Справа № 203/5052/22
1-кп/0203/226/2025
02 квітня 2025 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпро кримінальне провадження №12022041030000145, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 січня 2022 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, тимчасово непрацюючого, неодруженого, на утриманні малолітніх дітей не маючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ;
потерпілої - ОСОБА_5 ;
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_6 ;
обвинуваченого - ОСОБА_3 ;
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 , -
ОСОБА_3 29.01.2022 року приблизно о 16:40 годині в Центральному районі міста Дніпра, керуючи власним технічно справним автомобілем «Opel Vectra» р.н. НОМЕР_1 рухався по вул. Курчатова з боку проспекту Д. Яворницького в напрямку вул. Щепкіна.
Під час руху водій ОСОБА_3 , порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожнім знаком 5.35.1 «пішохідний перехід» та дорожньою розміткою 1.14.1 «зебра», розташованого в районі електроопори № 27 по вул. Курчатова, не переконався у відсутності на пішохідному переході пішоходів, а саме пішохода ОСОБА_5 , яка переходила проїзну частину зліва направо за напрямком його руху, заходів до зменшення швидкості та зупинки для надання йому дороги не прийняв, та продовживши рух, скоїв на нього наїзд.
Внаслідок дорожньо-транспортної події пішоходу ОСОБА_5 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: тяжкої сумісної травми тіла з порушенням свідомості до коми: закритої черепно-мозкової травми, забію головного мозку 3- го ступеню з вогнищем забиття речовини головного мозку у правій потиличній частці, гострої субдуральної гематоми праворуч, дислокаційного синдрому (зміщення речовини головного мозку ліворуч), перелом скроневої та тім'яної кісток праворуч, субапоневротичної гематоми в лобній області ліворуч; закритого перелому лівої ключиці в середній третині зі зміщенням уламків; закритої травми грудної клітини з переломами передніх відрізків 3-го та 4-го ребер ліворуч, забію обох легень, лівостороннього пневмотораксу; закритої травми черева: за очеревинної гематоми, гематоми малого тазу з переходом на передню черевну стінку та явищами внутрішньочеревної кровотечі; закритої травми тазу з численними переломами кісток (крижі зліва, клубової кістки справа, лонної кістки праворуч та ліворуч, сідничної праворуч); закритої хребтової травми з переломом поперечного відростку 5-го поперекового хребця справа; відкритого уламкового перелому лівої плечової кістки на межі середньої та нижньої третини зі зміщенням уламків з рваною раною в проекції перелому; відкритого перелому лівої стегнової кістки у верхній третині з рваною раною в проекції перелому по зовнішній поверхні; відкритого багатоуламкового перелому лівої великогомілкової кістки на межі верхньої та середньої третини, відкритого перелому лівої малогомілкової кістки в середній третині, під головчастого перелому лівої малогомілкової кістки зі зміщенням уламків та забійної рани лівої гомілки в середній третині; відкритого уламкового перелому правої великогомілкової кістки на межі верхньої та середньої третини, крайового перелому проксимального епіфізу правої малогомілкової кістки та відкритого перелому правої малогомілкової кістки в середній третині, рваної рани правої гомілки в середній третині, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння, згідно п.2.1.3-л,о, «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995р. №6.
Порушення правил безпеки дорожнього руху згідно висновку судової автотехнічної експертизи виразилося в тому, що водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Opel Vectra» р.н. НОМЕР_1 , порушив вимоги п.п. 18.1 та 18.4 Правил дорожнього руху України, які свідчать:
п. 18.1 - "Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а вразі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека", невиконання якого перебуває у причинному зв'язку з наслідками, що настали.
