15 квітня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/5933/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - Зайченко Ю. В. (у порядку самропредставництва),
відповідача - Гавінського О. П. (адвокат), Сердюк О. О. (адвокат),
прокуратури - Кукло Д. С. (за посвідченням),
розглянув касаційну скаргу заступника Генерального прокурора на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 (головуючий - Сітайло Л. Г., судді Андрієнко В. В., Буравльов С. І.) у справі
за позовом заступника Генерального прокурора Мустеци Ігоря Васильовича Офісу Генерального прокурора в інтересах держави в особі Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білліонаре Казіно Компані"
про стягнення 187 087 107,92 грн.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. 14.05.2024 заступник Генерального прокурора Офісу Генерального прокурора Мустеца Ігор Васильович (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей (далі - КРАІЛ, Комісія, позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білліонаре Казіно Компані" (далі - ТОВ "Білліонаре Казіно Компані", Товариство, відповідач) про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 187 087 107,92 грн, з яких: 176 160 000 грн заборгованості з плати за ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор, 6 245 227,23 грн інфляційних втрат, 3 % річних у сумі 4 681 880,69 грн, посилаючись на положення статей 509, 524, 526, 530, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 174, 175, 193 Господарського кодексу України в редакції, чинній до 27.08.2025 (далі - ГК України), статей 2, 3, 6, 15, 49, 51, 52 Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор", статті 23 Закону України "Про прокуратуру", пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 28.02.2023 № 173 "Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18 березня 2022 р. № 314" (далі - постанова КМУ № 173).
2. Позовна заява обґрунтовується тим, що всупереч вимогам Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" Товариство не здійснило плату за ліцензії у повному обсязі, в зв'язку з чим заборгованість ТОВ "Білліонаре Казіно Компані" перед Державним бюджетом України становить 176 160 000 грн, а за прострочення відповідачем грошового зобов'язання вказаної плати позивач на зазначену суму заборгованості нарахував інфляційні втрати та 3 % річних.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 (суддя Підченко Ю. О.) позов задоволено в зв'язку з обґрунтованістю позовних вимог.
4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 (головуючий - Владимиренко С. В., судді Андрієнко В. В., Євсіков О. О.) ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.08.2024 у справі № 910/5933/24 скасовано частково та постановлено нову ухвалу, якою заяву прокурора про забезпечення позову задоволено частково. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Білліонаре Казіно Компані" як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать Товариству, в межах суми позовних вимог у розмірі 187 087 107,92 грн.
5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 скасовано. Провадження у справі № 910/5933/24 закрито. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 у цій справі.
6. Зазначена постанова мотивована посиланням на положення статей 3, 14, 173 ГК України, статей 29, 45 Бюджетного кодексу України (далі - БК України), статей 1, 6, 49, 51, 52 Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор", статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), статей 4, 20, 145, 231, 236, 269, 278 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), застосовуючи які, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про належність цього спору до адміністративної юрисдикції та необхідність його розгляду в порядку адміністративного судочинства з огляду на те, що:
1) оскільки щорічна плата за ліцензію у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор на загальну суму 176 160 000 грн, яку прокурор просить стягнути з відповідача, є доходом спеціального фонду Державного бюджету України, тобто відносяться до бюджетних платежів, за справлянням яких КРАІЛ здійснює державний контроль, то правовідносини між сторонами виникли на підставі бюджетного законодавства, в зв'язку з чим сама лише наявність встановленого положеннями Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" обов'язку організатора азартних ігор зі своєчасного внесення плати за ліцензії не може бути підставою для віднесення такого обов'язку до господарського зобов'язання (внесення плати за ліцензії не може вважатися господарським зобов'язанням), як наслідок, спір у цій справі виник не у зв'язку зі здійсненням позивачем господарської діяльності;
2) таким чином, у правовідносинах, які виникли за участю Товариства, Комісія виступає саме як суб'єкт владних повноважень, позаяк є центральним органом виконавчої влади з спеціальним статусом, що забезпечує державне регулювання діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор та лотерей, діяльність якого спрямовується та координується КМУ;
3) характер правовідносин, з яких виник спір у цій справі - у сфері бюджетних правовідносин, суб'єктний склад учасників спору, які не є рівноправними, а перебувають у владно-управлінських відносинах. Оскільки КРАІЛ здійснює контроль за справлянням надходжень до Державного бюджету України платежів за ліцензії в сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор, може вказувати, забороняти відповідачу відповідну поведінку, в тому числі давати дозвіл на передбачену законом діяльність, то між сторонами виникли публічно-правові відносини, що виключає господарсько-правовий характер спірних правовідносин, адже в цьому випадку відсутні ознаки господарського спору.
