Іменем України
№ 610/1745/24 № 1-кп/610/36/2025
м. Балаклія25 квітня 2025 року
Балаклійський районний суд Харківської області у складі:
судді: ОСОБА_1 ,
за участю
секретаря: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
захисника: ОСОБА_5 (відеоконференція),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; уродженця м. Балаклія Харківської області; зареєстрованого і проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ; громадянина України; з повною загальною середньою освітою; сторожа КП «Балаклійський Житлокомунсервіс» Балаклійської міської ради Харківської області; неодруженого; рнокпп НОМЕР_1 ; раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,
Згідно зі ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов 'язком громадян України.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах.
ОСОБА_4 , будучи обізнаним про те, що у зв 'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 на всій території України введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався, вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України від 03.03.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію», а також Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року на території України оголошено воєнний стан та загальну мобілізацію.
Указом Президента України № 50/2024 від 05.02.2024 року, затвердженим Законом України від 06.02.2024 року «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» продовжено строк проведення загальної мобілізації з 14 лютого 2024 року на 90 діб.
За результатами проходження медичного огляду військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 визнано придатним до проходження військової служби у Збройних силах України, про що 01 квітня 2024 року складено відповідну довідку № 3.
Після проходження ОСОБА_4 медичного огляду начальником відділення обліку мобілізаційної роботи - заступником начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 о 12 год. 01 квітня 2024 року, ОСОБА_4 , який відповідно ч. 9 ст. 1 до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» є військовозобов'язаним, у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 , вручено повістку для подальшого прибуття на 07 год. 30 хв. 04 квітня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження військової служби під час мобілізації.
ОСОБА_4 , маючи прямий умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з метою ухилення від призову за мобілізацією, порушуючи вимоги ст. 65 Конституції України, положення Законів України «Про військовий обов'язок та військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вимоги Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» №65/2022 від 24.02.2022, будучи придатним за станом здоров'я для проходження військової служби згідно з довідкою військово-лікарської комісії №3 від 01.04.2024 та не маючи правових підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у вказаний у повістці день, тобто 04 квітня 2024 року о 07 год. 30 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з'явився, тобто порушив порядок комплектування Збройних сил України та не виконав загального обов'язку щодо проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період.
Обвинувачений винуватим себе визнав повністю і підтвердив факт його вчинення при обставинах, викладених у даному вироку.
Під час допиту в суді обвинувачений пояснив, що пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією (далі - ВЛК), визнаний здоровим та придатним до військової служби. Йому вручили повістку щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби для прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 04.04.2024 для відправлення до військової частини (установи). Проте він за повісткою не прибув, оскільки він є єдиним доглядачем за хворою матір'ю. З цієї причини нещодавно отримав відстрочку від призову на військову службу. Брат зараз воює, лікується у шпиталі. Сам проходив строкову військову службу, потім у 2015-2016 роках проходив військову службу за мобілізацією. Має постійне місце роботи. Розкаюється, але іншого варіанту не мав, матір ні на кого залишити поки брат воює.
Стаття 336 КК України (в редакції Закону № 1357-ІХ від 30.03.2021) передбачає відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Об 'єкт правопорушення - в широкому розумінні ним є суспільні відносини у сфері переведення економіки, діяльності органів влади, самоврядування, інших сфер і галузей країни на функціонування у період воєнного стану, а Сил оборони України - на організацію і штати воєнного часу. У більш вузькому розумінні це передбачений законом порядок підтримання бойової і мобілізаційної готовності Сил оборони України на рівні, що забезпечує вимоги національної безпеки.
Додатковий обов'язковий об'єкт правопорушення - встановлений законом порядок комплектування Сил оборони України. Шкода, що спричиняється вказаному об'єкту посягання, характеризується такою протиправною поведінкою, коли особа, яка об'єктивно підпадає до призову за мобілізацію до лав Сил оборони України, в односторонньому порядку свідомо виключає себе із передбаченого законом процесу формування Сил оборони України на рівні забезпечення національної безпеки країни і її населення.
Суспільна небезпека правопорушення полягає в тому, що ефективно дати відсіч нападникам на країну чи виконати зобов'язання по спільній обороні від агресора без швидкої і своєчасної мобілізації неможливо. Тому ухилення від призову до Сил оборони України з числа військовозобов'язаних громадян під час воєнних дій, які розпочались або передбачаються, створює загрозу для безпеки держави у сфері оборони.
Об'єктивна сторона виявляється в бездіяльності - ухиленні будь-яким способом від призову за мобілізацією.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується прямим умислом.
Прямим умисел є тоді, коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання (ч. 2 ст. 24 КК).
Тобто особа усвідомлює небезпечний і протиправний характер своїх вчинків, проте має намір та бажання так діяти, а саме досягти мети - уникнути самого призову за мобілізацією.
Усвідомлення суб'єктом суспільно небезпечного характеру свого діяння означає, що він усвідомлює усі фактичні обставини вчиненого діяння, які відповідають ознакам складу інкримінованого злочину, та одночасно розуміє, що вчинене ним діяння є шкідливим для суспільства.
Передбачення є адекватним розумовим уявленням особи про неминучість чи можливість конкретних результатів своєї дії (бездіяльності).
Бажання полягає у прагненні досягти чітко визначеної мети і спрямованості волі на її досягнення.
Згідно до визначень наданих у Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-ХІІ від 21 жовтня 1993 року під мобілізацією розуміється комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
У вказаному Законі надано і визначення особливому періоду - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Пунктом 8 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-ХІІ від 21 жовтня 1993 року передбачено, що з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України 24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 р. № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 р. № 2102-IX, Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 р. № 65/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03.03.2022 р. № 2105-IX в Україні введений воєнний стан, оголошено та проводиться загальна мобілізація, строки проведення яких неодноразово продовжувались і діють по теперішній час.