п. 18.4 - «Якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека», невиконання якого перебуває у причинному зв'язку з наслідками, що настали.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 зазначив, що провину у скоєному визнає у повному обсязі та пояснив, що 29.01.2022 приблизно о 16:45, він зі своєю знайомою їхав зі сторони залізничного вокзалу в сторону автовокзалу, у місті Дніпрі. Під'їжджаючи до автовокзалу, рухався на автомобілі Опель Вектра у крайній лівій смузі та не побачив людину, яка перебігала дорогу й вчинив наїзд на потерпілу на пішохідному переході. Пішохідний перехід світлофором не регулювався, проте був позначений знаками. Справа від нього рухався транспорт, а зліва був високий бордюр, тому він не зміг уникнути зіткнення. Вже починало темнішати, а пішохідний перехід не освітлювався та потерпіла неочікувано для нього з'явилась на дорозі. Після того, як сталося ДТП, зателефонував в поліцію та швидку. Після ДТП на автомобілі було пошкоджено ліву сторону автомобіля, а саме, лобове скло та передня ліва фара. Також, обвинувачений зазначив, що приїздив до потерпілої, аби попросити вибачення та надати допомогу на лікування, однак потерпіла не хотіла його бачити та йому повідомили, що нічого не потрібно та не потрібно приїздити більше. Просив вибачення у потерпілої та зазначив, що буде робити все можливе, аби допомагати їй.
Потерпіла ОСОБА_5 у судовому засіданні повідомила, що подія сталася в січні 2022 року, ввечері. Переходила по пішохідному переходу, з боку Курчатовського ринку в бік автовокзалу, на автостанцію і там вже нічого не пам'ятає. Після того як вийшла з коми, обвинувачений не приходив в лікарню. Всі матеріальні затрати на лікування несли самостійно. До моменту ДТП працювала продавщицею. На тепер по формі інвалідності ще пів року працювати не можна. Потребує постійної сторонньої допомоги. Допомагають лише бабуся й дідусь, які є пенсіонерами та також не працюють. Зараз самопочуття погане, присісти та стояти тяжко. З моменту ДТП перенесла декілька операцій. Після ДТП її життя дуже змінилося. Раніше були друзі, улюблена робота, а тепер нічого цього немає. Отримала статус інвалідності. Обвинувачений частково відшкодував завдану шкоду.
Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні повідомила, що 29 січня 2022 року, в день, коли сталося ДТП в обвинуваченого було день народження та вони прямували разом з ним до нього додому, святкувати. Під'їжджаючи до автовокзалу, обвинувачений їхав у крайній лівій смузі. Вони не бачили потерпілу, та вибігла на пішохідний перехід несподіванно. Вони побачили дівчину, коли вона вже вибігла на дорогу, та аби запобігти ДТП, обвинувачений вивернув руль в праву сторону, проте задів її лівою стороною машини. Потім вони зупинились та водій пішов надати першу допомогу потерпілій і викликали швидку допомогу. Зазначила, що на автомобілі були пошкодження на лівій стороні, тобто зі сторони водія.
Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні повідомила, що події відбувалися 29 січня 2022 року, у проміжок часу з 16-ї до 17-ї години вечора. У той час вона зустрічала своїх доньку і онука на автовокзалі, чекали маршрутку, навпроти Слов'янського ринку. Почула глухий удар та побачила, як тіло потерпілої підлетіло вверх в повітря, дуже високо і почало падати на землю, а в цей момент біля них різко зупинилась машина, у якої на лобовому склі була вм'ятина та з водійського місця вискочив високий хлопець та попрямував до потерпілої. Зазначила, що ДТП відбулося безпосередньо на пішохідному переході та потерпіла рухалася зі сторони Слов'янського ринку у бік автовокзалу.
Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні повідомила, що події відбувалися 29 січня 2022 року, у проміжок часу з 16-ї до 17-ї години вечора. Вона стояла на зупинці, чекала маршрутку. Вже починало темніти і машини включали ближнє світло фар. Вказала, що потерпіла переходила дорогу по пішохідному переходу, з боку Курчатовського ринку в бік автовокзалу. Обвинувачений збив потерпілу на пішоходному переході, стався сильний удар, та дівчина відлетіла від удару від пішохідного переходу. ОСОБА_10 одразу звернулась до поліції й повідомила про те, що сталося ДТП. Машина, яка збила дівчину, зупинилася аж біля зупинки громадського транспорту, де стояла ОСОБА_10 та вона змогла продиктувала співробітникам поліції номер автомобіля, щоб поліцейські змогли зареєструвати повідомлення. Особа, яка перебувала за кермом не втікала, залишалася на місці ДТП.
