Постанова від 22.04.2025 по справі 904/7022/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 904/7022/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковського О. В. - головуючого, Огородніка К. М., Погребняка В. Я.,

за участі секретаря судового засідання Аліференко Т.В.

розглянув касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Суховаров А.В.) від 02.11.2023 (в частині відхилених кредиторських вимог)

та постанову Центрального апеляційного господарського суду (головуючий - Верхогляд Т.А., судді: Іванов О.Г., Парусніков Ю. Б.) від 29.10.2024

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Фітоліт-Лаймстоун"

до Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод"

про визнання банкрутом.

Учасники справи:

представник кредитора (ГУ ДПС у Дніпропетровській області) - не з'явився;

представник боржника - не з'явився.

1. Короткий зміст вимог

1.1. 11.01.2021 Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив відкрити за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Фітоліт-Лаймстоун" провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" (далі - Боржник) в порядку, передбаченому Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедуру розпорядження майном Боржника та призначити розпорядника майна Боржника тощо.

23.09.2021 Господарський суд Дніпропетровської області постановив визнати Боржника банкрутом, відкрити ліквідаційну процедуру та призначити ліквідатором Боржника арбітражного керуючого Павлову Ю.М. тощо.

1.2. 07.07.2023 Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (далі - Кредитор) подало заяву про визнання грошових вимог до Боржника у сумі 13 522 996 грн 00 коп. заборгованості зі сплати податків, єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та пені.

1.3. Заява обґрунтована встановленням Кредитором, згідно з інтегрованими картками платника податків Боржника, податкового боргу перед бюджетом зі сплати податків та єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також зобов'язанням Боржника сплатити пеню.

2. Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій

2.1. 02.11.2023 Господарський суд Дніпропетровської області постановив щодо заяви про визнання грошових вимог Кредитора до Боржника ухвалу (залишену без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.10.2024) про часткове визнання грошових вимог Кредитора до Боржника:

- у сумі 5 368 грн 00 коп. (судового збору) - із задоволенням у першу чергу;

- у сумі 4 429 778 грн 62 коп. (податкового боргу з єдиного соціального внеску) - із задоволенням у другу чергу,

- в сумі 1 471 343 грн 74 коп. (податкового боргу з екологічного податку - 2 013 грн 62 коп., податкового боргу з орендної плати за землю - 43 554 грн 01 коп., податкового боргу з податку на нерухоме майно - 1 425 776 грн 11 коп.) - із задоволенням у третю чергу;

- 1 062 433 грн 77 коп. (пені) - із задоволенням у шосту чергу.

2.2. Судові рішення мотивовані наявністю підстав для часткового визнання заявлених Кредитором грошових вимог до Боржника з огляду на те, що частина заборгованості зі сплати податків та єдиного соціального внеску підлягає відхиленню, оскільки визначена за період після визнання Боржника банкрутом, коли у нього не виникає жодних додаткових зобов'язань (зокрема і зі сплати податків та зборів), окрім тих, що безпосередньо пов'язані зі здійсненням ліквідаційної процедури у цій справі.

3. Встановлені судами обставини

3.1. За Боржником обліковуються несплачені грошові зобов'язання перед Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області у сумі 13 522 996 грн 00 коп. з яких:

1) податковий борг з орендної плати з юридичних осіб виник внаслідок несплати платником податків сум грошових зобов'язань у сумі 941 213 грн 99 коп. (основний платіж - 62 911 грн 37 коп., пеня 878 302 грн 62 коп.);

2) податковий борг з екологічного податку виник внаслідок несплати платником податків сум грошових зобов'язань у сумі 2 013 грн 62 коп. (основний платіж);

3) податковий борг з податку на нерухоме майно виник внаслідок несплати платником податків сум грошових зобов'язань у сумі 1 789 257 грн 97 коп. (основний платіж);

4) борг з єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування виник внаслідок несплати платником податків сум грошових зобов'язань у сумі 10 606 379 грн 27 коп. (основний платіж);

5) податковий борг з податку на доходи фізичних осіб виник внаслідок несплати платником податків сум грошових зобов'язань у сумі 169 277 грн 67 коп. (пеня);

6) податковий борг з військового збору виник внаслідок несплати платником податків сум грошових зобов'язань в сумі 14 838 грн 96 коп. (пеня);

7) податковий борг із земельного податку виник внаслідок несплати платником податків сум грошових зобов'язань в сумі 14 грн 52 коп. (пеня ).

