21 квітня 2025 року
м. Київ
cправа № 918/1354/23(918/433/24)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В. Я. (головуючий), Васьковського О.В., В.І. Картере
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу
ОСОБА_1
на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду
від 17.10.2024
у складі колегії суддів: Тимошенко О.М. (головуючий), судді - Миханюк М.В., Юрчук М.І.,
у справі за позовом
ОСОБА_2
до ОСОБА_1
про стягнення 5 721 717,00 грн.
у межах справи про неплатоспроможність
ОСОБА_2 ,-
Короткий зміст вимог
1. У квітні 2024 року фізична особа ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , позивач) у межах провадження у справі про неплатоспроможність звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач, скаржник) про стягнення заборгованості в розмірі 5 721 717,00 грн.
2. Позов обґрунтовано тим, що 17.10.2016 позивач видав на ім'я відповідача нотаріально посвідчену довіреність, на підставі якої відповідач зняв з рахунку позивача 2 948 050,00 грн., які не повернув, тому просив суд стягнути з відповідача зазначену суму грошових коштів.
3. Крім того, за неналежне виконання грошових зобов'язань позивач здійснив нарахування відповідачу 3% річних в розмірі 559 042,85 грн. та інфляційні в розмірі 2 214 624,88 грн., які також просив стягнути з відповідача.
4. В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зіслався на статті 237, 238, 609, 625, 1000-1006 Цивільного кодексу України.
5. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 31.07.2024 у справі № 918/1354/23 (918/433/24) позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 5 721 717,00 грн. позов задоволено частково;
стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 948 050,00 грн. основного боргу, 557 937,65 грн. 3% річних, 2 214 624,88 грн. інфляційних;
у задоволенні позовних вимог про стягнення 1 105,20 грн. 3% річних відмовлено.
6. Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив вказане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволення позовних вимог повністю, застосувавши позовну давність.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
7. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2024 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору відмовлено;
у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Господарського суду Рівненської області від 31.07.2024 у справі № 918/1354/23 (918/433/24) відмовлено;
апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 31.07.2024 у справі № 918/1354/23(918/433/24) повернуто заявнику разом з доданими до неї документами.
8. Апеляційний господарський суд, розглянувши клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, зазначив, що питання того, чи майновий стан скаржника перешкоджає йому сплатити судовий збір у визначеному розмірі, уже досліджено судом апеляційної інстанції, за результатами чого постановлено відповідну ухвалу.
9. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що арешт рахунків, на які посилається скаржник, не підтверджує негативне фінансове становище сторони, оскільки до накладення відповідного арешту кошти на таких рахунках могли бути відсутні.
10. Апеляційний господарський суд встановив, що скаржник є засновником, керівником, кінцевим бенефіціаром в низці діючих господарських товариств, зокрема, ТОВ "Вервольф", ТОВ "Синеон", ТОВ "Версія-Р", ТОВ "Версія-М", ТОВ "Синеон-Трейд", ФГ "Наш Дар", ТОВ "Деревовиріб", ТОВ "Глянс", ТОВ "Есфаєр-Трейд", ТОВ "Синеон-Плюс", ТОВ "Арді-Захід", ТОВ "Арді-Вест", ТОВ "ФК "Синеон", ТОВ "Синеон-Інвест" та використовує їх для здійснення своїх фінансових операцій. При цьому, частково сума судового збору сплачена ТОВ "ФК Синеон", яке належить скаржнику, що дозволяє дійти висновку про наявність коштів у товариствах боржника, а скаржник подає недостовірні відомості про свій фінансовий стан.
11. Суд апеляційної інстанції зазначив, що посилання скаржника на введення в оману суду позивачем під час подання позовної заяви не є підставою для відстрочення сплати судового збору.
12. Щодо заяви скаржника про продовження процесуального строку, апеляційний господарський суд зазначив, що у скаржника було достатньо часу для сплати судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі та надання платіжного документа про таку сплату, тому наведені у клопотанні обставини не можуть бути підставою для систематичного продовження строку на усунення недоліків, які стали підставою для залишення апеляційної скарги без руху.
13. ОСОБА_1 11.11.2024 звернувся з касаційною скаргою на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2024.
14. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №918/1354/23 (918/433/24) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.11.2024.
15. Ухвалою Верховного Суду від 02.12.2024 витребувано матеріали справи № 918/1354/23 (918/433/24) з Господарського суду Рівненської області та Північно-західного апеляційного господарського суду.
16. 16.12.2024 на адресу Касаційного господарського суду на запит надійшли матеріали справи № 918/1354/23 (918/433/24).
