Справа № 338/83/25
Провадження № 2/352/426/25
24 квітня 2025 рокум. Івано-Франківськ
Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі судді Гриньків Д.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
І. Короткий зміст позовних вимог.
22.01.2025 року через підсистему «Електронний суд» представник позивача звернувся до Богородчанського районного суду Івано-Франківської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.05.2019 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №Z62.00108.005295266 , відповідно до умов якого, АТ «Ідея Банк» надає клієнту кредит на поточні потреби в розмірі 23576 грн, строком на 48 місяців з процентною ставкою 15% річних, а позичальник зобов'язався повернути кредит і сплатити проценти за його користування та обслуговування.
25 липня 2023 року між АТ «Ідея Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (попередня назва Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна») укладено договір факторингу № 01.02-31/23 відповідно до умов якого, АТ «Ідея Банк» передає (відступає) ТОВ «СВЕА ФІНАНС», а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» приймає належні АТ «Ідея Банк», права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі прав вимоги, в тому числі і за договором № Z62.00108.005295266, боржником за яким є позивач.
Відповідач не сплачував своєчасно кредит та відсотки, в зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 57 262,61 грн., з яких заборгованість за основним боргом 22 425,43 грн, заборгованість за відсотками 10 640,89 грн, заборгованість за іншими процентними платежами - 24 196,29 грн, яку і просить стягнути повивач та судовий збір.
ІІ.Стислий виклад позиції учасників справи.
Представник позивача в у позовній заяві зазначив, що не заперечує щодо ухвалення судом заочного рішення, просив розгляд справи проводити без його участі.
Відповідачу ОСОБА_1 була надіслана ухвала про відкриття провадження у справі, днем вручення якої відповідно до п.4 ч.6 ст.272 ЦПК України є 09.03.2025 року. Правом на подання відзиву не скористався.
ІІІ. Відомості про рух справи. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 24.02.2025 року провадження у справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.
ІV. Фактичні обставини справи.
Судом встановлено, що 24.05.2019 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Z62.00108.005295266, відповідно до умов якого, АТ «Ідея Банк» надає клієнту кредит для власних потреб шляхом переказу в сумі 23576 грн, на рахунок № НОМЕР_1 позичальника, який відкритий у АТ «Ідея банк», включаючи витрати на страховий внесок за рахунок кредиту в сумі 3075,13 грн, згідно з умовами договору добровільного страхування життя. Строк кредиту - 48 місяців, процентна ставка - 15% річних, дата повернення кредиту - 24.05.2023 року. За користування кредитом позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначений як змінна частина в розмірі 9,5%, збільшена на 5,5% (Маржа банку) (п.1.8 Договору) (а.с.12).
У п.1.5 Договору вказано, що під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості , що визначені цим договором та Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за надання яких встановлена плата відповідно до п.5 Додатку №1 Договору як «Інші послуги банку».
Вказаний кредитний договір підписаний особистими підписами сторін 24.05.2019 року (а.с.12).
До матеріалів справи додано паспорт споживчого кредиту, підписаний власними підписами сторін 24.05.2023 року, в якому зазначено аналогічні договору умови, а саме щодо інформації та контактних даних кредитодавця, основних умов кредитування з урахуванням побажань споживача (тип кредиту - споживчий кредит, сума кредиту - 23 576 грн, строк кредитування - 48 місяців, мета отримання кредиту - споживчі цілі, спосіб надання кредиту - безготівковим шляхом, ) інформації щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача ( процентна ставка - 15% річних, тип процентної ставки - змінювана, плата за обслуговування кредитної заборгованості - 2,80% щомісячно від початкової суми кредиту, загальні витрати за кредитом 63 375,11 грн, реальна річна процентна ставка - 102,27443177 %), порядок повернення кредиту- згідно із графіком платежів, додаткова інформація ( послуги страховика, наслідки прострочення виконання зобов'язань за договором - пеня 0,15% - в період прострочення оплати від 1 до 60 календарних днів та 0,65% - в період прострочення оплати з 61 календарного дня), інші важливі правові аспекти (а.с.13).
Згідно ордеру-розпорядження про видачу кредиту №1 від 24.05.2019 року на підставі кредитного договору № Z62.00108.005295266, ОСОБА_1 з рахунку № НОМЕР_2 перераховано кошти в сумі 20 500,87 грн (а.с.14).
На підставі ордеру-розпорядження №2 від 24.05.2019 року про сплату страхового платежу від ОСОБА_1 з рахунку № НОМЕР_2 перераховано кошти (страховий платіж) в сумі 3 075,13 грн (а.с.14).
За даними довідки-розрахунку заборгованості за кредитним договором № Z62.00108.005295266 за ОСОБА_1 рахується заборгованість в загальній сумі 57 262,61 грн., з яких заборгованість за основним боргом 22 425,43 грн., заборгованість за відсотками 10 640,89 грн, заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями - 24 196,29 грн (а.с.15).
У виписці по рахунку НОМЕР_3 за договором № Z62.00108.005295266, укладеним з ОСОБА_1 , зазначено суми погашення заборгованості за кредитом, в тому числі заборгованості за прострочені відсотки, сплати строкових відсотків за користування кредитом, погашення плати за обслуговування кредитної заборгованості, стягнення коштів на погашення простроченої кредитної заборгованості, інформація щодо видачі кредиту та страхового платежу за договором (а.с.16-18).
25 липня 2023 року між АТ «Ідея Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (попередня назва Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна») укладено договір факторингу № 01.02-31/23 відповідно до умов якого, АТ «Ідея Банк» передає (відступає) ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (попередня назва «ТОВ «Росвен Інвест Україна»», а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (попередня назва ТОВ «Росвен Інвест Україна») приймає належні АТ «Ідея Банк», права грошової вимоги до Боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до витягу з реєстру боржників №3 до договору факторингу ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (попередня назва ТОВ «Росвен Інвест Україна») набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в загальній сумі 57 262,61 грн (а.с.19-28,40).
