465/548/25
2/465/1915/25
Іменем України
(заочне)
23.04.2025 року м.Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Баран О.І.,
з участю секретаря судового засідання Щирби Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові, в порядку спрощеного провадження цивільну справу:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ:44276926, електронна адреса: info@collect-center.com.ua. місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306),
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ),
предмет позову: стягнення заборгованості за договором,
У січні 2025 року уповноважений представник позивача звернувся до Франківського районного суду м. Львова із позовною заявою до ОСОБА_1 , у якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитними договорами № 103069784 від 27.09.2021, № 3980413 від 26.09.2021 на загальну суму 54 323,75 грн. вирішити питання про розподіл судових витрат, серед яких стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 13 000,00 грн.
Позовна заява мотивована укладенням відповідачем із первинним указаних кредитором кредитних договорів та отримання відповідних кредитних коштів, із встановленням строків їх повернення та сплати відсотків за користування такими коштами. Однак, відповідач свої зобов'язання за кредитними договорами не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, право вимоги за якою перейшло до позивача.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 13.02.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи (а.с. 154-155).
Відповідач у встановлений строк правом на подання відзиву не скористався, заяви про поновлення строку для подання такого до суду також не надав.
Судові засідання у справі призначалися неодноразово.
У чергове судове засідання, призначене на 23.04.2025, сторони повторно не з'явились.
У прохальній частині позову, відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, представник позивача просив про розгляд справи без його участі, проти винесення заочного рішення не заперечував (а.с. 11).
Відповідач про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, скерованими на його зареєстроване місце проживання (штрихкодові ідентифікатори ПАТ «Укрпошта» 0610233580344, 0610243734277). Однак, такі повернулися на адресу суду без вручення у зв'язку із відсутністю адресата за указаною адресою (а.с. 158-161).
Між тим, неможливість вручення судової повістки у зв'язку відсутністю адресата за вказаною адресою, відповідно до постанови Верховного Суду у постанові від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18, вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Відтак, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
Тож, відповідач допустив повторну неявку, при цьому заяв та клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.
Відповідно до положень ч.1, 2 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів для розгляду справи по суті, а також те, що позивач щодо заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч. 1, 2 ст. 280 та відповідно до ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи та ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.
Суд, з'ясувавши доводи на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, установив такі фактичні обставини справи, та відповідні до них правовідносини.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
26 вересня 2021 року відповідач з IP - адреси НОМЕР_2 заповнив на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» URL: https://miloan.ua/ Анкету-заяву на отримання кредитних коштів №3980413 (а.с. 41-42).
Відповідно до указаного документа сума кредиту - 2 900,00 грн., строк кредиту - 15 днів з 26.09.2021 року, дата повернення кредиту - 11.10.2021 року, сума до повернення - 3 733,75 грн. комісія за надання кредиту - 290,00 грн., нараховуються одноразово за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту за договором. Проценти за користування кредитом - 543,75 грн. нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (а.с. 41-42).
У анкеті-заяві на кредит № 3980413 від 26.09.2021 зазначено такі персональні дані клієнта: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 , електронна адреса клієнта, на яку направлений договір: ІНФОРМАЦІЯ_2, тел.: НОМЕР_4 (а.с. 41).
У процесі оформлення та розгляду заяви № 3980413 від 26.09.2021 сторони вчинили такі дії:
заповнення заяви 26.09.2021 року 11:10:57 - 11:11:07;
автоматична перевірка 26.09.2021 року 11:11:07 - 11:11:22;
перевірка у КБІ 26.09.2021 року 11:11:22 - 11:11:29;
скронинг 26.09.2021 року 11:11:29 - 11:11:31;
перевірка у КБІ 26.09.2021 року 11:11:31 - 11:11:55;
скронинг 26.09.2021 року 11:11:55 - 11:12:01;
підписання договору 26.09.2021 року 11:12:01 - 11:12:27;
оброблено 26.09.2021 року 11:12:27 (а.с. 41).
26 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 3980413 (індивідуальна частина) (надалі - Договір №1) (а.с. 29-37).
Крім цього, наступного дня, тобто 27.09.2021 року відповідач з IP - адреси НОМЕР_5 заповнив на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» URL: https://miloan.ua/ Анкету-заяву на отримання кредитних коштів №103069784 (а.с. 55-56).
