Провадження № 22-ц/803/2962/25 Справа № 187/17/24 Суддя у 1-й інстанції - Караул О. А. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
16 квітня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Городничої В.С.,
суддів: Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П.,
за участю секретаря судового засідання - Гвоздєва М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Атаманюк Ігор Леонідович, на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2024 року у складі судді Караула О.А. по справі №187/17/24 за позовом Служби Безпеки України до Відділу будівництва, благоустрою, житлово-комунального господарства та комунальної власності Петриківської селищної ради, виконавчого комітету Петриківської селищної ради, ОСОБА_1 , треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Державна іпотечна установа України про визнання недійсним розпорядження виконавчого комітету Петриківської селищної ради про передачу квартири у власність та визнання недійсним свідоцтва про право власності,-
У січні 2024 року Служби безпеки України звернулася до суду із позовною заявою, уточненою у травні 2024 року, пред'явленою до Відділу будівництва, благоустрою, житлово-комунального господарства та комунальної власності Петриківської селищної ради, виконавчого комітету Петриківської селищної ради, ОСОБА_1 , визначивши третіми особами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Державну іпотечну установу України, на предмет визнання недійсним розпорядження відділу будівництва, благоустрою, житлово-комунального господарства та комунальної власності Петриківської селищної ради від 08 лютого 2022 року № 03-П «Про передачу квартири у власність громадян», про виділення житлового приміщення у спільну часткову власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; визнання недійсним свідоцтва про право власності серія НОМЕР_1 від 08 лютого 2022 року про передачу у власність спірної квартири на праві спільної часткової власності у рівних частках по 1/2 - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , обґрунтовуючи це тим, що спірна квартира була надана ОСОБА_3 , як співробітнику СБУ, який досі проходить службу, за його заявою, як службове житло. Спірна квартира належить Державній іпотечній установі України та з 2009 року передана СБУ для забезпечення житлом військовослужбовців органів безпеки, які потребують поліпшення житлових умов, однак, при проведенні інвентаризації у 2023 році встановлено, що спірна квартира виведена з числа службових у незаконний спосіб, рішення про виключення спірної квартири з числа службових житлових приміщень позивачем не приймалось, а передання у 2012 році у комунальну власність цієї квартири відбулось за скасованим у 2017 році рішенням виконавчого комітету Єлизаветівської сільської ради та передавальним актом. При цьому, ані ОСОБА_3 , ані члени його родини на квартирному обліку в Петриківській селищній раді, як особи, що потребують поліпшення житлових умов, не значаться. Позивач вважає, що приватизація квартира Майренками відбулась всупереч діючому законодавству України, що порушує майнові права позивача.
Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2024 року позовну заяву Служби безпеки України до Відділу будівництва, благоустрою, житлово-комунального господарства та комунальної власності Петриківської селищної ради, Виконавчого комітету Петриківської селищної ради, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Державна іпотечна Установа України про визнання недійсним розпорядження виконавчого комітету Петриківської селищної ради про передачу квартири у власність та визнання недійсним свідоцтва про право власності, задоволено.
Визнано недійсним розпорядження відділу будівництва, благоустрою, житлово-комунального господарства та комунальної власності Петриківської селищної ради від 08 лютого 2022 року № 03-П «Про передачу квартири у власність громадян» про виділення житлового приміщення у спільну часткову власність - на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , у спільну часткову власність - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Визнано недійсним свідоцтво про право власності серія НОМЕР_1 від 08 лютого 2022 року про передачу у власність квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на праві спільної часткової власності у рівних частках 1/2 - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Стягнуто пропорційно у рівних частинах з Відділу будівництва, благоустрою, житлово-комунального господарства та комунальної власності Петриківської селищної ради, Виконавчого комітету Петриківської селищної ради, ОСОБА_1 на користь Служби безпеки України судовий збір в розмірі 4542 грн (а.с. 229-234 Том ІІ).
Рішення суду мотивовано тим, що приватизація спірної квартири була проведена з порушенням норм статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», оскільки рішення про передачу квартири було прийнято поза межами повноважень відділу будівництва, благоустрою, житлово-комунального господарства та комунальної власності Петриківської селищної ради, оскільки орган СБУ не приймав рішення про зняття статусу службового та здачі квартири у постійне користування. Позивач, який не пропустив строк позовної давності, є належним і ним вірно обрано спосіб захисту порушеного права, адже задоволення даного позову призведе до повернення спірної квартири до попереднього статусу державної власності, що фактично усуне перешкоди в можливості позивача реалізувати свої повноваження щодо розпорядження даною квартирою для цілей її надання як службового житла своїм співробітникам.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Атаманюка І.Л. подала апеляційну скаргу (а.с. 126-140 Том ІІІ), посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального та невірного застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог позивача в повному обсязі.
Скаржник вважає рішення суду необґрунтованим з підстав того, що позивачем не доведено наявність у нього прав власності, користування чи оперативного відання спірною квартирою, як і не доведено факту знаходження на балансі позивача чи оперативному віданні спірної квартири. Також суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин норми Постанови КМУ від 27 липня 2011 року №855 “Про деякі питання передачі квартир, придбаних Державною іпотечною установою». Крім цього, скаржник наголошує, що суд першої інстанції не врахував листа Управління СБУ у Дніпропетровській області, в якому зазначено, що за підписом начальника Управління В.Верхогляда, адресованого Єлизаветівській сільській раді, Управління СБУ у Дніпропетровській області прохає надати згоду у формі рішення сільради для переведення дев'яти квартир, які перебувають в оперативному віданні Управління, які зареєстровані на праві державної власності за Державною іпотечною установою, до комунальної власності Єлизаветівської сільської ради. Вважає. Що передача спірної квартири відбулась із дотриманням норм діючого законодавства та підстав для задоволення позовних вимог немає.
У лютому 2025 року Державна іпотечна установа, скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, через свого представника подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому вважала рішення суду законним та обґрунтованим, підстав для відмови у задоволенні позовних вимог СБУ немає, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначила, що суд першої інстанції вірно встановив перехід з державної власності спірної квартири до комунальної власності з порушенням процедури, а надання в порядку приватизації спірної квартири вчинено без належних для цього підстав, що вірно встановлено судом першої інстанції (а.с.186-189 Том ІІІ).
У березні 2025 року Служба безпеки України, скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, через свого представника подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому вважала рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, та зазначила, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає. Зазначила, що підставою для скасування рішення виконавчого комітету Єлизаветівської селищної ради від 28 лютого 2012 року №459-27/VІ про прийняття до комунальної власності територіальної громади с. Єлизаветівка 9-ти квартир по АДРЕСА_2 , що придбані Державною іпотечною установою, стало неотримання дозволу Державної іпотечної установи, що порушує механізм передачі нерухомого майна з державної власності до комунальної власності. Це встановлено у рішенні Єлизаветівської селищної ради від 22 лютого 2017 року №554/24/VІІ. Це свідчить про залишення спірної квартири у державній власності зі статусом службового житла СБУ, що не підлягає приватизації. Відтак, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 протиправно отримали права власності та свідоцтво про право власності на спірну квартиру, що і встановлено судовим рішенням у цій справі (а.с.206-211, 223-231 Том ІІІ).
Інші учасники справи своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, не скористались та відзивів на апеляційну скаргу не подавали, але, в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з наступних підстав.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору.
Докази мають бути належними, допустимими, достовірними.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України).
Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Задовольняючи позовні вимоги Служби безпеки України, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 з клопотанням про виключення з числа службових житлових приміщень до керівництва Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області та Служби безпеки України - не звертався. Погодження клопотання про виключення з числа службових житлових приміщень спірної службової квартири з боку житлово-побутової комісії Центрального управління Служби безпеки України - не надавалось та, всупереч вищевказаному, відділом будівництва, благоустрою, житлово-комунального господарства та комунальної власності Петриківської селищної ради прийнято розпорядження від 08 лютого 2022 року № 03-П «Про передачу квартири у власність громадян» про виділення спірної квартири у спільну часткову власність по 1/2 частині ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що суперечить нормам діючого законодавства.
Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що розпорядженням Центрального управління Служби безпеки України від 05 грудня 2011 року № 334 «Про затвердження актів прийому-передачі квартир» квартири у кількості 9 штук (загальною вартістю 2 351 133,00 гривень) до переліку якого включено квартиру 3 блок 8-12, загальною площею - 61,9 кв.м.), безоплатно передані в управління Служби безпеки України для забезпечення житлом військовослужбовців, що потребують поліпшення житлових умов (а.с. 10-15 Том І).
Квартира 3 блок 8-12 за адресою: АДРЕСА_3 відповідно до свідоцтва про право власності від 28 листопада 2009 року НОМЕР_2 належала Державній Іпотечній Установі (а.с. 32-37 Том І).
Рішенням Виконавчого комітету Єлизаветівської сільської ради від 20 березня 2010 року № 83 «Про включення квартир до числа службових» до числа службових включено 9 квартир за адресою: АДРЕСА_2 (до переліку якого віднесено квартиру 3 блок 8-12, загальною площею - 61,9 кв.м.) з метою подальшого розподілу співробітникам Управління (а.с. 17 Том І).
Рішенням Виконавчого комітету Єлизаветівської сільської ради «Про прийняття 9-ти квартир по АДРЕСА_2 , що придбані Державною Іпотечною Установою до комунальної власності територіальної громади с. Єлизаветівка» від 28 лютого 2012 року № 459-27/УІ прийнято до комунальної власності територіальної громади села Єлизаветівка, в тому числі і квартиру 3 блок 8-12 (а.с. 38-39 Том І).
Згідно наказу Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області від 04 листопада 2015 року №473 «Про надання службового житла» (зі змінами) майору ОСОБА_3 з родиною у складі 5 осіб (він, дружина - ОСОБА_1 , син - ОСОБА_4 , син - ОСОБА_5 , донька дружини - ОСОБА_6 ) надано двокімнатну службову квартиру АДРЕСА_3 (загальною площею - 61,9 кв.м.) (а.с. 18-19 Том І).
Розпорядженням сільського голови Єлизаветівської сільської ради №13-р від 18 лютого 2016 року вул.Котовського у с. Єлизветівка перейменована на вул.Котеджну (а.с. 40 Том І).
Рішенням Єлизаветівської селищної ради від 22 лютого 2017 року № 554-24/VII скасовано Рішення виконавчого комітету Єлизаветівської селищної ради від 28 лютого 2012 року № 459-27/VI про прийняття до комунальної власності територіальної громади с. Єлизаветівка 9-ти квартир по АДРЕСА_2 , що придбані Державною Іпотечною Установою (а.с. 236-237 Том І).
Рішенням Виконавчого комітету Єлизаветівської сільської ради «Про оформлення спеціального ордеру на двокімнатну службову квартиру» від 19 червня 2017 року № 32, ОСОБА_3 видано ордер на службове жиле приміщення № 155 від 04 січня 2018 року на квартиру АДРЕСА_4 (а.с. 20-21 Том І).
Згідно із витягу до Рішення Петриківської селищної ради від 24 грудня 2020 року №40-3/УІІІ, прийнято до комунальної власності Петриківської селищної ради майно Єлизаветівської сільської ради, в тому числі і квартиру АДРЕСА_5 (а.с. 111-117 Том ІІ).