Таким чином, з моменту оголошення загальної мобілізації настав і особливий період, тобто з дослідження норм закону випливає, що ці поняття є взаємопов'язані і з оголошенням мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану автоматично настає і особливий період.
При цьому, з аналізу п. 8 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-ХІІ від 21 жовтня 1993 року логічно випливає, що особливий період не настає лише при цільовій мобілізації (ліквідація надзвичайних ситуацій та їх наслідків державного рівня, наслідків воєнних дій у відбудовний період). Тому з урахуванням саме цього виключення, законодавець, на переконання суду, формулюючи першу частину диспозиції ст. 336 КК України, та зазначаючи про ухилення від призову під час мобілізації, «на особливий період» виклав через кому, тобто виділяючи як окрему обставину, яка може як застосовуватись так і ні.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов 'язком громадян України.
Суд кваліфікує дії обвинуваченого за:
ст. 336 КК України як
ухилення від призову на військову службу під час мобілізації,
на особливий період.
Обвинувачений: раніше не судимий; за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, за недоведеністю протилежного; не перебуває на обліках у нарколога, психіатра, органі з питань пробації; неодружений; має постійне місце роботи з 2011 року; на даний час йому майже 52 роки.
Згідно досудової доповіді органу пробації ризики вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства та окремих осіб, вчиненні повторно кримінального правопорушення оцінюються як середні, можливе виправлення без ізоляції від суспільства.
Проте оцінюючи досудову доповідь суд визнає її частково необ'єктивною в частині оцінки ризиків, які вважає мінімальними, незначними, з огляду на виключно позитивну особу обвинуваченого, його репутацію та біографію, обставини, які враховуються при призначенні покарання.
Під час досудового розслідування і в суді обвинувачений винуватим себе у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, що свідчить про надання допомоги у встановленні обставин справи, щиро розкаявся, що на підставі ст. 66 КК України визнається обставинами, що пом'якшують покарання.
Відсутні обставини, що обтяжують покарання.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом 'якшують та обтяжують покарання.
Тобто суд, мотивуючи вид та розмір призначеного ним покарання (основного та додаткового), повинен врахувати всі обставини, які мають значення для його призначення.
Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації таке покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Тобто, призначаючи покарання у кримінальному провадженні, залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності суд вправі призначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме виправленню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання в цілому.
Разом з тим, з огляду на дискреційні повноваження, суд також вправі звільнити особу від відбування призначеного покарання з випробуванням за наявності для цього підстав.
За правилами ст. 75 КК України якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Інститут умовного звільнення не є імперативним і прийняття відповідного рішення належить до дискреційних повноважень суду, який їх реалізує у кожному конкретному випадку, беручи до уваги встановлені у справі факти, які свідчать про суспільну небезпечність діяння та характеризують засуджену особу.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність оцінювання представниками судових органів визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду.
Визначаючи вид та розмір покарання суд також виходить з того, що обвинувачений вчинив нетяжкий злочин, до кримінальної відповідальності притягується вперше, має постійні місце проживання та роботи, де характеризується виключно позитивно, як відповідальний працівник, працює у підприємстві комунального господарства, яке має значення критичної інфраструктури у деокупованому місті на прифронтовій території, раніше вже неодноразово виконував свій військовий обов'язок у 1995-1996 роках строкова військова служба, у 2015-2016 роках військова служба за мобілізацією (період АТО), є виключно позитивною особою, має позитивні репутацію та біографію, існує мінімальний ризик вчинення повторного кримінального правопорушення, враховує конструктивну процесуальну поведінку обвинуваченого під час досудового розслідування і в суді, сприяння кримінальному провадженню, його визнавальні показання також покладені в основу обвинувачення.
Обставини, які стали підставою для вчинення кримінального правопорушення, підтверджені медичними документами. Суттєво, що 02.04.2025 ОСОБА_4 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» -зайняті постійним доглядом за хворою матір'ю яка потребує постійного догляду. Брат проходить військову службу, тому догляд за хворою матір'ю може здійснювати лише обвинувачений.
Обвинувачений готовий знову виконувати військовий обов'язок після повернення брата з військової служби, який зможе замінити його у догляді за матір'ю.
На основі засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання його необхідно призначити у мінімальному розмірі санкції, враховуючи саму тяжкість передбаченого законом мінімального покарання, при застосуванні ст. 75, 76 КК України - звільнення від відбування покарання з випробуванням, проте на дещо перевищуючий мінімальний термін, і покладанням обов'язків, вважаючи саме таке покарання необхідним і достатнім в якості кари за скоєне, для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Звільнення від відбування покарання з випробуванням не несе для обвинуваченого позитивних наслідків у майбутньому, оскільки він буде особою, яка матиме судимість із певними юридичними наслідками, при цьому відповідно до вимог ст. 76 КК протягом двох років має виконувати покладені на нього обов'язки, тобто перебувати під тягарем кримінальної відповідальності за їх невиконання.
Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 100, 369-378 КПК України,
1)ОСОБА_4 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, призначивши йому покарання - 3 роки позбавлення волі.
2)На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання звільнити, якщо він протягом іспитового строку 2 роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
3)У відповідності до ст. 76 КК України зобов 'язати ОСОБА_4 : 1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації ; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
4)Початок строку відбування покарання обчислювати з моменту проголошення вироку, а саме з 25.04.2025.
5)Після набрання вироком законної сили речові докази зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги, через Балаклійський районний суд Харківської області, протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Обвинувачений має право подати клопотання про помилування, ознайомитися з журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Суддя ОСОБА_1