Крім повного визнання обвинуваченим вини у скоєному, показів потерпілої та свідків, вина ОСОБА_3 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, підтверджується зібраними в ході досудового розслідування письмовими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, а саме:
- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 29.01.2022 року, схемою та фототаблицею до нього, складених слідчим ОСОБА_11 , згідно яких, у присутності понятих та ОСОБА_3 , було оглянуто ділянку дороги за адресою: м. Дніпро, вул. Курчатова, електроопора №27, де відбулася дорожньо-транспортна пригода, оглянуто дорожнє покриття, описано погодні умови, наявність дорожніх знаків та дорожньої розмітки, оглянуто транспортний засіб Опель н.з. НОМЕР_1 та зафіксовано його механічні пошкодження. Також, на цій ділянці дороги було виявлено пляму бурого кольору, схожу на кров, черевик та осип пластику (т. 1 а.с.4-13);
- актом судово-медичного дослідження (обстеження) № 1099 від 23.05.2022 року, відповідно до якого, за даними медичної документації, рентгенівського дослідження та при огляді у ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: тяжкої сумісної травми тіла з порушенням свідомості до коми: закритої черепно-мозкової травми, забію головного мозку 3-го ступеню з вогнищем забиття речовини головного мозку у правій потиличній частці, гострої субдуральної гематоми праворуч, дислокаційного синдрому (зміщення речовини головного мозку ліворуч), перелому скроневої та тім'яної кісток праворуч, субапоневротичної гематоми в лобній області ліворуч; закритого перелому лівої ключиці в середній третині зі зміщенням уламків; закритої травми грудної клітини з переломами передніх відрізків 3-го та 4-го ребер ліворуч, забію обох легень, лівостороннього пневмотораксу; закритої травми черева: заочеревинної гематоми, гематоми малого тазу з переходом на передню черевну стінку та явищами внутрішньочеревної кровотечі; закритої травми тазу з численними переломами кісток (крижі зліва, клубової кістки справа, лонної кістки праворуч та ліворуч, сідничної праворуч); закритої хребтової травми з переломом поперечного відростку 5-го поперекового хребця справа; відкритого уламкового перелому лівої плечової кістки на межі середньої та нижньої третини зі зміщенням уламків з рваною раною в проекції перелому; відкритого перелому лівої стегнової кістки у верхній третині з рваною раною в проекції перелому по зовнішній поверхні; відкритого багатоуламкового перелому лівої великогомілкової кістки на межі верхньої та середньої третини, відкритого перелому лівої малогомілкової кістки в середній третині, підголовчастого перелому лівої малогомілкової кістки зі зміщенням уламків та забійної рани лівої гомілки в середній третині; відкритого уламкового перелому правої великогомілкової кістки на межі верхньої та середньої третини, крайового перелому проксимального епіфізу правої малогомілкової кістки та відкритого перелому правої малогомілкової кістки в середній третині, рваної рани правої гомілки в середній третині.
Виявлені у неї тілесні ушкодження у вигляді: тяжкої сумісної травми тіла, спричинені від механічної дії тупого твердого предмету (предметів), що діяв (діяли) зі значною силою, якими могли бути виступаючі частини рухомого транспортного засобу, з послідуючим падінням обстеженої на дорожнє покриття.
Враховуючи характер та локалізацію виявлених у неї тілесних ушкоджень, ступень ознак їх загоєння та дані медичної документації, можливо вказати, що вони отримані незадовго до надходження на стаціонарне лікування в КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» ДОР», тобто і в термін вказаний у медичній документації та слідчим в направленні.
За своїм характером виявлені у неї тілесні ушкодження відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння, згідно п.2.1.3-б,в,г,л,м,н,о, «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995р. №6. (т.1 а.с. 75-79);
- висновком експерта № 1467ее від 22.06.2022 року, відповідно до якого, за даними медичної документації, рентгенівського дослідження (внесених в акт судово-медичного дослідження (обстеження) №1099) та при огляді 18.05.2022 року у ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: тяжкої сумісної травми тіла з порушенням свідомості до коми: закритої черепно-мозкової травми, забію головного мозку 3-го ступеню з вогнищем забиття речовини головного мозку у правій потиличній частці, гострої субдуральної гематоми праворуч, дислокаційного синдрому (зміщення речовини головного мозку ліворуч), перелому скроневої та тім'яної кісток праворуч, субапоневротичної гематоми в лобній області ліворуч; закритого перелому лівої ключиці в середній третині зі зміщенням уламків; закритої травми грудної клітини з переломами передніх відрізків 3-го та 4-го ребер ліворуч, забію обох легень, лівостороннього пневмотораксу; закритої травми черева: заочеревинної гематоми, гематоми малого тазу з переходом на передню черевну стінку та явищами внутрішньочеревної кровотечі; закритої травми тазу з численними переломами кісток (крижі зліва, клубової кістки справа, лонної кістки праворуч та ліворуч, сідничної праворуч); закритої хребтової травми з переломом поперечного відростку 5-го поперекового хребця справа; відкритого уламкового перелому лівої плечової кістки на межі середньої та нижньої третини зі зміщенням уламків з рваною раною в проекції перелому; відкритого перелому лівої стегнової кістки у верхній третині з рваною раною в проекції перелому по зовнішній поверхні; відкритого багатоуламкового перелому лівої великогомілкової кістки на межі верхньої та середньої третини, відкритого перелому лівої малогомілкової кістки в середній третині, підголовчастого перелому лівої малогомілкової кістки зі зміщенням уламків та забійної рани лівої гомілки в середній третині; відкритого уламкового перелому правої великогомілкової кістки на межі верхньої та середньої третини, крайового перелому проксимального епіфізу правої малогомілкової кістки та відкритого перелому правої малогомілкової кістки в середній третині, рваної рани правої гомілки в середній третині.
Виявлені у неї тілесні ушкодження у вигляді: тяжкої сумісної травми тіла, спричинені від механічної дії тупого твердого предмету (предметів), що діяв (діяли) зі значною силою, якими могли бути виступаючі частини рухомого транспортного засобу, з послідуючим падінням обстеженої на дорожнє покриття.
Враховуючи характер та локалізацію виявлених у неї тілесних ушкоджень, ступень ознак їх загоєння та дані медичної документації, можливо вказати, що вони отримані незадовго до надходження на стаціонарне лікування в КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» ДОР», тобто і в термін вказаний у медичній документації та слідчим в постанові.
