Справа № 459/2720/24 Головуючий у 1 інстанції: Новосад М.Д.
Провадження № 22-ц/811/3983/24 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.
24 квітня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 22 листопада 2024 року, -
у жовтні 2024 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.
В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 01 липня 2021 року між нею та ОСОБА_1 укладено шлюб, який розірвано рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 04 жовтня 2023 року. У шлюбі у них народилася дочка, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з нею та перебуває на повному її утриманні, а відповідач не надає коштів на утримання дитини, що ставить її у скрутне матеріальне становише. Батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття, а проживання батьків окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Оскільки відповідач є працездатним, має постійний дохід, а відтак має можливість сплачувати аліменти на утримання дитини. Крім того позивач зазначає, що проживає разом із дитиною, яка не досягла трирічного віку, здійснює її догляд, а відповідач є працездатною особою, тому зобов'язаний її утримувати до досягнення дитиною трьох років. З наведених підстав просить стягнути з відповідача аліменти на її користь на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви й до досягнення дитиною повноліття, а також стягнути з відповідача аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму до досягнення дитиною ОСОБА_3 трьох років.
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 22 листопада 2024 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку в місяць, починаючи з 16.10.2024 до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 , аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 16.10.2024 і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1744,13 грн.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 ,в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги покликається на те, що при визначенні розміру аліментів суд не врахував тієї обставини, що він є військовослужбовцем Збройних Сил України і на даний час захищає Україну від російської агресії. Вважає, що судом не взято до уваги, шо на його утриманні перебуває непрацездатна дружина, ОСОБА_4 , а також неповнолітня донька, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вважає, що визначений судом розмір аліментів не відповідає принципам достатності та розумності та призведе до погіршення його матеріального становища, що позбавить його можливості забезпечувати дружину інваліда та доньку, яка з ним проживає. Зазначає, що він не відмовляється від своїх батьківських обов'язків щодо утримання доньки та колишньої дружини, проте визначений судом розмір аліментів є значно завищеним.
З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково та стягнути з нього на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/8 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку в місяць, починаючи з з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття, а також стягнути з нього на користь позиваки аліменти на її утримання як матері дитини в розмірі 1/10 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму до досягнення дитиною трирічного віку.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 06 січня 2025 року про відкриття апеляційного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 22 листопада 2024 року ухвалено розглядати без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 22 листопада 2024 року призначено на в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки текст постанови складено 24 квітня 2025 року, то незважаючи на те, що розгляд справи призначено на 24 березня, датою ухвалення постанови є 24 квітня 2025 року.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч.ч. 1-4ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ч.1 ст. 89 ЦПК України).
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції, враховуючи інтереси та найнеобхідніші матеріальні потреби малолітньої дитини, потреби матері дитини, яка доглядаючи за малолітньою дитиною не в змозі самостійно забезпечувати свої матеріальні потреби, а також те, що у відповідача перебуває на утриманні непрацездатна дружина з інвалідністю, ще одна малолітня дитина, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача коштів на утримання малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви й до досягнення дитиною повноліття, а також про стягнення з відповідача коштів на утримання позивачки у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, до досягнення дитиною трирічного віку.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789Х11 від 27.02.1991 р. та набула чинності для України 27.09.1991 р., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Стаття 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Відповідно до принципу № 4 Декларації прав дитини - дитині мають належати права: на здорове зростання і розвиток, на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
За приписами зазначених правових норм на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже і витрати на утримання дитини (забезпечення умов життя) також мають бути однаковими.
За правовою природою аліментні зобов'язання - це періодичні платежі, які платник аліментів зобов'язаний сплачувати щомісячно з метою матеріального утримання дитини.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Згідно зі статтею 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов'язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Стаття 183 СК України передбачає, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність на праві власності володіння та /або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у том числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платник аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Частиною 1 статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 04 жовтня 2023 року між ними розірвано.
За час перебування у шлюбі у сторін народилась донька, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданим Ізяславським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький).
Актом, виданим КП «Комунальник» виконавчого комітету Червоноградської міської ради від 21 серпня 2023 року підтверджується, що донька сторін, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично без реєстрації місця проживання проживає разом з матір'ю, ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Фактичним місцем реєстрації дитини є АДРЕСА_2 .
Згідно з довідкою від 13 серпня 2024 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено діагноз «розлад мовлення».
Як вбачається із довідки №2217 від 20 листопада 2024 року, виданої Управлінням праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради, ОСОБА_2 є одержувачем державної соціальної допомоги, призначеної відповідно до ЗУ «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» з 01 листопада 2024 року по 30 квітня 2025 року.
Копією військового квитка серії НОМЕР_2 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_4 підтверджується те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем.
Інших доказів на підтвердження проходження військової служби, зокрема довідки з військової частини за місцем проходження військової служби, відповідач суду не надав, не долучив таких до апеляційної скарги.
Вважаючи рішення суду таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, апелянт покликається на те, що на його утриманні є ще одна неповнолітня донька та непрацездатна дружина, що не було враховано судом першої інстанції при визначенні розміру аліментів.
Так, згідно актового запису про народження №113, складеного Ізяславським РВД РАЦС Центрально-Західного міжрегіонального МЮ, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3
Згідно витягу з реєстру територіальної громади від 08 листопада 2024 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), 07 листопада 2023 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_7 .
