Провадження № 33/803/1257/25 Справа № 204/12661/24 Суддя у 1-й інстанції - Безрук Т. В. Суддя у 2-й інстанції - Іванченко О. Ю.
21 квітня 2025 року м. Дніпро
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Іванченко О.Ю., розглянувши клопотання адвоката Зіненко А.О., яка діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу на постанову Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2025 року, відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, -
Цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та накладено на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605, 60 гривень.
При обставинах зазначених в оскаржуваній постанові, 15 грудня 2024 року о 14-18 годині водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом “Опель Омега», державний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, повторно протягом року. Таким чином, водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Не погоджуючись з вказаною постановою, адвокат Зіненко А.О., яка діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції, та закрити провадження у справі за відсутності події і складу правопорушення.
Разом з апеляційною скаргою, апелянт подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
В обґрунтування пропущеного строку, апелянт зазначила, що суд першої інстанції розглянув справу у відсутності ОСОБА_1 , останній не отримував жодних повідомлень про час та місце розгляду справи. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження повідомлення ОСОБА_1 про дату та час розгляду справи. Просила визнати причини пропуску строку поважними.
Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову в поновленні пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови суду виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Правило дотримання десятиденного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб справи про адміністративні правопорушення розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності.
Це правило надає особі, яка має право на апеляційне оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати апеляційну скаргу, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, особу, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи у Красногвардійському районному суді м. Дніпропетровська, призначеного на 15 січня 2025 року о 10:00 год., що підтверджує його особистий підпис у протоколі про адміністративне правопорушення (а.с. 1).
Разом з тим, на адресу ОСОБА_1 судом неодноразово направлялися судові повістки з викликом на судові засідання, призначені на 06.01.2025, 21.01.2025, 04.02.2025 та 20.02.2025. У вказані дати зазначена особа у судові засідання не з'являлася, причин неявки не повідомляла, клопотань про відкладення розгляду справи не подавала. У матеріалах справи містяться поштові конверти з вищевказаними повістками, повернені до суду з відміткою про закінчення строку зберігання.
Крім того, після ухвалення судом відповідного процесуального рішення, його копію було направлено на адресу проживання ОСОБА_1 , однак вказане поштове відправлення також було повернуто до суду у зв'язку із закінченням строку зберігання.
Вищенаведені обставини свідчать про умисний характер ухилення ОСОБА_1 від участі у розгляді справи, що зумовило затягування судового процесу та може розцінюватися як свідоме намагання уникнути адміністративної відповідальності.
Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, при розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою. Відкладення розгляду адміністративної справи не має перешкоджати розгляду справи зі збереженням можливості притягнення особи до адміністративної відповідальності в межах визначених строків, у випадку встановлення наявності складу адміністративного правопорушення в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Враховуючи, що ОСОБА_1 безумовно був обізнаний про розгляд судом складеного відносно нього адміністративного матеріалу, однак жодного разу до суду не з'явився, правом на надання суду своїх письмових пояснень щодо адміністративних матеріалів не скористався, так само як не скористався і правом брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису згідно з вимогами Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), натомість подавав різні клопотання про відкладення розгляду справ. Такі дії особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд розцінює як спрямовані на ухилення від відповідальності внаслідок спливу строку, визначеного ст. 38 КУпАП.
В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2010 року Суд вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Оскільки норми КУпАП не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку, то такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
В свою чергу необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу юридичної визначеності, про що вказує як судова практика Верховного суду України (наприклад, Постанова ВСУ від 13.07.2016 року по справі № 3-774гс16 (№ в ЄДРСРУ 58986625) так і судова практика Європейського суду з прав людини.
Тобто, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. У кожному випадку суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у вказаний принцип.
В той же час, строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання.
Враховуючи наведене вище, доходжу висновку, що зазначену апелянтом причину пропуску строку не можливо вважати поважною, тобто такою, що об'єктивно перешкоджала особі, яка має право на подачу скарги, подати її своєчасно.
Відповідно до чинного законодавства, початок 10-денного строку на апеляційне оскарження починається з дня винесення постанови, а не з дня отримання її копії учасниками судового провадження.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що апелянтом не наведено поважних причин, які б могли слугувати підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови.
З огляду на вищевикладене, а також оскільки апелянт в клопотанні не навів поважних підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, в поновленні строку апеляційного оскарження останньому слід відмовити, а апеляційну скаргу повернути апелянту у відповідності до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Відмовити в задоволенні клопотання адвоката Зіненко Анастасії Олександрівни, яка діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2025 року.
Апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала, через неповажність причини пропуску строку на апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду О.Ю. Іванченко