Провадження № 1-кп/243/328/2025
Справа № 243/2934/24
25 квітня 2025 року
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Слов'янського міськрайонного суду Донецької області, в режимі відеоконференції під час трансляції з приміщенням Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)», а також в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів у системі EasyCon, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12023050000000423 від 06 липня 2023 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Горлівки Донецької області, українки, громадянки України, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченої ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 ,
В провадженні Слов'янського міськрайонного суду Донецької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Учасники судового засідання не заперечували проти здійснення розгляду кримінального провадження в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення «EasyCon».
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_3 строком на шістдесят діб, посилаючись на наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Обвинувачена ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечувала проти клопотання прокурора, просила зменшити розмір застави.
Захисник обвинуваченої - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, просив зменшити розмір застави до 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 60560 грн.
Заслухавши думку учасників судового засідання, при вирішенні питання про продовження обвинуваченій ОСОБА_3 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_3 .
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалою слідчого судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 грудня 2023 року обрано відносно обвинуваченої ОСОБА_3 запобіжний захід - «тримання під вартою» на 60 днів - до 22 лютого 2024 року включно, в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)».
Ухвалою слідчого судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 21 лютого 2024 року продовжено відносно обвинуваченої ОСОБА_3 запобіжний захід - «тримання під вартою» - до 25 березня 2024 року включно, в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)».
Ухвалою слідчого судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 22 березня 2024 року продовжено відносно обвинуваченої ОСОБА_3 запобіжний захід - «тримання під вартою» - до 25 квітня 2024 року включно, в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)».
Ухвалою Слов'янського міськрайонного суду від 24 квітня 2024 року, запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_3 було продовжено на строк 60 днів, тобто по 22 червня 2024 року включно, в ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)», в подальшому запобіжний захід у виді тримання під вартою було неодноразово продовжено.
Встановлено, що 06 липня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023050000000423 внесено відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
25 грудня 2023 року ОСОБА_3 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.
Вирішуючи питання наявності ризиків стосовно обвинуваченої ОСОБА_3 , яка раніше притягувалася до кримінальної відповідальності, має не зняту та не погашену судимість, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який, передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від шести до десяти років з конфіскацію майна, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій, у разі визнання її винною у вчиненні інкримінованого злочину, остання може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, оцінивши негативні наслідки переховування як менш несприятливі, ніж обмеження, пов'язані з триманням під вартою як запобіжним заходом або відбуванням покарання, суд вважає реальним ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду, в тому числі покинути територію України.
Також суд зазначає, що має місце ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки перебуваючи на свободі, обвинувачена ОСОБА_3 , може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, а також інших осіб, які на теперішній час ще не надали покази у кримінальному провадженні, однак їм можливо відомі обставини скоєння злочину. На теперішній час судом не допитані свідки, покази яких мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що у випадку не продовження ОСОБА_3 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою, створить передумови для впливу на достовірність показань свідків у даному кримінальному провадженні.
Суд погоджується, що має місце ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, обвинувачена ОСОБА_3 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Судом приймається до уваги, що ОСОБА_3 утримується під вартою з 25 грудня 2023 року, тому, розглядаючи можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою під час судового засідання, суд вважає необхідним перевірити можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Розглядаючи питання можливості застосування альтернативного запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, суд зауважує, що з огляду на характер інкримінованого злочину, який є умисним злочином, чітким є переконання суду, що інші, більш м'які запобіжні заходи, є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України. Також суд вважає, що обставини, на які посилалась сторона захисту в якості підстав для зміни запобіжного заходу, з урахуванням особи обвинуваченої, тяжкості та обставин інкримінованого обвинуваченій кримінального правопорушення, не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої та нівелювати встановлені ризики.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 на більш м'який, оскільки обраний відносно обвинуваченої запобіжний захід у виді тримання під вартою під час досудового розслідування з урахуванням його тривалості, відповідає особі обвинуваченої, характеру, тяжкості, мотивам та обставинам злочину, що інкримінується обвинуваченій та покаранню, що може бути їй призначене, в разі визнання її винуватою.
Згідно ст. 183 ч. 1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Метою і підставою тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа, незаконно впливати на потерпілих та свідків або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
При судовому розгляді клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Зокрема при розгляді клопотання суд оцінює підстави для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою з урахуванням конкретних обставин справи.
Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч. 1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) та тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Також суд вважає, що утримання обвинуваченої ОСОБА_3 під вартою, буде запобігати перешкоджанню встановленню істини у кримінальному провадженні.
Утримання під вартою не є передумовою покарання у виді позбавлення волі, але при збережені розумної підозри відносно затриманої особи у скоєні злочину є умовою законності та відповідає реальним вимогам суспільного інтересу.
Суд не відхиляє доводів сторони захисту на користь обвинуваченої, але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченою процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальних ризиків.
Вказані суспільні інтереси, не дивлячись на презумпцію невинуватості мають більшу вагу ніж правила про повагу до свободи особи. (справа ЄСПЛ «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти РФ»).
Крім того, з обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину.
Тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для продовження строку тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі Волосюк проти України).
Доказів того, що обставини, які були прийняті судом при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з часом змінились, стороною захисту не наведено.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження, а саме тримання під вартою, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченої, судом на даному етапі не встановлено та сторонами не доведено, у зв'язку з чим суд вважає недостатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам, аніж тримання під вартою, а тому суд приходить до висновку про доцільність збереження застосованого до обвинуваченої ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченої.
Крім того, суд вважає, що продовження строку утримання під вартою ОСОБА_3 не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Суд вважає, що доводи, викладені у клопотанні, доданих документах та прокурором в судовому засіданні є достатніми для доведення наявності обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченою ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України для застосування відносно обвинуваченої ОСОБА_3 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Суд дійшов висновку про необхідність продовження обвинуваченій ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк, що не може перевищувати шістдесяти днів.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених цим Кодексом.
Отже, задовольняючи клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченій розмір застави.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, має встановлюватися в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Мангурас проти Іспанії» від 20 листопада 2010 року, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що обвинувачений може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.
Враховуючи положення ст. 182 КПК України та практику Європейського суду з прав людини, суд вважає, що достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченої у даному кримінальному провадженні є застава в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн.
Такий розмір застави, на думку суду, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права обвинуваченої.
Відповідно до ст. 194 КПК України на обвинувачену ОСОБА_3 повинні бути покладені обов'язки, передбачені п.п. 2-4, 8 ч. 5 цієї статті. У разі невиконання цих обов'язків обвинуваченою ОСОБА_3 , відносно неї можуть наступити наслідки, передбачені цим Кодексом.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 176, 177, 181, 183, 194, 336 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченій ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» на строк шістдесят діб, тобто з 25 квітня 2025 року по 23 червня 2025 року включно.
Одночасно визначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн, яка може бути внесена як самою обвинуваченою, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області в будь-який момент протягом дії ухвали - до 23 червня 2025 року включно.
Покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в разі внесення застави, наступні обов'язки:
1) прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду;
2) не відлучатися з населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора, суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
4) утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні, крім проведення слідчих та процесуальних дій;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченій, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі установи в якій обвинувачена тримається під вартою.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченої з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачена зобов'язана виконувати покладені на неї обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Роз'яснити заставодавцю обов'язок із забезпечення належної поведінки обвинуваченої.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений будучи належним чином повідомленим, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Термін дії обов'язків, покладених Слов'янським міськрайонним судом Донецької області, у разі внесення застави до 23 червня 2025 року включно.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченій, захиснику та направити начальнику Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)».
Ухвала про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, та підлягає негайному виконанню.
Ухвалу складено у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.
Головуючий суддя ОСОБА_1