3.2. Боржник самостійно визначив податкові зобов'язання, які є спірними, подав до контролюючого органу податкові розрахунки сум податку з орендної плати, сум податку на нерухоме майно, сум податку на доходи фізичних осіб, а також сум нарахованого єдиного соціального внеску:

- № 9018273485 від 09.02.2021 за вересень 2021 року (термін сплати 30.09.2021) на суму 4 839 грн 33 коп.;

- № 9018273485 від 09.02.2021 за жовтень 2021 року (термін сплати 01.11.2021) на суму 4 839 грн 33 коп.;

- № 9018273485 від 09.02.2021 за листопад 2021 року (термін сплати 30.11.2021) на суму 4 839 грн 33 коп.;

- № 9018273485 від 09.02.2021 за грудень 2021 року (термін сплати 30.12.2021) на суму 4 839 грн 33 коп.;

- № 9029297197 від 18.02.2021 за 4 квартал 2021 року (термін сплати 31.01.2022) на суму 363 481 грн 86 коп.;

- № 9433015673 від 08.04.2022 (термін сплати 08.04.2022) на суму 675 836 грн 38 коп.;

- № 9433015673 від 08.04.2022 (термін сплати 08.04.2022) на суму 703 374 грн 58 коп.;

- № 9433015673 від 08.04.2022 (термін сплати 08.04.2022) на суму 671 654 грн 51 коп.;

- № 9433038694 від 12.04.2022 (термін сплати 12.04.2022) на суму 703 278 грн 99 коп.;

- № 9433038694 від 12.04.2022 (термін сплати 12.04.2022) на суму 795 151 грн 40 коп.;

- № 9433038694 від 12.04.2022 (термін сплати 12.04.2022) на суму 1 801 420 грн 40 коп.;

- № 9138290917 від 26.07.2022 (термін сплати 26.07.2022) на суму 734 918 грн 45 коп.;

- № 9138290917 від 26.07.2022 (термін сплати 26.07.2022) на суму 74 933 грн 93 коп.;

- № 9138290917 від 26.07.2022 (термін сплати 26.07.2022) на суму 16 032 грн 01 коп.

3.3. Кредитор долучив до матеріалів справи розрахунок заборгованості з орендної плати за землю з юридичних осіб (історія недоїмки інтегрованої картки платника станом на 24.01.2023) на загальну суму 62 911 грн 37 коп. (основний платіж). Кредитор нарахував Боржнику заборгованість з орендної плати з юридичних осіб станом на 31.01.2022.

3.4. За розрахунком Кредитора із заборгованості з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки борг Боржника становить 1 789 257 грн 97 коп.

Зазначена сума ґрунтується на трьох деклараціях № 9018702792 від 11.02.2020, № 9172727149 від 21.07.2020 та № 9029297197 від 18.02.2021.

Декларація № 9029297197 від 18.02.2021 охоплює період І-IV квартали 2021 року.

3.5. Кредитор долучив до матеріалів заяви з грошовими вимогами розрахунок заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що виник внаслідок несплати Боржником як платником податків грошових зобов'язань в сумі 10 606 379 грн 27 коп. (основний платіж).

Нараховані кредитором суми охоплюють період 22.01.2021 - 26.07.2022, зокрема за період після 23.09.2021 нараховано 6 176 600 грн 65 коп.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4.1. 19.02.2025 Кредитор подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.10.2024 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2023 в частині відхилених грошових вимог Кредитора до Боржника і прийняти нове рішення, яким задовольнити заявлені вимоги Кредитора до Боржника у повному обсязі.

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5.1. Згідно з аргументами Кредитора в касаційній скарзі підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі є положення пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки суди порушили положення статті 59 КУзПБ, висновок Верховного Суду про застосування яких у поєднанні із положеннями статті 50 та пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у подібних правовідносинах відсутній, а також суди порушили норми Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", якими не передбачено звільнення від сплати єдиного внеску у разі, якщо платник єдиного внеску перебуває в стані ліквідації.

