12.03.2025 Єдиний унікальний номер 204/8782/24
Єдиний унікальний номер судової справи 204/8782/24
Номер провадження 2-а/205/9/25
12 березня 2025 року
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі головуючого судді Остапенко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Вороніної М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови та закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення, -
10.09.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови та закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення.
Позов мотивований тим, що 30.08.2024 року поліцейський 1 взводу 4 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Салівон Сергій Володимирович виніс постанову серії ЕНА № 2947083 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме за порушення п. 11.13 Правил дорожнього руху (далі - ПДР). Відповідно до постанови 30.08.2024 року о 18 год. 30 хв. у м. Дніпрі на вул. Робочій, керуючи транспортним засобом «Mazda», державний номерний знак НОМЕР_1 , позивач здійснив рух по тротуару з вул. Павла Чубинського до магазину Білизна.
Позивач вважає, що постанова винесена з порушенням чинного законодавства, а зазначені в постанові обставини адміністративного правопорушення не відповідають дійсності.
Так, позивач дійсно 30.08.2024 року о 18 год. 30 хв. перебував у автомобілі «Mazda», державний номерний знак НОМЕР_1 , в районі вул. Робочої, 93, в м. Дніпрі, де орендує приміщення для здійснення підприємницької діяльності як ФОП шляхом приготування і продажу кави, та в цей час здійснювалося вивантаження необхідного для функціонування його кав'ярні: продукції та товарів. Під час розвантаження відповідних речей та товарів з автомобіля, до позивача підійшли працівники поліції, які після пояснень щодо розвантаження автомобіля до його закладу, через ненадання документів оренди приміщення, склали оскаржувану постанову.
Посилаючись на постанову Верховного Суду від 13.02.2020 року по справі № 524/9716/16-а, позивач зазначив, що працівники поліції не надали відеозапис, на якому зафіксовано правопорушення, у постанові про наявність такого запису не вказали.
На підставі викладеного, враховуючи відсутність факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а також доказів вчинення правопорушення, не зазначення про їх наявність у постанові, просить скасувати постанову, а провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП закрити.
Ухвалою судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 08.10.2024 року передано за підсудністю до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська.
Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02.12.2024 року адміністративний позов прийнято до провадження та відкрито провадження по справі.
16.01.2025 року від представника відповідача Кучер Л.А. надійшов відзив на позов, у якому заперечувала проти позову. Заперечення обґрунтовано тим, що обставини, викладені в постанові, підтверджуються відеозаписами з відеореєстратора, установленого в салоні службового транспортного засобу наряду поліції, та портативного відеореєстратора поліцейського 471861, що використовуються поліцією відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 № 1026, а також не заперечувалися і визнавалися ОСОБА_1 як на місці події, що зафіксовано зазначеним відеозаписом з портативного відеореєстратора поліцейського 471861 (закінчення 5 хвилини - початок 6 хвилини відеозапису з портативного відеореєстратора поліцейського), так і у позовній заяві (закінчення 3 сторінки - початок 4 сторінки позовної заяви). Відеозапис обставин вчинення такого правопорушення надавався поліцейським ОСОБА_1 для ознайомлення на місці події, що підтверджується відеозаписом з портативного відеореєстратора поліцейського (14 хвилина відеозапису з портативного відеореєстратора поліцейського). Також відеозаписом з портативного відеореєстратора поліцейського 471861
зафіксовано, що ОСОБА_1 не здійснював жодних дій з вивантаження продукції та товарів, натомість на місці події ОСОБА_1 заявив, що в орендованому приміщенні здійснюється ремонт і наразі воно не функціонує, він не привіз з собою у транспортному засобі жодної продукції чи товарів, необхідних для функціонування такого приміщення, а приїхав на місце події виключно у зв'язку з тим, що очікує підвозу до орендованого приміщення будівельних матеріалів іншим транспортним засобом (закінчення 5 хвилини - початок 6 хвилини відеозапису з портативного відеореєстратора поліцейського). Таким чином посилання ОСОБА_1 у позові на передбачене пунктом 11.13 Правил дорожнього руху виключення з заборони руху транспортних засобів по тротуарах у випадках, коли такі транспортні засоби застосовуються для виконання робіт або обслуговування торговельних та інших підприємств, розташованих безпосередньо біля цих тротуарів, за відсутності інших під'їздів, є необґрунтованим і за даних обставин не підлягає застосуванню. У позовній заяві ОСОБА_1 також посилається на відсутність в оспорюваній постанові інформації про технічний засіб, яким здійснювалася відеофіксація правопорушення. Водночас оскаржувана постанова складена в електронній формі у вигляді стрічки згідно з бланком, зразок якого встановлено додатком 5 до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Таким зразком не передбачено зазначення у постанові по справі про адміністративне правопорушення відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис правопорушення. З цього питання за аналогічних обставин Верховний Суд у постанові від 14.02.2018 у справі № 536/583/17 сформував правову позицію, відповідно до якої, оскільки зразок постанови про накладення адміністративного стягнення, наведений у додатку 5 до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, не передбачає внесення до нього відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, то не зазначення у постанові таких відомостей не свідчить про незаконність такої постанови чи відсутність події відповідного правопорушення. При цьому Верховний Суд дійшов висновку, що у розумінні частини 3 статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення такі відомості зазначаються тільки у постанові, що виноситься у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі.
На підставі викладеного просить залишити оскаржувану постанову без змін, а позовну заяву без задоволення.
У судове засідання сторони не з'явилися.
Від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Заспенка А.А. надійшла заява, у якій просить розгляд справи провести без його участі, позов задовольнити.
