Справа № 645/2656/25
Провадження № 1-кс/645/528/25
24 квітня 2025 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові клопотання прокурора Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025226220000166 від 09.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, -
23.04.2025 року на розгляд до Фрунзенського районного суду м. Харкова надійшло клопотання прокурора Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025226220000166 від 09.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.
Клопотання обґрунтовано тим, що до ВП №2 ХРУП №2 ГУНП в Харківській області надійшла заява ОСОБА_4 про те, що нею виявлено факт підробки заповіту від імені її батька - ОСОБА_5 (заповіт за номером в реєстрі нотаріальних дій № 1241, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 28.08.2024).
Під час досудового розслідування допитана в якості свідка ОСОБА_4 повідомила, що вона є донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть, виданим повторно третім відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. 22 лютого 2025 року ОСОБА_4 подано заяву про прийняття спадщини приватному нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_7 , офіс якої розташований за адресою: АДРЕСА_1 , телефон для зв'язку НОМЕР_1 , НОМЕР_2 . Під час оформлення заяви та в подальшому при ознайомленні із спадковою справою ОСОБА_4 дізналася про те, що її батько 28.08.2024 року оформив заповіт (номер у Спадковому реєстрі 72902103, бланк НТМ 950064, заповіт за номером в реєстрі нотаріальних дій № 1241), посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 , на квартиру АДРЕСА_2 на особу віддаленої родинної лінії - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з яким ОСОБА_5 , будучи тяжко хворим на онкологічне захворювання, іноді розпивав спиртні напої, та який все своє свідоме життя займався ошукуванням людей та шахрайським діями по відношенню до родичів. В період з 2000 року по вересень 2021 року ОСОБА_4 , її мати - ОСОБА_9 та батько - ОСОБА_5 , проживали за адресою: АДРЕСА_3 . У зв'язку із зловживанням спиртними напоями та агресивною поведінкою по відношенню до матері у листопаді 2021 року шлюб між ними був розірваний. З листопада 2021 року ОСОБА_5 проживав разом із рідним братом та своєю матір'ю у квартирі за адресою: АДРЕСА_4 . У березні 2024 померла мати ОСОБА_5 . У квітні ІНФОРМАЦІЯ_2 помер брат ОСОБА_5 , після чого ОСОБА_5 продовжив проживати за вищезазначеною адресою самостійно, вживаючи під час загострення своєї хвороби спиртні напої у великій кількості, та протягом тривалого часу міг не виходити на зв'язок. Після смерті рідних ОСОБА_5 розпочав процес оформлення спадщини, зокрема щодо квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 , проте зареєструвати право власності на неї не встиг через смерть. ОСОБА_5 при житті мав тяжкі захворювання, переніс не одну операцію, мав рак січового міхура, перенесені хіміотерапії та опромінення. Зокрема, проходив лікування У КЗОЗ «Обласний клінічний центр урології і нефрології імені В.І. Шаповала» м. Харкова з 2000 року. Крім того, ОСОБА_5 мав періодичні опромінення у КНП “ОБЛАСНИЙ ОНКОЛОГІЧНИЙ ЦЕНТР», що безперечно вплинули на його загальне самопочуття. В останнє ОСОБА_4 зустрічалася із батьком у липні 2024 року, він мав поганий хворобливий вигляд, дуже схуд та мав дещо нерозбірливу мову. В період часу з липня 2024 по дату смерті батька ОСОБА_4 не один раз приходила за адресою його проживання, проте двері їй ніхто не відчиняв, при цьому остання чула за дверима квартири сторонні голоси, та те, що батько перебував у стані алкогольного сп'яніння, розпиваючи спиртні напої зі сторонніми людьми. Наприкінці жовтня 2024 року ОСОБА_4 дізналася про смерть батька під час перебуванні на лікуванні у комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна баготопрофільна лікарня № 17» Харківської міської ради через двобічну дольову пневмонію з абсцедуванням. За повідомленням його сімейного лікаря ОСОБА_5 - ОСОБА_10 (КНП «Міська поліклініка №3» Харківської міської ради) востаннє ОСОБА_5 приходив до неї у червні 2024 року в дуже тяжкому стані, вочевидь з прогресуючими метастазами через онкозахворювання та сильним тремором всього тіла. Також сімейний лікар повідомила, що в подальшому не один раз до неї приходила мати ОСОБА_8 на ім'я ОСОБА_11 та просила виписувати знеболювальні ліки для ОСОБА_5 . Також ОСОБА_4 відомо, що батька до оформлення заповіту було госпіталізовано до КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 17» Харківської міської ради через відсутність самостійного сечовипускання, пов'язаного з онкологічним захворюванням. У КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 17» ОСОБА_4 також повідомили, що останній був госпіталізований до медичного закладу 21.10.2024, фактично напередодні смерті (23.10.2024), із діагнозом: пневмонія.