Відповідно до указаного документа сума кредиту - 4 500,00 грн., строк кредиту - 20 днів з 27.09.2021 року, дата повернення кредиту - 17.10.2021 року, сума до повернення - 7 155,00 грн. комісія за надання кредиту - 855,00 грн., нараховуються одноразово за ставкою 19,00 відсотків від суми кредиту за договором. Проценти за користування кредитом - 1800,00 грн. нараховуються за ставкою 2,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (а.с. 55).
У анкеті-заяві на кредит №103069784 від 27.09.2021 вказано такі ж персональні дані, як і у анкеті-заяві № 3980413 від 26.09.2021 (а.с. 55).
У процесі оформлення та розгляду заяви №103069784 від 27.09.2021 сторони вчинили такі дії:
заповнення заяви 27.09.2021 року 07:05:49 - 07:05:55;
автоматична перевірка 27.09.2021 року 07:05:55 - 07:05:58;
перевірка у КБІ 27.09.2021 року 07:05:58 - 07:06:03;
перевірка у КБІ 27.09.2021 року 07:06:03 - 07:06:05;
скоринг 27.09.2021 року 07:06:03 - 07:06:03;
скоринг 27.09.2021 року 07:06:05 - 07:06:06;
підтвердження зміни умов 27.09.2021 року 07:06:06 - 07:06:15;
обробляється 27.09.2021 року 07:06:15 - 07:06:24;
підписання договору 27.09.2021 року 07:06:24 - 07:06:53;
оброблено 27.09.2021 року 07:06:53 (а.с. 55).
27 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №103069784 (індивідуальна частина) (надалі - Договір №2) (а.с. 43-54).
Згідно з п. 1.1. Договорів №1, №2 товариство зобов'язалось на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов'язався повернути товариству кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором (а.с. 29).
Відповідно до п. 1.2. Договору №1 загальний розмір кредиту становить 2 900,00 грн. (а.с. 29).
Відповідно до п. 1.2. Договору №2 загальний розмір кредиту становить 4 500,00 грн. (а.с. 43).
Пунктом п. 1.3. Договору №1 встановлено, що кредит надається строком на 15 днів з 26.09.2021 (строк кредитування) (а.с. 29).
Пунктом п. 1.3. Договору №2 встановлено, що кредит надається строком на 20 днів з 27.09.2021 (строк кредитування) (а.с. 43).
Відповідно до п. 1.4. Договору №1, термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 11.10.2021 (а.с. 29).
Відповідно до п. 1.4. Договору №2, термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 17.11.2021 (а.с. 43).
Пунктом 1.5.1. Договору №1 встановлено комісію за надання кредиту у розмірі 290,00 грн., яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово (а.с. 29).
Відповідно до п. 1.5.2. Договору №1 проценти за користування кредитом становлять 543,75 грн., які нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (а.с. 29).
Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6. Договору) (а.с. 29).
Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2., 2.3. цього Договору (1.7. Договору №1).
Пунктом 1.5.1. Договору №2 встановлено комісію за надання кредиту у розмірі 855,00 грн., яка нараховується за ставкою 19,00 відсотків від суми кредиту одноразово (а.с. 43).
Відповідно до п. 1.5.2. Договору №2 проценти за користування кредитом становлять 1800,00 грн., які нараховуються за ставкою 2.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (а.с. 43).
Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6. Договору №2) (а.с. 43).
Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2., 2.3. цього Договору (1.7. Договору №2).
Згідно з 2.2.1. Договорів №1, №2 позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п 1.5.1-1.5.2. Договору, в термін (дату) вказаний в п. 1.4. У випадку якщо Позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п. 1.3 Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п. 1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п. 1.6 Договору, в сумі та на умовах визначених п.2.3 Договору (а.с. 29, 43).
Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 Договору (п. 2.2.2. Договорів №1, №2) (а.с. 29, 43).
Пунктом 2.2.3. Договорів №1, №2 сторонами погоджено, що проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 Договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п.2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6. Договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов'язань позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах, це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п.1.6 та процентною ставкою визначеною п.1.5.2 Договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено Товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди Позичальника (а.с. 30, 44).
Розділом 2.3 Договорів №1, №2 урегульовано порядок пролонгації кредитування.
Продовження, вказаного в п.1.3. Договору №1 строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах (п. 2.3.1. Договорів №1, №2).
