Справа № 445/682/25
провадження № 2/445/673/25
24 квітня 2025 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Кіпчарського О. М.
секретаря судового засідання Кшемінської О.Я.
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Золочеві Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просить визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування, після смерті ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обгрунтування позову вказала, що ОСОБА_1 доводилася їй матір'ю, у зв'язку з її смертю відкрилася спадщина, до складу якої входить спірний житловий будинок. За життя ОСОБА_1 склала заповіт, яким усе належне їй майно на день смерті заповіла позивачу та відповідачам. Позивач зазначає, що спадщину після смерті матері прийняла, звернувшись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у передбачений законом строк, відповідачі ж, будучи спадкоємцями за заповітом, від своєї частки у спадковому майні відмовилися в її користь. Вказала також, що право на частину спадкового майна після смерті матері вона оформила, а у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірний житловий будинок, нотаріусом їй було відмовлено, через відсутність правовстановлюючого документу, який би посвідчував право власності її матері на будинок, хоча такий був законно побудований, однак мати за життя не оформила та не зареєструвала будинок на своє ім'я.
Позивача в судове засідання не з'явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити такі.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, подали заяви, якими просили справу розглядати у їх відсутності, позовні вимоги визнали.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.
Встановивши обставини справи, оцінивши доводи позовної заяви, дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов є підставним та підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 доводилася матір'ю позивачки та відповідача ОСОБА_2 , та бабою відповідачки ОСОБА_3 .
Як вбачається з копії заповіту, посвідченого 03.07.2000 року секретарем виконкому Великовільшаницької сільської ради Золочівського району Львівської області, ОСОБА_1 , усе належне їй майно на день смерті заповіла своїм дітям ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та онуці ОСОБА_4 ( ОСОБА_5 ).
З матеріалів спадкової справи, зареєстрованої 09.11.2023 в спадковому реєстрі приватним нотаріусом Золочівського районного нотаріального округу Львівської області Білінським І.І. за номером 71536178, на підставі заяви позивача, судом встановлено, що їй видано свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки, які входили до складу спадщини ОСОБА_1 . Спадкоємці за заповітом: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовилися від своїх часток в спадковому майні на користь позивача, подавши відповідні заяви до нотаріальної контори. Окрім того, судом встановлено, що ніхто із можливих спадкоємців, хто мав би право на обов'язкову частку в спадковому майні, із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не звертався.
Постановою №88/02-14 від 21.02.2025 року, приватним нотаріусом Золочівського районного нотаріального округу Львівської області Білінським І.І. позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на дане спадкове майно.
Як вбачається з довідки №457 від 23.09.2024 року, виданої Золочівською міською радою Золочівського району Львівської області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Посвідчений від імені ОСОБА_1 вищезазначений заповіт незмінений та нескасований.
Згідно довідки №1416 від 29.11.2024 року, виданої КП ЛОР "Золочівське МБТІ" , вказаний житловий будинок станом на 01.01.2013 року на правах приватної власності не зареєстрований.
Водночас, за даними з погосподарської книги №3 за 2021-2025 роки, судом встановлено, що головою домогосподарства за адресою: АДРЕСА_1 , була ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . За господарством рахується житловий будинок 1963 року побудови, за господарством закріплено 0,25 га земельної ділянки для обслуговування вищевказаного житлового будинку, що підтверджується довідкою Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області № 133 від 24.02.2025 року.
Згідно копії технічного паспорта спірний житловий будинок, площа якого 51,7 м.кв., побудований 1965 року.
Вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для задоволення позовних вимог, суд виходить з наступного.
За приписами ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а одним із способів захисту прав та законних інтересів особи є визнання права.
Згідно ст. 328, 1216 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування є однією з підстав виникнення права власності.
Відповідно до ст. 1217, 1218 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно із ч. 1 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Відповідно до ст. 1273 ЦК України, спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Відповідно до ч.1 ст. 1274 ЦК України, спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом.
Відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Згідно із ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст. 31 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об'єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються: виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою; документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об'єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.
Спірний житловий будинок збудований в 1965 році, головою домогосподарства до 18.06.2024 року була ОСОБА_1 , проте остання за життя не зареєструвала право власності на даний будинок, відповідно до вищенаведеної норми закону.
Вказане дає підстави суду дійти висновку, що даний будинок входить до складу спадкового майна після смерті ОСОБА_1 , однак відсутність документів, що посвідчують право власності спадкодавця на будинок позбавляє позивача можливості оформити свої спадкові права в нотаріальному порядку.
Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до п. 4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУкраїни від 22.02.2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Згідно із правовою позицією ВС, викладеної в постанові № 227/3750/19 від 22.09.2021, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення в нотаріальному порядку.
Згідно змісту ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши такі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачка, яка прийняла спадщину, має право на спадкування спірного житлового будинку з господарськими будівлями, як спадкоємець за заповітом після смерті матері, який належав останній, однак не був зареєстрований на правах власності за нею на момент смерті, що стало перешкодою для оформлення спадкових прав позивача в нотаріальному порядку, відмова відповідачів у встановленому законом порядку від своїх часток в спадковому майні на користь позивача та визнання ними позовних вимог, що не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, відсутність спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку в спадковому майні,а тому позов є підставний та підлягає задоволенню.
Враховуючи клопотання позивача , витрати по сплаті судового збору слід залишити за останнім.
Керуючись ст.4,5,12,76-83,89,258,259,263-265,268,272,273,288,289 ЦПК України, ст. 16, 328, 386, 392, 1216-1218, 1222, 1223, 1225, 1268, 1272, 1296 ЦК України, суд
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на житловий будинок, з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 51,7 м.кв., в порядку спадкування, після смерті ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, надіслати копію судового рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та/або обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суддя О. М. Кіпчарський