Тоді як термін сплати сум податків, самостійно задекларованих Боржником (за деклараціями № 9018273485 від 09.02.2021 (орендна плата з юридичних осіб); № 9029297197 від 18.02.2021 (податок на нерухоме майно); № 9433015673 від 08.04.2022 (єдиний соціальний внесок); № 9138290917 від 26.07.2022 (єдиний внесок)) настає в день відкриття щодо Боржника ліквідаційної процедури, а суди помилково ототожнили поняття "термін сплати" та "період виникнення" грошових зобов'язань, що призвело до неправильного вирішення питання відносно наявності підстав для визнання грошових вимог контролюючого органу у цій справі.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

6.1. Ліквідатор Боржника у відзиві на касаційну скаргу заперечує викладені в скарзі аргументи з підстав, що загалом аналогічні мотивам в оскаржуваних судових рішеннях, наголошуючи на тому, що податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими ПК України та закони з питань митної справи пов'язують сплату податку (пункту 37.2 статті 37 ПК України), а тому, оскільки термін сплати за самостійно задекларованими Боржником зобов'язанням настав після визнання Боржника банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури (23.09.2021), то вимоги в сумі 6 559 439 грн 87 коп. заявлені Кредитором безпідставно.

7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо грошових вимог податкового органу у справі про банкрутство

7.1. Предметом судового розгляду стали заявлені Кредитором до Боржника як платника податку грошові вимоги, які складають самостійно задекларовані Боржником, у тому числі після визнання його банкрутом, податкові зобов'язання (пункти 1.3, 3.2).

Предметом касаційного перегляду є судові рішення судів попередніх інстанцій в частині відхилених грошових вимог Кредитора щодо самостійно задекларованих Боржником податкових зобов'язань зі сплати:

- єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 6 176 600 грн 65 коп., нарахованого за період після 23.09.2021;

- орендної плати за землю у сумі 19 357 грн 36 коп., нарахованої станом на 31.01.2022;

- податку на нерухоме майно у сумі 363 481 грн 86 коп., нарахованого на підставі декларації Боржника від 18.01.2021 № 9029297197, що охоплює період І-ІV квартали 2021 року;

тобто податкових зобов'язань, визначених за період після визнання Боржника банкрутом постановою від 23.09.2021 (пункти 1.1, 3.2- 3.5).

7.2. Відповідно до частини четвертої статті 60 КУзПБ з процедур банкрутства у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом.

Визначення статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов'язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог. При цьому набуття статусу кредитора у справі про банкрутство законодавець пов'язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку, та прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове визнання її вимог.

7.3. Порядок виникнення грошових зобов'язань щодо сплати податків та зборів визначений ПК України, положеннями пунктів 1.1. та 1.3 статті 1 якого унормовано, що цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства, з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", проведення комплексних перевірок з метою виявлення фінансових рахунків та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (крім особливостей функціонування єдиного рахунку, подання звітності щодо суми нарахованого єдиного внеску), зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

7.4. Податковий кодекс України дає визначення грошового зобов'язання, яке є спеціальним для цілей податкового законодавства, а саме, грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

7.5. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.12.2020 у справі № 904/1693/19 зазначила, що аналіз приписів податкового законодавства, в тому числі положень підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 56.18 статті 56, пункту 57.3 статті 57 та інших положень ПК України, дає змогу дійти висновку про те, що грошове зобов'язання платника податків для цілей здійснення адміністрування податків та зборів може існувати як узгоджене зобов'язання, набувши статусу податкового боргу після настання моменту його сплати, що надає податковому органу можливість здійснення заходів щодо стягнення суми такого зобов'язання, а також як неузгоджене зобов'язання, коли грошове зобов'язання існує, але заходи щодо адміністрування податків та зборів податковими органами не вживаються. Однак неузгодженість суми грошового зобов'язання не означає, що зобов'язання не існує або може не враховуватися при зверненні із заявою про визнання кредиторських вимог відповідно до приписів законодавства про банкрутство.

7.6. В податковому законодавстві податковий обов'язок включає в себе обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1 статті 36 ПК України).

Згідно з пунктом 37.2 статті 37 ПК України податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.

В пункті 31.1 статті 31 цього Кодексу передбачено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

7.7. Платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою (пункт 54.1 статті 54 ПК України).

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 54.1 статті 54, пункт 57.1 статті 57 ПК України).

