02.04.2025 Єдиний унікальний номер 205/4402/25
Провадження 2-з/205/301/25
про забезпечення позову
02 квітня 2025 року м. Дніпро
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді Грони Д.С.
за участю секретаря судового засідання Матківської В.В.,
розглянувши у судовому засіданні заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРСИББАНК» про забезпечення позову,
В провадженні Ленінського районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРСИББАНК» до ОСОБА_1 ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 про визнання права іпотекодержателя та звернення стягнення на предмет іпотеки нерухомого майна.
Разом з вищезазначеним позовом 20 березня 2025 року до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська подано заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРСИББАНК» про забезпечення позову, в якій позивач просив забезпечити позовні вимоги шляхом накладення арешту на нерухоме майно, квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 45,1 кв. м., житловою площею 27,4 кв. м.
Заяву мотивовано тим, що згідно з відомостями від 30.10.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об?єктів нерухомого майна право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 19 липня 2016 року зареєстровано за ОСОБА_1 . Копія інформаційно довідки 401533964 від 30.10.2024, як доказ, надається. На час придбання ОСОБА_1 вказаної квартири та на час подання цього позову договір іпотеки N?11254286000/1 від 19.11.2008 є дійсним, зобов?язання за кредитними договорами та договором іпотеки не припинені, рішення суду про стягнення боргу не виконані, ОСОБА_1 не визнаються права АТ «УКРСИББАНК» як іпотекодержателя щодо вказаної квартири, що дає підстави позивачу звернутися до суду із позовом про визнання прав іпотекодержателя та звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення вимог щодо погашення заборгованості в межах вартості предмету іпотеки.
Однак у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні записи щодо обтяження іпотекою та заборони відчуження вказаного майна, що дає можливість відповідачу вільно розпорядитися вказаною нерухомості з метою не допущення звернення стягнення на неї.
З метою недопущення порушення прав іпотекодержателя АТ «УКРСИББАНК» просить
суд вжити заходів забезпечення позову - накласти арешт на нерухоме майно. У разі невжиття заходів забезпечення позову спірне майно буде відчужено, що призведе до порушення права позивача, а також третіх осіб, не обізнаних у тому, що нерухомість обтяжена іпотекою на користь АТ «УКРСИББАНК», що в свою чергу призведе до виникнення спорів та нових судових процесів та істотно ускладнить виконання рішення суду.
Розглянувши заяву, дослідивши додані докази, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частинами 1, 2 ст. 150 ЦПК України встановлено, що позов може бути забезпечено
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;
1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;
2) забороною вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;
6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Згідно з ч. 3ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпечення позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
З матеріалів справи вбачається, що предметом позову є визнання права іпотекодержателя та звернення стягнення на предмет іпотеки нерухомого майна.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 754/4437/18 (провадження № 61-47464св18) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
В свою чергу у своїй постанові від 11 січня 2022 року у справі № 639/6347/18 Верховний суд зазначає, що забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності сторін. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) сформульовано висновок про те, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Судом встановлено, що між сторонами дійсно виник спір. У разі відчуження спірного майна виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову буде суттєво ускладнено, призведе до необхідності звертатися до суду із черговим позовом.
Враховуючи неведене, забезпечення позову шляхом заборони відповідачу ОСОБА_1 та органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим уповноваженим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку) щодо нерухомого майна квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 45,1 кв. м., житловою площею 27,4 кв. м. забезпечить фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Наведений захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Невжиття таких заходів забезпечення позову призведе до неможливості виконання судового рішення і виникнення між сторонами у справі конфліктних ситуацій, схожої позиції дотримується Верховний суд у ухвалі від 16 жовтня 2023 року у справі № 203/2367/23.
За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити заяву та забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно- квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 45,1 кв. м., житловою площею 27,4 кв. м, що належить на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 03.03.2020.
Керуючись ст.ст.149-153,157,258-261 ЦПК України, суддя,-
Заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРСИББАНК» про забезпечення позову, задовольнити.
Накласти арешт на нерухоме майно- квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 45,1 кв. м., житловою площею 27,4 кв. м, що належить на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 03.03.2020 до набрання законної сили рішення суду у справі за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРСИББАНК» до ОСОБА_1 ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 про визнання права іпотекодержателя та звернення стягнення на предмет іпотеки нерухомого майна.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Направити дану ухвалу всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову для вжиття відповідних заходів.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя: Денис ГРОНА