Ухвала від 25.04.2025 по справі 910/24368/14

УХВАЛА

25 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/24368/14

Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Огороднік К.М.

перевіривши касаційну скаргу уповноваженої особи від учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" Галагана Ю.О.

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2024

та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025

у справі №910/24368/14

за заявою уповноваженої особи від учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" Галагана Ю.О.

до 1.Першої української міжрегіональної товарної біржі

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем"

3. ОСОБА_1

за участю Акціонерного товариства "Райффайзен Банк",

Товариства з обмеженою відповідальністю "СОРТВІКС",

арбітражного керуючого Беніцької В.І.

про визнання результатів аукціону недійсним в межах справи №910/24368/14

у справі № 910/24368/14

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем Київ" (правонаступник Товариство з обмеженою відповідальністю "Єдина торгова система - Київ") (нова назва - Товариство з обмеженою відповідальністю "Андіж Трейд")

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 відмовлено у задоволенні уповноваженої особи від учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" Галагана Ю.О. про визнання недійсним результатів аукціону з продажу майна боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем", що відбувся 25.04.2016 в межах справи № 910/24368/14.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 апеляційну скаргу уповноваженої особи від учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" Галагана Ю.О. залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10 січня 2024 року, без змін.

08.04.2025 через систему «Електронний суд» до Верховного Суду надійшла касаційна скарга уповноваженої особи від учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" Галагана Ю.О. з доданими до неї матеріалами на рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 у справі №910/24368/14, в якій скаржник просить суд поновити строк на касаційне оскарження; скасувати оскаржувані судові рішення; передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Клопотання про поновлення строку подання касаційної скарги мотивовано тим, що постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 надіслано представнику скаржника адвокату Тучіної О.В. до Еклектронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС 18.03.2025 о 19:39.

10.04.2025 до Верховного Суду надійшла аналогічна касаційна скарга уповноваженої особи від учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" Галагана Ю.О. (надіслана 08.04.2025, що підтверджується конвертом Укрпошта).

Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Приписами частини 3 статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Крім того, у цьому випадку необхідно чітко вказати норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи; обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

При цьому, обґрунтовуючи подібність правовідносин як обов'язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями (дивись пункти 25, 26, 31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19)

У випадку подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі оскарження судового рішення суду на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник має зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах і чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У випадку оскарження судового рішення суду на підставі 4 частини другої статті 287 ГПК України скаржник має зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частин першої, третьої статті 310 ГПК України.

Тобто, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, або суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або інші порушення норм процесуального права передбачені частиною першою статті 310 ГПК України, то в цьому разі у касаційній скарзі має вказуватися пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та має бути конкретно зазначено відповідні пункти частин першої або/та третьої або частини другої статті 310 ГПК України.

Верховний Суд звертає увагу, що підстава касаційного оскарження судових рішень за пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України та пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, фактично реалізовується лише у поєднанні разом з підставою касаційного оскарження судового рішення визначеної пунктом/пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Суд касаційної інстанції в силу приписів статті 300 ГПК України переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, або наявність пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

Уповноважена особа від учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" Галаган Ю.О. вважає, що оскаржувані судові рішення є незаконними і необгрунтованими, прийнятими з неповнотою і неправильністю встановлення обставин, які мають значення для справи, з порушенням норм процесуального і матеріального права.

Скаржник зазначає, що за змістом касаційної скарги порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, є наявність застосування підстав визначених у п.п. 1,2,4 частин 1,3,4 ст. 310 ГПК України. Враховуючи п.1 частини 1 ст.287 ГПК України, касаційна скарга подається з підстав зазначених у частині 2 ст. 287 ГПК України.

Проте, скаржник, не зазначає, як конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) відповідним пунктом частини другої статті 287 ГПК України, так і підставу касаційного оскарження з урахуванням статті 310 ГПК (конкретна її частина/частини та конкретний її пункт/пункти) з відповідним посиланням на відповідний пункт, відповідної частини статі 287 ГПК України у разі, якщо вважає, що судами допущено порушення норм процесуального права через неналежну оцінку наданих доказів.

З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та підставами, які скаржник не навів у її тексті.

Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 ГПК України) в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги, оскільки вказане свідчитиме про порушення судом принципу змагальності сторін.

Відповідно до частин 2, 5 ст. 292 та ст. 174 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 290 цього Кодексу, така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

З огляду на викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 статті 292 ГПК України.

Керуючись статтями 174, 234, 235,290, 292 ГПК України, Верховний Суд, -

УХВАЛИВ:

1.Касаційну скаргу уповноваженої особи від учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" Галагана Ю.О. на рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 у справі №910/24368/14 - залишити без руху.

2.Надати уповноваженій особі від учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" Галагану Ю.О. строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме: виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

3. Роз'яснити скаржнику у справі №910/24368/14, що невиконання вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Касаційного господарського суду

у складі Верховного Суду Огороднік К.М.