Справа № 302/103/25
Провадження № 2/302/119/25
(заочне)
25 квітня 2025 року селище Міжгір'я
Міжгірський районний суд Закарпатської області
у складі головуючого судді Повідайчика О.І.
за участі секретаря судового засідання Куруц В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в селищі Міжгір'я Закарпатської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
20 січня 2025 року позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Міжгірського районного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 28.07.2022 у розмірі 124 530,62 гривні, а також судові витрати в сумі 2 422,40 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до укладеного кредитного договору № б/н від 28.07.2022 позичальник ОСОБА_1 отримав у АТ КБ «ПриватБанк» кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. В порушення умов укладеного кредитного Договору, станом на 17.12.2024 відповідач ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі - 124 530,62 гривень, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в сумі 99 979,09 грн, заборгованості за простроченими відсотками 24 551,53 грн, яку просить стягнути в судовому порядку.
Позивач зазначає, що до теперішнього часу відповідачем заборгованість за кредитним договором № б/н від 28.07.2022 в добровільному порядку не погашена, тому він змушений звернутися за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів з цим позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 28.07.2022.
Ухвалою суду від 21.01.2025 відкрито провадження у справі, постановлено проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Визначено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі на подання відзиву на позовну заяву та п'ятиденний - для подання заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі надіслана відповідачу ОСОБА_2 за зареєстрованим місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 та вказані документи отримані відповідачем особисто 26.03.2025, що підтверджується поштовим повідомленням. Відзив на позов чи в будь-якій інші формі заперечень проти позову, як і заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачем ОСОБА_1 до суду не подано.
Відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Клопотань про виклик сторін у судове засідання не надходило.
Відзиву від відповідача не надійшло.
Згідно з частиною 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки зі змісту позовної заяви не вбачається заперечень проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Повно та всебічно розглянувши надані позивачем документи та матеріали на обґрунтування заявлених ним вимог, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що відповідно до укладеного 28 липня 2022 року кредитного договору № б/н (а.с. 49-78)позичальник ОСОБА_1 отримав на споживчі цілі в банківський установі - АТ КБ «ПриватБанк» кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Згідно умов укладеного договору, кредитний Договір складається із: заяви позичальника, Заявою про приєднання до Умов та Правил надання послуг, Правил користування платіжною карткою та тарифами банку.
В порушення умов договору відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання своєчасно не виконував, передбачені умовами договору платежі для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами, відповідно до умов Договору, своєчасно не вносив, у зв'язку з чим за кредитним договором № б/н від 28.07.2022 року утворилася заборгованість.
При цьому з наданої позивачем виписки за договором № бн від 28.07.2022 (а.с. 45-48) вбачається, що ОСОБА_1 в період з 05.08.2022 по 01.11.2024 користувався кредитною карткою ««Універсальна» за № НОМЕР_1 , з якої здійснював платежі та грошові перекази. Відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (далі - Положення № 75) виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Пунктом 63 зазначеного Положення унормовано, що виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.
Суд констатує, що надана позивачем виписка відповідає нормам Положення № 75, а відтак є належним і допустимим доказом викладених у ній фактів. Обставин, які б ставили під сумнів достовірність цього доказу не встановлено.
Згідно наданого позивачем розрахунку суми заборгованості за кредитним договором № б/н від 28.07.2022 (а.с. 39-44), відповідач ОСОБА_1 станом на 17.12.2024 має заборгованість у загальному розмірі - 124 530,62 гривень, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту в сумі 99 979,09 грн, заборгованості за простроченими відсотками в сумі 24551,53 грн.
Доказів, що підтверджують сплату суми заборгованості чи спростовують розрахунки позивача, станом на час розгляду справи відповідачкою суду не надано, відзив на позов відповідачкою не подано. При цьому інформація в розрахунку узгоджується з відомостями виписки.
В порядку досудового врегулювання спір між сторонами не вирішений.
Відповідно до ст.3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є свобода договору.
Частиною 2 ст.6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
У відповідності до ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що укладений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Тобто, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Саме такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17.
Відповідно до п.2.1.1.6.1. Договору сторони узгодили, що в разі затримання Клієнтом сплати частини кредиту та/або процентів, які підлягають сплаті в порядку, передбаченому п.2.1.1.3.1. Договору, щонайменше має на один календарний місяць, Банк має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, відсотки за фактичний строк його користування, в повному обсязі, виконати інші зобов'язання за Договором, в тому числі щодо сплати пені, в повному обсязі.
У разі незгоди зі змінами «Умов та правил надання банківських послуг» або «Тарифів» право надати Банку заяву про розірвання Договору, виконавши умови п.2.1.1.6.5. Договору.
Згідно п.2.1.1.3.1. Договору Виникнення простроченої заборгованості відбувається у разі несплати Мінімального платежу до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту, зобов'язання Клієнта вважаються простроченими.
Прострочене тіло кредиту це частина використаного кредитного ліміту або вся сума використаного кредитного ліміту, що на конкретну дату мало бути погашено Відповідачем, але не погашено, або погашено частково не у повному обсязі.
Прострочені відсотки - це нараховані відсотки за користування кредитним лімітом, які на конкретну дату мали бути погашені Відповідачем, але не погашені, або погашені частково не у повному обсязі.
Проаналізувавши встановлені фактичні обставини у справі, оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на Законі, доведені наявними у справі доказами, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Враховуючи викладене та беручи до уваги, що фактично отримані й використані позичальником ОСОБА_1 кредитні кошти в добровільному порядку позивачу АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також ОСОБА_1 вимоги частини другої статті 530 ЦК України не виконав, що свідчить про порушення прав АТ КБ «ПриватБанк», суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом стягнення з боржника фактично отриманої суми кредитних коштів та заборгованості за простроченими відсотками.
Викладені висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у Постанові від 03.07.2019 року, у цивільній справі № 342/180/17.
Беручи до уваги невиконання зобов'язань відповідачем ОСОБА_1 за Кредитним договором б/н від 28.07.2022, суд уважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі, в загальній сумі 124 530,62 гривень.
Крім того, відповідно до положень ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню судові витрати, понесені позивачем по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн.
Керуючись ст. 509, 526, 527, 530, 623, 638, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст. 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (м.Київ вул.Грушевського, 1 «Д», код ЄДРПОУ - 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 28.07.2022 року у загальному розмірі - 124 530 (сто двадцять чотири тисячі п'ятсот тридцять) гривні 62 копійок, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в сумі 99 979,09 грн., заборгованості за простроченими відсотками - 24 551,53 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (м.Київ вул.Грушевського, 1 «Д», код ЄДРПОУ - 14360570) судові витрати, понесені на сплату судового збору, в розмірі - 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто Міжгірським районним судом Закарпатської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 25 квітня 2025 року.
Головуючий суддя О. І. Повідайчик