Справа № 161/3461/25
Провадження № 2-а/161/84/25
15 квітня 2025 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі: головуючого судді Антіпової Т.А., за участю секретаря судового засідання - Семенової І.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, в залі суду в місті Луцьку адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №221 ЛРТЦК від 07.02.2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі,-
20 лютого 2025 року позивач звернувся до суду вищевказаним адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 221 ЛРТЦК від 07 лютого 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП, та закрити провадження у справі в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Позов обґрунтовує тим, що постановою ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 № 221ЛРТЦК від 07 лютого 2025 року ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 гривень за ч. за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Зазначає, що його притягнули до адміністративної відповідальності оскільки, він станом на 07.02.2025 року не перебував на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до зареєстрованого місця проживання.
Вважає вищевказану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав.
18.05.2024 набрав чинності Закону України «Про внесення змін щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», яким стаття перша Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» була викладена в новій редакції.
Згідно ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» Громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Згідно ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно довідки №74 від 03.07.2012 року позивача було визнано непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним в воєнний час, та знято з військового обліку призовників.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» до 18 травня 2024 року не визначав строку виконання громадянами України військового обов'язку, зокрема і щодо виконання правил військового обліку.
Отже до 19.05.2024 року ОСОБА_1 не міг вчинити правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.
16.07.2024 року ОСОБА_1 виконав свій обов'язок щодо оновлення (уточнення) своїх облікових даних, який визначений Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», що підтверджує витяг з мобільного застосунку «Резерв +».
За наведених обставин просить визнати вказану постанову протиправною та скасувати її, провадження у даній справі закрити. А також стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.02.2025 року у вищевказаній справі було відкрито провадження, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 16).
02.04.2025 року на адресу суду надійшов відзив від відповідача, в якому зазначено, що
ІНФОРМАЦІЯ_2 не визнає вказаний позов, з підстав викладених у відзиві. Зазначає, що постанова № 221 ЛРТЦК від 07 лютого 2025 року є законною та обґрунтованою, оскільки 07.02.2025 року було встановлено, що ОСОБА_1 не перебував на військовому обліку в жодному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. Просили суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
14.10.2024 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив від ОСОБА_1 , в якому він зазначає, що викладені відповідачем у відзиві пояснення є безпідставними, оскільки обставини, на які він посилається, не підтверджені доказами. Всі передбачені Законом обов'язки по обліку та оновлення даних позивач виконав. Просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд встановив наступне.
07 лютого 2025 року головним спеціалістом командування ІНФОРМАЦІЯ_1 працівником ЗСУ ОСОБА_3 було складено у відношенні ОСОБА_1 протокол № 221 про адміністративне правопорушення № 221. Як вбачається із змісту протоколу, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , станом на 07.02.2025 року не перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до зареєстрованого місця проживання, чим порушує пп.1 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, ч.3 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
07 лютого 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 винесено постанову про адміністративне правопорушення № 221ЛРТЦК, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень (а.с. 6).
Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови, громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , станом на 07.02.2025 року не перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до зареєстрованого місця проживання, чим порушує пп.1 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, ч.3 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», ч. 3 ст. 210 КУпАП (а.с.6).
Відповідно до пп. 1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Додаток 2) до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України віл 30.12.2022 року № 1487, - призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні перебувати на військовому обліку: за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов'язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов'язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад; за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності.
Статтею 210 КУпАП визначено, що:
(ч. 1 статті) порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, - тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
(ч. 2 статті) повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
(ч. 3 статті) вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України), врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України № 3 від 01.01.2024 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.01.2024 року за № 36/41381 (далі Інструкція).
Тобто, законодавцем імперативно визначено чітку та послідовну процедуру розгляду справ про адміністративне правопорушення, порушення якої є підставою для визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними, а відтак й для скасування його рішення про притягнення до відповідальності.
Вказані положення не є формальною вимогою, це важлива законодавча гарантія об'єктивного та справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, надана, зокрема, військовозобов'язаному для захисту своїх прав та інтересів від безпідставного притягнення до відповідальності.
Згідно п. 3 Розділу ІІ Інструкції, у протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Відповідно до п. 6 Розділу ІІ Інструкції, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов'язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.
При цьому, судом ухвалою від 25.02.2025 року, було витребувано у відповідача матеріали, які стали підставою винесення постанови №221 ЛРТЦК від 07.02.2025 року відносно ОСОБА_1 . Однак, відповідачем було надано лише копію протоколу №221 від 07.02.2025 року, копію постанови № 221ЛРТЦК від 07.02.2025 та витяг з системи «Оберіг».
Відповідно до вимог закону формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення його, мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають вказуватись у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи.
При цьому, ні протокол про адміністративне правопорушення протоколу №221 від 07.02.2025 року ні оскаржувана постанова № 221ЛРТЦК від 07.02.2025 року за справою про адміністративне правопорушення не містять відомостей про конкретний час вчинення ОСОБА_1 , діяння, передбаченого диспозицією ч. 3 статті 210 КУпАП.
Відповідно до статті 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
19 травня 2024 року набрав чинності Закон України №3696 -ІХ «Про внесення змін до КУпАП, щодо відповідальності за порушення привал військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» яким ст.210 КУпАП було доповнено частиною 3, а саме: щодо порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами, правил військового обліку в особливий період. Отже, до 19 травня 2024 року норми ч.3 ст.210 КУпАП не існувало.
Норма ч. 3 ст. 210 КУпАП введена в дію лише 19 травня 2024 року, одночасно із вказівкою 60-денного строку для уточнення даних військовозобов'язаних щодо військового обліку.
Суд звертає увагу, на те що пп. 1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (Додаток 2) до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України віл 30.12.2022 року № 1487 взагалі не містить посилання на строк, протягом якого військовозобов'язані повинні встати на військовий облік.
Однак, із змісту постанови за справою про адміністративне правопорушення № 221ЛРТЦК від 07 лютого 2025 року вбачається, що у провину позивачу поставлено саме не перебування на військовому обліку станом на 07.02.2025.
Однак, відомостей про дату, коли ОСОБА_1 нібито був зобов'язаний здійснити постановку на військовий облік ні протокол, ні оскаржувана постанова не містять.
Варто зауважити, що згідно примітки до ст. 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Варто також зауважити, що свій обов'язок з приводу оновлення (уточнення) даних, який визначений ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу» ОСОБА_1 виконав своєчасно, а саме - 16 липня 2024 року, що підтверджується витягом із застосунку Резерв + (а.с.10). Внаслідок чого, вже з 16 липня 2024 року посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_1 мали необхідні відомості та реальну можливість вжити заходів для постановки ОСОБА_1 на військовий облік.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За загальним правилом судочинства в справах про адміністративні правопорушення, суд може брати до уваги лише ті докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у провадженні, та інших обставин, які мають значення для провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Європейський суд неодноразово наголошував, що судочинство у національних судах повинно здійснюватись «згідно із законом».
У п. 44 рішення по справі «Корнєв та Карпенко проти України» від 30 вересня 2010 року Суд наголосив, що суди повинні забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
На переконання суду, встановлені в ході розгляду справи обставини, у своїй сукупності свідчать про необґрунтованість та незаконність оскаржуваної постанови.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Частиною 2 ст. 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи, що будь-які докази, що підтверджують вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП суду не надані, суд вважає за необхідне оскаржувану постанову скасувати, справу про адміністративне правопорушення закрити у зв'язку із відсутністю в діях останнього події та складу інкримінованого правопорушення.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Виходячи з вищезазначеної норми чинного законодавства, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
На підставі ст.ст. 210, 251, 252, 280 КУпАП, керуючись ст.ст. 77, 121, 241-246, 286 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №221 ЛРТЦК від 07.02.2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі - задовольнити.
Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № 221ЛРТЦК за справою про адміністративне правопорушення від 07.02.2025 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. - визнати протиправною та скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення складений 22.04.2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області Т.А. Антіпова