У випадку, коли платник податку в установлені строки не подає декларації або дані перевірок свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань та надіслати платнику податків податкове повідомлення-рішення про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання.

7.8. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 17.01.2024 у справі № 903/51/20 зазначив, що для цілей розгляду грошових вимог податкового органу до боржника у справі про банкрутство та кваліфікації їх як конкурсних чи поточних, моментом виникнення грошових вимог податкового органу в розумінні КУзПБ слід вважати перший день несплати боржником податку, що настає за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації за відповідним податком.

7.9. Водночас в силу приписів частини першої статті 59 КУзПБ з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

7.10. При цьому подання боржником, щодо якого введено ліквідаційну процедуру у справі про банкрутство, декларацій до контролюючого органу не є підставою виникнення у такого боржника зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін сплати яких настав в період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.

Тобто не підлягають визнанню грошові вимоги податкового органу лише з тих підстав, що податкові зобов'язання були самостійно задекларовані боржником, а відтак є узгодженими та не підлягають оскарженню у розумінні пункту 56.11 статті 56 ПК України.

У цих висновках Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, сформульованої у подібних правовідносинах та викладеної у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/14827/16, від 07.10.2020 у справі № 15/293-б, від 02.08.2023 у справі № 18/1247/12, від 05.08.2024 у справі № 926/869-б/23, що спростовує аргументи скаржника (пункт 5.1) про відсутність висновку Верховного Суду у питанні застосування частини першої статті 59 КУзПБ у поєднанні з положеннями статті 50 та пункту 56.11 статті 56 ПК України

7.11. У зв'язку з викладеним та враховуючи встановлені судами обставини (пункти 3.2- 3.5) щодо самостійно задекларованих Боржником податкових зобов'язань зі сплати:

- єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 6 176 600 грн 65 коп., нарахованого за період після 23.09.2021;

- орендної плати за землю з юридичних осіб у сумі 19 357 грн 36 коп., нарахованої станом на 31.01.2022;

- податку на нерухоме майно у сумі 363 481 грн 86 коп., нарахованого на підставі декларації Боржника від 18.01.2021 № 9029297197, що охоплює період І-ІV квартали 2021 року;

Суд доходить висновку, що зазначені податкові зобов'язання визначені за період після визнання Боржника банкрутом постановою від 23.09.2021 (пункт 1.1), а тому Суд погоджується з правильними висновками судів в оскаржуваних рішеннях про відхилення грошових вимог Кредитора до Боржника на зазначені суми податкових зобов'язань.

У цьому висновку Суд керується аналогічними висновками Верховного Суду, сформульованими у подібних правовідносинах та викладених в постановах від 18.03.2025 у справі № 904/1582/22, від 27.03.2025 у справі № 908/3800/21.

7.12. Дійшовши зазначеного висновку, Суд відхиляє протилежні аргументи скаржника (пункт 5.1) про необхідність визнання грошових вимог податкового органу з тих підстав, що податкові зобов'язання були самостійно задекларовані Боржником, а відтак є узгодженими та не підлягають оскарженню у розумінні пункту 56.11 статті 56 ПК України.

7.13. Таким чином, встановивши у цій справі нарахування частини податкових зобов'язань Боржника та зобов'язання зі сплати єдиного соціального внеску, за якими заявлені грошові вимоги Кредитора, за період після визнання Боржника банкрутом, суди дійшли правильного та обґрунтованого висновку про відхилення грошових вимог до Боржника на відповідні суми, оскільки їх визнання судом у справі про банкрутство суперечить наслідкам визнання боржника банкрутом, що визначені частиною першою статті 59 КУзПБ.

А тому відсутні підстави для скасування оскаржуваних ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду, висновки в яких зроблені відповідно до норм законодавства та відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи, а скаржник не довів порушення цими судами норм матеріального і процесуального права та не спростував відповідних висновків судів.

7.14. У зв'язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини першої статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувані ухвала місцевого суду та постанова апеляційного суду підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.

7.15. Дійшовши висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги та залишення без змін оскаржуваних судових рішень, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29.10.2024 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2023 (в частині відхилених кредиторських вимог) у справі № 904/7022/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Васьковський

Судді К. М. Огороднік

В. Я. Погребняк