За своїм характером виявлені у неї тілесні ушкодження відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння, згідно п.2.1.3-б,в,г,л,м,н,о, «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995р. № 6. (т. 1 а.с. 82-87);
- додатковим висновком експерта № 3224е від 16.11.2022 року, відповідно до якого, за даними медичної документації, рентгенівського дослідження (внесених в акт судово-медичного дослідження (обстеження) №1099) та при огляді 18.05.2022 року у неї виявлені тілесні ушкодження у вигляді: тяжкої сумісної травми тіла з порушенням свідомості до коми: закритої черепно-мозкової травми, забію головного мозку 3-го ступеню з вогнищем забиття речовини головного мозку у правій потиличній частці, гострої субдуральної гематоми праворуч, дислокаційного синдрому (зміщення речовини головного мозку ліворуч), перелому скроневої та тім'яної кісток праворуч, субапоневротичної гематоми в лобній області ліворуч; закритого перелому лівої ключиці в середній третині зі зміщенням уламків; закритої травми грудної клітини з переломами передніх відрізків 3-го та 4-го ребер ліворуч, забію обох легень, лівостороннього пневмотораксу; закритої травми черева: заочеревинної гематоми, гематоми малого тазу з переходом на передню черевну стінку та явищами внутрішньочеревної кровотечі; закритої травми тазу з численними переломами кісток (крижі зліва, клубової кістки справа, лонної кістки праворуч та ліворуч, сідничної праворуч); закритої хребтової травми з переломом поперечного відростку 5-го поперекового хребця справа; відкритого уламкового перелому лівої плечової кістки на межі середньої та нижньої третини зі зміщенням уламків з рваною раною в проекції перелому; відкритого перелому лівої стегнової кістки у верхній третині з рваною раною в проекції перелому по зовнішній поверхні; відкритого багатоуламкового перелому лівої великогомілкової кістки іщ межі верхньої та середньої третини, відкритого перелому лівої малогомілкової кістки в середній третині, підголовчастого перелому лівої малогомілкової кістки зі зміщенням уламків та забійної рани лівої гомілки в середній третині; відкритого уламкового перелому правої великогомілкової кістки на межі верхньої та середньої третини, крайового перелому проксимального епіфізу правої малогомілкової кістки та відкритого перелому правої малогомілкової кістки в середній третині, рваної рани правої гомілки в середній третині.
Виявлені у неї тілесні ушкодження у вигляді: тяжкої сумісної травми тіла, спричинені від механічної дії тупого твердого предмету (предметів), ЩО ДІЯВ (діяли) зі значною силою, якими могли бути виступаючі частини рухомого транспортного засобу, з послідуючим падінням обстеженої на дорожнє покриття.
Весь комплекс виявлених у гр. ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, з урахуванням даних матеріалів кримінального провадження (пошкодження на транспортному засобі) дає можливість вказати, що механізм їх виникнення складається з наступних фаз: 1-а фаза: первинний контакт бампером автомобіля з нижніми кінцівками на рівні гомілок (переломи та рани в області обох гомілок); 2-а фаза: закидання тіла на капот з ударом об вітрове скло тулубом та головою (черепно-мозкова травма, закрита хребтова травма, травма тазу та черевної порожнини); 3-я фаза: відкидання тіла та удар о тверде дорожнє покриття (переломи ребер, перелом лівої ключиці, перелом лівого плеча та стегна).
Враховуючи характер та локалізацію виявлених тілесних ушкоджень, можливо зазначити, що під час первинного контакту з транспортним засобом гр. ОСОБА_5 знаходилась у вертикальному або близькому до нього положенні та була звернута правої поверхнею тіла до виступаючих частин транспортного засобу, що рухався, а нижні кінцівки гр. ОСОБА_5 знаходились у кроковому положенні, що підтверджується характером переломів кісток нижніх кінцівок (т. 1 а.с. 93-94);
- протоколами проведення слідчого експерименту від 11.11.2022 року та від 11.08.2023 року, фото таблицями до них, за участю ОСОБА_3 , відповідно до яких ОСОБА_3 розповів та відтворив обставини дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 29.01.2022 року;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 08.11.2022 року та фото таблицею до нього, за участю свідка ОСОБА_10 , відповідно до якого ОСОБА_10 розповіла та відтворила обставини дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 29.01.2022 року, очевидцем якої вона була (т. 1 а.с.112-117);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 11.08.2023 року та фото таблицею до нього, за участю ОСОБА_5 , відповідно до якого потерпіла ОСОБА_5 розповіла та відтворила обставини дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 29.01.2022 року;
- висновком судової експертизи технічного стану транспортного засобу №СЕ-19/104-22/35574-ІТ від 18.11.2022 року, відповідно до якого, на момент експертного огляду робоча гальмівна система автомобіля «Opel Vectra» р.н. НОМЕР_1 знаходиться в працездатному стані та на момент експертного огляду рульове керування автомобіля «Opel Vectra» р.н. НОМЕР_1 знаходиться в працездатному стані (т. 1 а.с. 122-125);
- висновком судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/104-22/36879-ІТ від 23.11.2022 року, де визначено, що в даній дорожній обстановці водій автомобіля «Opel Vectra» ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 18.1 та 18.4 ПДР України; технічна можливість уникнути наїзду на пішохода для водія автомобіля «Opel Vectra» ОСОБА_3 при заданому механізмові події, визначалося виконанням ним вимог п.п. 18.1 та 18.4 Правил дорожнього руху та для нього не було будь-яких перешкод технічного характеру, які не дозволили б йому виконати їх; в даній дорожній обстановці дії водія автомобіля «Opel Vectra» ОСОБА_3 не відповідали вимогам п.п. 18.1 та 18.4 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку з даною ДТП (т. 1 а.с. 130-131).