На думку заявниці, ОСОБА_8 та його матір ОСОБА_12 умисно утримували ОСОБА_5 у квартирі після оформлення заповіту, обмеживши доступ родичів, лікарів та фактично довели його до передсмертного стану, після чого відправили вмирати до лікарні. При цьому, ОСОБА_8 , та його матір ОСОБА_12 не повідомили а ні ОСОБА_4 , а ні її матері про тяжкий стан ОСОБА_5 , його госпіталізацію та факт смерті, що свідчить про намагання приховати зазначені факти. Крім того, в день поховання ОСОБА_5 - 25.10.2024 ОСОБА_13 та ОСОБА_14 звернулися до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_6 , офіс якої розташований за адресою: АДРЕСА_1 , для відкриття спадкової справи, що свідчить про наміри якнайшвидше заволодіти спадщиною за заповітом.
При ознайомленні ОСОБА_4 із спадковою справою у нотаріуса ОСОБА_6 , нею встановлено, що підпис та написані, нібито ОСОБА_5 , у заповіті від руки прізвище, ім'я та по батькові не є такими, що написані ним власноруч, зважаючи на численні приклади його підпису та рукописних текстів на документах, що збереглися.
При цьому, за повідомленням приватного нотаріуса ХМНО ОСОБА_6 , заповіт на вже надрукованому бланку вона оформила, начебто, за адресою його проживання АДРЕСА_4 через критичне самопочуття останнього.
Зазначені нею відомості є суперечливими та такими, що не узгоджуються а ні з законодавчо закріпленим порядком оформлення заповіту, а ні з можливістю ОСОБА_5 через його тяжкий хворобливий стан та зловживання спиртними напоями оформити документи та розуміти зміст подій, що відбувалися. На питання ОСОБА_4 до нотаріуса яким чином вона оформлювала заповіт, зважаючи на те, що батько знаходився у критичному стані та з урахуванням метастазів, тремору, дуже поганого зору, що позбавляло його можливості ознайомитися із заповітом, не кажучи про можливість його підписання, остання зазначила, що дійсно йому було погано, він не пересувався, у зв'язку із чим, вона начебто приїздила до нього додому.
Водночас, вказана квартира фактично знаходилася в антисанітарному стані та більше нагадувала притон для розпивання безхатьками спиртних напоїв при відсутності ремонту, справно працюючих комунікацій, інтернету, обладнаних сучасних розеток для підключення необхідного обладнання для оформлення заповіту, що позбавляло нотаріуса з об'єктивних причин оформити надрукований заповіт за місцем проживання ОСОБА_5 .
При оформленні заповіту за місцем проживання заповідача у друкованому вигляді та з відображенням актуальної інформації нотаріусу потрібен: ноутбук, принтер, ксерокс, подовжувач, розетка підходяща під вилки техніки нотаріуса (це євро розетка), реєстр, бланк, чистий аркуш паперу, заздалегідь підготовлена ксерокопія паспорта та документа про присвоєння ідентифікаційного коду заповідачу, вайфай або мобільний інтернет на ноутбуці у нотаріуса, та підключені реєстри бланків і спадковий реєстр, щоб відразу ж зареєструватися.
