які підтверджують законність позбавлення свободи цієї особи, у разі відсутності таких документів - постановити ухвалу про його негайне звільнення, а також невідклано розглянути вказане клопотання.
Дослідивши клопотання (скаргу), слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Так, відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Приписами ст. 7 КПК України визначено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права, законність, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості тощо.
Положеннями ч. 1 ст. 9 КПК України встановлено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
За змістом п. 5, 10 та 18 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, а слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
В свою чергу, ч. 1, 2, 3 ст. 206 КПК України передбачають, що кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи. Слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Аналіз наведених вище положень КПК України свідчить про те, що слідчий суддя уповноважений на здійснення ним судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у конкретному кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування та його повноваженнями не охоплюється вирішення питання щодо законності позбавлення особи свободи, котре здійснюється у межах процедур, врегульованих іншими, окрім КПК України, нормативно-правовими актами (у тому числі Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» тощо).
Тобто, слідчий суддя за наслідками розгляду клопотання (заяви, скарги), поданого у порядку ст. 206 КПК України на стадії досудового розслідування кримінального провадження, наділений правом ухвалити лише рішення про звільнення особи, яка тримається під вартою, та за наявності двох підстав: 1) ненадання органом державної влади чи відповідною службовою особою судового рішення, яке набрало законної сили, яке би уповноважувало їх на таке утримання особи під вартою; 2) недоведення органом державної влади чи відповідною службовою особою наявності інших правових підстав для позбавлення особи свободи шляхом її тримання під вартою.
Отже, передбачені ст. 206 КПК України загальні обов'язки слідчого судді щодо захисту прав людини поширюються не на усі обставини, які розцінюються особою як порушення її права на свободу та особисту недоторканість, а лише на випадки, коли особа позбавляється свободи у процедурі здійснення кримінального провадження.
Поряд з цим, слідчому судді не надано доказів на підтвердження того, що в межах територіальної юрисдикції Луцького міськрайонного суду Волинської області знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому КПК України порядку, тобто була затримана саме у кримінальному провадженні та на підставах, встановлених КПК України.
Із змісту поданого клопотання слідує, що ОСОБА_3 не є особою, яка тримається під вартою у зв'язку із застосованим відносно нього запобіжним заходом, не є затриманим у порядку ст. 208 КПК України та не є особою, затриманою не уповноваженою службовою особою у порядку ст. 207 КПК України, не утримується правоохоронними органами у зв'язку із розслідуваним ними кримінальним правопорушенням у межах жодного відкритого кримінального провадження.
Таким чином, у даному конкретному випадку в слідчого судді відсутні повноваження, визначені КПК України, для з'ясування підстав позбавлення свободи особи в інших випадках, не пов'язаних із досудовим розслідуванням конкретного кримінального провадження та розгляду клопотання у порядку ст. 206 КПК України.
Окрім цього, слід звернути увагу, що Указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до ч. 2 ст. 102, пунктів 1, 17, 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, оголошено про проведення загальної мобілізації, в тому числі на території Волинської області. При цьому, зобов'язано місцеві органи виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб-підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини, а також здійснення призову військовозобов'язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України.
Виходячи з обставин клопотання та вищевказаного, слідчий суддя вважає, що твердження ОСОБА_2 про незаконне позбавлення ОСОБА_3 свободи не відповідає дійсності, оскільки призов громадян на військову службу під час мобілізації не є позбавленням особи права на свободу та особисту недоторканість, гарантоване Конституцією України, а є обов'язком громадянина України на захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
При цьому, слідчий суддя звертає увагу на те, що у разі порушення прав чи інтересів службовими (посадовими) особами відповідного ТЦК та СП при здійсненні ними своїх повноважень, пов'язаними із мобілізацією, для судового захисту будь-яка особа, в тому числі ОСОБА_3 , особисто чи через представника, вправі звернутись із адміністративним позовом до компетентного адміністративного суду, а у разі вчинення щодо нього протиправних дій, що містять ознаки кримінальних правопорушень, до правоохоронного органу із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, вимоги клопотання ОСОБА_2 , поданого у порядку ст. 206 КПК України, виходять за межі повноважень слідчого судді відповідно до вимог КПК України.
Водночас, стаття 206 КПК України не містить порядку ухвалення рішення слідчого судді про відмову у відкритті провадження за клопотанням (скаргою), яке подано в порядку ст. 206 КПК України.
В свою чергу, ч. 4 ст. 304 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Разом з цим, в постанові Об'єднаної палати Касаційного Кримінального суду Верховного Суду від 21.05.2021 у справі № 646/3986/19 зазначено, що у випадку, коли нормами КПК прямо не закріплено алгоритму дій слідчого судді у випадку, якщо клопотання не підлягає розгляду в цьому суді, то це питання може бути вирішено через застосування ч. 6 ст. 9 КПК та положень засади диспозитивності, зокрема, ч. 3 ст. 26 КПК, згідно з якою слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що не тільки винесені на їх розгляд сторонами, але й віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Частиною 6 ст. 9 КПК України визначено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Оскільки питання щодо можливості відмови у відкритті провадження за клопотанням (скаргою), поданим в порядку ст. 206 КПК України, прямо не врегульовано положеннями КПК України, тому слідчий суддя вважає можливим застосувати схожі за своєю суттю положення ч. 4 ст. 304 КПК України.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Таким чином, з огляду на наведене, враховуючи, що слідчий суддя наділений процесуальними повноваженнями вирішувати виключно ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про відмову у відкритті провадження за клопотанням (скаргою) ОСОБА_2 , поданим в порядку ст. 206 КПК України.
Керуючись ст. 2, 7, 9, 26, 206, 304, 372 КПК України, слідчий суддя, -
Відмовити у відкритті провадження за клопотанням (скаргою) ОСОБА_2 , яке подане в порядку статті 206 КПК України, на незаконне затримання.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надіслати особі, яка подала скаргу, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1