Справа № 308/5684/25
1-кс/308/2437/25
24 квітня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025071170000230 від 19.03.2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України про накладення арешту на грошові кошти,
встановив:
прокурор Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025071170000230 від 19.03.2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на грошові кошти на картковому рахунку.
В обґрунтування вимог клопотання прокурор посилається на те, що до відділу поліції №1 Ужгородського РУП надійшла заява від ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , прож. АДРЕСА_1 про те, що 19.03.2025 близько 15 год. 33 хв., надійшло повідомлення з мобільного номеру НОМЕР_1 з посиланням https://mafilones-keroline.xyz/u2arl46q для оформлення оlх-доставки в якому заявниця ввела номер своєї банківської картки АТ КБ “Приватбанк» № НОМЕР_2 , після чого з її кредитної картки № НОМЕР_3 відбулося списання грошових коштів 97901,00 грн., на невідомі банківські рахунки. Таким чином заявниці було завдано матеріального збитку на вищевказану суму.
На виконання доручення слідчого в порядку ст. 40 КПК України працівниками УПК в Закарпатській області ДКП НПУ встановлено, Встановлено, що з карткового рахунку потерпілої відбулось списання коштів наступною транзакцією:
19.03.2025 року о 19:06:02 год. в розмірі 28500 грн. (платіжна система easypay) на картку № НОМЕР_4 яка відкрита в АТ «ПУМБ»;
19.03.2025 року о 18:47 год. в розмірі 20205 грн. на невідому картку;
19.03.2025 року о 16:24 год. в розмірі 20205 грн. на невідому картку.
19.03.2025 року о 19:26:32 год. з картки № НОМЕР_4 відбувся переказ коштів в розмірі 28500 грн. на картку № НОМЕР_5 яка відкрита в АТ «Таскомбанк».
З картки № НОМЕР_5 відбулись наступні транзакції:
27.03.2025 року о 17:39:07 год. відбувся переказ коштів в розмірі 20501 грн. на картку № НОМЕР_6 яка відкрита в АТ «Універсалбанк» та станом на 04.04.2025 року кошти надалі не виводились;
27.03.2025 року о 17:52:05 год. відбувся переказ коштів в розмірі 21251 грн. на картку № НОМЕР_7 яка відкрита в Банк АБ «Південний».
З картки № НОМЕР_7 відбулись наступні транзакції:
28.03.2025 року о 12:36:57 год. відбувся переказ коштів в розмірі 500 грн. на картку № НОМЕР_8 яка відкрита в АТ «Універсалбанк»;
28.03.2025 року о 18:51:39 год. відбувся переказ коштів в розмірі 5000 грн. на картку № НОМЕР_9 яка відкрита в АТ «Універсалбанк»;
01.04.2025 року о 21:05:49 год. відбувся переказ коштів в розмірі 200 грн. на картку № НОМЕР_10 яка відкрита в АТ «ПУМБ»;
01.04.2025 року о 21:56:11 год. відбувся переказ коштів в розмірі 25000 грн. на картку № НОМЕР_9 яка відкрита в АТ «Універсалбанк».
З картки № НОМЕР_9 відбулись наступні транзакції:
01.04.2025 року о 21:56:45 год. відбулось зняття коштів в розмірі 7137 грн у м. Кишинів, Молдова;
01.04.2025 року о 21:57:27 год. відбулось зняття коштів в розмірі 2379 грн у м. Кишинів, Молдова;
02.04.2025 року о 22:10:06 год. відбувся переказ коштів в розмірі 16000 грн. на картку № НОМЕР_7 яка відкрита в Банк АБ «Південний».
Посилаючись на ст. 170 КПК України, з метою збереження предмета кримінального правопорушення, просить накласти арешт, шляхом заборони розпорядження грошовими коштами, які знаходяться на картковому рахунку, відкритому в АТ «Таксомбанк» №НОМЕР_5 в сумі 28500,00 грн.
У судове засідання прокурор не з'явився. Прокурор надав суду заяву відповідно до якої просить суд провести розгляд клопотання без його участі.
У відповідності до ст. 172 КПК України неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Згідно ч.4 ст.107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Перевіривши докази, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Слідчим суддею встановлено, що відділом поліції № 1 Ужгородського РУП здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025071170000230 від 19.03.2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України за фактом списання невстановленими особами грошових коштів з банківського рахунку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на невідомі банківські рахунки на загальну суму 97901 грн.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч.5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до частини 1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Таким чином арешт може бути накладено на майно у вигляді речей, документів ( в тому числі цінних паперів, грошей (у будь якій валюті готівкою або безготівковому вигляді), на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, корпоративні права.
З гідно положень ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) (п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК).
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У випадку необхідності забезпечення збереження речових доказів арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч.10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Частиною 11 ст.170 КПК України визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст.173 КПК України).
Згідно зі ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
У клопотанні прокурор посилається на ті обставини, що з картки №НОМЕР_4 , яка належить ОСОБА_4 відбулося ряд списань коштів, зокрема, 19.03.2025 року о 19:26:32 год. відбувся переказ коштів в розмірі 28500 грн. на картку № НОМЕР_5 , яка відкрита в АТ «Таксомбанк».
Однак прокурором не надано жодного доказу у підтвердження наведеного, вказана інформація наведена лише в рапорті оперуповноваженого 2-го відділу УПК в Закарпатській області ДКП НП України ОСОБА_5 , однак у рапорті не зазначено джерела отримання вказаної інформації.
У наявних у матеріалах справи виписках по рахунку ОСОБА_4 у АТ КБ «Приватбанк» відсутня інформація про переказ коштів в розмірі 28500 грн. з її картки №НОМЕР_4 19.03.2025 року о 19:26:32 год. на картку № НОМЕР_5 .
Крім цього, в матеріалах справи відсутня інформація про наявність на картковому рахунку № НОМЕР_5 грошових коштів у розмірі 28500 грн, на які просить накласти арешт прокурор.
Відповідно до положень ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Обґрунтування заявником клопотання у судовому засіданні полягає в роз'ясненні та аргументуванні доводів, викладених у клопотанні, їх підтвердженні, наявними у заявника фактичними даними та документами.
На підставі вищенаведеного, враховуючи, що клопотання прокурора не містить належних даних для накладення арешту на грошові кошти на картковому рахунку, а відтак слідчий суддя прийшов до висновку, що зазначене клопотання про накладення арешту, шляхом заборони розпорядження грошовими коштами, які знаходяться на картковому рахунку, відкритому в АТ «Таксомбанк» № НОМЕР_5 в сумі 28500,00 грн, є безпідставним та необґрунтованим, тому в його задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст. 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя
постановив:
у задоволенні клопотання прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025071170000230 від 19.03.2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України про накладення арешту, шляхом заборони розпорядження грошовими коштами, які знаходяться на картковому рахунку, відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення
Слідчий суддя ОСОБА_1