Оскільки за наслідками апеляційного розгляду справи рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2024 скасовано та ухвалено нове рішення про закриття провадження у справі № 910/5933/24, то на підставі частини 9 статті 145 ГПК України апеляційний суд дійшов висновку про те, що заходи забезпечення позову, вжиті постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 у цій справі, підлягають скасуванню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, заступник Генерального прокурора звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену постанову та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
8. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, наголошуючи на тому, що:
1) апеляційний суд не врахував висновків щодо застосування положень статті 4 КАС України в подібних правовідносинах (у контексті визначення понять суб'єкта владних повноважень та публічно-правового спору), викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17, від 30.01.2019 у справі № 803/3/18, від 12.02.2020 у справі № 926/16/19;
2) на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм частин 4, 6 статті 49 Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор") у подібних правовідносинах (у контексті того, що після анулювання ліцензій та у випадку нездійснення суб'єктом господарювання плати за ліцензії виникає заборгованість перед державним бюджетом, яку може бути стягнуто в судовому порядку).
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
9. ТОВ "Білліонаре Казіно Компані" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.
Водночас Товариство звертає увагу на висновки про необхідність розгляду аналогічного спору за участю КРАЇЛ (про стягнення з організатора азартних ігор заборгованості з щорічної плати за ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор) у порядку адміністративного судочинства, викладені в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2025 у справі № 916/1559/24, від 11.03.2025 у справі № 903/497/24, від 12.03.2025 у справі № 922/2158/24.
Комісія не скористалася правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Розгляд справи Верховним Судом
10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.03.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника Генерального прокурора на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 у справі № 910/5933/24 та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 15.04.2025.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
11. Згідно з інформацією КРАІЛ від 26.09.2023 № 15-9/2070, наданою на запит Офісу Генерального прокурора, організатору азартних ігор - ТОВ "Білліонаре Казіно Компані" видано такі ліцензіі?:
1) ліцензія на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у гральних закладах казино за рішенням від 05.04.2021 № 138, видана 20.04.2021, плановий термін щорічної плати за другий рік дії ліцензії, встановлений Законом України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор", - 21.03.2022, встановлении? постановою КМУ № 173, - 04.04.2023, плановий термін щорічної плати за третій рік дії ліцензії, встановлений законом, - 21.03.2023, встановлений постановою КМУ № 173, - 04.04.2023;
2) ліцензія на гральний стіл з кільцем рулетки за рішенням від 28.04.2021 № 185, видана 06.05.2021, плановий термін щорічної плати за другий рік дії ліцензії, встановлений законом, - 06.04.2022, встановлении? постановою КМУ № 173, - 04.04.2023, плановий термін щорічної плати за третій рік дії ліцензії встановлений законом, - 06.04.2023;
3) ліцензія на гральний стіл з кільцем рулетки за рішенням від 29.04.2021 № 193, видана 06.05.2021, плановий термін щорічної плати за другий рік дії ліцензії, встановлений законом, - 06.04.2022, встановлений постановою КМУ № 173, - 04.04.2023, плановий термін щорічної плати за третій рік дії ліцензії, встановлений Законом, - 06.04.2023;