Відповідно до п. 2.3.1.2. Договорів №1, №2 передбачено пролонгацію на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.
Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною у п. 1.6. Договору (а.с. 30, 44).
Пунктом 2.4.1 Договорів №1, №2 встановлено, що позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п. 1.4. Договору, а у випадку пролонгацій - не пізніше дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування.
Пунктом 2.4.2 Договорів №1, №2 встановлено, що у випадку, якщо станом на дату закінчення строку кредитування (настання дати повернення кредиту) будуть існувати будь-які боргові зобов'язання позичальника за цим Договором, то така заборгованість повинна бути сплачена позичальником одночасно з поверненням кредиту в термін, передбачений п. 1.4. Договору або у дату завершення періоду пролонгацій. Якщо заборгованість не буде погашена після завершення строку кредитування, визначеного згідно з п. 1.3. та 2.3. цього Договору, виконання зобов'язань зі сплати платежів вважається простроченим позичальником та передбачає настання наслідків, обумовлених розділом 4, п. 3.2.5 Договору.
Відповідно до п. 3.2.6. Договорів №1, №2, кредитодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим Договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди Позичальника. У випадку, якщо після відступлення прав вимоги за цим Договором Кредитодавець отримає від Позичальника платіж (кошти) для погашення існуючої заборгованості за цим Договором, такий платіж (кошти) відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України Позичальнику не повертаються і зараховуються в рахунок виконання зобов'язань Позичальника за цим Договором.
Розділом 4 Договорів №1, №2 встановлено відповідальність сторін та її види (стягнення пені - п. 4.1., або процентів за ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Відповідно до п. 4.2. Договору №1, у разі прострочення Позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього Договору, кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгації та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нараховувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п. 1.6. Договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової ставки), передбаченої п. 1.6 Договору. Обов'язок Позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги Кредитодавця.
Пунктом 4.3. Договорів №1, №2 встановлено, що кредитодавець на свій розсуд може не застосовувати жодного виду відповідальності, передбаченого п.п. 4.1., 4.2. цього Договору, застосувати один із них або всі одночасно. Вимога(и) кредитодавця про сплату вказаних процентів та / або пені позичальником вважається здійсненою(ними), якщо заборгованість зі сплати процентів та/або пені відображена в особистому кабінеті позичальника чи іншим чином доведена до його відома (листування, повідомлення, тощо) (а.с. 34, 48).
Відповідно до п. 6.1. Договорів №1, №2 цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та доступний зокрема через сайт кредитодавця таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби (а.с. 35, 49).
Згідно п. 6.2. Договорів №1, 2 розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію кредитодавця про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення кредитодавцю електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається кредитодавцем електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт кредитодавця, мобільний додаток, месенджери або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277 (вартість відправки SMS-повідомлення для позичальника визначено у правилах). Після укладення цей договір надається позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд кредитодавця направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв'язку, наданими позичальником кредитодавцем (а.с. 35, 49).
У п. 6.3. Договорів №1, №2 сторонами погоджено, що приймаючи пропозицію кредитодавця про укладання цього договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) (копії додаються) договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватись умов договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) кредитодавцем, що розміщені на сайті кредитодавця та є невід'ємною частиною цього договору (а.с. 35, 49).
Згідно п. 6.4. Договорів №1, №2 укладення Кредитодавцем договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Кредитодавцем ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки (а.с. 36, 50).
Відповідно до довідки про ідентифікацію виданої ТОВ «МІЛОАН» ОСОБА_1 13.01.2000, РНОКПП НОМЕР_1 , ідентифікований ТОВ «МІЛОАН» та акцептував договір №3980413 від 26.09.2021, шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором S13867, що свідчить про повне ознайомлення відповідача з умовами обчислення загальної вартості кредиту, реальною річною процентною ставкою за споживчим кредитом та графіком платежів за вказаним договором (а.с. 66).
Відповідно до довідки про ідентифікацію виданих ТОВ «МІЛОАН» ОСОБА_1 13.01.2000, РНОКПП НОМЕР_1 , ідентифікований ТОВ «МІЛОАН» та акцептував договір №103069784 від 27.09.2021, шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором J80320, що свідчить про повне ознайомлення відповідача з умовами обчислення загальної вартості кредиту, реальною річною процентною ставкою за споживчим кредитом та графіком платежів за вказаним договором (а.с. 70).
