16.04.2025 Справа №607/1966/25 Провадження №2/607/1792/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Ромазана В.В.
за участю секретаря с/з Процишин Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося в суд із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.
В обґрунтування позовних вимог позивачем викладено обставини, що 02.02.2024 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №01350-02/2024 за допомогою електронного підпису, а 29.07.2024 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 29072024, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 52 500 грн, з яких: 15 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 37 500 грн - сума заборгованості за відсотками. Крім того, 19.02.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №32218-02/2024 за допомогою електронного підпису. 20.08.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 20082024, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 30 000 грн, з яких: 7500 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 22 500 грн - сума заборгованості за відсотками.
Вказану заборгованість відповідачем не погашено.
У зв'язку із недосягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у позові, позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договорами №01350-02/2024 від 02.02.2024 та №32218-02/2024 від 19.02.2024 в розмірі 82 500 грн та судові витрати.
Ухвалою від 03.02.2025 відкрито провадження у даній справі та ухвалено проводити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін.
Відповідач відзиву на позов не подавав.
У судове засідання представник позивача не з'явилася, однак просила розгляд даної справи здійснювати без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, не повідомивши суду про причини своєї неявки, будучи повідомленою про дату, час та місце судового засідання та не подала заяву про розгляд справи без її участі.
Перевіривши, дослідивши об'єктивно та оцінивши зібранні у справі докази, суд дійшов наступного висновку, виходячи з фактичних обставин справи, мотивів та застосованих норм права.
Суд, встановив, що 02.02.2024 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №01350-02/2024 (далі - Договір). Договір підписано за допомогою електронного підпису відповідача, одноразовим ідентифікатором W1805.
Згідно п. 1.1 Договору, Товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 15 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 1.2 Договору, тип кредиту - кредит. Мета отримання кредиту - на власні потреби клієнта. Кредит надається строком на 100 днів. Дата надання кредиту 02.02.2024. Наданий кредит клієнт зобов'язаний погасити в останній день вказаного строку кредитування. Дата погашення кредиту 11.05.2024.
Згідно п. 1.6 Договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту за казаними реквізитами.
29.07.2024 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 29072024, у відповідності до умов якого ТОВ «Стар Файненс Груп» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Стар Файненс Груп» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Згідно п.1.1. Договору факторингу, згідно умов цього Договору Фактор зобов?язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов?язань за якою настав до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов?язання (Позики), плату за Позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить Клієнту.
Згідно п.1.2 Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі відповідного Реєстру Боржників згідно Додатку № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги.
Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 29072024 від 29.07.2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 52 500 грн, з яких: 15 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 37 500,00 грн - сума заборгованості за відсотками.
Крім того, 19.02.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №32218-02/2024, який підписано за допомогою електронного підпису відповідача, одноразовим ідентифікатором W5712.
Згідно п. 1.1 Договору, Товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 15 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 1.2 Договору, тип кредиту - кредит. Мета отримання кредиту - на власні потреби клієнта. Кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту 19.02.2024. Наданий кредит клієнт зобов'язаний погасити в останній день вказаного строку кредитування. Дата погашення кредиту 17.06.2024.
Згідно п. 1.6 Договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту за казаними реквізитами.
20.08.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 20082024, у відповідності до умов якого ТОВ «Аванс Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Аванс Кредит» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Згідно п.1.1. Договору факторингу, згідно умов цього Договору Фактор зобов?язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов?язань за якою настав до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов?язання (Позики), плату за Позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить Клієнту.
Згідно п.1.2 Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі відповідного Реєстру Боржників згідно Додатку № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги.
Відповідно до Реєстру боржників від 20.08.2024 до Договору факторингу № 20082024 від 20.08.2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 30 000,00 грн, з яких: 7500 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 22 500,00 грн - сума заборгованості за відсотками.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Як вбачається із матеріалів справи відповідачем ОСОБА_1 підписано договори про надання фінансового кредиту №01350-02/2024 від 02.02.2024 та №32218-02/2024 від 19.02.2024, шляхом підписання вказаних документів за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
В силу вимог ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створенням електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Таким чином, на підставі укладених між сторонами електронних договорів, які вважаються укладеними у письмовій формі, у сторін цього договору відповідно до приписів статті 11 ЦК України виникли права та обов'язки, які випливають із кредитного договору.
Згідно з вимогами п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до вимог абз. 1 ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно абз. абз. 1, 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про електронну комерцію»).
У силу ч. 3 ст. 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.
В силу вимог ч. ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Вищенаведене свідчить про належне укладення кредитного договору, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.
Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так, у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.
Отже, між сторонами досягнута згода щодо всіх істотних умов договору позики, які оформлені сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства між кредитодавцями та відповідачем у встановленому законом порядку укладені зазначені електронні кредитні договори.
Статтею 1077 ЦК України, передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідност. 1082 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що виконання боржником грошового зобов'язання фінансовому агенту (фактору) звільняє його від виконання зобов'язань перед клієнтом (первісним кредитором) лише у випадку, коли оплата здійснена з дотриманням правил цієї статті, визначених як частиною першою, так і частиною другою.
У відповідності до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав..
Відповідно до вимогстатті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України, свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.
Аналогічний висновок зроблено і Верховним Судом України, в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15.
З огляду на викладене, суд вважає, що позивач підтвердив своє право вимоги до відповідача за кредитними договорами №01350-02/2024 від 02.02.2024 та №32218-02/2024 від 19.02.2024, укладеними договорами факторингу №29072024 від 29.07.2024 та №20082024 від 20.08.2024.
Із розрахунку заборгованості наданої позивачем зазначено, що заборгованість відповідача за договором про надання фінансового кредиту №01350-02/2024 від 02.02.2024 складає 52 500 грн, з яких: 15 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 37 500,00 грн - сума заборгованості за відсотками.
Окрім цього, із розрахунку заборгованості наданої позивачем зазначено, що заборгованість відповідача за договором про надання фінансового кредиту №32218-02/2024 від 19.02.2024 складає 30 000,00 грн, із яких: 7500 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 22 500,00 грн - сума заборгованості за відсотками.
Суд погоджується із сумою заборгованості відповідача за вказаними договорами фінансового кредиту по тілу кредиту та вважає, що позов у цій частині є підставним та підлягає до задоволення.
Щодо нарахування відповідачу відсотків за вказаними договорами фінансового кредиту, суд зазначає наступне.
Як вбачається із наданих позивачем розрахунків, відповідачу нараховано відсотки із розрахунку 2.5% у день, що передбачено умовами спірних договорів.
Судом із умов зазначених правочинів встановлено, що кредитні правовідносини, які виникли між сторонами мають споживчий характер, а тому на них поширюються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX внесені зміни, зокрема, до Закону України «Про споживче кредитування».
Так, пунктом 12 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що денна процентна ставка це загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.
Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначила, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів -1,5%.
При цьому, відповідно до п. 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023.
Таким чином, максимальний розмір денної процентної ставки з 24.12.2023 не повинен перевищувати 1%, а щодо договорів, які укладені до набрання Законом України № 3498-IX: протягом перших 120 днів - 2,5% (до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів 1,5% (до 20.08.2024 включно); починаючи з 241 дня 1% (з 21.08.2024).
Договори про надання фінансового кредиту №01350-02/2024 від 02.02.2024 та №32218-02/2024 від 19.02.2024 укладені між сторонами після набрання чинності відповідних положень Закону України «Про споживче кредитування», а тому положення Закону про обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються до даних правовідносин у порядку передбаченому ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у розмірі не більшому, ніж 1%.
З урахуванням наведеного, суд відхиляє наданий позивачем розрахунок заборгованості у частині нарахованих відповідачу відсотків, оскільки вважає, що такі відсотки відповідачу слід нараховувати із урахуванням обмеження максимального розміру денної процентної ставки до 1% з урахуванням вимог зазначеного Закону.
Таким чином, суд вважає, що заборгованість відповідача за нарахованими відсотками за договором про надання фінансового кредиту №01350 -02/2024 від 02.02.2024 за період з 02.02.2024 по 11.05.2024 (строк кредитування) становить 14850 грн,, що розраховується наступним чином (15000*1/100) * 99 = грн., де 99 - кількість днів кредитування.
За договором про надання фінансового кредиту №32218-02/2024 від 19.02.2024 за період з 19.02.2024 по 17.06.2024 (строк кредитування) становить 8925 грн,, що розраховується наступним чином (7500*1/100) * 119 = грн., де 119 - кількість днів кредитування.
Відтак, враховуючи наведені обставини, оцінивши та дослідивши докази, суд дійшов до висновку, що позов у частині стягнення із відповідача заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом слід задовольнити частково, а саме за договором про надання фінансового кредиту №01350 -02/2024 від 02.02.2024 на суму 14850 грн. та за договором про надання фінансового кредиту №32218-02/2024 від19.02.2024 на суму 8925 грн.
Оскільки своїх зобов'язань за кредитними договорами ОСОБА_1 добровільно не виконує належним чином та як боржник вона не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, то у позивача обґрунтовано виникло право вимагати від боржника повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом.
Таким чином, враховуючи наведені судом обставини, суд приходить до переконання, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами слід задовольнити частково, стягнувши із відповідача у користь позивача заборгованість:
- за договором про надання фінансового кредиту №01350 -02/2024 від 02.02.2024 на суму 29850 грн., у тому числі 15 000 грн. заборгованість за тілом кредиту та 14850 грн. заборгованість за відсотками;
- за договором про надання грошових коштів в позику № 3435850324 в розмірі 16 425 грн., з яких 7500 грн. заборгованість за тілом кредиту, 8925 грн. заборгованість за відсотками. А всього на загальну суму 46 275 грн.
Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України, визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Оцінюючи зібрані докази суд приходить до висновку, що позовні вимоги в суді знайшли своє підтвердження і підлягають частковому задоволенню, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню загальна сума заборгованості за вказаними кредитними договорами на загальну суму 46 275 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, у зв'язку із задоволенням позову, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 3 028 грн. 00 коп.
Керуючись ст.ст. 4, 6, 10, 12, 13, 76-81, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд ,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором позики, задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, р/рахунок IBAN № НОМЕР_3 у АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за кредитними договорами на загальну суму 46275 (сорок шість тисяч двісті сімдесят п'ять) грн.., з яких:
- за договором про надання фінансового кредиту №01350 -02/2024 від 02.02.2024 на суму 29850 грн., у тому числі 15 000 грн. заборгованість за тілом кредиту та 14850 грн. заборгованість за відсотками;
- за договором про надання грошових коштів в позику № 3435850324 в розмірі 16 425 грн., з яких 7500 грн. заборгованість за тілом кредиту, 8925 грн. заборгованість за відсотками.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, р/рахунок IBAN № НОМЕР_3 у АТ «ТАСкомбанк») сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
Відповідачу направити копію заочного рішення суду, в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення суду або апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги заочного рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення суду може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення суду без задоволення, відповідачем може бути оскаржене заочне рішення суду в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, відповідачем з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення суду без задоволення, іншими учасниками справи з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину заочного рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного заочного рішення суду.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий суддяВ. В. Ромазан