Справа № 645/6062/24
Провадження № 2-др/645/12/25
24 квітня 2025 року м Харків
Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі :
головуючого судді - Спесивцева О.В.,
за участю секретаря судових засідань - Асєєвої К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Мирось Катерини Володимирівни про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу у цивільній справі
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про поділ майна подружжя,
Позивач, ОСОБА_1 , через представника - адвоката Мирось Катерину Володимирівну, звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому просив:
визнати за позивачем та відповідачем право власності по частці за кожним на житлову квартиру загальною площею 72,2 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , як таке, що набуте в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя;
визнати за позивачем та відповідачем право власності по частці за кожним на нежитлове приміщення загальною площею 2,9 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , 4 поверх № IV в житловому будинку літ. А-9, як таке, що набуте в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя;
сплату судових витрат покласти на відповідача по справі.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 03.04.2025 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частки квартири загальною площею 72,2 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , як таке, що набуте в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частки квартири загальною площею 72,2 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , як таке, що набуте в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частки нежитлового приміщення загальною площею 2,9 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , 4 поверх № IV в житловому будинку літ. А-9, як таке, що набуте в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частки нежитлового приміщення загальною площею 2,9 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , 4 поверх № IV в житловому будинку літ. А-9, як таке, що набуте в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 15140 грн. 00 коп.
До суду від представника позивача - адвоката Мирось К.В. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з відповідача суму судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 21000 грн.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14.04.2025 року заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу призначено до розгляду.
22.04.2025 року до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява представника ОСОБА_2 - адвоката Чумака Романа Васильовича, в якій просить відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу в повному обсязі, посилаючись на те, що заявлений розмір не співмірним із складністю справи, надані документи не містять належного розрахунку витрат на правову допомогу та не містять належного підтвердження реальності понесення витрат на правову допомогу.
Сторони у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись.
До суду від представників позивача та відповідача надійшли заяви, в яких просили провести розгляд справи без їх участі.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідність до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно із ч.ч.2, 3, 4 ст. 270 ЦПК України, заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи та наявні у справі докази, дійшов висновку про наступне.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Так, Конституційний Суд України у Рішенні від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 абзаци перший та другий підпункту 3.2. пункту 3 мотивувальної частини (справа про право на правову допомогу) вказав, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо; вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати; право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Відповідно до частини першої статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Система правничої допомоги в Україні побудована таким чином, що вона може бути надана на безоплатній основі або за оплату.
Зміст права на безоплатну правничу допомогу, порядок реалізації цього права, суб'єктів, підстави та порядок надання безоплатної правничої допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правничої допомоги визначає Закон України «Про безоплатну правничу допомогу» від 2 червня 2011 року № 3460-VI.
Особи, які не є суб'єктами права на безоплатну правничу допомогу, відповідно до зазначеного закону, захищають свої права, свободи, інтереси в суді самостійно або користуючись правничою допомогою у тому числі й за оплату. Тож такі особи несуть витрати, пов'язані з участю осіб, які здійснюють представництво їх інтересів у справі.
Відповідно до положень частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (частини 1, 3 ст. 133 ЦПК України).
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно п.9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи;
Судом встановлено, що представником позивача у позовній заяві було вказано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу у розмірі 10000 грн.
Заява про ухвалення додаткового судового рішення була направлена до суду засобами поштового зв'язку 07.04.2025 року та надійшла разом з додатками до суду 10.04.2025 року.
Отже, вимога щодо розподілу судових витрат на правову допомогу була заявлена до винесення рішення по суті, а заява про ухвалення додаткового судового рішення, яка розглядається, разом з відповідними доказами подана в п'ятиденний строк після прийняття рішення.
Згідно зі статтею 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
З матеріалів справи вбачається, що 15.11.2023 року між адвокатом Мирось К.В. та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання правової допомоги.
Відповідно до п.1.1. Договору про надання правової допомоги, предметом даного договору є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту у всіх справах, що пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом та відновленням його порушених, оспорюваних та/або невизнаних його прав та законних Інтересів, представництво, а також надання Клієнту Інших видів правової допомоги, а Клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за фактично надану правову допомогу та компенсувати (оплатити) фактичні витрати, необхідні для виконання завдання- доручення Клієнта за цим Договором.