Отож, з матеріалів справи випливає, що указані Договори №1, №2 є електронними договорами, а наявні в матеріалах справи копії є лише паперовими копіями електронного договору.
До Договору №1 додано Графік платежів за Договором №1 (Додаток №1), відповідно до якого, в кінці строку кредитування, а саме 11.10.2021 позичальник повинен повернути суму процентів у розмірі 543,75 грн., комісію в розмірі 290,00 грн. та тіло кредиту 2 900,00 грн., що разом становить 3 733,75 грн. (а.с. 38).
Також до Договору №1 додано Паспорт споживчого кредиту № 3980413 (Додаток № 2 до Договору №1) (а.с. 39 - 40).
Паспорт споживчого кредиту містить детальний порядок повернення кредиту, із встановленням кількості періодичних платежів, періодичності їх внесення, залишку суми кредиту після сплати поточного платежу, суми кредиту до сплати, нарахованих процентів до сплати та суми платежу до сплати.
ТОВ «Мілоан», за допомогою послуг ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс», 26.09.2021 перерахував кошти згідно договору № 3980413 в сумі 2900,00 грн на картковий рахунок № НОМЕР_6 , що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «ЄЛАЄНС» від 12.12.2024, чим виконав свої зобов'язання за Договором (а.с. 67).
Відповідно до відомостей про щоденні нарахування та погашення за Договором №1, сформованих ТОВ «Мілоан», тобто первинним кредитором, відповідачу 26.09.2021 надано кредит у розмірі 2 900,00 грн. та нараховано комісію за оформлення кредиту у розмірі 290,00 грн.
Із цих же відомостей вбачається, що упродовж періоду:
27.09.2021 - 11.10.2021, що охоплює 15 днів, нарахування відсотків відповідачу здійснювалося за правилами, передбаченими п.1.5.2. Договору №1, тобто по 36,25 грн. (1,25%) щоденно, тобто загалом нараховано 543,75 грн.;
12.10.2021 - 10.12.2021, що охоплює 60 днів, нарахування відсотків відповідачу здійснювалося за правилами, передбаченими п.1.6, п.2.3.1.2. Договору №1, по 145,00 грн. (5%) щоденно, тобто загалом нараховано 8 700,00 грн., що становить 290,00 + 543,75 + 8 700,00 = 12 433,75 грн.
У період 10.12.2021 - 27.12.2021 нарахування будь-яких відсотків за Договором №1 не проводилось, тобто нарахування відсотків первинним кредитором припинено 10.12.2021 (а.с. 68-69).
Відповідно до розрахунку заборгованості відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» за Договором №1, станом на 10.03.2023 заборгованість становила 20 843,00 грн. та складалась із:
- заборгованості по основній сумі кредиту - 2 900,00 грн.;
- заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги - 9 533,75 грн.;
- заборгованості з комісії - 0,00 грн.;
- заборгованості з пені - 0,00 грн.;
- заборгованості за відсотками (нарахованими ТОВ «Вердикт Капітал» після відступлення права вимоги за період 28.12.2021 - 23.02.2022 за денною відсотковою ставкою у розмірі 5%) - 8 410,00 грн.;
- 3% річних за користування грошовими коштами у відповідності до ст. 625 ЦК України - 0,00 грн.;
- інфляційні збитки за користування грошовими коштами у відповідності до ст. 625 ЦК України - 0,00 грн (а.с. 74).
28 грудня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу № 28-12/2021-72, у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за плату належні йому права вимоги, а останній приймає належні ТОВ «МІЛОАН» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників (а.с. 78-82).
Відповідно до акта прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу № 28-12/2021-72 від 28.12.2021, клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників, кількістю 3232, після чого, з урахуванням умов договору факторингу до клієнта від фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а.с. 84).
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників від 28.12.2021 до Договору № 28-12/2021-72 від 28.12.2021 ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набув права грошової вимоги до відповідача в розмірі 12 433,75 грн., з яких:
2 900,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
9 533,75 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с. 98).
