Справа № 352/931/25
Провадження № 1-кп/352/208/25
25 квітня 2025 рокум. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №22025090000000025 від 09.03.2025 року по обвинуваченню:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, -
ОСОБА_5 вчинив умисні дії, які виразились перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, за наступних обставин.
09 березня 2025 року водій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , стрілець взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 автомобілем марки «Seat» іноземної реєстрації, номерний знак НОМЕР_1 , перевозили військовозобов'язаних ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 із м. Коломиї до м. Івано-Франківська для проходження вказаними особами військово-лікарської комісії.
Стрілець взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_12 автомобілем марки «Форд Ка», іноземної реєстрації, номерний знак НОМЕР_2 здійснював їх супровід.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на перешкоджання законній діяльності військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 09.03.2025, приблизно о 13 год 15 хв, у с. Одаї Івано-Франківського району, керуючи автомобілем марки «Peugeot expert», д.н.з. НОМЕР_3 , здійснив обгін автомобіля марки «Seat» іноземної реєстрації, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , умисно спричинивши перепону для його подальшого руху.
При цьому ОСОБА_5 , керуючи автомобілем марки «Peugeot expert», д.н.з. НОМЕР_3 , рухаючись спереду автомобіля марки «Seat», зробив неодноразові різкі маневри в різні боки, умисно блокуючи подальший рух автомобіля, спричиняючи при цьому аварійну ситуацію.
З метою уникнення дорожньо-транспортної пригоди водій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 припинив рух та здійснив вимушену зупинку на узбіччі. Побачивши це, ОСОБА_5 зупинив свій автомобіль попереду автомобіля марки «Seat», повністю заблокувавши його подальший рух. При цьому, ОСОБА_5 чітко усвідомлював, що він здійснює вимушену зупинку автомобіля та перешкоджає законній діяльності військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після зупинки автомобіля марки «Seat», ОСОБА_5 вийшов з свого автомобіля, підійшов до водійських дверцят автомобіля марки «Seat», без дозволу відкрив їх та протиправно став вимагати, щоб працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 відпустили з автомобіля його знайомого, погрожуючи фізичним насильством та застосуванням зброї військовослужбовцям.
Із пасажирського місця автомобіля марки «Seat» вийшов стрілець взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 , який як і водій автомобіля ОСОБА_6 , був одягнений у військову форму українського взірця із наявними відповідними шевронами, та підійшов до ОСОБА_5 для представлення своєї особи і надання пояснень щодо наявних правових підстав для транспортування ними військовозобов'язаних.
В цей час працівник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_12 , керуючи автомобілем марки «Форд Ка», об'їхав автомобіль марки «Peugeot expert», та зупинився спереду нього. Після цього, ОСОБА_12 , який також був одягнений у військову форму українського взірця, вийшовши із автомобіля марки «Форд Ка», підійшов до ОСОБА_5 , намагаючись надати пояснення щодо законності дій працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Однак ОСОБА_5 не слухав їх, продовжував вести себе агресивно, висловлювати погрози щодо військовослужбовців, голосно кричати, привертаючи увагу сторонніх осіб. Маючи на меті залякати військовослужбовців, змусити їх припинити мобілізаційну діяльність, ОСОБА_5 підійшов до свого автомобіля, взяв з салону дерев'яний предмет, схожий на биту, та попрямував із вказаним предметом до працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 із вимогою відпустити військовозобов'язаних, які знаходились в автомобілі марки «Seat», припинити їх супровід в м. Івано-Франківськ для проходження військово-лікарської комісії.
Зважаючи на крик ОСОБА_5 із прилеглого до дороги будинку вийшли невстановлені особи, які приймали участь у похоронній процедурі та підійшли до них. Скориставшись цим, ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що перед ним знаходяться військовослужбовці Збройних Сил України, які перебувають при виконанні своїх службових обов'язків, повідомив присутнім невстановленим особам, що невідомі особи у військовій формі викрали людей та протиправно утримують у автомобілі марки «Seat», і їх потрібно звільнити.
Таким чином ОСОБА_13 , маніпулюючи свідомістю невстановлених під час досудового розслідування сторонніх осіб, ввів їх в оману і останні, не усвідомлюючи, що вони здійснюють перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України, оточили автомобіль марки «Seat», заблокували його, унеможлививши подальший рух.
Також вказані особи заблокували водійські дверцята автомобіля, щоб водій не вийшов назовні, оточили працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_12 і ОСОБА_7 , не давши останнім можливості підійти до автомобіля, що унеможливило виконання визначених обов'язків останніми.
У подальшому, невстановлені цивільні особи, не усвідомлюючи, що вони здійснюють перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України, відкрили ззовні двері та випустили чотирьох військовозобов'язаних мобілізованих осіб: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які самостійно без дозволу працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 покинули місце події у невідомих напрямках.
При цьому дії невстановлених осіб охоплювались злочинним умислом ОСОБА_5 .
Вищевказані умисні дії ОСОБА_5 об'єктивно призвели до перешкоджання законній діяльності Збройним Силам України в особливий період.
Таким чином, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 114-1 КК України, тобто умисні дії, які виразились перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.
17.04.2025 року між прокурором ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_5 в присутності захисника укладено угоду про визнання винуватості, згідно якої ОСОБА_5 беззастережно визнав свою винуватість за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1КК України.