Відповідно до п.4.2 Договору, детальний перелік послуг, а також розмір та порядок оплати Клієнтом гонорару Адвокату, а також - фактичних витрат, пов'язаних із виконанням даного Договору, обумовлюється Сторонами окремо та може визначатися додатковими угодами до цього Договору. На визначення розміру гонорару Адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь складності справи, обсяг правових послуг, необхідних для виконання завдання-доручення Клієнта та досягнення бажаного для Клієнта результату.
04.04.2025 року адвокатом Мирось К.В. та ОСОБА_1 складено та підписано Детальний розрахунок суми судових витрат Клієнта на професійну правничу допомогу за Договором від 15.11.2023 року, відповідно до якого загальна сума судових витрат складає 21000 грн, яка складається із:
- надання усної консультації, правовий аналіз наданих Клієнтом документів; аналіз законодавства і актуальної судової практики, що регулюють дані правовідносини (1,5 години (півтори) години) - 2000 грн;
- підготовка та подання позовної заяви до суду/повного пакету документів/клопотань (3 (три) години) - 4000 грн;
- підготовка та подання відповіді на відзив відповідача (2 (дві) години) - 3000 грн.;
- підготовка та подання клопотання про витребування (з доповненнями) (1,5 (півтори) години) - 2000 грн;
- участь в судових засіданнях від 26.02.2025; 03.04.2025 - 4000 грн.;
- прибуття до суду в судові засідання, що не відбулися не з вини представника позивача від 17.12.2024; 05.02.2025; 12.03.2025 - 6000 грн.
Згідно наданої квитанції №04/04/25-1 від 04.04.2025 року, ОСОБА_1 сплатив адвокату Мирось К.В. 21000 грн.
Перевіряючи обґрунтованість заяви про стягнення судових витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: - надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до статті 30 Закону№5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до Постанова Великої Палати Верховного Суду справа № 755/9215/15-ц від 19 лютого 2020 року, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Так, відповідно до положень ч.6 ст. 137 ЦПК України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, а і за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою - п'ятою та дев'ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Аналогічна позиція відображена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, відповідно до яких Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.
У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції», заява № 31107/96, (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9,00 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).
З урахуванням наведеного вище, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, зокрема, постановами Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 923/560/17, від 10 листопада 2021 у справі № 329/766/18, від 01 вересня 2021 у справі №178/1522/18.
Крім того, Верховний Суд свого часу зазначав, що «… суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не є обґрунтованою та є завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу … дійшовши висновку про неспівмірність розміру витрат на правничу, суди першої та апеляційної інстанцій не визначили розмір судових витрат на правничу допомогу, який має бути відшкодований» (пункти 81 та 82 постанови Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №160/6762/21).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Згідно частини першої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
В межах спірних правовідносин суд дійшов висновку, що витрачений адвокатом час на надання усної консультації, правовий аналіз наданих документів; аналіз законодавства і актуальної судової практики, що регулюють дані правовідносини протягом 1,5 годин (вартість послуги 2000 грн.) не підлягає відшкодуванню, оскільки з наданих документів не вбачається, яка саме правнича допомога (консультація) та з якого питання була надана позивачу. Окрім того, послуги по правовому аналізу наданих Клієнтом документів, аналізу законодавства і актуальної судової практики, що регулюють дані правовідносини безпосередньо входить до процесу підготовки позовної заяви, а тому не є окремою процедурою, яка потребує окремої оплати та займає значний проміжок часу, а тому підстави для відшкодування вказаних витрат відсутні. Також суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача витрат на прибуття представника позивача до суду в судові засідання, що не відбулися (загальний розмір 6000 грн.).
Виходячи із положень ч.3 ст. 141 ЦПК України, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, її доцільність, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що зазначені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 21000, 00 грн. є неспівмірними складності справи, а тому дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 13 000 (тринадцять тисяч) гривень 00 коп. за розгляд справи у суді першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 89, 133, 134, 137, 141, 247, 263, 270, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Мирось Катерини Володимирівни про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 13 000 (тринадцять тисяч) гривень 00 коп.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
Представник позивача: адвокат Мирось Катерина Володимирівна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №3100 від 22.10.2019 року, адреса: м.Харків, вул. Сумська, 100, оф. 96;
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
Представник відповідача: адвокат Зайцев Владислав Валерійович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №11172/10 від 17.07.2023, адреса: м.Київ, вул.Голосіївська, 13А, оф.573;
Представник відповідача: адвокат Чумак Роман Васильович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №000461 від 27.02.2017, адреса: м.Київ, вул.Голосіївська, 13А, оф.573.
Повний текст додаткового рішення складено 25.04.2025 року.
Головуючий суддя О.В. Спесивцев