У свою чергу ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позивача в розмірі 20 843,75 грн. Зокрема, 10.03.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та позивачем укладено Договір факторингу № 10-03/2023/01, у відповідності до умов якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» передає (відступає) позивачу за плату належні йому права вимоги, а позивач приймає належні ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги до боржників, зокрема відповідача, вказаними у Реєстрі боржників (а.с. 100-105).
Відповідно до акта прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу № 10-03/2023/01 від 10.03.2023, клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників, кількістю 29 141, після чого, з урахуванням умов договору факторингу № 10-03/2023/01 від 10.03.2023 до клієнта від фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а.с. 106).
Відповідно до Реєстру боржників від 10.03.2023 до Договору факторингу № 10-03/2023/01 від 10.03.2023 позивач набув права грошової вимоги до відповідача в розмірі 20 843,75 грн., з яких:
2 900,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
17 943,75 грн. - сума заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги (а.с. 109).
До Договору №2 додано Графік платежів за Договором №2 (Додаток №1), відповідно до якого, в кінці строку кредитування, а саме 17.10.2021 позичальник повинен повернути суму процентів у розмірі 1 800,00 грн., комісію в розмірі 855,00 грн. та тіло кредиту 4 500,00 грн., що разом становить 7 155,00 грн. (а.с. 52).
Також до Договору №2 додано Паспорт споживчого кредиту №103069784 (Додаток № 2 до Договору №2) (а.с. 53 - 54).
Паспорт споживчого кредиту містить детальний порядок повернення кредиту, із встановленням кількості періодичних платежів, періодичності їх внесення, залишку суми кредиту після сплати поточного платежу, суми кредиту до сплати, нарахованих процентів до сплати та суми платежу до сплати.
ТОВ «Мілоан», за допомогою послуг ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс», 27.09.2021 перерахував кошти згідно договору № 103069784 в сумі 4 500,00 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_6 , що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «ЄЛАЄНС» від 12.12.2024, чим виконав свої зобов'язання за Договором (а.с. 71).
Позивач (через партнера ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛАЄНС»), з яким укладено договір № 40484607_26/10/18-2 про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на карту) та про інформаційно-технологічну взаємодію та приймання платежів 27.09.2021 перерахував кошти згідно договору № 103069784 в сумі 4 500,00 грн на картковий рахунок № НОМЕР_6 , що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «ЄЛАЄНС» від 12.12.2024, чим виконав свої зобов'язання за Договором (а.с. 71).
Відповідно до відомостей про щоденні нарахування та погашення за Договором №2, сформованих ТОВ «Мілоан», тобто первинним кредитором, відповідачу 27.09.2021 надано кредит у розмірі 4 500,00 грн. та нараховано комісію за оформлення кредиту у розмірі 855,00 грн.
Із цих же відомостей вбачається, що упродовж періоду:
28.09.2021 - 17.10.2021, що охоплює 20 днів, нарахування відсотків відповідачу здійснювалося за правилами, передбаченими п.1.5.2. Договору №2, тобто по 90,00 грн. (2,00%) щоденно, тобто загалом нараховано 1800,00 грн.;
18.10.2021 - 16.12.2021, що охоплює 60 днів, нарахування відсотків відповідачу здійснювалося за правилами, передбаченими п.1.6, п.2.3.1.2. Договору №2, по 225,00 грн. (5%) щоденно, тобто загалом нараховано 13 500,00 грн., що становить 855,00 + 1800,00 +13 500,00 = 16 155,00 грн.
У період 17.12.2021 - 28.12.2021 нарахування будь-яких відсотків за Договором №2 не проводилось, тобто нарахування відсотків первинним кредитором припинено 16.12.2021 (а.с. 72-73).
Відповідно до розрахунку заборгованості відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» за Договором №2, станом на 10.01.2023 заборгованість становила 33 480,00 грн. та складалась із:
- заборгованості по основній сумі кредиту - 4 500,00 грн.;
- заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги - 16 155,00 грн.;
- заборгованості з комісії - 0,00 грн.;
- заборгованості з пені - 0,00 грн.;
- заборгованості за відсотками (нарахованими ТОВ «Вердикт Капітал» після відступлення права вимоги за період 29.12.2021 - 23.02.2022 за денною відсотковою ставкою у розмірі 5%) - 12 825,00 грн.;
- 3% річних за користування грошовими коштами у відповідності до ст. 625 ЦК України - 0,00 грн.;
- інфляційні збитки за користування грошовими коштами у відповідності до ст. 625 ЦК України - 0,00 грн (а.с. 75).