4) ліцензія на гральний стіл з кільцем рулетки за рішенням від 29.04.2021 № 194, видана 06.05.2021, плановий термін щорічної плати за другий рік дії ліцензії, встановлений законом, - 06.04.2022, встановлений постановою КМУ № 173, - 04.04.2023, плановий термін щорічної плати за третій рік дії ліцензії, встановлений законом, - 06.04.2023;
5) ліцензія на гральний стіл з кільцем рулетки за рішенням від 29.04.2021 № 195, видана 06.05.2021, плановий термін щорічної плати за другий рік діі? ліцензії, встановлений законом, - 06.04.2022, встановлений постановою КМУ № 173, - 04.04.2023, плановий термін щорічної плати за третій рік дії ліцензії, встановлений законом, - 06.04.2023;
6) ліцензія на гральнии? стіл за рішенням від 28.04.2021 № 184, видана 06.05.2021, плановии?? термін щорічноі? плати за другии? рік діі? ліцензіі?, встановлении? законом, - 06.04.2022, встановлении? постановою КМУ № 173, - 04.04.2023, плановии? термін щорічноі? плати за третій рік діі? ліцензіі?, встановлений законом, - 06.04.2023;
7) ліцензія на гральний стіл за рішенням від 29.04.2021 № 196, видана 06.05.2021, плановий термін щорічної плати за другий рік діі? ліцензії, встановлений законом, - 06.04.2022, встановлений постановою КМУ № 173, - 04.04.2023, плановий термін щорічної плати за третій рік дії ліцензії, встановлений законом, - 06.04.2023;
8) ліцензія на гральний стіл за рішенням від 29.04.2021 № 197, видана 06.05.2021, плановии? термін щорічноі? плати за другий рік діі? ліцензіі?, встановлений законом, - 06.04.2022, встановлении? постановою КМУ № 173, - 04.04.2023, плановии? термін щорічноі? плати за третіи? рік діі? ліцензії, встановлении? законом, - 06.04.2023;
9) ліцензія на гральний стіл за рішенням від 29.04.2021 № 198, видана 06.05.2021, плановии? термін щорічноі? плати за другии? рік діі? ліцензії встановлений законом, - 06.04.2022, встановлений постановою КМУ № 173, - 04.04.2023, плановии? термін щорічноі? плати за третій рік діі? ліцензіі?, встановлений законом, - 06.04.2023;
10) ліцензія на гральний стіл за рішенням від 29.04.2021 № 199, видана 06.05.2021, плановии? термін щорічноі? плати за другий рік діі? ліцензіі?, встановлении? законом, - 06.04.2022, встановлении? постановою КМУ № 173, - 04.04.2023, плановии? термін щорічноі? плати за третіи? рік діі? ліцензії встановлений законом, - 06.04.2023;
11) ліцензія на гральнии? стіл за рішенням від 29.04.2021 № 200, видана 06.05.2021, плановии?? термін щорічноі? плати за другий рік діі? ліцензіі?, встановлении? законом, - 06.04.2022, встановлении? постановою КМУ № 173, - 04.04.2023, плановии? термін щорічноі? плати за третіи?? рік діі? ліцензіі?, встановлений законом, - 06.04.2023;
12) ліцензія на гральнии? стіл за рішенням від 29.04.2021 № 201, видана 06.05.2021, плановии?? термін щорічноі? плати за другии? рік діі? ліцензіі?, встановлении? законом, - 06.04.2022, встановлении? постановою КМУ № 173, - 04.04.2023, плановии? термін щорічноі? плати за третіи? рік діі? ліцензіі?, встановлении? законом, - 06.04.2023;
13) ліцензія на гральнии? стіл за рішенням від 29.04.2021 № 202, видана 06.05.2021, плановии?? термін щорічноі? плати за другии? рік діі? ліцензіі?, встановлении? законом, - 06.04.2022, встановлении? постановою КМУ № 173, - 04.04.2023, плановии? термін щорічноі? плати за третіи? рік діі? ліцензіі?, встановлении? Законом, - 06.04.2023;
14) ліцензія на гральнии? стіл за рішенням від 29.04.2021 № 203, видана 06.05.2021, плановии?? термін щорічноі? плати за другии? рік діі? ліцензіі?, встановлении? законом, - 06.04.2022, встановлении? постановою КМУ № 173, - 04.04.2023, плановии? термін щорічноі? плати за третіи? рік діі? ліцензіі?, встановлении? законом, - 06.04.2023;
15) ліцензія на гральнии? стіл за рішенням від 29.04.2021 № 204, видана 06.05.2021, плановии?? термін щорічноі? плати за другии? рік діі? ліцензіі?, встановлении? законом, - 06.04.2022, встановлении? постановою КМУ № 173, - 04.04.2023, плановии? термін щорічноі? плати за третіи? рік діі? ліцензіі?, встановлении? законом, - 06.04.2023;