Отже, квартира, в якій проживав ОСОБА_5 взагалі не пристосована до можливості оформлення заповіт у друкованому вигляді, а не в рукописному.
Крім того, у заповіті має бути зазначено час складання та зазначено, що його оформлено за викликом. В реєстрі також повинно бути відображено, що заповіт складено за викликом із підписом та ПІБ заповідача. Саме з моменту проставлення підпису в реєстрі у нотаріуса реєстрація вважається закінченою.
Крім того, досить незрозуміло яким чином нотаріус визначила дієздатність та правоздатність особи, яка самостійно не пересувалася, перебувала у лежачому стані, мала метастази від прогресуючого онкозахворювання та нестерпний біль, що у своїй сукупності позбавляло ОСОБА_5 не тільки щось підписувати, а й взагалі сприймати будь-яку інформацію.
Також, всупереч ст. 44 Закону України «Про нотаріат», приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 не витребувано довідку про те, що особа - ОСОБА_5 не страждає на психічний розлад, який може вплинути на його здатність усвідомлювати свої дії та (або) керувати ними.
Заявниця впевнена, що її батько - ОСОБА_5 , не мав фізичної та психологічної можливості підписувати жодний документ, зважаючи на його тяжкий стан здоров'я та прогресуюче онкологічне захворювання.
Крім того, надмірне вживання алкоголю з подачі ОСОБА_15 , який розумів, що людина знаходиться у дуже тяжкому стані, приймає ліки, які є несумісними із алкоголем, ізоляція його від рідних та лікарів, свідчить про умисне введення останнім в оману ОСОБА_5 та намагання пришвидшити його смерть з метою заволодіння квартирою.
ОСОБА_4 вважає, що ОСОБА_8 із його матір'ю та приватним нотаріусом підробили підписи ОСОБА_5 на документах, зокрема у заповіті та реєстрах.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано 11.05.2005 за наступними особами: - 2/3 приватна спільна сумісна власність належить ОСОБА_16 , - 2/3 приватної спільної сумісної власності належать ОСОБА_17 , 1/3 приватної власності належить ОСОБА_16 .
Прокурор вказує, що підставою і метою арешту майна є забезпечення недопущення незаконного вступу у право власності на підставі права спадкування, подальшого відчуження та продажу квартири за адресою: АДРЕСА_4 , зміни власника майна, яке набуте в результаті вчинення кримінального правопорушення до моменту закінчення досудового розслідування та прийняття остаточного рішення по кримінальному провадженню, необхідно накласти арешт на вищевказану квартиру.
Прокурор у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду клопотання була повідомлена своєчасно та належним чином, надала суду заяву про проведення судового засідання без її участі та без фіксування судового засідання технічними засобами.
Підстав для визнання явки прокурора обов'язковою слідчий суддя не вбачає.
Згідно ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Клопотання про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час розгляду питання слідчим суддею від учасників процесуальної дії не надійшло, за ініціативою суду не здійснюється, що відповідає положенням ст. 107 КПК України.
Слідчий суддя перевіривши матеріали, додані до клопотання, приходить до наступного висновку.
Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ч. 1 ст. 2 КПК України).
Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом (ч. 1 ст. 16 КПК України).
Слідчим суддею встановлено, що СВ ВП № 2 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025221190000166 від 09.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України за фактом того, що до ВП №2 ХРУП №2 ГУНП в Харківській області надійшла заява ОСОБА_4 про те, що нею виявлено факт підробки заповіту від імені її батька - ОСОБА_5 (заповіт за номером в реєстрі нотаріальних дій № 1241, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 28.08.2024).
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано 11.05.2005 за наступними особами: - 2/3 приватна спільна сумісна власність належить ОСОБА_16 , - 2/3 приватної спільної сумісної власності належать ОСОБА_17 , 1/3 приватної власності належить ОСОБА_16 .
