Провадження № 22-ц/803/639/25 Справа № 216/796/19 Суддя у 1-й інстанції - КУЗНЕЦОВ Р. О. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
25 квітня 2025 року м.Кривий Ріг
Справа № 216/796/19
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М.. Корчистої О.І.
сторони:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»,
відповідачка - ОСОБА_1 ,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Зайцев Олександр Вікторович, на рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 квітня 2019 року, яке ухвалено суддею Кузнецовим Р.О. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 17 квітня 2019 року, -
У лютому 2019 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (надалі - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»), правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (надалі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК»), звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 , з метою отримання банківських послуг, підписала Заяву б/н від 15 вересня 2008 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 15000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті: http:// privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між нею та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.
Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті http:// privatbank.ua/terms/pages/70/, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 5.5 "Правил користування платіжною карткою".
Одночасно, пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід'ємних частин Договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись Банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9. Умов та правил надання банківських послуг. Відповідно до п. 1.1.2.3 до обов'язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам.
ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці кредит у розмірі, встановленому Договором.
Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, - позичальник зобов'язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором. Власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 1.1.2.7 Умов та правил надання банківських послуг. Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг, - при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 250 грн. + 5% від суми позову.
Відповідачка скористалася кредитними коштами, однак, не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами, відповідно до умов Договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.
Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідачка зобов'язання за вказаним договором не виконала.
Відповідно до п. 2.1.1.12.9 "Правил користування платіжною карткою", Боржник доручає списувати з будь - якого рахунку відкритого в Банку зокрема з Картрахунку грошові кошти для здійснення платежу з ціллю повного або часткового погашення боргових зобов'язань.
Відповідно до п. 1.1.2.4 "Умов та правил надання банківських послуг" за незгодою зі зміною Правил та/або "Тарифів Банку", які викладені на банківському сайті http:// privatbank.ua/terms/pages/70/ позичальник зобов'язується надати Банку письмову заяву про розірвання цього Договору та погасити виниклу перед Банком заборгованість.
На підставі п. 1.1.3.2.3 "Умов та правил надання банківських послуг", Банк має право на зміну Тарифів, які викладені на банківському сайті http:// privatbank.ua/terms/pages/70/, а також інших умов обслуговування рахунків.
Згідно п. 2.1.1.3.5 "Умов та правил надання банківських послуг" Клієнт доручає Банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків Клієнта, відкритих в валюті кредитного ліміту, в межах суми, підлягаючих сплаті Банку за даним договором, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку у разі настання строків платежів за іншими договорами Клієнта в межах, встановлених цими договорами (договірне списання), в межах платіжного ліміту картрахунку.
Відповідно до п. 2.1.1.12.11 "Правил користування платіжною карткою", Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у встановленої Банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за цим Договором.
Згідно з п. 1.1.3.2.2 "Умов та правил надання банківських послуг" У разі порушення власником або довіреною особою вимог діючого законодавства України та/або умов даного Договору та/або у разі виникнення Овердрафту Банк має право призупинити здійснення розрахунків по карті (заблокувати карту) та/або визнати карту недійсною до моменту усунення порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових обов'язків в цілому або у встановленою Банком часткою у разі невиконання власником або довіреною особою власника своїх боргових обов'язків та інших обов'язків за цим Договором.
У зв'язку із зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором, відповідачка ОСОБА_1 , станом на 14.01.2019, має заборгованість у розмірі 65653,89 грн., яка складається з наступного:9839,53 грн - тіло кредиту;29031,28 грн. - нараховано відсотків за користування кредитом;23418,61 грн. - нараховано пені;а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:250.00 грн. - штраф (фіксована частина), 3114,47 грн. - штраф (процентна складова).
На даний час відповідачка продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за Договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", у зв?язку з чим позивач просив суд: стягнути зазначену заборгованість на свою користь та вирішити питаня про розподіл судових витрат.
Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 квітня 2019 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість у розмірі 65653,89 грн. за кредитним договором б/н від 15.09.2008 року, яка складається з наступного: 9839,53 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 29031,28 грн. - нараховано відсотків за користуванням кредитом; 23418,61 грн. - нараховано пені; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250.00 грн. - штраф (фіксована частина); 3114,47 грн. - штраф (процентна складова).
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПРИВАТБАНК» судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1921,00 грн.
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Зайцев О.В., просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги та стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «ПРИВАТБАНК» заборгованість у загальному розмірі 7 516,82 грн., яка складається з наступного: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 3 401,82 грн. та заборгованість за відсотками у розмірі 4 115,00 грн., відмовивши у задоволенні іншої частини позовних вимог. Також, просить суд апеляційної інстанції вирішити питання про розподіл судових витрат.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено право відповідачки на дослуп до правосуддя, оскільки ОСОБА_1 не була повідомлена про наявність судового спору та не могла висловити свої доводи та заперечення проти заявлених позовних вимог.