Сторони узгодили покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком, який буде визначено судом, з покладенням на ОСОБА_5 обов'язків у відповідності до п.п. 1, 2 ч. 1, п.п.2,4 ч.3 ст. 76 КК України.
У даній угоді передбачені наслідки її укладення та затвердження, передбачені ст. 473 КПК України, а також наслідки її невиконання, які роз'яснені прокурору та обвинуваченому.
Розглядаючи в порядку ч. 3 ст. 474 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з такого.
Відповідно до вимог ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором і підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у проваджені щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (крім кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією).
Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 згідно із ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Потерпілі у кримінальному провадженні відсутні.
У судовому засіданні прокурор, обвинувачений, а також захисник, підтвердили, що угода про визнання винуватості укладена добровільно, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, та просили її затвердити.
Також обвинувачений у судовому засіданні показав, що він повністю визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 114-1 КК України, і не оспорює всі істотні для даного кримінального провадження обставини та правову кваліфікацію його дій, згоден з укладеною угодою та розуміє наслідки її укладення, затвердження та невиконання.
Судом, на виконання вимог ст. 474 КПК України, а також шляхом опитування учасників судового провадження, з'ясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Також судом з'ясовано, що обвинувачений повністю усвідомлює зміст угоди про визнання винуватості, укладеної з прокурором, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.
Отже, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши надані матеріали кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз'яснивши та з'ясувавши у обвинувачуваного про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідків постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що в даному кримінальному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості.
Оскільки на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, суд дійшов висновку, що мали місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , а дії останнього органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані за ч.1 114-1 КК України, доведеною суд уважає і винуватість поза розумним сумнівом ОСОБА_5 у порядку, передбаченому статтями 468-476 КПК України.
Обставинами, які відповідно до ст. 66 Кримінального кодексу України пом'якшують покарання ОСОБА_5 є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність матеріальної шкоди, наявність у обвинуваченого на утриманні трьох неповнолітніх дітей, одна з яких має інвалідність.
Обставин, які відповідно до ст. 67 Кримінального кодексу України обтяжують покарання ОСОБА_5 є вчинення кримінального правопорушення є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
Також суд бере до уваги, що прокурором було враховано вимоги ст. 470 КПК України щодо обвинувачення ОСОБА_5 , зокрема те, що в ході досудового розслідування підозрюваний ОСОБА_5 беззастережно та повністю визнав вину, активно сприяв розкриттю вчиненого ним кримінального правопорушення, якими не була заподіяна матеріальна шкода, а також те, що ОСОБА_5 раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на утриманні має трьох неповнолітніх дітей, на диспансерному обліку в психоневрологічних та наркологічних закладах не перебуває.
Отже, ураховуючи наведені особистісні відомості щодо обвинуваченого, наявність чотирьох обставин, що пом'якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд погоджується із тим, що покарання на підставі угоди може бути визначено у виді позбавлення волі строком на 5 років, із застосуванням ст. 75 КК України.
Відтак, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_5 узгоджене сторонами угоди покарання за ч.1 ст.114-1 КК України, у виді у виді позбавлення волі строком на 5 років.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку, тривалістю 1 (один) рік 6 (шість) місяців, якщо він протягом встановленого судом іспитового строку не вчинить нового злочину.
На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов'язки, передбачені п.1, 2 ч.1, п.2, 4 ч.3 цієї статті:
- періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; - - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
При цьому суд враховує, що відповідно до положень ст. 75 КК України, суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п'яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням. При цьому тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.
Таким чином, оскільки умови угоди про визнання винуватості, укладеної 17.04.2025 року між прокурором ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_5 в присутності захисника, її форма та зміст відповідають вимогам КПК і КК України, суд дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження даної угоди.
Запобіжний захід у виді застави до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Питання щодо речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 314, 368, 373, 374, 474, 475 КПК України, суд,
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 17.04.2025 року між прокурором ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_5 у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №22025090000000025 від 09.03.2025 року.
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчинені злочину, передбаченого за ч. 1 ст. 114-1 КК України, та призначити узгоджене сторонами угоди покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку, тривалістю 1 рік 6 місяців, якщо він протягом встановленого судом іспитового строку не вчинить нового злочину.
На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов'язки, передбачені п.1, 2 ч.1, п.2, 4 ч.3 цієї статті:
- періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; - - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Іспитовий строк ОСОБА_5 рахувати з часу проголошення вироку.
Скасувати арешт на тимчасово вилучене майно, накладений ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13.03.2025 року.
Речові докази: мобільний телефон марки «HuaweiWPS-LX1» IMEIНОМЕР_7 з СІМ-картою з номером телефону: НОМЕР_4 повернути власнику ОСОБА_5 ;
дерев'яну биту з написом «Оберіг від нечистої сили»- знищити;
транспортний засіб марки «PeugeotExpert», д.н.з. НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_5 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 , ключ запалювання до транспортного засобу марки «PeugeotExpert», д.н.з. НОМЕР_3 - повернути власнику ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Запобіжний захід у виді застави до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Після набрання вироком законної сили заставу у розмірі 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн повернути ОСОБА_15 , яка була внесена згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №61 в Івано-Франківському РУ ТВБВ №10008/040 від 12.03.2025 року.
Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку виключно з підстав, визначених у ч. 4 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Тисменицький районний суд Івано-Франківської області.
Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому в порядку, передбаченому статтями 376, 615 КПК України.
Суддя Тисменицького районного суду
Івано-Франківської області ОСОБА_1