Провадження № 33/803/652/25 Справа № 201/16125/24 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О. А. Суддя у 2-й інстанції - Іванченко О. Ю.
07 квітня 2025 року м. Дніпро
Суддя Судової палати у кримінальних справах Дніпровського апеляційного суду Іванченко О.Ю., у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро розглянувши апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2025 року в справі про адміністративне правопорушення, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 гривень 60 коп.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 07 грудня 2024 року 23 годині 31 хвилин, керуючи автомобілем «Мерседес-Бенц», д/н НОМЕР_1 в районі будинку 29К по вул. В. Вернадського у місті Дніпрі та перебуваючи з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах з порожнини рота, порушення мови, нестійка хода). Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку за допомогою технічного приладу Alkotest 6820 прилад № ARHК - 0502 тест № 3143, результат 1.25 проміле, чим порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України та ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі.
Вважає, що судове рішення винесене з порушенням норм процесуального права, що потягло за собою однобічне та неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи. На думку апелянта, постанова суду є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Зазначає, що працівники поліції не запропонували йому пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі. Вказує, що працівники поліції під час проведення огляду на стан сп'яніння за допомогою Драгера вимкнули боді камеру.
Будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи на 10-15 годину 18 лютого 2025 року, ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив. Розгляд справи було відкладено на 10-15 годину 18 березня 2025 року.
Будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи на 10-15 годину 18 березня 2025 року, ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив. Розгляд справи було відкладено на 11-00 годину 31 березня 2025 року.
Будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи на 11-00 годину 31 березня 2025 року, ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, на адресу суд подав заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням. Розгляд справи було відкладено на 10-40 годину 07 квітня 2025 року.
Будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи на 10-40 07 квітня 2025 року, ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, на адресу суд подав заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням.
Як вбачається з довідки про доставку SMS-повідомлення, ОСОБА_1 отримав судові виклики завчасно до дати судового засідання, однак у визначений час до суду не з'явився. На підтвердження обставин, викладених у заяві про відкладення розгляду справи, жодних доказів не надав, зокрема не було надано ні квитків, ні наказу про відрядження, ні інших підтверджуючих документів.
Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадів, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Суд апеляційної інстанції, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з положеннями ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону місцевим судом дотримано у повному обсязі.
Як вбачається з оскаржуваної постанови місцевий суд в повному обсязі виконав вимоги ст. 280 КУпАП, всебічно дослідив матеріали справи та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, пославшись у своїй постанові на досліджені під час судового розгляду належні та допустимі докази, зокрема на: рапорт поліцейського, яким було виявлено порушення; відеозаписи з портативних відеореєстраторів патрульних поліції, на яких зафіксовані обставини після зупинки водія ОСОБА_1 , котрий дійсно знаходився з ознаками алкогольного сп'яніння зазначеними у протоколі, а тому підлягав відповідному огляду, проведення якого здійснювалось поліцейськими із застосуванням технічних засобів відеозапису; роздруківку з результатами огляду водія ОСОБА_1 на місці зупинки з використанням спеціального технічного засобу «Alcotest 6820», № ARHК - 0502, тест № 3143, з показником 1,25 проміле алкоголю; акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу, а також відомості з протоколу про адміністративне правопорушення серії АБА № 120997 від 07 грудня 2024 року, чим в сукупності доводиться, що ОСОБА_1 дійсно вчинив правопорушення за зазначених обставин.
Вказані докази були перевірені та досліджені під час апеляційного перегляду справи.
Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії АБА №120997 від 07.12.2024 року, складеного у відношенні ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, водій ОСОБА_1 07 грудня 2024 року 23 годині 31 хвилин, керуючи автомобілем «Мерседес-Бенц», д/н НОМЕР_1 в районі будинку 29К по вул. В. Вернадського у місті Дніпрі та перебуваючи з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах з порожнини рота, порушення мови, нестійка хода). Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку за допомогою технічного приладу Alkotest 6820 прилад № ARHК - 0502 тест № 3143, результат 1.25 проміле, чим порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України та ч. 1 ст. 130 КУпАП. Подія зафіксована на бодікамери 470329, 470458.
У графі “До протоколу додаються» зазначено акт огляду, чек приладу Драгер, рапорт.
У протоколі у графі “Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності зазначено “відмовився».