З пенсійного посвідчення № НОМЕР_4 від 16 жовтня 2024 року, виданого Пенсійним Фондом України, вбачається, що ОСОБА_4 є інвалідом ІІ групи загального захворювання.
Однак, з огляду на те, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення розвитку дитини, повинен забезпечувати матеріальні потреби дитини і має бути достатнім для цього, щоб захистити матеріальні інтереси дитини, враховуючи незадовільний стан здоров'я дитини сторін, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про зменшення розміру аліментів на доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Такі доводи апелянта спростовуються і тим, що дружина відповідача, будучи інвалідом 2 групи загального захворювання, отримує пенсійні виплати, а відтак не перебуває на повному утриманні відповідача.
Перебування на утриманні ОСОБА_1 ще однієї дитини від іншого шлюбу з врахуванням обставин справи також не є підставою для зменшення розміру аліментів, визначеного судом.
Колегія суддів звертає увагу на те, що заперечуючи щодо розміру аліментів, посилаючись на неможливість сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, вважаючи достатнім стягнення аліментів у розмірі 1/8 частки всіх видів заробітку, ОСОБА_1 не надав суду довідки про розмір його заробітку, а відтак доводи апелянта про його неможливість сплачувати аліменти в розмірі частки усіх його доходів та про достатність у зв'язку з цим стягнення аліментів на доньку сторін в розмірі 1/8 частки від усіх видів його заробітку, є голослівними та всупереч вимогам статті 81 ЦПК України не підтверджені апелянтом належними та допустимими доказами.
На думку колегії суддів, розмір аліментів на дитину сторін визначено судом з урахуванням обставин, що мають істотне значення, а саме віку та потреб дитини, розміру прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, з врахуванням того, що утримання дитини є обов'язком обох батьків, а визначений судом розмір коштів на утримання дитини сторін, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зможе забезпечити найнеобхідніші матеріальні потреби дитини, відповідатиме її інтересам.
Враховуючи те, що аліменти - це платіж, спрямований саме на утримання дитини, який повинен бути достатнім для цього, разом з тим він повинен бути співрозмірним з урахуванням мети аліментного зобов'язання, яке є в обох із батьків, і має бути рівним, та покликаний захистити інтереси дитини в коштах у розмірі, необхідному для її життєдіяльності, забезпечення достойного рівня життя, який необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, її гармонійного розвитку, враховуючи рівність обов'язків батьків щодо матеріального утримання дитини, її потреби, незадовільний стан здоров'я, визначений законом мінімальний розмір аліментів та прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, а також те, що відповідач не довів належними та допустимими доказами неможливість сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі та доводів апеляційної скарги про достатність стягнення аліментів у розмірі 1/8 частки з його доходів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, оскільки, саме такий розмір аліментів буде відповідати якнайкращим інтересам та матеріальним потребам малолітньої доньки сторін та забезпечувати найнеобхідніші потреби дитини, а також не суперечитиме інтересам відповідача.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції в цій частині позовних вимог.
Апелянт також не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення коштів на утримання колишньої дружини до досягнення дитиною трьох років, та вважає достатнім стягнення коштів на її утримання в розмірі 1/10 частки його доходу.
Відповідно до частини першої статті 75 СК України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.
Згідно з частиною першою статті 80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Частини друга, четверта та шоста статті 84 СК України передбачають, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.
Отже, аналіз даних норм СК України передбачає право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.
Наведене дає підстави для висновку, що у дружини виникає право на отримання аліментів за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: проживання разом із їхньою спільною дитиною, яка не досягла трьох років, та наявність у чоловіка достатніх коштів для надання матеріальної допомоги (аліментів).
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який дослідивши надані ОСОБА_2 докази встановив, що позивачка проживає разом із дитиною, яка не досягла трирічного віку, здійснює її догляд, а відповідач, всупереч вимогам статті 81 ЦПК України, не дав суду доказів, що він не має можливості надавати матеріальну допомогу колишній дружині, а відтак дійшов вірного висновку, що відповідач зобов'язаний утримувати колишню дружину до досягнення їх малолітньою дитиною трьох років.
Колегія суддів враховує те, що відповідач не заперечував щодо стягнення коштів на утримання дружини до досягнення їх малолітньою донькою трьох років, однак погодився сплачувати такі кошти в розмірі 1/10 частки з усіх його доходів.
На думку колегії суддів, визначаючи розмір аліментів, суд першої інстанції безпідставно не врахував те, що на утриманні ОСОБА_1 перебуває ще неповнолітня донька, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також рішенням суду вирішено стягувати аліменти на малолітню доньку, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі частки його доходу.
Відтак, виходячи із засад розумності та справедливості, а також дотримання балансу інтересів сторін, колегія суддів вважає, що достатнім та обґрунтованим розміром коштів, які підлягають стягненню на утримання позивачки до досягнення дитиною трирічного віку, є 1/8 частка від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, а тому рішення суду першої інстанції необхідно змінити в частині визначення розміру аліментів на колишню дружину до досягнення дитиною трьохрічного віку, зменшивши його до 1/8 частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 22 листопада 2024 року в частині визначення розміру аліментів, які підлягають стягненню із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 до досягнення дитиною, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, змінити, зменшивши їх розмір з 1/6 до 1/8 частки від заробітку (доходу) ОСОБА_1 .
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови.
Постанова складена 24.04.2025 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк