Провадження № 11-кп/803/1397/25 Справа № 212/773/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
24 квітня 2025 року Колегія суддів Дніпровського апеляційного суду в складі:
судді доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу прокурора на вирок Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 січня 2025 року у кримінальному провадженні № 12025046730000019 від 11 січня 2025 року за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не працевлаштованого, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не маючого, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз:
- 05.11.2024 року Тернівським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 357 КК України до обмеження волі строком на 1 рік, на підставі ст.75, п.п.1, 2 ч.1 ст.76, п.2 ч.3 ст.76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, -
Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :
Вироком Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 січня 2025 року ОСОБА_7 визнано винним у скоєнні кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України та призначено покарання:
- за ч. 1 ст. 358 КК України у виді одного року обмеження волі;
- за ч. 4 ст. 358 КК України у виді двох років обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_7 покарання у виді двох років обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 листопада 2024 року у виді одного року обмеження волі та остаточно призначено ОСОБА_7 до відбуття покарання у виді двох років та одного місяця обмеження волі.
Вирішено питання щодо: початку строку відбування покарання; долі речових доказів; стягнення витрат на залучення експерта.
Судом 1-ї інстанції встановлено, що на початку січня 2025 року, у невстановлений в ході розслідування день та час, у невстановленому місці ОСОБА_7 , знайшов військовий квиток серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_8 та в цей час у нього винник умисел, спрямований на підроблення посвідчення, яке видається установою та яке надає права, з метою його використання, в зв'язку із чим він залишив вказаний паспорт у себе.
Далі реалізуючи свій умисел, направлений на підроблення військового квитка, ОСОБА_7 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, однак не пізніше 11 січня 2025 року, перебуваючи за своїм місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , за допомогою канцелярського приладдя на другій сторінці вищевказаного військового квитка видалив первинну фотокартку та на її місце вклеїв фотокартку зі своїм зображенням.
Згідно висновку експерта № СЕ-19/104-25/1817-ДД від 20 січня 2025 року, в наданому на експертизу військовому квитку серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_8 , вилученому 11 січня 2025 року у ОСОБА_7 в ході огляду місця події біля будинку АДРЕСА_2 , є зміни первинного змісту - на другій сторінці обкладинки замінена фотокартка (первинна фотокартка видалена, після чого на її місце вклеєна нова). Ознак внесення змін до первинного змісту інших реквізитів військового квитка не виявлено.
Крім того, 11 січня 2025 року приблизно о 10:00 годині, ОСОБА_7 , маючи при собі раніше підроблений ним військовий квиток НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_8 , перебуваючи біля будинку 1К по вулиці Женевській в Покровському районі міста Кривого Рогу, був зупинений співробітниками Відділення поліції № 3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області, які на підставі ст.32 Закону України “Про Національну поліцію» попросили ОСОБА_7 пред'явити документ, що посвідчує його особу, після чого у нього виник кримінально-протиправний умисел направлений на використання завідомо підробленого документу - військового квитка.
Далі, ОСОБА_7 , реалізуючи кримінально-протиправний умисел, направлений на використання завідомо підробленого документа, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою підтвердження своєї особи надав співробітниками Відділення поліції №3 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області, раніше підроблений ним військовий квиток НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_8 з власним фотозображенням, тобто використав завідомо підроблений документ.
Згідно висновку експерта №СЕ-19/104-25/1817-ДД від 20 січня 2025 року в наданому на експертизу військовому квитку серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_8 , вилученому 11 січня 2025 року у ОСОБА_7 в ході огляду місця події біля будинку АДРЕСА_2 , є зміни первинного змісту - на другій сторінці обкладинки замінена фотокартка (первинна фотокартка видалена, після чого на її місце вклеєна нова). Ознак внесення змін до первинного змісту інших реквізитів військового квитка не виявлено.
Суд 1-ї інстанції за вказаних обставин вважав доведеною винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, за ознаками: підроблення посвідчення, яке видається установою та яке надає права, з метою використання його підроблювачем, а також кримінального проступку, передбаченого за ч.4 ст.358 КК України, за ознаками використання завідомо підробленого документа.
Доводи апеляційних скарг:
Прокурор в своїй апеляційній скарзі просить вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30.01.2025 року відносно ОСОБА_7 змінити в частині призначеного покарання з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Вважати засудженим ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 358 КК України до 1 року обмеження волі; за ч. 4 ст. 358 КК України до 1 року 4 місяців обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді 2 років обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05.11.2024 року та призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді 2 років 1 місяця обмеження волі.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_7 за вчинене кримінальне правопорушення за ч. 4 ст. 358 КК України призначено покарання у вигляді 2 років обмеження волі, в той час як суд мав керуватися вимогами статті 69-1 КК України і призначити покарання не більше як дві третини максимального строку, а саме не більше як 1 рік 4 місяці обмеження волі.
Позиції сторін в суді :
Прокурор в судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора підтримала в повному обсязі з підстав, наведених в ній.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_9 в судовому засіданні не з'явилися, будучи належним чином повідомлені про місце, день та час судового розгляду, заяв та клопотань про відкладення розгляду від них не надходило.
Висновки суду:
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає наступне:
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу , та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається з оскарженого вироку, суд першої інстанції, відповідно до положень статті 382 КПК України розглянув обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_7 у спрощеному провадженні, без виклику учасників кримінального провадження.
Доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме не застосування закону, який підлягає застосуванню, колегія суддів вважає обґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст. 69-1 КК України, за наявності обставин, що пом'якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Ці приписи закону є імперативними і підлягають обов'язковому виконанню.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 6-2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», покарання не повинно перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК. Однак визначення покарання з дотриманням правил цієї норми закону можливе лише за наявності обставин, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 66 КК (з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину; добровільне відшкодування або усунення заподіяної шкоди), а також при визнанні підсудним своєї вини та відсутності обставин, що обтяжують покарання. Водночас добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди не враховується тоді, колй такі збитки або шкоду не заподіяно.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дотримався вказаних положень закону України про кримінальну відповідальність та не застосував закон, який підлягає застосуванню, що у даному випадку є підставою для зміни вироку суду, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України.
Так, обираючи ОСОБА_7 вид та розмір покарання за вчинені кримінальні проступки, суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_7 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 4 ст. 358 КК України, визнав в повному обсязі. До обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд відніс щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено. Злочинними діями ОСОБА_7 матеріалної шкоди не заподіяно.
Тобто, за встановлених судом 1-ї інстанції обставин при обранні міри покарання відповідно до приписів ст.69-1 КК України розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання.
Суд обґрунтовано призначив покарання обвинуваченому ОСОБА_7 у виді обмеження волі, з урахуванням конкретних обставин справи та особи обвинуваченого, врахувавши положення ст. ст. 50, 65 КК України, проте невірно визначив його розмір, без врахування положень ст. 69-1 КК України.
Санкція ч. 4 ст. 358 КК України передбачає покарання у виді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційний нагляд на строк до двох років, або обмеження волі на той самий строк.
Таким чином, відповідно до приписів ст. 69-1 КК України, максимальне покарання за ч. 4 ст. 358 КК України не може перевищувати 1 року 4 місяців обмеження волі.
Колегія суддів також враховує, що склад кримінальних правопорушень, передбачених ст. 358 КК України, є формальним, тобто не передбачає наслідків у виді заподіяння шкоди, як обов'язкового елементу об'єктивної сторони, а тому, у даному випадку, суд першої інстанції мав застосувати положення ст. 69-1 КК України та призначити покарання, яке не перевищує двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання.
Разом з цим, суд першої інстанції всупереч вищезазначеним вимогам закону призначив ОСОБА_7 покарання за ч. 4 ст. 358 КК України у виді обмеження волі строком на 2 роки, що перевищує 2/3 максимального строку та призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме не застосування закону України про кримінальну відповідальність, який підлягав застосуванню, з урахуванням положень ст. 69-1 КК України.
Пунктами 1, 4 ч. 1 ст. 408 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі пом'якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, а також в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.
Відповідно до ч. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме не застосував закон України про кримінальну відповідальність, який підлягав застосуванню, - ст. 69-1 КК України, а тому вирок суду в частині призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_7 підлягає зміні, що узгоджується з нормами чинного кримінального процесуального законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
В оскарженому вироку суд 1-ї інстанції призначаючи покарання за сукупністю злочинів застосував принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.
В апеляційній скарзі прокурор пропонує при обранні покарання обвинуваченому за сукупністю злочинів застосувати принцип часткового складання призначених покарань, який тягне більш суворі наслідки для обвинуваченого.
Разом з тим, апеляційна скарга прокурора не містить будь-якого обґрунтування щодо застосування при визначенні остаточного покарання за сукупністю злочинів принципу складання призначених покарань. У зв'язку із чим в цій частині апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, як не обґрунтована. Колегія суддів вважає за необхідне призначити остаточне покарання обвинуваченому за сукупністю злочинів у виді обмеження волі шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Крім того, із врахуванням наявності не відбутого покарання за попереднім вироком підлягають застосуванню правила ч. 1 ст. 71 КК України для обрання покарання за сукупністю вироків, шляхом частково приєднання невідбутого покарання за вироком Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 листопада 2024 року у виді одного року обмеження волі.
Керуючись ст.ст. 376, 404-419 КПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 січня 2025 року відносно ОСОБА_7 змінити в частині призначеного покарання з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 1 ст. 358 КК України до 1 (одного) року обмеження волі; за ч. 4 ст. 358 КК України до 1 (одного) року 4 (чотирьох) місяців обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_7 покарання у виді 1 (одного) року 4 (чотирьох) місяців обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до знов призначеного покарання, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05.11.2024 року та призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді 1 (одного) року 5 (п'яти) місяців обмеження волі.
В іншій частині вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 січня 2025 відносно ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4