Згідно розпорядження від 08 лютого 2022 року № 03-П «Про передачу квартири у власність громадян» відділом будівництва, благоустрою, житлово-комунального господарства та комунальної власності Петриківської селищної ради виділено квартиру за адресою: АДРЕСА_6 у спільну часткову власність - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 23 Том І, а.с. 120 Том ІІ).
На підставі розпорядження від 08 лютого 2022 року № 03-П відділом будівництва, благоустрою, житлово-комунального господарства та комунальної власності Петриківської селищної ради видано свідоцтво про право власності серія НОМЕР_1 від 08 лютого 2022 року про передачу у власність квартири за адресою: АДРЕСА_6 , на праві спільної часткової власності у рівних частках (а.с. 22 Том І).
Згідно із Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 301680141 та № 301680081 (дата формування 27 травня 2022 року) квартира за адресою: АДРЕСА_6 , належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частках (а.с. 24-27 Том І).
В листах Петриківської селищної ради від 11 серпня 2023 року та від 02 жовтня 2023 року на запити Управління СБУ України у Дніпропетровській області від 04 серпня 2023 року та 14 вересня 2023 року зазначені обставини приватизації квартир і зокрема квартири АДРЕСА_7 . Вказано, що дана квартира, як комунальна власність, Єлизаветівською сільською радою передана на баланс Петриківської селищної ради, і остання, як орган приватизації, здійснила передачу у власність громадян зазначену квартиру (а.с. 29-31 Том І).
Також судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 , з клопотанням про виключення з числа службових житлових приміщень спірної квартири, після скасування 22 лютого 2017 року рішення ради від 2012 року про прийняття до комунальної власності територіальної громади с. Єлизаветівка спірної квартири та отримання ним 19 червня 2017 року ордеру на квартиру як на службове приміщення, достеменно обізнаний про перебування спірної квартири в статусі службової, до керівництва Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області та Служби безпеки України не звертався. Погодження клопотання про виключення з числа службових житлових приміщень спірної службової квартири з боку житлово-побутової комісії Центрального управління Служби безпеки України - не надавалось.
Всупереч вищевказаному, відділом будівництва, благоустрою, житлово-комунального господарства та комунальної власності Петриківської селищної ради прийнято розпорядження від 08 лютого 2022 року № 03-П «Про передачу квартири у власність громадян», яким виділено спірну квартиру у спільну часткову власність - ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , що стало підставою і для видачі свідоцтва про право власності на спірну квартиру серія НОМЕР_1 від 08 лютого 2022 року про передачу у власність спірної квартири на праві спільної часткової власності у рівних частках ОСОБА_1 та ОСОБА_7 .
При цьому, виконавчим комітетом Петриківської селищної ради не було отримано підтвердження про скасування статусу службового житлового приміщення, не з'ясовані, яким суб'єктом та на яких умовах (підставах) здійснено передачу до комунальної власності громади, не перевірені правові підстави вселення та проживання у спірній квартирі осіб, які звернулись із заявою про виділення квартири у спільну часткову власність.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
За змістом статті 9 ЖК України громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.
Як встановлено статтею 2 зазначеного Закону до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.
Не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Відповідно до статті 8 цього Закону приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.
Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.
Пунктом 6 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженої постановою Ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1988 року № 37 встановлено, що жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.
Про виключення жилого приміщення з числа службових у журналі обліку службових жилих приміщень робиться відповідна відмітка.
Отже приватизації не підлягають квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а їх приватизація можлива лише у випадку виключення з числа службових за наявності клопотання підприємства, установи, організації та відповідного рішення на це виконавчого комітету районної, міської в місті Ради народних депутатів.
Відповідно до вимог пункту 5.15. Інструкції № 792 рішення про виключення з числа службових житлових приміщень приймається керівниками відповідних органів, закладів та установ Служби безпеки України на підставі пропозицій житлово-побутової комісії та за погодженням з житлово-побутовою комісією Центрального управління Служби безпеки України, що затверджується заступником Голови Служби безпеки України, до функціональних обов'язків якого належить координація господарського забезпечення, з наданням необхідних документів для його вивчення,
Згідно з пунктом 6 розділу І Положення № 37 жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.