Вказано, що посвідчення водія не вилучалось, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом не видавався.
Відповідно до Акту огляд на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 07.12.2024 у водія ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, поведінка, що не відповідає обстановці. Результат огляду на стан сп'яніння за допомогою газоаналізатора Alkotest 6810 позитивний - 1,25 ‰.
З рапорту інспектора взводу 1 роти 3 батальйону 2 УПП у Дніпропетровській області ДПП Бережного І., вбачається, що 07.12.2024 року під час патрулювання на території м.Дніпра по вул. В.Вернадського, 29к, було зупинено транспортний засіб «Мерседес-Бенц», д/н НОМЕР_1 за порушення правил дорожнього руху. Під час спілкування встановлено водія ОСОБА_1 , у якого було виявлено явні ознаки алкогольного сп'яніння. Водію було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер Алкотест 6820, на що водій погодився. Результат огляду позитивний - 1,25 ‰. Відносно водія складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:
1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Судом апеляційної інстанції було відтворено відеозапис з нагрудних боді-камер працівників патрульної поліції, які на одному DVD-R диску долученого до матеріалів справи.
Під час апеляційного розгляду було переглянуто відеозапис з нагрудних відеореєстраторів працівників патрульної поліції, на яких зафіксовані обставини після зупинки водія ОСОБА_1 , котрий дійсно знаходився з ознаками алкогольного сп'яніння зазначеними у протоколі, а тому підлягав відповідному огляду, проведення якого здійснювалось поліцейськими із застосуванням технічних засобів відеозапису.
Відеозаписом зафіксовані реальні обставини, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на особу, яка добровільно надає свою згоду пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою технічного приладу, а також погодилась з результатами огляду на стан сп'яніння.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах провадження, апеляційний суд вважає, що вони у сукупності відображають усі обставини, які мають значення для повного та об'єктивного розгляду справи про адміністративне правопорушення та підтверджують факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом та не свідчать про помилковість висновків суду першої інстанції.
За нормативним визначенням ч.1 ст.130 КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п. 2.9 а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п.п. 1, 2 розділу 1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі- Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 №1452/735 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 за №1413/27858, ця Інструкція визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду.
Огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
На переконання апеляційного суду, досліджені та покладені в основу рішення суду першої інстанції докази, які були перевірені під час апеляційного розгляду, є належними та допустимими доказами по справі у розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки складені уповноваженими особами, відповідно до процедури їх збирання та у своїй сукупності дають підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 .
Апеляційні доводи про те, що при перегляді відеозапису не виявлено, що поведінка ОСОБА_1 мала ознаки сп'яніння, не заслуговують на увагу.
Як було зазначено вище, вимогами п. 2 розділу 1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» встановлено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Отже законодавцем не встановлено жодної вимоги до працівників поліції надавати докази на підтвердження виявлених ознак алкогольного сп'яніння. Більше того, поліцейський фактично виявляє ознаки стану алкогольного сп'яніння у водія транспортного засобу у залежності від власного їх розуміння. Наявність ознак алкогольного сп'яніння самі по собі не означають, що особа перебуває в стані такого сп'яніння.
Отже, аналіз досліджених під час судового розгляду та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дають підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у керуванні ним транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння при обставинах встановлених постановою суду першої інстанції, чим було порушено вимоги п.2.9 “а» ПДР України, тобто ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У свою чергу апелянтом в поданій апеляційній скарзі не наведено жодних переконливих аргументів на спростування висновків місцевого суду про наявність належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення.
Таким чином, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, дотримуючись принципу неупередженості та об'єктивності, з дотриманням вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, дав належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом» у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для закриття провадження у справі, визначених п. 1 ст. 247 КУпАП, на чому наполягає апелянт, суд апеляційної інстанції не вбачає.
Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Апеляційний суд вважає, що суддею місцевого суду при постановленні рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та при накладенні на винну особу адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. у повній мірі враховані загальні принципи та правила накладення стягнення, передбачені ст.23 та ст.ст.33-35 КУпАП, а також враховано підвищений рівень суспільної небезпеки скоєного винною особою адміністративного правопорушення.
Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов висновків, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, підстав для її зміни або скасування не вбачається.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Постанову Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 29 січня 2025 року, якою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду О.Ю. Іванченко