Судом першої інстанції не було враховано, що у підписаній відповідачкою Заяві наявні умови щодо порядку та підстав нарахування та сплати відсотків за користування кредитним коштами виключно в межах строку кредитування, тобто по грудень 2011 року. При цьому, відсотки сторонами погоджено у розмірі 2,5% на місяць, а позивачем здійснено нарахування відсотків у збільшеному розмірі та поза межами строку кредитування.
В матеріалах справи відсутні докази щодо узгодження сторонами порядку нарахування відсотків після грудня 2011 року, а також нарахування неустоки (пені та штрафвв) за порушення взятих на себе зобов?язань, тоді як банк нарахував відсотки за кредитом та неустойку, що суперечить умовам договору та є незаконним. При цьому, на переконання відповідачки, посилання позивача на Умови та Правила банківських послуг і Тарифи банку є помилковим, оскільки такі Умови і Тарифи ним не підписувалися, а тому вони не можуть вважатися складовою укладеного між сторонами договору.
Не згодна відповідачка й з розміром заборгованості за кредитом, оскільки, згідно виписки за кредитним договором, з урахуванням фактично отриманих кредитних коштів та погашення заборгованості за кредитом, відповідачка має непогашену заборгованість у розмірі 3 401,82 грн (15 293,24 грн. - 13 719,26 грн. - 4 975,80 грн.).
У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивач АТ «ПРИВАТБАНК» зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 15.09.2008 року відповідачка ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг з АТ КБ «ПриватБанк», згідно якої отримала кредитну картку «Універсальна», відповідно до тарифів якої, останній надано кошти у розмірі 15000,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом. Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості за кредитом, сплати нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.
Відносини між банком та клієнтом, які регулюються договором про надання банківських послуг можуть вирішуватися як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження по питанням банківського обслуговування з клієнтом через web-сайт банку (www.privatbank.ua; www.client-bank. privatbank.ua або інший інтернет/SMS-ресурс, зазначений банком).
Відповідно до положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) ПАТ КБ «Приватбанк», що діяв на підставі Ліцензії НБУ № 22 від 29.07.2009 року, а наразі діє на підставі Ліцензії НБУ № 22 від 05.10.2011 року керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує «Умови та правила надання банківських послуг».
Умови та Правила є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам, згідно яких клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг банку.
Задовольняючи позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за простроченим тілом кредиту, простроченими відсотками за користування кредитними коштами та неустойкою за прострочення виконання взятих на себе зобов'язань, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами було укладено Кредитний договір б/н 15 вересня 2008 року, невід'ємною складовою якого є Умови та Правила надання банківських послуг, які визначають порядок, розміри та строки погашення заборгованості та встановлюють відповідальність позичальника за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов'язань. Внаслідок неналежного виконання відповідачкоюОСОБА_1 своїх зобов'язань за вказаним Кредитним договором, порушення порядку та строків сплати кредиту утворилась заборгованість, що є підставою для її стягнення, у визначеному позивачем розмірі.
Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 6 Конвенції про захистправ людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня
2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до частини першої, другої, третьої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає з огляду на наступне.
Статтями 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений строк (термін), відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Як вбачається з матеріалів справи, 15 вересня 2008 року ОСОБА_1 було підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, згідно зі змістом якої остання погодилася, що вказана Заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку становлять між сторонами договір про надання банківських послуг. Позичальниця своїм підписом засвідчила, що отримала строковий кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 2,5% на місяць на залишок заборгованості, отримавши кредитну картку № НОМЕР_1 , зі строком дії - 12/11, з встановленим кредитним лімітом - 4 000,00 грн., який в подальшому було змінено (а.с. 12, 13).
Предметом даного спору є стягнення з позичальниці ОСОБА_1 на користь кредитора АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості за Кредитним договором б/н від 15 вересня 2008 року, станом на 14 січея 2019 року, у розмірі 65 653,89 грн., яка складається з наступного: 9839,53 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 29031,28 грн. - нараховано відсотків за користуванням кредитом; 23418,61 грн. - нараховано пені; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250.00 грн. - штраф (фіксована частина); 3114,47 грн. - штраф (процентна складова).
В матеріалах справи міститься виписка за карткою № НОМЕР_1 , з якої вбачаються операції за картками, зокрема, зняття готівкових коштів, придбання товарів, поповнення карткового рахунку (а.с. 93-125).
За приписами п.п. 3, 6 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст.68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов'язкові для банківської системи стандарти та Правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі Правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30.12.1998 року № 566, зі змінами та доповненнями, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п.5.4. цього Положенням, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п.5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 року № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів дійшла висновку, що надані АТ КБ «ПРИВАТБАНК» по справі докази є належними та допустимими, у розумінні ст. ст. 76-81 ЦПК України, та у своїй сукупності підтверджують те, що відповідачка ОСОБА_1 , відповідно до наданого позивачем розрахунку та виписки за картковим рахунком, користувалася кредитними коштами, наданими їй АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за договором б/н від 15 вересня 2008 року у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, у зв'язку з чим має зобов'язання перед позивачем з повернення кредитних коштів у розмірі 3 401,82 грн., виходячи з фактичного використання позичальником кредитних коштів, які не повернуто станом на час звернення позивача до суду з даним позовом, а тому колегія суддів дійшла висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за тілом кредиту за Кредитним договором б/н від 15 вересня 2008 року у розмірі 3 401,82 грн.
Перевіряючи доводи АТ КБ «ПРИВАТБАНК» щодо наявності правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 відсотків за користування кредитним коштами, колегія суддів дійшла наступного.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику, грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом, розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства, та договірні, розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі.
У Заяві позичальника від 15 вересня 2008 року зазначено, що ОСОБА_1 отримала строковий кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 2,5% на місяць на залишок заборгованості за кредитом, тобто сторонами погоджено розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами.
Статтями 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений строк (термін), відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За положеннями статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, згідно приписів абзацу 2 частини першої ст. 1048 ЦК України щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/95/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та інші платежі за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст.1050 ЦК України.
Оскільки строк дії даного кредитного договору закінчився із закінченням строку дії кредитної картки, тобто після останнього дня грудня 2011 року (а.с. 12-зворот), то у банка відсутні підстави нараховувати відсотки за користування даним кредитом, та інших платежів, починаючи з 01 січня 2012 року.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що до стягнення із відповідачки на користь позивача підлягає заборгованість за відсотками за період з 15 вересня 2008 року по 31 грудня 2011 року включно, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом після спливу визначеного договором строку кредитування припиняється.
Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» встановлено, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.
Отже, суд зобов'язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок. З такою позицією погодився й Верховний Суд у своїй постанові по справі №775/7704/15 від 23.01.2018 року.
Заборгованість відповідачки ОСОБА_1 по відсотках за користування кредитом, з урахуванням отриманих та сплачених нею сум, за період з 15 вересня 2008 року по 31 грудня 2011 року включно, із застосуванням відсоткової ставки у розмірі 2,5% на місяць, складає 4 115,00 грн., а тому ця сума підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.
Крім того, позивачем АТ КБ «ПРИВАТБАНК» ставиться питання про стягнення відсотків за користуваннякредитними коштами за період, починаючи з січня 2012 року, тобто після закінчення дії Кредитного договору б/н від 15 вересня 2008 року, та неустойки за порушення строків виконання зобов?язань.
При цьому, у Заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відсоткової ставки після закінчення терміну кредитування, який сторонами погоджено тривалістю у два роки, та про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 15 вересня 2008 року, посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг, розміщених на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, 12 місяців з моменту підписання, пунктом 1.1.7.31 згаданих Умов, позовну давність щодо вимог банку встановлено 50 років.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг, розміщених на сайті: https://privatbank.ua/terms/ розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків та неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, банку, яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в період - з часу виникнення спірних правовідносин, 15 веерсня 2008 року, до моменту звернення до суду із вказаним позовом 06 лютого 2019 року, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин, та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та Правила банківських послуг, відсутність у Заяві позичальника домовленості сторін про сплату відсотків, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту після закінчення строку дії договору, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Вище зазначене повністю узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17-ц від 03 липня 2019 року.
При цьому, згідно з ч. 6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
На підставі наведеного вище колегія суддів приходить до висновку, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг, розміщених на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідачки, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 15 вересня 2008 року, шляхом підписання Заяви позичальника, а тому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в цій частині.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
На підставі наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідачки заборгованості по процентам за користування кредитом за період після 01 січня 2012 року та неустойкою за прострочення виконання зобов?язань (пені, штрафів).
Слід зауважити, що вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема, статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред'явив.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду, на підставі п.1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з чим, з відповідачки ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягає стягненню судовий збір, понесений за подання позовної заяви, у розмірі 211,31 грн., тобто пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (1 921,00 грн. (судовий збір сплачений за подання позовної заяви) х 11 % (задоволені позовні вимоги у відсотковому співвідношенні) = 211,31 грн.), а з позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь відповідачки ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, в розмірі 2 881,50 грн., тобто пропорційно до задоволених апеляційної скарги.
Згідно ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
За таких обставин, колегія суддів покладає на позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК», як на сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю у розмірі 2 670,19 грн. (2 881,50 грн. - 211,31 грн.) на користь відповідачки ОСОБА_1 , звільнивши сторони від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Керуючись ст. ст.. 367, 369, 374, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Зайцев Олександр Вікторович, - задовольнити.
Рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 квітня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за Кредитним договором б/н від 15 вересня 2008 року, станом на 14 січня 2019 року, у загальному розмірі 7 516 (сім тисяч п?ятсот шістнадцять) гривень 82 (вісімдесят дві) копійки, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3 401 гривня 82 копійок та заборгованості за відсотками за користування кредитом, за період з 15 вересня 2008 року по 31 грудня 2011 року, у розмірі 4 115 гривні 00 копійок.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у розмірі 2 670 (дві тисячі шістсот сімдесят) гривень 19 (дев?ятнадцять) копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 25 квітня 2025 року.
Головуючий:
Судді: