Справа № 466/2844/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/974/25 Доповідач: ОСОБА_2
23 квітня 2025 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Львові, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 26 березня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та тимчасово проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
підозрюваної ОСОБА_5 ,
слідчий слідчого відділення відділу поліції № 1 Львівського районного управління поліції № 1 ГУНП у Львівській області лейтенант поліції ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_5 .
Клопотання мотивував тим, що ОСОБА_5 , 24 березня 2025 року, приблизно о 12 год. 30 хв., перебуваючи у приміщенні магазину ФОП ОСОБА_9 «Дніпро-М», що розташований за адресою: м. Львів-Брюховичі, вул. Львівська, 23А, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), діючи повторно, в умовах воєнного стану, який введено в Україні згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», керуючись корисливим мотивом, з метою власного протиправного збагачення, переконавшись, що за її діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, шляхом вільного доступу, з прилавку торгового залу магазину, таємно викрала 1 акумуляторну батарею «Dnipro-M BP-280N» закупівельна вартість, якої становить 3690,00 грн. без ПДВ та 1 акумуляторну шліфмашину кутову «Dnipro-M DGA-200BC ULTRA (2021) (без АКБ та ЗП») закупівельна вартість, якої становить 2599,35 грн. без ПДВ, які помістила у рюкзак світлого кольору, після чого пройшла повз касове відділення, не розрахувавшись за вказаний товар та залишила приміщення магазину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд. Вказаними діями ОСОБА_5 спричинила ФОП ОСОБА_9 «Дніпро-М» матеріальну шкоду на загальну суму 6289 грн. 35 коп.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення доводиться зібраними у кримінальному провадженні доказами, які в сукупності підтверджують причетність ОСОБА_5 до вчинення вказаного кримінального правопорушення.
Так, ОСОБА_5 , може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки, є особою, яка обізнана із можливою мірою покарання у разі визнання її винною у вчиненні інкримінованого злочину, а також те, що підозрювана ОСОБА_5 , офіційно ніде не працює, не має жодного джерела доходу та засобів для існування, що свідчить про відсутність у неї міцних соціально стримуючих факторів, які б створювали перешкоди для переховування від органу досудового розслідування, також підозрювана зареєстрована та проживала довгий час у місті Києві, що свідчить про те, що остання може покинути територію міста Львова.
Наголошував, що на даний час кримінальне правопорушення знаходиться на початковій стадії, і у випадку застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у ОСОБА_5 буде реальна можливість впливати на потерпілого та свідків у вказаному кримінальному провадженні.
Зазначав, що ОСОБА_5 є особою, раніше судимою за злочини проти власності, а саме: вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 лютого 2025 року за ч. 4 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі, ст. 75 КК України іспитовий строк 2 роки, вказане свідчить про те, що вона може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Окрім того, вказане кримінальне правопорушення ОСОБА_5 вчинено під час іспитового терміну.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлені ризики, передбачені у п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема: це можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків у вказаному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
У підозрюваної не встановлено тяжких хвороб, які унеможливлюють її перебування у місцях позбавлення волі.
Таким чином, зібрані в ході досудового розслідування докази у їх сукупності дають підстави вважати підозру ОСОБА_5 обґрунтованою.
Таким чином, існують вагомі докази, які підтверджують вчинення підозрюваною ОСОБА_5 кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, санкцією ч. 4 ст. 185 КК України передбачено покарання виключно у виді позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.
Інші більш м'які запобіжні заходи не можуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної.
Сторона обвинувачення наголошувала, що під час розгляду клопотання відомостей, які би безумовно свідчили про неможливість перебування підозрюваної під вартою немає.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 26 березня 2025 року задоволено клопотання слідчого СВ відділу поліції №1 ЛРУП №1 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_10 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_5 .
Застосовано до підозрюваної ОСОБА_5 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з 26 березня 2025 року по 24 травня 2025 року включно із визначенням застави в розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 151 400 гривень.
У випадку внесення підозрюваною застави, покладено на неї наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді та в подальшому до суду;
- не відлучатися за межі міста Львова, без дозволу слідчого, прокурора або суду в залежності від стадії кримінального провадження;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування із потерпілим, свідками, експертами у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить застосувати до неї запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що вона розкаюється у вчиненому кримінальному правопорушенні, викрадені речі повернула, шкодує за вчинене.
Зазначає, що самостійно виховує доньку, кримінальне правопорушення вчинила у зв'язку із скрутним матеріальним становищем та зобов'язується сприяти досудовому розслідуванню.
Заслухавши доповідача, доводи підозрюваної на підтримку аргументів апеляційної скарги, виступ прокурора на заперечення доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали судової справи та дані які характеризують особу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення у справі «Ilijkov v. Bolgaria»).
Відповідно до ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Статтею 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
За частиною першою та п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження, до яких, зокрема, належать запобіжні заходи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею ст. 177 цього Кодексу, окрім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням зазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Як убачається з ухвали слідчого судді та матеріалів судової справи, у провадженні СВ відділу поліції №1 Львівського районного управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області перебуває кримінальне провадження, яке зареєстровано у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12025141380000399 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , 24 березня 2025 року, приблизно о 12 год. 30 хв., перебуваючи у приміщенні магазину ФОП ОСОБА_9 «Дніпро-М», що розташований за адресою: м. Львів-Брюховичі, вул. Львівська, 23А, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), діючи повторно, в умовах воєнного стану, який введено в Україні згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», керуючись корисливим мотивом, з метою власного протиправного збагачення, переконавшись, що за її діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, шляхом вільного доступу, з прилавку торгового залу магазину, таємно викрала 1 акумуляторну батарею «Dnipro-M BP-280N» закупівельна вартість, якої становить 3690,00 грн. без ПДВ та 1 акумуляторну шліфмашину кутову «Dnipro-M DGA-200BC ULTRA (2021) (без АКБ та ЗП») закупівельна вартість, якої становить 2599,35 грн. без ПДВ, які помістила у рюкзак світлого кольору, після чого пройшла повз касове відділення, не розрахувавшись за вказаний товар та залишила приміщення магазину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд. Вказаними діями ОСОБА_5 спричинила ФОП ОСОБА_9 «Дніпро-М» матеріальну шкоду на загальну суму 6289 грн. 35 коп.
26 березня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
26 березня 2025 року слідчий слідчого відділення відділу поліції № 1 Львівського районного управління поліції № 1 ГУНП у Львівській області лейтенант поліції ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_5
26 березня 2025 року клопотання слідчого задоволено слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Львова.
Ухвалюючи своє рішення про обрання підозрюваній ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя в повному об'ємі, дослідив усі обставини справи та прийшов до переконання про наявність ризиків, перелік яких передбачений ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваної ОСОБА_5 у відповідності до вимог ст. ст. 193, 194 КПК України, вислухавши доводи учасників судового провадження, належним чином дослідивши фактичні обставини, вказані у клопотанні слідчого і дійшов вмотивованого висновку про необхідність обрання щодо підозрюваної виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки остання обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а наявність обґрунтованої підозри підтверджується письмовими доказами, зібраними під час досудового слідства.
Перевіряючи доцільність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання підозрюваної під вартою та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя Шевченківського районного суд м. Львова дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та дані про особу підозрюваної.
Згідно з наданими стороною обвинувачення даними ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яке належать до категорії тяжких, за яке передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років, вона раніше неодноразово судима, останній раз вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 лютого 2025 року за ч. 4 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі, ст. 75 КК України іспитовий строк 2 роки, повторно вчинила новий злочин в умовах воєнного стану, будучи на випробувальному терміні, вона може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки, є особою, яка обізнана із можливою мірою покарання у разі визнання її винною у вчиненні інкримінованого злочину, а також те, що підозрювана ОСОБА_5 , офіційно ніде не працює, не має жодного джерела доходу та засобів для існування, що свідчить про відсутність у неї міцних соціально стримуючих факторів, які б створювали перешкоди для переховування від органу досудового розслідування, також підозрювана зареєстрована та проживала довгий час у місті Києві, що свідчить про те, що остання може покинути територію міста Львова, відтак застосування до неї більш м'якого запобіжного заходу не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Дані обставини є істотними та такими, що виправдовують тримання підозрюваного під вартою, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини повинно забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
З урахуванням фактичних обставин підозри, характеру вчинення інкримінованого правопорушення, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді першої інстанції, що зазначене вказує на неможливість в даному конкретному випадку застосування до підозрюваної іншого більш м'якого запобіжного заходу. Застосування до підозрюваної іншого більш м'якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, застави або домашнього арешту не зможе запобігти ризикам кримінального провадження та може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування в тому числі щодо належного виконання підозрюваною процесуальних обов'язків.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрювана особа може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваною особою зазначених дій.
При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрювана особа обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
За таких обставин доводи підозрюваної про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на наявних матеріалах провадження.
Наявність тих обставин, що у підозрювана розкаюється у вчиненому кримінальному правопорушенні, викрадені речі повернула, шкодує за вчинене, самостійно виховує доньку, хоча і мають місце, однак не є безумовними підставами для відмови в застосуванні щодо неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Окрім того, колегія суддів вважає, що ці обставини в даному випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки підозрюваної.
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених Кодексом.
При цьому, згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з вимогами ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.
Поряд із тим, при визначенні розміру застави до уваги може братися розмір шкоди, що спричинив підозрюваний (справа «Мангурас проти Іспанії», рішення від 28 вересня 2010 року).
Тому, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого, не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
З урахуванням суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, міри покарання, яка може бути застосована до підозрюваної в разі доведеності її вини та наявністю визнаних судом ризиків, розміру завданої шкоди, застава у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (151 400 грн.) відповідає меті застосування запобіжного заходу. Саме такий розмір застави, на думку колегії суддів, слугуватиме достатнім стимулюючим фактором, який підозрюваний та/або заставодавець боявся б втратити у разі невиконання покладених процесуальних обов'язків.
Колегія суддів зазначає, що при визначенні застави слідчим суддею надано оцінку відповідним обставинам, враховано майновий стан підозрюваної, особу підозрюваної, яка раніше притягувалася до кримінальної відповідальності, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування чи зміни ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Відтак, ухвала слідчого судді про обрання запобіжного заходу ОСОБА_5 є законною та обґрунтованою, а тому її апеляційну скаргу слід відхилити.
Керуючись ст. 177, 183, 184, 309, 310, 376, 407, 419 КПК України, колегія суддів
ухвалу слідчого судді Шевченківсьокого районного суд м. Львова від 26 березня 2025 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави ОСОБА_5 залишити без змін, а її апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4