Справа № 158/770/25
Провадження № 2/0158/400/25
25 квітня 2025 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Поліщук С.В.,
при секретарі - Шрамко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
Позивач по справі ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Статівка О.В. звернулась до Ківерцівського районного суду Волинської області з цивільним позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що сторони по даній цивільній справі перебувають у шлюбі, який був зареєстрований 06 травня 2022 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) за актовим записом №460.
Від шлюбу у подружжя народилась дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Спільне подружнє життя позивача з відповідачем не склалося через відсутність взаєморозуміння та поваги, протилежність поглядів на сімейне життя, у зв'язку з чим позивач вважає, що подальше спільне життя і збереження шлюбу з відповідачем є неможливим. Примирення між подружжям не досягнуто, шлюбних стосунків не підтримують, зберігати сім'ю позивач надалі не бажає, тому просить розірвати шлюб. Також просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі пов'язані зі сплатою судового збору та витрати на правничу допомогу.
Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 19.03.2025р. відкрито провадження у даній справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, надано відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін. Окрім того, відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвала про відкриття провадження у справі, позовна заява з додатками надіслані відповідачу судом засобами поштового зв'язку за зареєстрованим місцем проживання, однак поштова кореспонденція повернулася на адресу суду з відміткою уповноваженої особи «Укрпошти» «адресат відсутній за вказаною адресою».
Верховний Суд неодноразово висловлював (підтримував) позицію, за якою листи, що повернулися з відміткою «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», слід рахувати належно врученими.
Зокрема, у постановах від 14.08.2020р. та від 13.01.2020р. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив: «у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі».
Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Таким чином, суд виконав покладений на нього обов'язок інформувати учасників справи про її розгляд.
Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі - Конвенція) держава має позитивні зобов'язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов'язку суду розглянути справу.
Однак з гарантій ст. 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.
Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду.
Зважаючи на те, що судом вжито всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення відповідача ОСОБА_2 про розгляд справи, незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.
В період розгляду спрощеного позовного провадження по даній справі заяв, клопотань та заперечень у порядку ст. 182 ЦПК України, сторонами подано до суду не було. Крім того, відзиву на позовну заяву відповідачем до суду подано не було.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що сторони по справі перебувають у шлюбі, який був зареєстрований 06 травня 2022 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) за актовим записом №460, що стверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 06.05.2022р. (а.с. 11).
З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 02.06.2022р. вбачається, що сторони по даній цивільній справі є батьками неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 12).
Згідно зі ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб має ґрунтуватись на вільній згоді жінки та чоловіка. При цьому, відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування подружжя до припинення шлюбних стосунків чи їх збереження є неприпустимим і є порушенням права на свободу та особисту недоторканість.
Відповідно до вимог ч 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
В силу ст. 109 СК України шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушенні їх права, а також права їх дітей.
Згідно до вимог ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
З матеріалів справи вбачається, що сторони не підтримують подружніх відносин, не спілкуються, їх сім'я розпалась, а шлюб існує формально.
Разом з тим, суд вважає, що причини, які спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечило б його інтересам, що має істотне значення.
Враховуючи те, що збереження шлюбу можливе тільки на почуттях взаємної любові та поваги, взаєморозуміння та взаємодопомоги, що є морально-правовою основою шлюбу, розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка, суд вважає, що збереження шлюбу на даний час є неможливим. При цьому суд не вбачає порушення прав та інтересів осіб.
Згідно ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки судом позов задоволено в повному об'ємі, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 968 грн 96 коп., який був сплачений позивачем при поданні позовної заяви до суду.
Щодо компенсації позивачу витрат на правничу допомогу адвоката, яка була заявлена нею в сумі 3500 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.3ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 4 ст.137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно із п. 2 ч.3ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Зважаючи на наведені норми процесуального закону, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», «Данілов проти України»).
Аналогічні висновки містяться у додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2019 року по справі №910/15944/17.
З матеріалів справи вбачається, що правнича допомога надавалась позивачу по справі ОСОБА_1 адвокатом Статівкою О.В. на підставі договору про надання правової допомоги №9/25 від 17 лютого 2025 року (а.с. 16-17).
На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу подано до суду наступні документи: договір про надання правової допомоги №9/25 від 17 лютого 2025 року, додаткова угода №1 до договору про надання правової допомоги №9/25 від 17.02.2025р., акт прийняття - передачі наданих послуг від 18.03.2025р., ордер на надання правничої допомоги серії АІ №1845288 від 12.03.2025р., копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №10382/10 від 20.12.2021р. (а.с. 5, 14-17, 19).
Суд, вирішуючи питання про розмір витрат на правову допомогу виходить з того, що сторона по справі має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд враховує, що дана категорія справ є поширеною, є нескладною, типовою та не потребує особливих затрат часу на її складання. Позовна заява та пакет документів, що доданий до нього, також є наперед визначеним та не потребує великих зусиль для його зібрання.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідності дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат.
Так, Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У справі № 922/3812/19 Верховний Суд зазначив, що суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає обґрунтованим та співмірним в даному випадку стягнення з відповідача в користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 18, 19, 42, 81, 82, 137, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, ст. ст. 24, 56, 104, 105, 109, 110, 112-114 Сімейного кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який був зареєстрований 06 травня 2022 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) за актовим записом №460 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп.
Копію рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до Рожищенського районного відділу ДРАЦС у Луцькому районі Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_3 , РНОКПП - НОМЕР_4 ;
представник позивача - адвокат Статівка Ольга Володимирівна, діє на підставі договору про надання правової допомоги №9/25 від 17 лютого 2025 року, ордеру на надання правничої допомоги серії АІ №1845288 від 12.03.2025р., юридична адреса: АДРЕСА_2 ;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації АДРЕСА_3 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 , РНОКПП - НОМЕР_6 .
Суддя Ківерцівського районного суду
Волинської області С.В .Поліщук