Так, з протоколу допиту свідка ОСОБА_4 вбачається, що при ознайомленні ОСОБА_4 із спадковою справою у нотаріуса ОСОБА_6 , нею встановлено, що підпис та написані, нібито ОСОБА_5 , у заповіті від руки прізвище, ім'я та по батькові не є такими, що написані ним власноруч, зважаючи на численні приклади його підпису та рукописних текстів на документах, що збереглися. При цьому, за повідомленням приватного нотаріуса ХМНО ОСОБА_6 , заповіт на вже надрукованому бланку вона оформила, начебто, за адресою його проживання АДРЕСА_4 через критичне самопочуття останнього. Зазначені нею відомості є суперечливими та такими, що не узгоджуються а ні з законодавчо закріпленим порядком оформлення заповіту, а ні з можливістю ОСОБА_5 через його тяжкий хворобливий стан та зловживання спиртними напоями оформити документи та розуміти зміст подій, що відбувалися. На питання ОСОБА_4 до нотаріуса яким чином вона оформлювала заповіт, зважаючи на те, що батько знаходився у критичному стані та з урахуванням метастазів, тремору, дуже поганого зору, що позбавляло його можливості ознайомитися із заповітом, не кажучи про можливість його підписання, остання зазначила, що дійсно йому було погано, він не пересувався, у зв'язку із чим, вона начебто приїздила до нього додому. Водночас, вказана квартира фактично знаходилася в антисанітарному стані та більше нагадувала притон для розпивання безхатьками спиртних напоїв при відсутності ремонту, справно працюючих комунікацій, інтернету, обладнаних сучасних розеток для підключення необхідного обладнання для оформлення заповіту, що позбавляло нотаріуса з об'єктивних причин оформити надрукований заповіт за місцем проживання ОСОБА_5 . При оформленні заповіту за місцем проживання заповідача у друкованому вигляді та з відображенням актуальної інформації нотаріусу потрібен: ноутбук, принтер, ксерокс, подовжувач, розетка підходяща під вилки техніки нотаріуса (це євро розетка), реєстр, бланк, чистий аркуш паперу, заздалегідь підготовлена ксерокопія паспорта та документа про присвоєння ідентифікаційного коду заповідачу, вайфай або мобільний інтернет на ноутбуці у нотаріуса, та підключені реєстри бланків і спадковий реєстр, щоб відразу ж зареєструватися. Отже, квартира, в якій проживав ОСОБА_5 взагалі не пристосована до можливості оформлення заповіт у друкованому вигляді, а не в рукописному. Крім того, у заповіті має бути зазначено час складання та зазначено, що його оформлено за викликом. В реєстрі також повинно бути відображено, що заповіт складено за викликом із підписом та ПІБ заповідача. Саме з моменту проставлення підпису в реєстрі у нотаріуса реєстрація вважається закінченою. Крім того, досить незрозуміло яким чином нотаріус визначила дієздатність та правоздатність особи, яка самостійно не пересувалася, перебувала у лежачому стані, мала метастази від прогресуючого онкозахворювання та нестерпний біль, що у своїй сукупності позбавляло ОСОБА_5 не тільки щось підписувати, а й взагалі сприймати будь-яку інформацію. Заявниця впевнена, що її батько - ОСОБА_5 , не мав фізичної та психологічної можливості підписувати жодний документ, зважаючи на його тяжкий стан здоров'я та прогресуюче онкологічне захворювання. Крім того, надмірне вживання алкоголю з подачі ОСОБА_15 , який розумів, що людина знаходиться у дуже тяжкому стані, приймає ліки, які є несумісними із алкоголем, ізоляція його від рідних та лікарів, свідчить про умисне введення останнім в оману ОСОБА_5 та намагання пришвидшити його смерть з метою заволодіння квартирою. ОСОБА_4 вважає, що ОСОБА_8 із його матір'ю та приватним нотаріусом підробили підписи ОСОБА_5 на документах, зокрема у заповіті та реєстрах.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України), у цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Вимогами ч. 2 ст. 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).
Доводи клопотання повинні бути належним чином обґрунтовані і підтверджені доданими до нього оригіналами або копіями матеріалів кримінального провадження, а також витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, що підтверджує факт подання клопотання в рамках конкретного провадження.
Так, до клопотання прокурором долучено витяг з ЄРДР; копію свідоцтва про народження ОСОБА_4 ; копію свідоцтва про смерть ОСОБА_5 ; копію витягу із спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори); копію протокола допиту свідка ОСОБА_4 ; копію паспорта ОСОБА_5 та копію Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
Згідно з ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, окрім іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні у разі арешту майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст.170 КПК України.
Відповідно до ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.
Згідно з частинами 3, 4 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.
Частиною 5 ст. 132 КПК України встановлено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
В поданому клопотанні слідчим не доведено необхідність арешту цього майна, а також не доведено наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України, що є підставою для відмови у задоволенні цього клопотання відповідно до ч.1 ст.173 КПК України.
В пунктах 69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) зазначено, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
Надані до суду матеріали кримінального провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки за викладених у клопотанні обставин та доданих до нього матеріалах не доведено необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Так, в силу ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови.
Стороною обвинувачення, в межах заявленого клопотання не доведено, що вказане майно має значення для забезпечення даного кримінального провадження, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, що потреби досудового розслідування в конкретному вищевказаному кримінальному провадженні на теперішній час виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи осіб, про який йдеться в клопотанні прокурора, не доведено їх значення для встановлення обставин у вищевказаному кримінальному провадженні, та можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах, а тому клопотання про арешт майна на підставі п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, тобто з метою забезпечення збереження речових доказів, задоволенню не підлягає.
Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права (ст. 1 Протоколу №1 (1952 рік) до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004).
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Крім того, у ст.1 Першого Протоколу від 20.03.1952 року до «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
При цьому, у Рішенні ЄСПЛ «Серявін проти України» зазначено, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні ч.1 ст.1 Першого Протоколу до «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод», лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
Також, у Рішенні ЄСПЛ «Серявін проти України» зазначено, що вимога законності, яка випливає з «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права.
Необхідно зазначити, що у Рішенні «Серявін проти України», ЄСПЛ розглянув справу у якій йшлося про втручання органів державної влади у володіння майном особи, тому слідчий суддя вважає, що вказане рішення певним чином відображає природу правовідносин, які склалися у цій справі.
Як вже було зазначено вище, положення КПК України, зокрема ст. 170 КПК України, передбачають накладення арешту на майно, проте такий арешт може бути накладений при певних умовах.
Щодо дотримання принципу верховенства права, то відповідно до ч.1 ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави
Також, відповідно до ч.2 ст.8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку втручання у мирне володіння майном особи державними органами не буде законним та таким, що відповідає принципу верховенства права, так як відповідно до матеріалів клопотання не вбачається, що вказане майно будь-яким чином використовувалося для скоєння вказаного кримінального правопорушення або було набуто в результаті його скоєння.
Таким чином, дії органів державної влади не відповідають положенням КПК України та принципу верховенства права, з чого вбачається, що втручання було свавільним і не задовольнило вимогу законності.
Також, окремо слід звернути увагу, що у даному кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру, не призначена експертиза, а від так вважає, що застосування найсуворішого заходу забезпечення кримінального провадження суттєво порушуватиме права осіб, які не мають жодного процесуального статусу у даному кримінальному провадженні.
Отже, всупереч ч. 3, ч. 4, ч. 5 ст. 132, ст.ст. 170, 171, 173 КПК України, стороною обвинувачення не доведено, що потреби досудового розслідування в конкретному вищевказаному кримінальному провадженні виправдовують на теперішній час такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться в даному клопотанні, оскільки правові підстави для арешту майна відсутні.
Таким чином, оскільки в клопотанні прокурора Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 не доведено необхідність арешту майна, а також не доведено, що вказане майно має значення речових доказів у кримінальному провадженні, слідчий суддя вважає заявлене клопотання необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 169 КПК України слідчий та прокурор після отримання судового рішення про відмову в задоволенні клопотання про арешт тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 131, 132, 167, 169, 170-173, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя -
У задоволенні клопотання прокурора Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025226220000166 від 09.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту оголошення.
Повний текст ухвали складено 24.04.2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1