У пункті 11 Порядку № 1081 забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями встановлено механізм виключення житлового приміщення з числа службового, передбачено, що виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно- експлуатаційного органу.
Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, командира військової частини за встановленим порядком для прийняття відповідного рішення стосовно оформлення права на житлове приміщення.
Суд першої інстанції, вірно з'ясувавши предмет позову, фактичні обставини справи, а також у повній мірі вивчивши надані докази у справі та надавши їм належну правову оцінку, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про задоволенні позовних вимог у звязку із порушенням вимог ст.41 Конституції України, ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та пункту 6 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженої постановою Ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1988 року № 37, а також порушенням вимог Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Служби безпеки Укпаїни та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженого наказом СБУ від 06 листопада 2007 року за №792, з чим повністю погоджується і колегія суддів.
Доводи скаржника про те, що спірна квартира не знаходилась в оперативному віданні СБУ не знайшли свого підтвердження, адже саме за розпорядженням Центрального управління Служби безпеки України від 05 грудня 2011 року № 334 «Про затвердження актів прийому-передачі квартир», на підставі постанови КМУ від 855 від 27 липня 2011 року “Деякі питання передачі квартир, придбаних Державною Іпотечною установою», у позивача виникло право оперативного відання спірної квартири, яка, маючи статус державного майна, за Актом прийому-передачі від 05 грудня 2011 року передані в управління СБУ, як це вірно встановлено судом першої інстанції.
Разом з цим, доводи скаржника про те, що судом першої інстанції не застосовані до спірних правовідносин норми постанови КМУ від 27 листопада 2011 року №855 “Деякі питання передачі квартир, придбаних Державною іпотечною установою», колегія суддів не приймає до уваги, адже зміст цієї постанови стосується порядку розпорядження Державною іпотечною установою державним майном, яке знаходиться у господарському віданні цієї установи, як державної та не стосується службового майна СБУ, що знаходиться в оперативному його віданні.
Колегія суддів при цьому наголошує, що спір виник з підстав неправомірного переходу спірної квартири зі статусом службового житла у приватну власність, а не з підстав оскарження порядку передачі державного майна до оперативного управління позивача, який прийняв, зокрема, спірну квартиру, як службову. Також належить врахувати і те, що рішення сільради від 2012 року, яким спірна квартира передавалась з державної власності до комунальної, скасовано рішенням ради від 2017 року, що свідчить про порушення прав позивача на цьому етапі зміни статусу квартири. При цьому, колегія суддів наголошує, що лише у 2018 році ОСОБА_3 було видано Управлінням СБУ ордер на вселення, що свідчить про те, що спірна квартира ніколи не вибувала з числа службових та не втрачала статус державного майна, що знаходяться в оперативному віданні позивача, а тому і не могла бути приватизована членами родини ОСОБА_3 .
Суд першої інстанції також вірно дійшов висновку, що рішення про передачу квартири у приватну власність було прийнято поза межами повноважень відділу будівництва, благоустрою, житлово-комунального господарства та комунальної власності Петриківської селищної ради, оскільки орган СБУ не приймав рішення про зняття статусу службового та здачі квартири у постійне користування, з чим повністю погоджується і колегія суддів та чого скаржником не спростовано.
Колегія суддів наголошує, що встановлені судом першої інстанції фактичні обставин справи та правові висновки суду першої інстанції узгоджуються з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 01 березня 2023 року у справі №520/15600/17.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вказане рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування, передбачені положеннями ст. 376 ЦПК України, відсутні.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Атаманюк Ігор Леонідович - залишити без задоволення.
Рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені “16» квітня 2025 року.
Повний текст постанови складено в строк визначений “25» квітня 2025 року.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: М.Ю. Петешенкова
Т.П. Красвітна