Справа №463/3664/25
Провадження №1-кс/463/3817/25
слідчого судді
24 квітня 2025 року місто Львів
Слідча суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність посадової особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м.Львові, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій у визначений строк та зобов'язання вчинити дії,
встановила:
Скаржник ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із скаргою, на бездіяльність слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, в кримінальному провадженні №42024142400000050 від 13.07.2024 року, та просить зобов'язати слідчого ОСОБА_4 провести слідчі розшукові дії з метою перевірки і уточнення, що мають значення для встановлення обставин кримінального провадження.
В обґрунтування поданої скарги покликався на те, що старшим слідчим першого слідчого відділу ДБР у м. Львові ОСОБА_5 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024142400000050 від 13.07.2024 року за фактом умисного невиконання військовими службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 . Протягом тривалого часу слідчим не проводяться жодні слідчі дії по вказаному кримінальному провадженні.
Протоколом автоматичного визначення слідчого судді для розгляду скарги від 22.04.2025 визначено слідчу суддю ОСОБА_1 .
Ухвалою слідчого судді від 22.04.2025 відкрито провадження у справі за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність посадової особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м.Львовіта призначено скаргу до розгляду на 24 квітня 2025 року.
ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився про розгляд справи повідомлявся належним чином.
Враховуючи положення ч.1 ст.28 КПК України, яка передбачає, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки, а положеннями ч.3 ст.306 КПК України хоч і визначено, що розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, але наслідки неявки у судові засідання такої не визначено, слідча суддя вважає, що скаргу слід розглянути у відсутності скаржника на підставі наявних матеріалів.
Посадова особа Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові будучи належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, в судове засідання не прибула.
Беручи до уваги положення ст. 22, 26 КПК України, які визначають, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, слідчий суддя вважає за можливе розгляд скарги на бездіяльність слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, щодо не розгляду клопотання ОСОБА_3 , проводити за їх відсутності.
Дослідивши матеріали скарги, слідча суддя дійшла наступного висновку.
Статтею 55 Конституції України кожному громадянину гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових і службових осіб.
Згідно зі ст. 8 Конституції України норми Конституції є нормами прямої дії. Звернення до суду за захистом конституційних прав і свобод людини гарантується.
При розгляді питання про можливість оскарження бездіяльності слідчого під час досудового розслідування суд враховує також положення міжнародно-правових норм, які є частиною національного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожен при вирішенні питання про його права та обов'язки або при висуненні проти нього будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий судовий розгляд протягом розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Одним з основних складових у системі справедливого судочинства є доступ до суду.
Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права і свободи, викладені у Конвенції, порушуються, має право на ефективний спосіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які діяли як офіційні особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 21 КПК України кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов'язків, у порядку, передбаченому цим кодексом.
Главою 26 КПК визначено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування. Частиною 1 ст. 303 КПК передбачено, які рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора підлягають оскарженню під час досудового провадження та ким (заявником, потерпілим, підозрюваним, володільцем майна тощо) такі рішення, дії або бездіяльність можуть бути оскаржені.
Так, забезпечуючи принцип доступу до правосуддя, в порядку ст. 21 КПК України та ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, слідчим суддею Личаківського районного суду м. Львова 21 жовтня 2024 року відкрито провадження та призначено скаргу до розгляду з метою з'ясування фактичних обставин скарги безпосередньо в судовому засіданні за участю сторін.
При розгляді скарги встановлено, що старший слідчим першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові ОСОБА_5 здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №42024142400000050 від 13.07.2024, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом умисного невиконання військовими службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В судовому засіданні встановлено ОСОБА_3 просить вжити заходи до слідчого та забов'язати його вчинити дії.
Бездіяльність, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій (крім внесення відомостей до ЄРДР та повернення тимчасово вилученого майна), є третім, комплексним видом бездіяльності, оскарження якої допускається відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК.
Відповідно до узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» від 12.01.2017 бездіяльність, яка підлягає оскарженню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК, передбачає три обов'язкові ознаки: 1) слідчий або прокурор наділені обов'язком вчинити певну процесуальну дію; 2) така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК строк; 3) відповідна процесуальна дія слідчим чи прокурором у встановлений строк не вчинена. Таким чином, наведена норма дозволяє звернутися до суду зі скаргою не на будь-яку бездіяльність, а лише щодо обов'язків, строк виконання яких чітко регламентований кримінальним процесуальним законодавством.
Відповідно до ст. 21 ЗУ «Про Державне бюро розслідувань» працівники Державного бюро розслідувань самостійно приймають рішення в межах своїх повноважень, визначених цим та іншими законами, і за свої протиправні дії чи бездіяльність несуть відповідальність згідно із законом.
Згідно із ч. 5 .ст. 40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.
З урахуванням викладеного, слідча суддя вважає скаргу такою, що задоволенню не підлягає.
Разом з тим, слідча суддя вважає за необхідне роз'яснити скаржнику його право на повторне звернення до суду із відповідною скаргою з урахуванням викладеного у даній ухвалі.
Згідно з ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про:1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову в задоволенні скарги.
Таким чином, у задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, щодо зобов'язання вчинити дії, слід відмовити.
У частинах 1 та 2 ст. 309 КПК України зазначено перелік ухвал слідчого судді, що підлягають оскарженню під час досудового розслідування, який є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, а тому дана ухвала відповідно до ч. 3 ст. 309 КПК України оскарженню не підлягає і заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Керуючись ст. 303-304, 307, 309, 376 КПК України, слідча суддя
постановила:
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність посадової особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м.Львові, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій у визначений строк та зобов'язання вчинити дії, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідча суддя ОСОБА_1