Справа № 344/16048/24
Провадження № 2/344/796/25
23 квітня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої - судді Бабій О.М.,
секретаря Волощук Є.Ю.,
за участю представника позивача ОСОБА_1 , представника Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради Стефанець Х.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про позбавлення батьківських прав,-
ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно дочки ОСОБА_4 та визначення місця проживання дочки рахом з ним, мотивуючи тим, що 10.09.2019 року сторони зареєстрували шлюб. В шлюбі у них народилась дочка ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з ним. На протязі останніх декількох років Позивач та Відповідачка втратили почуття один до одного, не ведуть спільного господарства та не проживаю однією сім'ю. При цьому, Відповідачка не приймає участі у вихованні та утриманні дочки та не виявляє бажання в подальшому здійснювати свої обов'язки щодо виховання доньки. Відповідачка протягом останнього календарного року проживає в Чехії та має намір залишитися поза межами України. Відповідачка не проявляє до своєї дочки материнських почуттів. За наведених обставин просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно доньки, а також визначити місце проживання дитини із батьком.
Ухвалою суду від 23.04.2025 року за клопотання представника позивача адвоката Губенко О.В. позовну вимогу про визначення місця проживання дитини залишено без розгляду.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала з мотивів наведених у ньому та просила задовольнити..
Відповідачка у судові засідання не з'являлась, про час місця розгляду справи повідомлялась належним чином, шляхом надіслання судових повісток, однак конверти повернулися на адресу суду із відміткою «за терміном зберігання». Причину неявки суд не повідомила.
Представник Органу опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради щодо задоволення позову заперечила, оскільки вважає позбавлення батьківських прав крайнім заходом впливу на відповідачку.
У строк встановлений судом відповідачка відзив на позов не подала, будь-яких інших клопотань та заяв від відповідачаки подано до суду не було, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.
З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
У судових засіданнях були допитані свідки.
Зокрема свідок ОСОБА_5 , у судовому засіданні повідомила, що є родичкою позивача по справі, вказала, що дитина проживає у бабусі, бо батька ОСОБА_6 було мобілізовано у 2024 році. Відповідачка по справі виїхала за кордон, дитиною не цікавиться, позивач постійно спілкується із донькою, донька його дуже любить.
Свідок ОСОБА_7 , вказала, що сторони не підтримують сімейних відносин, відповідачка із 2022 року перебуває за межами України, дитина про маму не згадує. Зараз дитина проживає у селі у бабусі, бо позивач мобілізований. Дитина з татом спілкується і дуже його любить, а про маму взагалі не згадує.
Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні вказала, що раніше була сусідкою подружжя та добре знає родину. Відповідачка у 2022 році виїхала за межі України. Дитина разом із татом після початку війни переїхала у село. Відповідачка повідомила по телефону свідку що немає бажання спілкуватися з дитиною та чоловіком. Дитина мами практично не знає, мама до неї не дзвонить, так їй повідомила сама ОСОБА_9 . Батько мобілізований до Збройних Сил, при можливості завжди проводить час із донькою, та про неї турбується, дочка його дуже любить та постійно про нього говорить.
Свідок ОСОБА_10 , яка є сусідкою вказала, що ОСОБА_11 не мала до дитини материнського потягу, як почалася війна то відповідачка виїхала за кордон. ОСОБА_12 переїхав із дитиною в село, постійно був біля дитини. Дитина зараз із бабусею, але вона постійно говорить про тата, згадує його і дуже чекає.
Заслухавши учасників справи, свідків, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Згідно копії свідоцтва про шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 10.09.2019 року зареєстрували шлюб.
Згідно копії свідоцтва про народження батьками ОСОБА_4 зазначено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.14).
Позивач стверджує, що мати не приділяє часу дитині, самоусунулась від її виховання та перебуває за кордоном, що підтверджується копіями закордонного паспорта відповідачки із відповідними штампами (а.с.15-19).
Згідно повідомлення закладу дошкільної освіти Ясла-Садок №37 «Джерельце» питанням зарахування до даного закладу ОСОБА_4 займався лише її батько ОСОБА_2 (а.с.60, 62).
Згідно копії акту обстеження житлово-побутових умов від 01.10.2024 року ОСОБА_13 дійсно зареєстрований та проживає разом із дочкою ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 , зарекомендував себе як ввічливий та люблячий батько, дитину виховує сам. дитина доглянута та охайна (а.с.61).
Також до матеріалів справи долучено і акт обстеження матеріально-побутових умов Служби у справах дітей Городенківської міської ради від 27.12.2024 року, згідно якого умови проживання добрі, є все необхідне для добробуту та проживання дитини.
Згідно копії протоколу бесіди із дитиною від 27.12.2024 року ОСОБА_9 проживає із бабусею ОСОБА_14 оскільки тато воює. Мати із нею не спілкується, навіть по телефону (а.с.96).
Згідно висновку Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 14 березня 2025 року виконавчий комітет вважає за недоцільно позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно доньки ОСОБА_4 .
Але суд бере до уваги зазначені у висновку пояснення ОСОБА_3 , згідно яких вбачається, що відповідачка не хотіла дитини, батько дитини більше її хотів, тому тепер сам виховує. Мати відмовилась бути присутньою на засіданні комісії, що свідчить про відсутність у неї бажання хоч якось налагодити стоунки із дитиною, проявити свою материнську любов, піклування.
Окрім того суд звертає увагу на те. що відповідачка, будучи повідомленною про наявність справи про позбавлення батьківських прав, жодних заяв чи доказів, заперечення позиції позивача не надала.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства», далі - Закон).
Згідно з частиною першою статті 8 Закону кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону).
Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною першою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України, пунктом 2 якої визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає підстави для висновку, що ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
В даній справі чітко вбачається, що відповідачка свідомо зробила свій вибір та покинула дитину, не бажає її виховувати та брати участь у її житті.
Позбавлення батьківських прав як винятковий захід є істотним правовим наслідком як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21, провадження № 61-8918сво23.
Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
У пукнтах 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Згідно з частиною першою статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (MAMCHUR v. UKRAINE), заява № 10383/09, пункт 100, ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз'єднання сім'ї, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки) (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (SAVINY V. UKRAINE), заява № 39948/06, пункт 51).
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг вказувати про його інтерес до дитини (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (HUNT c. UKRAINE), заява № 31111/04, пункти 57, 58).
Судам необхідно враховувати, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, застосовується лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки недостатньо спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні, не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальній забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість, і застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 07 листопада 2023 року у справі № 601/928/22. Судова практика щодо застосування статті 164 СК України є усталеною.
Відповідно до статті 81 ЦПК України доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення його батьківських прав, покладено на позивача (постанова Верховного Суду від 30 листопада 2023 року у справі № 358/689/22, провадження № 61-13923св23).
Судом встановлено, що відповідачка перебуває за кордоном, жодних заяв на адресу суду протягом часу розгляду справ не надіслала, жодних заперечень щодо позову безпосередньо суду не надала.
Тільки у висновку служби у справах дітей вказано, що відповідачка виходила на зв'язок зі службою, отже мала таку можливість і щодо суду, але цього не зробила, що свідчить про незацікавленість відповідачки у майбутньому рішенні суду і що питання про позбавлення її батьківських прав є не важливим для неї.
Суду не надано жодних доказів того, що відповідачка зверталась до Служби у справах дітей чи до суду із заявами, позовом про перешкоджання її у вихованні дитини, у побаченнях з дитиною. Не надано жодних доказів того, що позивач чинить їй перешкоди у вихованні дитини.
Водночас, якщо досить тривала бездіяльність батька (у справі, що переглядав ЄСПЛ - понад 7 років) призвела до розриву зв'язків між ним та його сином і, таким чином, сприяла позбавлення його батьківських прав, то ЄСПЛ погоджується з рішеннями національних судів про обґрунтованість застосування крайньої міри втручання у право батька на повагу до сімейного життя та превалювання інтересів дитини над інтересами батька (рішення ЄСПЛ від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Лапін проти Росії» (ILYA LYAPIN v.RUSSIA), заява № 70879/11, пункт 54).
З наданих позивачем доказів суд встановив факт свідомого ухилення відповідачкою від виконання своїх обов'язків стосовно виховання дитини, абсолютної байдужості матері до дитини.
Із висновку органу опіки та піклування вбачається, що маму дитина не пам'ятає, по телефону із нею не спілкується. Даний факт також підтверджується і показами свідків.
З огляду на вказане втручання у право відповідача на повагу до сімейного життя, гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції відповідає критерію «відповідно до закону».
При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (частина четверта статті 19 СК України).
Тлумачення частини шостої статі 19 СК України дає підстави для висновку, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер та є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19, провадження № 61-1344св20.
У своїй практиці ЄСПЛ керується тим, що необхідно зробити все можливе, щоб зберегти особисті стосунки між батьками і дітьми та, якщо це доречно, «відновити» сім'ю (рішення від 10 січня 2017 року у справі «Кацпер Новаковський проти Польщі» (KACPER NOWAKOWSKI V. POLAND), заява № 32407/13, пункт 75).
Держава має позитивні зобов'язання сприяти возз'єднанню сім'ї (рішення ЄСПЛ від 10 вересня 2019 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (STRAND LOBBEN AND OTHERS v. NORWAY), № 37283/13, пункт 209).
ЄСПЛ у рішенні від 25 лютого 2020 року у справі «Ю. І. проти Росії» (Y.I. v. RUSSIA), заява № 68868/14, пункт 87, зазначив, що держава через її уповноважені органи до того, як ухвалює кардинальні рішення, які спрямовані на розділення сім'ї, має попереджати батька про його поведінку, зокрема щодо неучасті у житті дитини, та наслідки, які вона може мати для нього.
Суд зазначає, що після звернення заявника до надання вказаного висновку орган опіки і піклування не попереджав матір про її поведінку та наслідки, зокрема і крайні, які вона може мати, про необхідність брати достатню участь у житті дитини, не оцінив обставини неучасті матері у вихованні дитини, та заходи, які відповідачка вчинила для налагодження стосунків. Такий висновок є повністю необґрунтованим.
З огляду на вказане, з урахуванням обставин, встановлених і врахованих судом, суд дійшов висновку, що висновок органу опіки і піклування суперечить інтересам дитини, поведінка матері вказує на не бажання змінити ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків та байдужість до долі дочки і намагання налагодити стосунки між нею, позивачем та дочкою.
Неактивність та бездіяльність відповідачки, як матері, що не пов'язана з об'єктивними обставинами, її повна відсутність у житті дочки є достатньою підставою для того, щоб дійти висновку про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити її батьківських прав.
Таким чином, враховуючи, що відповідач не виконує свої батьківські обов'язки щодо дитини, не приймає належної участі у вихованні свої доньки, не забезпечує необхідного утримання та медичного догляду, душевного розвитку, суд приходить до висновку про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.
Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тому з відповідача слід стягнути 1211 гривень 20 копійок судового збору в користь позивача.
На підставі вищенаведеного, відповідно до ст. ст. 164, 165 Сімейного кодексу України, керуючись ст. ст. 12, 13, 247, 259, 263, 265, 273, 280-284 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , батьківських прав стосовно неповнолітньої доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , судовий збір в розмірі 1211,20 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Бабій О.М.
Повний текст рішення складено та підписано 25.04.2025 року.