Провадження № 2-з/641/16/2025 Справа № 641/2947/25
25 квітня 2025 року м. Харків
Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Ященко С.О.,
за участю секретаря судового засідання Чабанової А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Комінтернівського районного суду м. Харкова без повідомлення учасників справи заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Ткаченко Євгенії Олегівни про забезпечення позову,
Представник ОСОБА_1 - адвокат Ткаченко Євгенія Олегівна до подання позовної заяви звернулась до Комінтернівського районного суду м. Харкова з заявою про забезпечення позову, в якій просить заборонити відчуження квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 (3451509544) на підставі договору дарування від 10.07.2020, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погребняк Н.В., реєстровий №1702.
В обґрунтування заяви посилається на те, що 30 жовтня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, відповідно до якого Відповідач позичив у Позивачки гроші у розмірі 20 000,00 доларів США (двадцять тисяч доларів США). На підтвердження позики при фактичному одержанні вказаних сум, позичальником надана розписка від 30.10.2018 р. У вказаній розписці Відповідач зобов'язався повернути позику в повному обсязі до 30.04.2019 р. ОСОБА_2 була дружиною позичальника (Відповідача), про що вона власноручно зазначає в розписці від 30.10.2018, в якій також дає свою письмову згоду на отримання Відповідачем зазначеної позики. Також вона підтверджує, що гроші, отримані в позику, будуть використані в інтересах сім'ї, і про свою обізнаність про солідарну відповідальність подружжя у випадку невиконання умов договору позики. На теперішній час Відповідачі розірвали шлюб, що підтверджується роздруківкою рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26.12.2024 у справі №641/6414/24 з офіційного сайту https://reyestr.court.gov.ua.
До теперішнього часу Відповідачі свого зобов'язання із повернення позичених коштів не виконали, уникають зустрічі, не відповідають на телефонні дзвінки. Таким чином, станом на 22.04.2025 року відповідно офіційного курсу валют НБУ (1USD = 41,19 UA) борг у розмірі 20 000,00 доларів США становить 827 400,00 грн. Загальна сума боргу Відповідача з урахуванням суми 3% річних та процентів за законом станом на 22.04.2025 становить 1 050 537,30 грн. Розрахунок буде наведений в позовній заяві.
Відповідач володів квартирою, розташованою за адресою, в якій зареєстроване його місце проживання, а саме АДРЕСА_2 . Нещодавно Позивачці стало відомо, що Відповідач переоформив цю квартиру на свого брата - ОСОБА_4 , уклавши з ним договір дарування від 01.04.2025, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Хаславською Катериною Валентинівною, реєстровий № 1227, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №420756316.
Отже, існує ризик того, що Відповідачі з метою неповернення боргу, продадуть або переоформлять своє майно на третіх осіб. Тобто Відповідачі вживають заходів для відчуження майна для того, щоб зробити стягнення боргу неможливим, і таким чином бажають утруднити виконання рішення суду.
З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стало відомо, що Відповідачка володіє квартирою, розташованою за адресою АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування від 10.07.2020, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погребняк Н.В., реєстровий №1702, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 420760821.
Вважає доцільним обрати такий вид забезпечення позову, як заборона відчуження цієї квартири, як гарантію виконання рішення суду. Повідомляє Суд, що має намір підготувати та подати у строк передбачений ЦПК України позов про стягнення суми боргу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Ткаченко Євгенії Олегівни про забезпечення позову, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.
Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
При цьому до заяви про забезпечення позову не додано належних та допустимих доказів чи обґрунтування доводів про те, що виконання рішення у майбутньому може бути утруднене чи відповідачі будуть ухилятись від виконання такого рішення. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Зокрема, заявником не підтверджено, що квартира за адресою: АДРЕСА_3 , до 01.04.2025 року належала на праві власності ОСОБА_3 , і що саме він здійснив відчуження цієї квартири за договором дарування від 01.04.2025 року.
Також не підтверджено відомості щодо наміру ОСОБА_2 як власника квартири за адресою АДРЕСА_1 , здійснити її відчуження, у заяві не наведені відомості щодо вартості цієї квартири з метою вирішення питання щодо співмірності виду забезпечення позову розміру позовних вимог, які позивач має намір пред'явити до відповідачів.
Заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви, за якими заявник вважає, що захист його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказано, в чому полягає значимість таких зусиль і наскільки значні витрати будуть заявником при цьому понесені.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Ткаченко Євгенії Олегівни про забезпечення позову.
Керуючись ст. 149, 258-260 ЦПК України, суд
В задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Ткаченко Євгенії Олегівни про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Суддя С. О. Ященко