16) ліцензія на гральнии? стіл за рішенням від 29.04.2021 № 205, видана 06.05.2021, плановии?? термін щорічноі? плати за другии? рік діі? ліцензіі?, встановлении? законом, - 06.04.2022, встановлении? постановою КМУ № 173, - 04.04.2023, плановии? термін щорічноі? плати за третіи? рік діі? ліцензіі?, встановлении? законом, - 06.04.2023;
17) ліцензія на гральнии? стіл за рішенням від 29.04.2021 № 206, видана 06.05.2021, плановии?? термін щорічноі? плати за другии? рік діі? ліцензіі?, встановлении? законом, - 06.04.2022, встановлении? постановою КМУ № 173, - 04.04.2023, плановии? термін щорічноі? плати за третіи? рік діі? ліцензіі?, встановлении? законом, - 06.04.2023;
18) ліцензіі? на гральні автомати у кількості 50 одиниць за рішенням від 13.05.2021 № 248, видані 14.05.2021, плановии? термін щорічноі? плати за другии? рік діі? ліцензіі?, встановлении? законом, - 14.04.2022, встановлении? постановою КМУ № 173, - 04.04.2023, плановии? термін щорічноі? плати за третіи? рік діі? ліцензіі?, встановлении? законом, - 14.04.2023.
12. Ураховуючи положення пункту 1 постанови КМУ від 18.03.2022 № 314 "Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану" (в редакції постанови КМУ № 173, чинної з 03.03.2023) відповідач повинен був здійснити оплату щорічних платежів за ліцензії в сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор за кожен рік дії ліцензії у строк до 03.04.2023.
Позиція Верховного Суду
13. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
14. В основу оскаржуваної постанови покладено висновок апеляційного суду про належність цього спору до адміністративної юрисдикції з огляду на те, що:
1) оскільки щорічна плата за ліцензію у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор на загальну суму 176 160 000 грн, яку прокурор просить стягнути з відповідача, є доходом спеціального фонду Державного бюджету України, тобто відносяться до бюджетних платежів, за справлянням яких КРАІЛ здійснює державний контроль, то правовідносини між сторонами виникли на підставі бюджетного законодавства, в зв'язку з чим сама лише наявність встановленого положеннями Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" обов'язку організатора азартних ігор зі своєчасного внесення плати за ліцензії не може бути підставою для віднесення такого обов'язку до господарського зобов'язання (внесення плати за ліцензії не може вважатися господарським зобов'язанням), як наслідок, спір у цій справі виник не у зв'язку зі здійсненням позивачем господарської діяльності;
2) характер правовідносин, з яких виник спір у цій справі - у сфері бюджетних правовідносин, суб'єктний склад учасників спору, які не є рівноправними, а перебувають у владно-управлінських відносинах. Оскільки КРАІЛ як суб'єкт владних повноважень здійснює контроль за справлянням надходжень до Державного бюджету України платежів за ліцензії в сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор, може вказувати, забороняти відповідачу відповідну поведінку, в тому числі давати дозвіл на передбачену законом діяльність, то між сторонами виникли публічно-правові відносини, що виключає господарсько-правовий характер спірних правовідносин, адже в цьому випадку відсутні ознаки господарського спору.
15. Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Щодо юрисдикції спору в цій справі
16. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
17. Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Правила визначення юрисдикційності відповідної справи встановлені процесуальними законами, якими регламентовано предметну та суб'єктну юрисдикцію адміністративних, господарських та загальних судів, а саме: стаття 19 КАС України, стаття 20 ГПК України, стаття 19 Цивільного процесуального кодексу України.