V.Мотиви з яких виходить суд та норми права.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За правилами ч. 1ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з положеннями ч. 2ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1, 3 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
В п. 1ст. 629 ЦК України вказано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 1ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В п. 1ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч. 2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Разом з тим, частиною 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
Зі змісту вказаної норми убачається, що суд вирішуючи спір, не вправі допускати неправильного застосування норм матеріального права - незалежно від того, чи міститься посилання на таке неправильне застосування норм матеріального права в доводах сторін спору. Це не суперечить засадам змагальності сторін, оскільки даний принцип полягає у прояві в змагальності формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі , та забезпечує повноту досліджень обставин справи.
Правова позиція про те, що умова кредитного договору в частині встановлення платежу за дії, які банківська установа вчиняє на власну користь, тому що отримує прибуток у вигляді відсотків за користування кредитними коштами - є нікчемною та не потребує визнанню недійсною, викладена у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 року у справі № 708/195/19 (провадження № 61-1789св19) та 01.04.2020 року у справі №583/3343/19 (провадження №61-22778св 19), та у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19.
Щодо відступлення прав вимоги новому кредитору
Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов'язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
VІ. Висновки суду.
Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене.
Судом встановлено, що сторони шляхом підписання кредитного договору Z62.00108.005295266 24.05.2019 року обумовили у письмовій формі розмір процентів за користування кредитними коштами в сумі 15%.
Відповідач отримав кредит, в подальшому розпорядився даними коштами на власний розсуд, але свої зобов'язання щодо повернення грошових коштів не виконав, кредитні кошти не повернув.
Доказів на спростування отримання кредиту за кредитним договором № Z62.00108.005295266 від 24.05.2019 року відповідачем не надано.
Щодо стягнення з відповідача заборгованості за іншими процентними платежами в сумі 24 196,29 грн, то суд зазначає, що під час дослідження доказів не було встановлено погодження між кредитодавцем та відповідачем «інших процентних платежів», їх розмір та порядок нарахування і сплати. В той же час, у розрахунку боргу саме така сума зазначена як заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями. При цьому в порушення п.1.5 договору, в якому вказано, що під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим договором, останнім жодних послуг не передбачено. В той же час, суд не приймає до уваги посилання на договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, оскільки, останній відсутній у матеріалах справи, а посилання на такий на офіційному веб-сайті банку належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Дана обставина, на переконання суду, позбавляє можливості встановити, що це саме цей договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, з яким відповідач ознайомився і погодився з ним, підписуючи кредитний договір.
Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили розмір стягнення за іншими процентними платежами.
Таким чином, на відповідача не може бути покладено обов'язок сплати комісій за послуги, які не були чітко визначені договором, а відтак не були узгоджені сторонами.
Одночасно, суд зазначає, що виходячи із принципів справедливості та добросовісності на позичальника не може бути покладено обов'язок сплачувати платежі за дії, які банк вчиняє на власну користь, з огляду на те, що отримує прибуток у вигляді відсотків за користування кредитними коштами, а також з метою встановлення правовідносин між ним та боржником.
Відтак, в задоволенні вимоги позивача про стягнення заборгованості за іншими процентними платежами на суму - 24 196,29 грн слід відмовити, оскільки підстав для нарахування та стягнення таких коштів не доведено.
Крім того, як вбачається з виписки заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № Z62.00108.005295266, останній сплатив в рахунок погашення плати за обслуговування кредиту 3996,13 грн, тому суд вважає, що вказану суму необхідно зарахувати в рахунок погашення тіла кредиту, оскільки як встановлено судом підстав для нарахування та стягнення таких коштів не доведено. Отже, заявлену позивачем заборгованість за тілом кредиту - 22425,43 грн слід зменшити на 3996,13 грн, з урахуванням вищенаведеного остання буде складати - 18 429,30 грн (22425,43 -3996,13 ).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Свеа фінанс» підлягають частковому задоволенню та з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором від 24.05.2019 року № Z62.00108.005295266 в розмірі 29070,19 грн, з яких: 18429,30 грн - заборгованість за кредитом, 10640,89 грн - заборгованість за процентами.
Відтак, позов слід задовольнити частково.
VІІ. Судові витрати.
Згідно із ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тому з відповідача слід стягнути 1229,77 гривень судового збору на користь позивача.
На підставі наведеного, ст.ст. 525, 526, 610, 611, 1048, 1054, 1055, 1056-1, 1077, 1078 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 76, 81, 82, 89, 141, 247, 258, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № Z62.00108.005295266 від 24.05.2019 року в розмірі 29 070 (двадцять дев'ять тисяч сімдесят) грн 19 коп., з яких: 18 429 (вісімнадцять тисяч чотириста двадцять дев'ять) грн 30 коп. - заборгованість за основним боргом, 10 640 (десять тисяч шістсот сорок) 89 коп. - заборгованість за відсотками.
В задоволенні позову в іншій частині відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 229 (одну тисячу двісті двадцять дев'ять) грн 77 коп.
Згідно ст.273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», бульвар Вацлава Гавела,6, м. Київ, 03126, ЄДРПОУ: 37616221;
представник позивача: Владко Роман Олегович, бульвар Вацлава Гавела,6, м. Київ, 03124, РНОКПП: НОМЕР_4 ;
відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 .
Рішення складене у повному обсязі 24.04.2025 року.
Суддя Тисменицького районного суду
Івано-Франківської області Гриньків Д.В.