Досліджені судом докази узгоджуються між собою, суперечності між ними відсутні. Крім того, сам обвинувачений повністю визнав вину у скоєному кримінальному правопорушенні.
Наведеними доказами, дослідженими та оціненими судом з точки зору їх належності, допустимості та достатності, підтверджується недотримання обвинуваченим ОСОБА_3 вимог п.п. 18.1 та 18.4 Правил дорожнього руху, що перебуває в причинно-наслідковому зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої, потерпілій ОСОБА_5 спричинено тяжкі тілесні ушкодження.
За наведених обставин, аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку про доведеність виниОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочинута кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.
Згідно ст.ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Так, при призначенні виду та міри покарання ОСОБА_3 , суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, виходить із загальних засад призначення покарання, та враховує тяжкість скоєного злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України класифікується, як тяжкий злочин, вчинений з необережності, ставлення ОСОБА_3 до вчиненого, яке полягає у повному визнанні вини у скоєному, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, а також, обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченому - щире каяття, часткове відшкодуваня потерпілій шкоди, завданої внаслідок ДТП, та відсутність обставин, що його обтяжують.
Разом з тим, суд враховує думку прокурора, висловлену у судових дебатах, яка зазначила, що ОСОБА_3 провину визнав у повному обсязі, розкаявся у скоєному та частково відшкодував шкоду, завдану потерпілій ОСОБА_5 внаслідок ДТП, у зв'язку з чим, вважала за можливе призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки та звільнити його на підставі ст.ст. 75, 76 КК України від відбування основного покарання, встановивши іспитовий строк 3 роки.
Також, суд враховує і позицію потерпілої, яка зазначила, що обвинувачний ОСОБА_3 частково відшкодував їй завдану внаслідок ДТП шкоду, про що наявна відповідна розписка, у зв'язку з чим, просила не позбавляти волі обвинуваченого.
Представник потерпілої у судових дебатах погодився із покаранням запропонованим прокурором.
Захисник та обвинувачений просили суд суворо не карати ОСОБА_3 та призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом на менший строк, ніж просила прокурор, оскільки, обвинувачений заробляє на автомобілі, працює доставником. Також, обвинувачений зазначив, що частково відшкодував завдану потерпілій шкоду та має намір у подальшому сплатити їй 250 000 гривень.
Вирішуючи питання про необхідність призначення альтернативного додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, суд враховує наступне.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 статті 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керування транспортними засобами, яке застосовується у випадках, коли вчинення злочину було пов'язане з грубим або повторним порушенням порядку користування таким правом.
Оскільки санкцією ч. 2 ст. 286 КК України визначено наявність як основного, так і додаткового виду покарання, тобто застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, а тому питання про доцільність його призначення вирішується за розсудом суду з урахуванням конкретних обставин справи та особи винного.
Отже, враховуючи дані про особу обвинуваченого, конкретні обставини справи, характер та ступень тяжкості вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, яке є тяжким, належить до суспільно небезпечних злочинів у сфері безпеки руху та експлуатації транспорту, було вчинено внаслідок грубого порушення обвинуваченим Правил дорожнього руху України, а також, наслідки його вчинення, а саме, заподіяння потерпілій ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень, суд вважає за необхідне призначати обвинуваченому ОСОБА_3 додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
При цьому, під час судового розгляду не було встановлено даних на підтвердження того, що діяльність обвинуваченого, пов'язана з правом керування транспортним засобом, є основним джерелом його доходу чи останній потребує постійного користування транспортним засобом з певних медичних або інших причин.