18. Згідно частинами 1, 2 статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
19. Відповідно до частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
20. Частиною 1 статті 20 ГПК України унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
21. За змістом положень частин 1- 3 статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участю або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів.
22. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наводила критерії розмежування судової юрисдикції.
Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 127/21764/17, від 23.03.2021 у справі № 367/4695/20).
23. Визначаючи юрисдикційність спору, необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб'єктний склад учасників у цій справі (аналогічний висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.05.2023 у справі № 925/352/22).
24. Відповідно до частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
25. Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень
26. Таким чином, за змістом вказаних статей КАС України справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома або більше визначеними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б один суб'єкт виступає законодавчо уповноваженим владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, водночас на цих суб'єктів покладено обов'язок виконувати вимоги та приписи суб'єкта владних повноважень. При цьому необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним управлінських функцій саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
27. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Водночас, обов'язковою ознакою публічно-правового спору, що підлягає розгляду судом в порядку адміністративного судочинства, є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб'єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватися цим суб'єктам саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються юридичною рівністю та майновою самостійністю їх учасників, наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він зумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели владні управлінські дії органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб.
Схожі за змістом висновки сформульовано Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 22.08.2018 у справі № 815/1568/16, від 13.11.2018 у справі № 910/2145/18, від 27.11.2018 № 910/2686/18, від 05.12.2018 у справі № 804/3091/18.
28. При цьому необхідною правовою підставою для віднесення спору до публічно-правового є одночасна сукупність наступних умов: 1) однією зі сторін є суб'єкт владних повноважень, тобто орган державної влади або орган місцевого самоврядування чи установа, якій державою делеговано виконання відповідних владно-розпорядчих функцій; 2) спірні правовідносини виникли у зв'язку зі здійсненням ним владно-управлінських функцій; 3) перебування сторін спору у відносинах влади-підпорядкування (аналогічний висновок викладено в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.03.2024 у справі № 160/4801/23).
29. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що вирішуючи питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними в статті 3 ГК України.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18 наведено ознаки спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, а саме: наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, та спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала би вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала би вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (такий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 911/2034/16, від 08.06.2021 у справі № 202/781/14-ц).
30. Як установлено судами попередніх інстанцій, прокурором пред'явлено позовні вимоги про стягнення з відповідача до Державного бюджету України заборгованості з плати щорічних платежів за ліцензії, яка утворилася внаслідок анулювання Товариству ліцензій рішенням КРАІЛ.
31. Згідно з частинами 1-3 статті 14 ГК України, ліцензування, патентування певних видів господарської діяльності та квотування є засобами державного регулювання у сфері господарювання, спрямованими на забезпечення єдиної державної політики у цій сфері та захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів. Правові засади ліцензування, патентування певних видів господарської діяльності та квотування визначаються виходячи з конституційного права кожного на здійснення підприємницької діяльності, не забороненої законом, а також принципів господарювання, встановлених у статтею 6 цього Кодексу. Відносини, пов'язані з ліцензуванням видів господарської діяльності, регулюються законом.
32. Законом України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" визначено правові засади здійснення державного регулювання господарської діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор в Україні, визначено правові, економічні, соціальні та організаційні умови функціонування азартних ігор.
33. Так, відповідно до частин 4, 5 статті 6 Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" органом державного регулювання у сфері організації та проведення азартних ігор є Комісія (далі - Уповноважений орган). Уповноважений орган є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує державне регулювання діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор та лотерей, та утворюється КМУ відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України. Діяльність Уповноваженого органу спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Особливості спеціального статусу Уповноваженого органу обумовлюються його завданнями та повноваженнями, визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в його колегіальності, особливому порядку призначення та звільнення Голови та членів Уповноваженого органу, у спеціальних засадах діяльності органу.
34. Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 8 Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" під час реалізації державної політики у сфері організації та проведення азартних ігор Уповноважений орган має, зокрема, такі повноваження: виконує функції органу ліцензування господарської діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор, приймає рішення про видачу та анулювання ліцензій у порядку, встановленому цим Законом.
35. За змістом положень пунктів 1, 18 частини 1 статті 15 Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" у своїй діяльності організатор азартних ігор зобов'язаний: дотримуватися вимог цього Закону, ліцензійних умов, що регулюють провадження того виду господарської діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор, на який вони мають ліцензію, а також інших нормативно-правових актів України; своєчасно вносити плату за відповідну ліцензію або ліцензії, які отримав такий організатор азартних ігор.
36. Відповідно до пунктів 1, 3, 4 Положення про КРАІЛ, затвердженого постановою КМУ від 23.09.2020 № 891, Комісія є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що забезпечує державне регулювання діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор та лотерей, діяльність якого спрямовується та координується КМУ. Основними завданнями КРАЇЛ є: реалізація державної політики у сфері організації та проведення азартних ігор; реалізація державної політики в лотерейній сфері; здійснення державного нагляду (контролю) за ринком азартних ігор, а також у лотерейній сфері. Комісія реалізує державну політику у сфері організації та проведення азартних ігор шляхом, зокрема, звернення до суду у випадках, визначених законом.
37. Таким чином, виходячи зі змісту норм Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" та вказаного Положення, КРАІЛ є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує державне регулювання діяльності у сфері організації та проведення азартних ігор та лотерей.
38. Статтею 52 Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор" визначено плату та строк дії ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у гральних закладах казино та ліцензій на гральні столи, гральні автомати.
39. Згідно з частинами 4, 6 цього Закону щорічна плата за ліцензію на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор, а також за ліцензії на гральний автомат, гральний стіл, букмекерський пункт за кожен рік дії ліцензії сплачується не пізніше, ніж за тридцять днів до початку кожного наступного року дії ліцензії.
40. Таким чином, сторони у сфері організації та проведення азартних ігор не можуть на власний розсуд змінити розмір, строки і порядок внесення плати за ліцензії.
41. Згідно з частиною 2 статті 1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
42. Відповідно до абзацу 5 частини 1 статті 4 ГК України не є предметом регулювання цього Кодексу фінансові відносини за участі суб'єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів.
43. Бюджетні правовідносини - це врегульовані нормами бюджетного права суспільні відносини у сфері формування, розподілу і використання грошових коштів державного і місцевих бюджетів.
44. Згідно з пунктом 51 частини 3 статті 29 БК України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини 2 статті 671 цього Кодексу) є плата за ліцензії у сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор і за ліцензії на випуск та проведення лотерей (крім плати, визначеної пунктами 431 і 432 частини 1 статті 64 цього Кодексу).
45. Відповідно до частини 3 статті 45 БК України (в редакції, чинній на час звернення прокурора з цим позовом) органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків і зборів та інших доходів відповідно до законодавства. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи міських (міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) рад координують діяльність відповідних органів стягнення щодо виконання визначених для територій показників доходів бюджету.
46. З огляду на наведені положення законодавства в їх сукупності, КРАІЛ у спірних правовідносинах реалізує державну політику у сфері організації та проведення азартних ігор та здійснює контроль за справлянням до бюджету плати за ліцензії в зазначеній сфері.
47. Ураховуючи наведені вище критерії розмежування судової юрисдикції, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду апеляційної інстанції про те, що спірні правовідносини у цій справі з огляду на предмет та підстави позову, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі, не є господарськими, оскільки виникли в зв'язку із невнесенням відповідачем до спеціального фонду Державного бюджету України щорічної плати за ліцензії на підставі Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор", а тому розгляд заявлених вимог із підстав, наведених у позовній заяві, не може відбуватися за правилами господарського судочинства, а має здійснюватися в порядку, визначеному КАС України.
48. Заступник Генерального прокурора в поданій касаційній скарзі посилається на наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме:
якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України
49. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неврахування апеляційним судом висновків щодо застосування положень статті 4 КАС України в подібних правовідносинах (у контексті визначення понять суб'єкта владних повноважень та публічно-правового спору), викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17, від 30.01.2019 у справі № 803/3/18, від 12.02.2020 у справі № 926/16/19, з огляду на таке.
50. Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).
При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, і в у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено в пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).
51. Так, вирішуючи питання належності до господарської юрисдикції спору в справі № 914/2006/17 (предмет позову - скасування державної реєстрації права власності господарських товариств на об'єкт незавершеного будівництва та записів про проведену державну реєстрацію прав власності), Велика Палата Верховного Суду в пунктах 5.13- 5.15, 5.19 постанови від 23.05.2018, зазначила таке:
"5.13. Підставою заявленого позову слугували обставини того, що правовстановлюючі документи, на основі яких проведено оспорювані державні реєстрації права власності на об'єкти незавершеного будівництва, скасовано в судовому порядку.
5.14. Позивачі не оскаржують як учинення реєстраційних дій, так і рішення державного реєстратора, оскільки на момент їх проведення документи, необхідні для вчинення реєстраційних дій, були чинними.
5.15. Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне зазначити, що між сторонами у справі відсутні правовідносини щодо адміністрування та підпорядкування, натомість характер спірних правовідносин свідчить про спір сторін щодо законності виникнення у відповідача-1 та відповідача-2 права власності на об'єкт незавершеного будівництва.
5.19. Водночас, зазначаючи про непідвідомчість цього спору господарським судам України, суди попередніх інстанцій не врахували, що справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника майна, а також в інших спорах, які виникають з майнових відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору підвідомчі господарським судам".
Отже, на відміну від цієї справи, публічно-правовий спір в якій виник із бюджетних відносин, пов'язаних зі стягненням до Державного бюджету України щорічної плати за ліцензії в сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор, у справі № 914/2006/17 спір виник із майнових відносин приватноправового характеру, в яких орган місцевого самоврядування реалізує повноваження власника майна, а не управлінські функції.
52. У свою чергу, формулюючи висновок щодо належності спору про стягнення на користь Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека) плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових транспортних засобів із перевищенням нормативів допустимої ваги (габаритно-вагових параметрів) до цивільної або господарської юрисдикції (залежно від суб'єктного складу сторін), Велика Палата Верховного Суду в постановах від 30.01.2019 у справі № 803/3/18 (пункт 26), від 12.02.2020 у справі № 926/16/19 (пункт 6.16) виходила з того, що за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.
Натомість у межах цієї справи виник спір про стягнення до спеціального фонду Державного бюджету України плати за ліцензії в сфері діяльності з організації та проведення азартних ігор як обов'язкового бюджетного платежу, а не про відшкодування збитків, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
53. Наведене вище переконливо свідчить як про різні суб'єктний склад і фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, так і про їх неоднакове правове регулювання в справах №№ 914/2006/17, 803/3/18, 926/16/19 і в цій справі, у зв'язку з чим немає підстав для висновку про подібність правовідносин у зазначених справах.
54. Таким чином, за змістовим, суб'єктним і об'єктним критеріями правовідносини в справах №№ 914/2006/17, 803/3/18, 926/16/19 і в справі № 910/5933/24, що розглядається, не є подібними з огляду на істотні відмінності в нормативно-правовому регулюванні прав та обов'язків сторін, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин, і, як наслідок, виключає застосування вказаних скаржником правових висновків як нерелевантних для вирішення цього спору.
55. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, в зв'язку з чим касаційне провадження в справі в частині зазначеної підстави підлягає закриттю згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України
56. Оскільки зазначений спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в межах цієї справи наразі не вправі надавати оцінку як викладеним у касаційній скарзі доводам прокурора, так і наведеним у відзиві на касаційну скаргу аргументам відповідача, які стосуються суті спору (застосування норм матеріального права тощо), в тому числі й передчасним доводам скаржника про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм частин 4, 6 статті 49 Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор") у подібних правовідносинах (у контексті того, що після анулювання ліцензій та у випадку нездійснення суб'єктом господарювання плати за ліцензії виникає заборгованість перед державним бюджетом, яку може бути стягнуто в судовому порядку), оскільки відповідно до імперативних положень частини 2 статті 278 та частини 2 статті 313 ГПК України порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної чи касаційної скарги (схожий за змістом висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.04.2025 у справі № 910/19086/23).
Щодо застосування положень частини 4 статті 300 ГПК України
57. Разом з тим колегія суддів убачає підстави для залишення без змін постанови, якою закрито провадження в цій справі, з огляду на таке
58. Згідно з частиною 4 статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
59. У постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2025 у справі № 916/1559/24 (пункт 4.34), від 11.03.2025 у справі № 903/497/24 (пункт 7.40), від 12.03.2025 у справі № 922/2158/24 (пункт 4.18) зі спорів, що виникли з подібних правовідносин (предмет позову КРАІЛ - стягнення з організатора азартних ігор заборгованості з щорічної плати за ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор) такий висновок про належність відповідного спору до адміністративної юрисдикції:
"Отже, враховуючи, що КРАІЛ не має права розпоряджатися грошовими коштами у виді плати за ліцензії, а лише уповноважений контролювати відповідні надходження до бюджету, у цьому випадку відсутні підстави для висновку про приватноправовий характер спірних правовідносин. Правовідносини в цій справі спрямовані на вирішення питання надходження платежу до бюджету, що має на меті передусім публічний, а не приватний інтерес".
60. Оскільки постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалено від 27.02.2025 у справі № 916/1559/24, від 11.03.2025 у справі № 903/497/24, від 12.03.2025 у справі № 922/2158/24 ухвалені вже після подання прокурором касаційної скарги у цій справі (24.02.2025), колегія суддів вважає за необхідне застосувати положення частини 4 стані 300 ГПК України та вийти за межі доводів касаційних скарг з метою врахування при касаційному перегляді цієї справи зазначеного вище усталеного правового висновку Верховного Суду.
61. Отже, колегія суддів, керуючись положеннями частини 4 статті 300 цього Кодексу, вважає за необхідне вийти за межі доводів касаційної скарги з метою врахування правових висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2025 у справі № 916/1559/24, від 11.03.2025 у справі № 903/497/24, від 12.03.2025 у справі № 922/2158/24, що в свою чергу зумовлює залишення без змін оскаржуваної постанови про закриття провадження в цій справі, оскільки доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують.
62. Пунктом 1 частини 1 статті 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
63. У постанові від 26.06.2019 у справі № 13/51-04 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
64. Отже, суд апеляційної інстанції, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, дійшов правильного висновку про закриття провадження в справі в зв'язку з належністю цього спору до адміністративної юрисдикції, що свідчить про необхідність розгляду цієї справи в порядку саме адміністративного, а не господарського судочинства.
65. З наведених раніше мотивів Верховний Суд погоджується з обґрунтованими доводами відповідача (в частині застосування норм процесуального права), викладеними у відзиві на касаційну скаргу.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
66. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
67. З огляду на те, що зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, колегія суддів на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 910/5933/24 в частині вказаної підстави.
68. У свою чергу, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, також не отримала підтвердження під час касаційного провадження, оскільки обґрунтоване закриття апеляційним судом провадження в справі в зв'язку з порушенням судом першої інстанції правил юрисдикції виключає необхідність передчасного формування Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду висновку щодо застосування норм матеріального права (частин 4, 6 статті 49 Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор") у відповідних правовідносинах.
Адже відповідно до імперативних положень частини 2 статті 278 ГПК України порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20- 23 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
69. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
70. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, та апеляційний суд, на відміну від місцевого господарського суду, дійшов правильного висновку про закриття провадження в справі в зв'язку з належністю цього спору до адміністративної юрисдикції, як наслідок, оскаржувану постанову ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права.
71. Оскільки всі наведені скаржником підстави касаційного оскарження не отримали підтвердження під час касаційного провадження, а інші доводи скаржника не спростовують правильного висновку суду апеляційної інстанції про закриття провадження в справі, то підстав для задоволення зазначеної касаційної скарги і скасування оскаржуваної постанови немає.
Розподіл судових витрат
72. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційне провадження за касаційною скаргою заступника Генерального прокурора на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 у справі № 910/5933/24 у частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
Касаційну скаргу заступника Генерального прокурора в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.
Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 у справі № 910/5933/24 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай