Іменем України
25 квітня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/993/22(927/119/25)
Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами позовну заяву Фермерського господарства "САПФІР-М.М." в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Забаріна Антона Федоровича (Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (код 34863309)) до Рзаєва Дмитра Олеговича (РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення 243 325 грн 06 коп., поданої в межах справи за заявою КРЕДИТОРА: Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" 30068, с. Крупець Шепетівського (Славутського) району Хмельницької області, вул. Богдана Хмельницького, 43 (yuriy.stelmah@optima-lf.com)
БОРЖНИК: Фермерське господарство "САПФІР-М.М."
15122, с. Хоробичі Городнянського району Чернігівської області, вул. Гагаріна, 24 (tdykrpostach@gmail.com)
про відкриття провадження у справі про банкрутство
10 листопада 2022 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (надалі - кредитор) про відкриття провадження у справі про банкрутство Фермерського господарства "САПФІР-М.М." (надалі - боржник) на підставі ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства, яка ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 15.11.2022 була прийнята до розгляду.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 21.12.2022, зокрема відкрито провадження у справі про банкрутство Фермерського господарства "САПФІР-М.М."; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Сиволобова М.М.
Постановою Господарського суду Чернігівської області від 15.11.2023 припинено процедуру розпорядження майном Фермерського господарства "САПФІР-М.М." та повноваження розпорядника майна боржника Сиволобова М.М.; визнано банкрутом Фермерське господарство "САПФІР-М.М."; відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців; ліквідатором банкрута призначити арбітражного керуючого Сиволобова М.М.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 06.06.2024 постановлено, зокрема, відсторонити арбітражного керуючого Сиволобова М.М. від виконання повноважень ліквідатора Фермерського господарства "САПФІР-М.М."; ліквідатором Фермерського господарства "САПФІР-М.М." призначити арбітражного керуючого Забаріна А.Ф.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 27.03.2025 постановлено продовжити строк ліквідаційної процедури та повноважень ліквідатора банкрута Забаріна А.Ф. до 09 травня 2025 року включно.
10 лютого 2025 року, в межах даної справи про банкрутство, через систему "Електронний суд" до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява від 28.01.2025 Фермерського господарства "САПФІР-М.М." в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Забаріна А.Ф. до Рзаєва Дмитра Олеговича про стягнення 243 325,06 грн, перерахованих господарством на користь ФОП Рзаєва Д.О. на підставі платіжного доручення № 82 від 14.04.2021 (без ПДВ) за поставку інвентора мережевого згідно Договору № DP124 від 12.04.2021 (присвоєно єдиний унікальний номер 927/119/25).
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що на його думку, відповідні грошові кошти є безпідставно набутими відповідачем, оскільки між сторонами не існувало жодних договірних відносин (Договір № DP124 від 12.04.2021 не укладався і як наслідок - відповідний товар не поставлявся). Як не існувало і жодного іншого юридичного факту, наслідком якого стало би набуття відповідачем у власність грошових коштів, що були власністю господарства, а тому відповідач має повернути позивачу безпідставно набуте майно - кошти в сумі 243 325,06 грн.
Нормативно - правовим обґрунтуванням позовних вимог позивач, серед іншого, визначив ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 14.02.2025 постановлено:
позовну заяву Фермерського господарства "САПФІР-М.М." в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Забаріна Антона Федоровича до Рзаєва Дмитра Олеговича про стягнення 243 325 грн 06 коп. залишити без руху;
зобов'язати Фермерське господарство "САПФІР-М.М." в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Забаріна Антона Федоровича протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху подати до господарського суду разом із заявою про усунення недоліків докази сплати судового збору в розмірі 2 919,90 грн;
роз'яснити Фермерському господарству "САПФІР-М.М." в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Забаріна Антона Федоровича, що в разі неусунення всіх недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала суду від 14.02.2025 була направлена позивачу до його електронного кабінету в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" та згідно довідки про доставку електронного листа, роздрукованої з комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", доставлена до електронного кабінету 14.02.2025 19:30.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 14.02.2025 є такою, що отримана адресатом 15.02.2025.
17.02.2025 через систему "Електронний суд" до Господарського суду Чернігівської області надійшли запитувані документи.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 24.02.2025 постановлено:
прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 927/993/22 (927/119/25);
розгляд позовної заяви здійснювати в межах справи № 927/993/22 про банкрутство Фермерського господарства "САПФІР-М.М." за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами;
залучити Товариство з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (30068, с. Крупець Шепетівського (Славутського) району Хмельницької області, вул. Богдана Хмельницького, 43; код 34863309) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача;
встановити процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;
встановити процесуальні строки: для подання позивачем відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву; для подання відповідачем заперечення - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив.
встановити процесуальний строк для подання третьою особою (Товариством з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна") письмових пояснень щодо позову - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;
роз'яснити сторонам та третій особі, що подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечення та письмових пояснень щодо позову є їх правом;
роз'яснити сторонам, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Згідно відповіді № 1106800 від 10.02.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру, інформація про реєстрацію місця проживання Рзаєва Дмитра Олеговича (РНОКПП НОМЕР_1 ) відсутня.
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням ФОП Рзаєва Дмитра Олеговича було: АДРЕСА_1 .
Вказана вище ухвала суду від 24.02.2025, що направлялась відповідачу на адресу: АДРЕСА_1 , була повернута до суду з відміткою відділу поштового зв'язку - адресат відсутній за вказаною адресою.
За змістом п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, вказана вище ухвала суду від 24.02.2025, є такою, що отримана відповідачем 07.03.2025 (дата відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження), а тому останній є таким, що належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі.
Крім того, згідно ч. 4 ст. 122 Господарського процесуального кодексу України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Тому відповідач додатково був повідомлений про розгляд даної справи Господарським судом Чернігівської області шляхом розміщення 25.03.2025 оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cn.arbitr.gov.ua.
Також інформація про відкриття провадження у справі була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є вільним, цілодобовим і безкоштовним.
Процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.
19.03.2025 через систему "Електронний суд" до Господарського суду Чернігівської області від ТОВ "Суффле Агро Україна" надійшло пояснення щодо позову, в якому третя особа вважає позовні вимоги обґрунтованими.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до Господарського суду Чернігівської області не надходило.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, 30.07.2020 була проведена державна реєстрація фізичної особи - підприємця Рзаєва Дмитра Олеговича (номер реєстраційної дії НОМЕР_2 ). 28.04.2021 була проведена державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця Рзаєва Дмитра Олеговича за його рішенням (номер реєстраційної дії 2004440060001034226). Основний вид економічної діяльності: оптова торгівля відходами та брухтом.
Частиною 8 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Відповідно до ст. ст. 51, 52, 598-609 ЦК України, однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Згідно ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.
Відповідно до ч. 1, 8 ст. 12 Кодексу України з процедур банкрутства, арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право:
звертатися із запитами арбітражного керуючого, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, у тому числі банків, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей, депозитарних установ та інших професійних учасників ринків капіталу, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб;
отримувати від банків, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей, депозитарних установ та інших професійних учасників ринків капіталу інформацію про наявність рахунків та/або залишок коштів на рахунках боржника (у тому числі на рахунках у цінних паперах) / електронних гаманцях, рух коштів та операції на рахунках боржника (у тому числі на рахунках у цінних паперах) / електронних гаманцях, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа.
Під час виконання повноважень арбітражний керуючий має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, що міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється центральними органами виконавчої влади, які забезпечують їх ведення.
Як вбачається з матеріалів справи, на запит ліквідатора ФГ «САПФІР-М.М.» - арбітражного керуючого Забаріна А.Ф., АТ «Сенс Банк» надав інформацію стосовно банківських рахунків ФГ «САПФІР-М.М.».
Крім того, ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 09.01.2025 частково задоволено клопотання арбітражного керуючого Забаріна А.Ф. про зобов'язання вчинити дії; зобов'язано ОСОБА_2 (учасника та колишнього керівника ФГ «САПФІР-М.М.») передати ліквідатору ФГ «САПФІР-М.М.» - арбітражному керуючому Забаріну А.Ф.:
печатки та штампи Фермерського господарства «САПФІР-М.М.»,
засновницькі та установчі документи Фермерського господарства «САПФІР-М.М.»,
бухгалтерську документацію (прибуткові та видаткові накладні, касові книги, прибуткові та видаткові касові ордери, податкові звіти, податкові декларації за 2019-2022 роки) та іншу документацію Фермерського господарства «САПФІР-М.М.»,
господарські договори (з додатками) де стороною є Фермерське господарство «САПФІР-М.М.» (у т.ч. на реалізацію/придбання рухомого та нерухомого майна) із накладними на реалізацію та набуття товарів або послуг за 2019-2022 роки.
На примусове виконання даної ухвали був виданий наказ.
Із наданої банківської виписки АТ «Сенс Банк» за період з 01.01.2019 по 20.12.2022 вбачається, що ФГ «САПФІР-М.М.» здійснило перерахування коштів на користь ФОП Рзаєва Дмитра Олеговича в сумі 243 325,06 грн з призначенням платежу за поставку інвентора мережевого згідно договору № DР124 від 12.04.21р. без ПДВ (платіжна інструкція № 82 від 14.04.2021 року).
Однак, як вказує ліквідатор у поданій позовній заяві, в процесі ліквідаційної процедури ФГ «САПФІР-М.М.» не вдалося встановити, що між ФГ «Сапфір-М.М.» та ФОП Рзаєвим Д.О. дійсно було укладено договір № DР124 від 12.04.2021 та що відповідач дійсно поставив позивачу товар.
Як вбачається із інформації, яка міститься в Автоматизованій системі виконавчого провадження, 29.01.2025 старшим державним виконавцем Подільського ВДВС у м. Кропивницькому ПМУМЮ (м. Одеса), Кіровоградська обл. Байрамовою І.М. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 77008026 з примусового виконання наказу Господарського суду Чернігівської області від 10.01.2025, виданого на виконання ухвали Господарського суду Чернігівської області від 09.01.2025 по справі № 927/993/22 про зобов'язання ОСОБА_2 (учасника та колишнього керівника ФГ «САПФІР-М.М.») передати ліквідатору ФГ «САПФІР-М.М.» - арбітражному керуючому Забаріну А.Ф., зокрема, бухгалтерську документацію (прибуткові та видаткові накладні, касові книги, прибуткові та видаткові касові ордери, податкові звіти, податкові декларації за 2019-2022 роки) ФГ «САПФІР-М.М.»; господарські договори (з додатками) де стороною є ФГ «САПФІР-М.М.» із накладними на реалізацію та набуття товарів або послуг за 2019-2022 роки.
На момент ухвалення рішення по даній справі вищевказане виконавче провадження № 77008026 є відкритим, що свідчить про невиконання ОСОБА_2 судового рішення про передачу ліквідатору документації ФГ «САПФІР-М.М.».
Позивач направив Відповідачу Вимогу про погашення заборгованості від 20.11.2024, в якій вимагав у Відповідача у семиденний строк з моменту отримання даної вимоги перерахувати за банківськими реквізитами Позивача заборгованість у розмірі 243 325,06 грн. При наявності законних підстав набуття власності на вказані грошові кошти, направити належним чином завірені копії всіх підтверджуючих документів.
Відповідач відповіді на вказану вимогу не надав, підтверджуючі документи не направив, заборгованості не погасив, будь-яких пояснень також не надав.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
В частині другій статті 16 Цивільного кодексу України та в частині другій статті 20 Господарського кодексу України визначено способи захисту особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 січня 2022 року у справі № 914/346/20 (914/564/21).
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
За змістом частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною 2 статті 11 ЦК України. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Отже, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 Цивільного кодексу України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.
До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов'язання передбачені статтею 1212 Цивільного кодексу України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов'язаннях.
Відповідно до статті 1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Відповідна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19 та від 26 січня 2022 року у справі № 924/1338/19.
Характерною особливістю кондикційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов'язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.
Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред'явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, у тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Таким чином, можна дійти висновку, що кондикція - це позадоговірний зобов'язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб'єктним складом підпадає під визначення зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.
Відтак, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України.
Згідно ст. 1, 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (чинного на момент перерахування позивачем грошових коштів):
переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі;
платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.
Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.
В той же час, Верховний Суд неодноразово зазначав, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального надання таких послуг за договором (схожі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 01.03.2023 у справі № 910/6210/20).
Суд також зауважує, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю. Такий висновок викладено у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи № 910/4994/18.
Під час розгляду даної справи не було встановлено, що між сторонами дійсно був укладений договір № DР 124 від 12.04.2021, посилання на який йдеться у наданій позивачем банківській виписці. Будь - які докази на підтвердження факту поставки відповідачем товару на спірну суму або ж попередніх домовленостей щодо поставки товару в матеріалах справи також відсутні.
За змістом ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін.
Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
Принцип змагальності господарського судочинства закріплений у ст. 2, 13 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у постановах від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Відповідачем не спростовано викладені у позовній заяві обставини та не подано відповідних доказів спростування.
Враховуючи, що позивачем подані належні докази на підтвердження перерахування 14.04.2021 ФГ «Сапфір-М.М.» на користь ФОП Рзаєва Д.О. грошових коштів на суму 243 325,06 грн, відсутність доказів на підтвердження того, що між сторонами виникли договірні правовідносини, наявності між сторонами будь-яких окремих цивільних правовідносин (письмовий чи усний договір/угода чи інші обставини, передбачені статтею 11 ЦК України), відсутність доказів поставки відповідачем товару, суд дійшов висновку про наявність порушеного права позивача та правових підстав для звернення останнього до суду з цим позовом про стягнення безпідставно отриманих коштів на підставі статті 1212 ЦК України. Як наслідок - позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За подання до суду даної позовної заяви позивачем було сплачено 2 919,90 грн. судового збору, який покладається на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст. 123, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов Фермерського господарства "САПФІР-М.М." в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Забаріна А.Ф. до Рзаєва Дмитра Олеговича про стягнення 243 325,06 грн задовольнити повністю.
Стягнути з Рзаєва Дмитра Олеговича (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Фермерського господарства "САПФІР-М.М." (15122, с. Хоробичі Городнянського району Чернігівської області, вул. Гагаріна, 24; код 35274787) 243 325,06 грн безпідставно отриманих коштів та 2 919,90 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Копії цього рішення надіслати ліквідатору Забаріну А.Ф. (01054, м. Київ, а/с 214), Рзаєву Дмитру Олеговичу ( АДРЕСА_1 ) та Товариству з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" (30068, с. Крупець Шепетівського (Славутського) району Хмельницької області, вул. Богдана Хмельницького, 43).
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення складено та підписано 25.04.2025.
Суддя А.С.Сидоренко