Відповідач про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним, про причини неявки суд не повідомив. У відзиві на позов представник відповідача просила позов залишити без задоволення.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, вивчивши матеріали справи, доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову з огляду на таке.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження, зокрема, рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
На підставі ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст. 55, ст. 124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.
У ході судового розгляду встановлено, що 30.08.2024 року поліцейський 1 взводу 4 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Салівон Сергій Володимирович виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 2947083 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340 грн., а саме за порушення п. 11.13 Правил дорожнього руху (далі - ПДР). Відповідно до постанови 30.08.2024 року о 18 год. 30 хв. у м. Дніпрі на вул. Робочій, керуючи транспортним засобом «Mazda ОХ-30», державний номерний знак НОМЕР_1 , позивач здійснив рух по тротуару від вул. Павла Чубинського до магазину Білизна.
Зазначене також підтверджується долученим до відзиву відповідача відеозаписом з відеореєстратора зі службового транспортного засобу поліцейських.
Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачено стягнення у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, зокрема, за порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Згідно з п. 11.13 ПДР забороняється рух транспортних засобів по тротуарах і пішохідних доріжках, крім випадків, коли вони застосовуються для виконання робіт або обслуговування торговельних та інших підприємств, розташованих безпосередньо біля цих тротуарів або доріжок, за відсутності інших під'їздів і за умови виконання вимог пунктів 26.1-26.3 цих Правил.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отримання особою посвідчення водія та, як наслідок, набуття статусу водія як учасника дорожнього руху та права керувати транспортними засобами, одночасно є передумовою для виникнення у нього, як водія, обов'язків, встановлених вимогами чинного законодавства, адже, діяльність пов'язана із використанням транспортних засобів, чинним законодавством України визначена джерелом підвищеної небезпеки та підлягає підвищеному контролю з боку держави.
У позові ОСОБА_1 не заперечував щодо того, що в зазначений у постанові час він перебував у автомобілі «Mazda», державний номерний знак НОМЕР_1 .
При цьому ОСОБА_1 заперечує факт вчинення ним адміністративного правопорушення з підстави не надання йому доказів - відеозапису під час винесення постанови, а також не зазначення в ній посилання на такий доказ.
Однак, як вбачається з долученого до відзиву запису з нагрудного відеореєстратора поліцейського, поліцейські продемонстрували Бондаренку Д.Р. відеозапис з фіксацією його автомобіля під час руху тротуаром. Водночас з зазначеного запису вбачається, що позивач не заперечував своєї вини, також зазначив, що він часто під'їжджає до своєї кав'ярні на автомобілі по тротуару.
За приписами пункту 5 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 №1395, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за №1408/27853 (далі - Інструкція), постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу ХІІІ цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.
У постанові Верховного Суду від 14.02.2018 року по справі № 536/583/17 колегія суддів касаційного суду дійшла висновку, що зразок постанови про накладення адміністративного стягнення, наведений у додатку 5 до Інструкції, не передбачає внесення до нього відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, тому такі відомості зазначаються у постанові, що виноситься у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі.
Враховуючи викладене, зазначена позивачем підстава для скасування постанови не заслуговує на увагу суду.
Іншою підставою для скасування постанови позивач зазначив те, що він перебував в автомобілі в районі вулиці Робочої, 93, в м. Дніпрі, де має орендоване приміщення для здійснення підприємницької діяльності як ФОП шляхом приготування та продажу кави, де з його боку здійснювалося вивантаження необхідного для функціонування закладу: продукції та товарів.
Пункт 11.13 ПДР дозволяє рух транспортних засобів по тротуарах і пішохідних доріжках у виняткових випадках, а саме, коли транспортні засоби застосовуються для виконання робіт або обслуговування торговельних та інших підприємств, розташованих безпосередньо біля цих тротуарів або доріжок, за відсутності інших під'їздів і за умови виконання вимог пунктів 26.1-26.3 цих Правил.
На підтвердження вказаного позивачем надано копію договору оренди нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 орендував приміщення за вказаною адресою. Однак доказів виконання робіт або обслуговування підприємства, зокрема, вивантаження продукції та товарів до приміщення, біля якого зупинився його автомобіль, до позову не долучено. З відеозапису з нагрудного відеореєстратора поліцейського вбачається, що приміщення в будинку, біля якого зупинився автомобіль позивача, не має вивісок чи інших ознак здійснення підприємництва, при цьому позивач зазначив, що у приміщенні ведуться ремонтні роботи. Отже, доказів вивантаження продукції та товарів до приміщення, до якого під'їхав позивач, з його автомобіля до орендованого ним приміщення не надано.
Частиною 1, 2 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25.06.2020 року у справі № 520/2261/19 вказала, що визначений статтею 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного ч. 1 цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Отже, враховуючи принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а також у доведенні перед судом їх переконливості, суд зазначає, що обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідачем не звільняє позивача від обов'язку доказування протилежного.
Враховуючи, що зміст постанови відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам, відповідачем доведено правомірність прийнятого поліцейським рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а позивачем не доведено зворотнього, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст. 139 КАС України судовий збір, сплачений позивачем покладається на нього.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст.ст. 9, 122 КУпАП, Правилами дорожнього руху, ст.ст. 2, 9, 72, 77, 205 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , до Департаменту патрульної поліції, код ЄДРПОУ: 40108646, місцезнаходження: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, про скасування постанови та закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення відмовити.
Судові витрати ОСОБА_1 зі сплати судового збору покласти на нього.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.Г. Остапенко