29 грудня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу № 29-12/2021-45, у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за плату належні йому права вимоги, а останній приймає належні ТОВ «МІЛОАН» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників (а.с. 88-92).
Відповідно до акта прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу № 29-12/2021-45 від 29.12.2021, клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників, кількістю 2119, після чого, з урахуванням умов договору факторингу до клієнта від фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а.с. 93).
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників від 29.12.2021 до Договору № 29-12/2021-45 від 29.12.2021 ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набув права грошової вимоги до відповідача в розмірі 20 655,00 грн., з яких:
4 500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
16 155,00 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с. 99).
У свою чергу ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позивача в розмірі 33 480,00 грн. Зокрема, 10.01.2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та позивачем укладено Договір факторингу № 10-01/2023, у відповідності до умов якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» передає (відступає) позивачу за плату належні йому права вимоги, а позивач приймає належні ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги до боржників, зокрема відповідача, вказаними у Реєстрі боржників (а.с. 112-117).
Відповідно до акта прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу № 10-01/2023 від 10.01.2023, клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників, кількістю 207 307, після чого, з урахуванням умов договору факторингу № 10-01/2023 від 10.01.2023 до клієнта від фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а.с. 117).
Відповідно до Реєстру боржників від 10.01.2023 до Договору факторингу № 10-01/2023 від 10.01.2023 позивач набув права грошової вимоги до відповідача в розмірі 33 480,00 грн., з яких:
4 500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
28 980,00 грн. - сума заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги (а.с. 121).
Станом на день розгляду справи доказів належного виконання відповідачем зобов'язання за Договором не надано.
Оцінка судом
Щодо укладення між первинним кредитором та відповідачем кредитних договорів
Відповідно до приписів статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Передбачено статтею 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною другою статті 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, відтак акцептуючи пропозицію ТОВ «Мілоан» - Куцун О.В. електронними підписами одноразовими ідентифікаторами «S13867» та «J80320» у Договорах визнав та погодився на запропоновані кредитором умови користування та порядок надання ними грошових коштів.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).
Згідно положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Частина п'ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитні договори між відповідачем ОСОБА_1 та первісним кредитором не було б укладено.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 року у справі №757/40395/20-ц, від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18.
На підставі вищенаведених правових норм, беручи до уваги те, що вказаний вище Договір підписаний відповідачем електронним підписом, наявність якого разом з підписом та електронним підписом первісних кредиторів підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх, є доведеним факт укладення між сторонами кредитного договору, та про те, що відповідач всі умови Договору цілком зрозумів та підтвердив те, що сторони Договору діяли свідомо, були вільні в його укладенні, вільні у виборі контрагента та умов Договору.
Оскільки вказаний Договір, який підписаний сторонами, є чинними, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, суд дійшов висновку про те, що між первісним кредитором та ОСОБА_1 як позичальником, виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.
Щодо доведення факту переходу права вимоги до відповідача за укладеними договорами
У відповідності до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник у зобов'язанні не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
На підтвердження укладення договорів факторингу і переходу до позивача права вимоги за кредитними договорами укладеними первісним кредитором з ОСОБА_1 позивач надав суду:
- Договір факторингу № 28-12/2021-72 від 28.12.2021, укладений між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», Витяг з реєстру боржників та актом прийому-передачі реєстру боржників до нього, відповідно до якого останній набув право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором № 3980413 від 26.09.2021 (а.с. 78-87).
- Договір факторингу № 10-03/2023/01 від 10.03.2023, укладений ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та позивачем, Витяг з реєстру боржників та актом прийому-передачі реєстру боржників до нього, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором № 3980413 від 26.09.2021 (а.с. 100-111).
- Договір факторингу № 29-12/2021-45 від 29.12.2021, укладений між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», Витяг з реєстру боржників та актом прийому-передачі реєстру боржників до нього, відповідно до якого останній набув право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором № 103069784 від 27.09.2021 (а.с. 88-97).
- Договір факторингу № 10-01/2023 від 10.01.2023, укладений ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та позивачем, Витяг з реєстру боржників та актом прийому-передачі реєстру боржників до нього, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором № 103069784 від 27.09.2021 (а.с. 112-123).
Отже, позивачем доведено факт переходу до нього права вимоги за кредитними договорами укладеним між відповідачем із первісним кредитором.
Статтею 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Отже, за змістом наведених вище положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов'язку виконати зобов'язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов'язання на рахунок первинного кредитора.
При цьому аналіз змісту статті 1082 ЦК України дозволяє дійти висновку, що викладені в ній положення щодо обов'язку боржника здійснити платіж факторові за умови, що боржник одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, стосуються позасудового порядку вирішення спору. При цьому невиконання фактором цього обов'язку не звільняє боржника від виконання обов'язків за кредитним договором, а лише дає йому право на виконання свого обов'язку перед первісним кредитором.
Тому наявність чи відсутність доказів повідомлення боржника про зміну кредитора у зобов'язанні не є підставою для відмови у задоволенні позову.
Щодо заявленої суми стягнень
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
На підставі статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти
Відповідно до частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України невиконання зобов'язання є порушенням зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Так, умовами Договорів, а саме п.п. 2.3.1, 2.3.1.2 сторони передбачили порядок продовження строку кредиту та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.
За відсутності доказів повернення відповідачем кредитних коштів та обумовленої суми відсотків за користування кредитом до 11.10.2021 та 17.11.2021 за Договорами №1, №2 відповідно, відбулося продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, що свідчить про пролонгацію строку кредитування на стандартних умовах, як передбачено п. 2.3.1.2 договору.
Поряд з цим, системний аналіз положень п.п. 1.1 - 1.4 Договорів №1, №2 щодо порядку та строку кредитування, п.п. 2.2-2.4 Договорів №1, №2 щодо пролонгації (60 днів), дають підстави для висновку, що термін користування кредитними грошовими коштами розпочався:
27.09.2021 та закінчився 10.12.2021, включивши нарахування відсотків за 15 днів за правилами, передбаченими п.1.5.2. Договору №1 (27.09.2021 - 11.10.2021) та за 60 днів - за правилами, передбаченими п.1.6, п.2.3.1.2. Договору №1 (12.10.2021 - 10.12.2021), оскільки за вищевказаними погодженими сторонами умовами кредитного Договору №2 не передбачено можливість його подальшої пролонгації.
28.09.2021 та закінчився 16.12.2021, включивши нарахування відсотків за 20 днів за правилами, передбаченими п.1.5.2. Договору №2 (28.09.2021 - 17.10.2021) та за 60 днів - за правилами, передбаченими п.1.6, п.2.3.1.2. Договору №2 (18.10.2021 - 16.12.2021), оскільки за вищевказаними погодженими сторонами умовами кредитного Договору №2 не передбачено можливість його подальшої пролонгації.
З врахуванням наведеного, виконаний позивачем розрахунок заборгованості по сплаті процентів за указані періоди:
27.09.2021 - 10.12.2021 в розмірі 12 433,75 грн. та
28.09.2021 - 16.12.2021 в розмірі 20 655,00 грн. суд вважає обґрунтованим. Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про виконання відповідачем своїх зобов'язань з повернення коштів за тілом кредиту у строк, визначений договором, тобто у межах строку кредитування до 11.10.2021 і 17.10.2021 відповідно продовжив користуватись кредитними коштами, а тому пролонгація дії Договорів відбулась автоматично, що відповідає п. 2.3 Договорів №1, №2.
Тобто останнє нарахування процентів за користування кредитом ТОВ «Мілоан» здійснено 10.12.2021 та 16.12.2021.
Після передачі прав вимоги від ТОВ «Мілоан» новий кредитор (ТОВ «Вердикт Капітал»), з перших днів набуття прав вимоги (28.12.2021 та 29.12.2021) та поза межами строку дії договору, здійснив подальші нарахування процентів. При цьому підстав такого нарахування матеріали справи не містять.
Слід зазначити, що ТОВ «Коллект Центр» не надало суду детальної виписки яким чином та на яких підставах ТОВ «Вердикт Капітал» здійснювало подальше нарахування суми процентів за користування кредитними коштами в розмірі 8 410,00 грн. та 12 825,00 грн.