17. Ухвалою Верховного Суду від 13.01.2025 касаційну скаргу залишено без руху відповідно до статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), надано строк на усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
18. Ухвалою Верховного Суду від 11.02.2025 задоволено клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження;
поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження;
відкрито касаційне провадження у справі № 918/1354/23 (918/433/24) за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2024;
ухвалено здійснити перегляд ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2024 у справі № 918/1354/23 (918/433/24) в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
19. У зв'язку із перебуванням судді Білоуса В.В. у відпустці автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №918/1354/23 (918/433/24) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Васьковський О.В., суддя - Картере В.І., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.03.2025.
20. Від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому позивач просив відмовити у задоволенні касаційної скарги.
21. У відзиві зазначено, що суд апеляційної інстанції двічі надавав можливість сплатити судовий збір, а у скаржника було в наявності, з моменту прийняття рішення (31.07.2024) по момент повернення апеляційної скарги (17.10.2024), - два з половиною місяці для можливості сплати судового збору, чого останній не зробив. При цьому питання майнового стану скаржника та можливості розстрочення/відстрочення його сплати досліджено в межах іншої ухвали. Водночас, подаючи повторне клопотання про відстрочення/розстрочення сплати судового збору, ОСОБА_1 не навів жодних нових доводів, щоб спростувати висновки суду викладені в ухвалі від 30.09.2024 та не надав інших доказів скрутного фінансового становища.
22. Також у відзиві зазначено, що доводи, наведені у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції про відсутності підстав для відстрочення/розстрочення сплати судового збору на підставі частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", оскільки у матеріалах справи відсутні достатні та достовірні докази, які би відображували скрутне матеріальне становище відповідача, а наявні у матеріалах справи докази явно вказують на те, що у відповідач має кошти та розмір його доходу є явно більшим, ніж той про який зазначає скаржник.
23. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 14.01.2025 № 26/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15.01.2025 № 4220-IX, з огляду на обставини, зазначені в пунктах 15, 17, 19 цієї Постанови, Верховний Суд розглядає справу № 918/1354/23 (918/433/24) у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
Доводи скаржника
( ОСОБА_1 )
24. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник зазначає, що законодавець встановив специфічний порядок встановлення (врахування) майнового стану сторони, а саме на підставі розміру судового збору, який перевищує п'ять відсотків розміру річного доходу фізичної особи за попередній календарний рік.
25. Суд апеляційної інстанції не врахував надані скаржником документи на підтвердження річного доходу скаржника за попередній календарний рік.
26. Крім того, суду апеляційної інстанції відомо про подання апеляційної скарги скаржником на додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 02.09.2024, яким на думку скаржника суд не правильно визначив розмір судового збору при поданні позовної заяви - оскільки апеляційна скарга розглядається тою самою колегією.
27. Проте, суд апеляційної інстанції продовжує "пропонувати" сплатити судовий збір у повному обсязі та без врахування понижуючого коефіцієнту 0,8 згідно із частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір".
28. Таким чином, суд апеляційної інстанції повернувши апеляційну скаргу з причин несплати судового збору, за наявності підстав для звільнення від сплати судового збору у такому значному розмірі, фактично позбавив скаржника доступу до правосуддя.
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
29. Відповідно до вимог частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
30. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
31. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
32. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
33. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання щодо наявності підстав для повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 31.07.2024 у справі № 918/1354/23 (918/433/24).
34. Здійснюючи перевірку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень та оцінюючи доводи касаційної скарги та відзиву, колегія суддів Верховного Суду зауважує таке.
35. У стаття 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини першої цієї статті).
36. Право на апеляційне та, у визначених законом випадках, на касаційне оскарження є складовою права на справедливий суд, яке гарантується в статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції, а врахуванню підлягають особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.
37. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункту 3 пункту 3.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 №11-рп/2007).
38. Так, порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у справі регламентовано відповідним процесуальним законом - ГПК України, відповідно до частини першої статті 254 якого учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
39. У статті 258 ГПК України встановлені вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги, зокрема, в частині третій передбачено додання до апеляційної скарги доказів сплати судового збору.
40. Відповідно до частини другої статті 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
41. За змістом частин першої, другої статті 174 ГПК України, з урахуванням положень частин другої, шостої статті 260 цього Кодексу, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
42. Отже, положеннями статей 174, 260 ГПК України законодавець передбачив механізм залишення апеляційної скарги без руху задля забезпечення скаржнику можливості у встановлений судом строк усунути недоліки апеляційної скарги.
43. Відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
44. Отже, судовий збір - це обов'язковий грошовий платіж на користь суду за розгляд справи в суді або за окремі процесуальні дії, вчинені судом. Метою запровадження судового збору є, зокрема, встановлення законодавчого обмежувального заходу для регулювання доступу до суду, а також захист суду від перенавантаження у зв'язку із поданням необґрунтованих або безпідставних позовів та апеляційних і касаційних скарг.
45. Статтею 2 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
46. За змістом частини першої статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється, у тому числі, за подання до суду позовної заяви, апеляційної і касаційної скарг на судові рішення. Розміри ставок судового збору визначені у статті 4 цього Закону.
47. Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умов, визначених у цій статті. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
48. Встановлений у статті 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним.
49. Необхідно зазначити, що звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).
50. Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а повноваження суду на власний розсуд (за наявності передбачених законом умов) звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
Щодо доводів касаційної скарги
51. За змістом оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції вбачається, що ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2024 апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Рівненської області від 31.07.2024 у справі № 918/1354/23 (918/433/24) залишено без руху,
запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, подавши до суду: докази сплати судового збору у розмірі 128 738,63 грн., заяву про поновлення строку із зазначенням відповідних підстав, належні докази надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів позивачу (листом з описом вкладення), протягом десяти днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху (том 3, а. с. 80 - 81).
52. 20.09.2024 скаржником надіслано до суду заяву про усунення недоліків, до якої додані такі документи: клопотання про звільнення від сплати судового збору, заява про поновлення процесуального строку, докази надіслання апеляційної скарги учаснику справи, заява про продовження процесуального строку (том 3, а. с. 85 - 91).
53. За результатами розгляду відповідної заяви, ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору; продовжено відповідачу строк на усунення недоліків апеляційної скарги; запропоновано ОСОБА_1 усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, надавши суду докази сплати судового збору у відповідному розмірі протягом 5 днів із дня вручення цієї ухвали (том 3, а. с. 114 - 116).
54. Зазначена ухвала в касаційному порядку не оскаржувалася, набрала законної сили 30.09.2024, наявна у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
55. Суд апеляційної інстанції обґрунтував зазначену ухвалу тим, що:
- скаржник зазначив, що необхідна до сплати сума судового збору перевищує п'ять відсотків розміру його річного доходу за попередній календарний рік та в підтвердження зазначеної обставини додав відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків за період з 1 кварталу 2023 по 4 квартал 2023, за якими сума сукупного доходу (нарахованого) становить 346 799,58 грн. Разом з тим, додана скаржником довідка з податкової служби не є належним, достатнім та достовірним доказом, оскільки на ній відсутній будь-який QR чи штрих-код, або протокол створення ЕЦП від податкової служби;
- скаржник є засновником, керівником, кінцевим беніфіціаром в низці діючих господарських товариств, зокрема, ТОВ "Вервольф", ТОВ "Синеон", ТОВ "Версія-Р", ТОВ "Версія-М", ТОВ "Синеон-Трейд", ФГ "Наш Дар", ТОВ "Деревовиріб", ТОВ "Глянс", ТОВ "Есфаєр-Трейд", ТОВ "Синеон-Плюс", ТОВ "Арді-Захід", ТОВ "Арді-Вест", ТОВ "ФК "Синеон", ТОВ "Синеон-Інвест". Відсутність у поданій довідці будь-яких доходів від товариств, в тому числі і заробітної плати за час перебування на посаді директора, суперечить визначеному в Законі України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" мінімальним розмірам посадового окладу (2 684 грн) та заробітної плати (6 700 грн). Будь-яких доводів в частині відсутності відображення заробітної плати скаржником не наведено;
- з 2017 року скаржник перебуває в Єдиному реєстрі адвокатів України, який не містить відомостей про зупинення адвокатської діяльності. При цьому, за наявною в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформацією, зокрема, у справі № 462/7415/22 скаржник представляв інтереси позивача у спорі про стягнення коштів і позов в серпні 2023 року було задоволено частково, в т.ч. зі стягненням 31 640,00 грн. витрат на правничу допомогу;
- відповідно до постанов ДВС від 20.06.2023 про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 758/16421/21 від 17.05.2023, на користь скаржника було стягнуто приблизно 220 000,00 грн., однак відомостей про цей дохід скаржник не відобразив;
- у 2023 році на користь підконтрольної скаржнику компанії "Синеон-Плюс" було ухвалено рішення у справі № 914/2950/22 про стягнення 355 117,68 грн., що є потенційним прибутком відповідача та сам відповідач представляв інтереси фізичної особи у справі № 462/7415/22, де на користь останнього стягнуто більше мільйона гривень, однак гонорар за виграну справу відповідач не декларував.
56. З огляду на зазначені обставини, встановлені апеляційним судом, вказаний суд дійшов висновку, що підстави для звільнення відповідача від сплати судового збору відсутні.
57. 11.10.2024 до суду апеляційної інстанції від скаржника надійшла заява від 07.10.2024 про усунення недоліків, до якої додано клопотання про відстрочення сплати судового збору та платіжну інструкцію № 152 від 07.10.2024 про часткову сплату судового збору на суму 4 542,00 грн.
58. Також скаржником подано заяву від 07.10.2024 про продовження процесуального строку (том 3, а. с. 118 - 125).
59. Здійснивши оцінку доводів скаржника та наданих ним доказів, апеляційний господарський суд зазначив, що як на доказ наявності підстав для застосування положень статті 8 Закону України "Про судовий збір", скаржником додано лише докази накладення арешту на рахунки в межах виконавчого провадження.
60. Разом з тим, скаржник не спростував у порядку, передбаченому положеннями статей 74, 76-77 ГПК України, висновки суду, викладені в ухвалі Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2024, а, відтак, не довів відсутність можливості у межах наданого апеляційним судом строку сплатити відповідну суму судового збору.
61. Колегія суддів звертає увагу, що необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
62. Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).
63. У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" (заява № 28249/95) зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (пункт 60).
64. З огляду на зазначене, відмова суду апеляційної інстанції у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору з огляду на встановлені апеляційним господарський судом обставини, які не спростовано скаржником належними та допустимими доказами, свідчить про дотримання судом принципів верховенства права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та правової визначеності, і така відмова, за встановлених обставин, не може бути визнана як обмеження доступу до правосуддя.
65. Відтак, керуючись приписами частини другої статті 2, частин першої, другої, четвертої статті 174 та частини другої статті 260 ГПК України, суд апеляційної інстанції вжив належних заходів щодо сприяння скаржнику у справі № 918/1354/23 (918/433/24) у реалізації ним права на апеляційне оскарження, яке гарантоване йому положеннями статті 129 Конституції України та частини першої статті 17 ГПК України, та визначивши, які недоліки містить апеляційна скарга, залишав апеляційну скаргу без руху, неодноразово надаючи строк на усунення недоліків апеляційної скарги.
66. Повернення апеляційної скарги через те, що скаржник не виконав вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху та не усунув недоліків такої скарги, обмежує гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на доступ позивача до суду, але не порушує цього права і не нівелює його суті.
67. Зазначене повернення апеляційної скарги забезпечує юридичну визначеність у правовідносинах суду із скаржником, який не виконав вимог чинної ухвали про усунення допущених недоліків скарги (такий висновок узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 9901/258/20).
68. Звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою є правом сторони, а не обов'язком, тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків, встановлених положеннями ГПК України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
69. У розумінні статті 86 ГПК України питання про застосування положень статті 8 Закону України "Про судовий збір" вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
70. Водночас доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів, яким вже була надана оцінка судом апеляційної інстанції.
71. При цьому, в силу положень частини другої статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
72. З огляду на зазначене, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 не спростовують обґрунтування та висновки апеляційного господарського суду, викладені у оскаржуваній ухвалі, та не містять підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції.
73. З огляду на положення частини 8 статті 174, частини другої статті 260 ГПК України повернення апеляційної скарги заявнику не перешкоджає повторному зверненню з апеляційною скаргою до апеляційного господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
78. Аналізуючи через призму зазначених висновків ЄСПЛ дії/бездіяльність скаржника, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для надання відстрочки для сплати судового збору, оскільки скаржник як заінтересована особа, не продемонстрував готовність брати участь на всіх етапах розгляду такої заяви, не вжив заходів з метою сплати судового збору в межах встановлених апеляційним судом строків, що свідчить про те, що скаржник не проявив особистої старанності при захисті власних інтересів та прийнятті рішення щодо апеляційного оскарження рішення у цій справі.
79. З огляду на зазначене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та про залишення без змін ухвали апеляційного суду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
80. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України, суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
81. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).
82. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 ГПК України, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а прийнята у справі ухвала апеляційного господарського суду про повернення апеляційної скарги скаржнику - залишенню без змін.
Судові витрати
83. У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.
На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2024 у справі № 918/1354/23 (918/433/24) залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Я. Погребняк
Судді О.В. Васьковський
В.І. Картере