Відтак, вимоги позивача про стягнення процентів поза межами строку дії Договорів №1, №2, періоди з 28.12.2021 - 23.02.2022 на суму 8 410,00 грн. та з 29.12.2021 - 23.02.2022 на суму 12 825,00 грн. за ставками 5% суд вважає безпідставними.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
При цьому, при вирішенні питання про можливість нарахування інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит як відповідальність прострочення виконання зобов'язань, слід враховувати обмеження, встановлені Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 3498-IX (надалі - Закон № 3498-IX), яким викладено у новій редакції пункт 6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про споживче кредитування.
Відтак, позов підлягає задоволенню частково, в частині стягнення 12 433,75 грн. заборгованості за договорами про споживчий кредит № 3980413 від 26.09.2021 та 20 655,00 грн. заборгованості за договором про споживчий кредит № 103069784 від 27.09.2021.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено 2 422,40 грн. судового збору (а.с. 147).
Позовні вимоги задоволені частково в розмірі 33 088,75 грн., що становить 60,91 % (33 088,75 х 100 % : 54 323,75), а тому судовий збір у пропорційному розмірі - 1 475,48 грн. потрібно покласти на відповідача.
Стосовно стягнення витрат на правову допомогу.
Крім цього, представник позивача просить суд стягнути на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 13 000,00 грн.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Пункт 12 ч.3 ст. 2 ЦПК України визначає однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення стороною суми судових витрат на професійну правничу допомогу разом із першою заявою по суті спору, шляхом подання до суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи (ст. 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 137 ЦПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (ст. 141 ЦПК України).
Згідно із частинами 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
Частиною 3 ст.137 ЦПК України унормовано, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» надано суду Договір про надання юридичних послуг № 01-07/2024 від 01.07.2024, укладений між позивачем та Адвокатським об'єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» в особі керуючого партнера Бурдюг Т.В. та позивачем (клієнт), заявку на надання юридичної допомоги № 197 від 02.12.2024, витяг з Акту № 2 про надання юридичної допомоги від 27.12.2024 (а.с. 22-28).
У витягу з Акта № 2 про надання юридичної допомоги від 27.12.2024 року зазначено про такі надані послуги:
1) надання усної консультації (2 години по 2 000,00 грн. на суму 4 000,00 грн).;
2) складання позовної заяви для подачі до суду (3 години по 3 000,00 грн. на суму 9 000,00 грн.).
Загальна вартість таких послуг оцінена в сумі 13 000,00 грн, яку сторона позивача просить стягнути з відповідача (а.с. 28).
Суд при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
У додатковій постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч.4 ст.137 ЦПК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17.04.2024 у справі № 756/6927/20, від 04.04.2024 у справі № 701/804/21, від 10.04.2024 у справі № 530/259/21, від 10.04.2024 у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.
Верховний Суд також часто підкреслював необхідність детального аналізу та вивчення документів, поданих на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, з метою уникнення випадків її присудження за дублюючі одна одну послуги, які не мали впливу на хід розгляду справи та не потребували спеціальних професійних навиків (зокрема, постанова від 12.09.2018 у справі № 810/4749/15).
Для включення всієї суми витрат на правову допомогу у відшкодування за рахунок відповідача, відповідно до положень статей 137, 141 ЦПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Як уже зазначено вище з посиланням на відповідні висновки суду касаційної інстанції, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Із урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Оцінюючи подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат в суді суд бере до уваги те, що зазначені позивачем витрати на правничу допомогу адвоката, які включають послуги з надання усної консультації мають організаційний характер та зводяться до єдиної дії - формування правової позиції позивача та є складовими підготовки позовної заяви і за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окремі послуги.
Крім цього, аналізуючи надані докази, незначну складність справи та виходячи з того, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, враховуючи ціну позову, значення справи для сторін, тривалість судового провадження, наявність численної усталеної практики, критерій розумності розміру судових витрат відносно конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, до стягнення з відповідача на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» підлягають витрати за надану професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 280-282, 289, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» 33 088 (тридцять три тисячі вісімдесят вісім) гривень 75 копійок заборгованості за договорами про споживчий кредит № 3980413 від 26.09.2021 та № 103069784 від 27.09.2021.
Стягнути ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» 4 000 (три тисячі) гривень 00 копійок витрат на правову допомогу та 1 475 (одну тисячу чотириста сімдесят п'ять) гривень 48 копійок судового збору.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної чинності, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Повний текст рішення складено 25.04.2025.
Суддя: Баран О.І.