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що обвинуваченому має бути призначене покарання в межах санкції частини статті, за якою кваліфіковано його дії, у виді позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами.
Поряд із цим, оскільки обвинуваченому ОСОБА_3 призначається покарання у виді позбавлення волі, враховуючи дані про його особу, який раніше не судимий, позитивно характеризується за міцем проживання, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, його молодий вік, наявність обставин, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що його обтяжують, суд вважає за можливе, звільнити обвинуваченого від відбування основного покарання з іспитовим строком на підставі ст.75 КК України, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов'язки.
Саме таке покарання, на переконання суду, є необхідним та достатнім, виконає мету призначеного покарання та буде найбільш сприятливим для перевиховання ОСОБА_3 та запобігання вчиненню ним нових злочинів.
Представник потерпілої ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 подав цивільний позов та заяву про збільшення позовних вимог, де просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» на користь ОСОБА_5 , страхове відшкодування в розмірі 437 975 гривень 98 копійок. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 , в рахунок відшкодування моральної шкоди - 500 000 гривень.
Розмір шкоди заподіяної здоров'ю потерпілої ОСОБА_5 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди складається з майнової шкоди, пов'язаної з лікуванням, реабілітацію, перебуванням на стаціонарному лікуванні, проведенням операцій та після операційне лікування ОСОБА_5 , на підтвердження чого були надані фіскальні чеки, квитанції та інші платіжні документи на загальну суму 184 441 гривень 65 копійок, а також, шкоди, пов'язаної зі стійкою втратою працездатності внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 234 000 гривень, а також, моральної шкоди за шкоду, заподіяну здоров'ю потерпілої, в розмірі 19 534 гривень 33 копійки.
Моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню саме ОСОБА_3 , у позовній заяві обґрунтовано тим, що внаслідок дорожньої-транспортної пригоди, потерпіла ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння. Внаслідок спричинення істотної шкоди здоров'ю, ОСОБА_5 встановлена 1-ша група інвалідності. Вона тривалий час проходить лікування та реабілітацію. Однак, повного видужання не відбулось. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_5 відчуває постійний фізичний біль. Через тривале лікування і неможливість самостійно пересуватися були порушені нормальні життєві зв'язки потерпілої. На момент ДТП ОСОБА_5 виповнилось лише 21 рік. ОСОБА_5 постійно хвилюється та перебуває у пригніченому стані, переживає за своє майбутнє, оскільки незважаючи на тривале лікування, повного видужання може не бути. ОСОБА_5 за станом здоров'я потребує постійного догляду, батьків у неї немає, а такий догляд здійснюють дідусь з бабусею, які змушені весь час проводити з нею.
Представником потерпілої було надано суду докази про те, що ним на адресу страхової компанії «Український страховий стандарт» надсилалося Повідомлення про ДТП, до якого було долучено всі необхідні для розгляду страхового випадку документи, а також, позовна заява та заява про збільшення позовних вимог, проте, вони повернулися представнику потерпілої без вручення, через відсутність страхової компанії «Український страховий стандарт» за вказаною адресою.
Також, на адресу страхової компанії «Український страховий стандарт» судом направлявся цивільний позов та повідомлення про дату та час судового засідання, проте конверт повернувся до суду без вручення, через відсутність страхової компанії «Український страховий стандарт» за вказаною адресою.
Потерпіла та її представник у судовому засіданні вимоги цивільного позову підтримали у повному обсязі та просили його задовольнити. При цьому, потерпілою було надано розписку про відшкодування їй обвинуваченим моральної шкоди у сумі 250 000 гривень.
Обвинувачений та захисник визнали вимоги цивільного позову та просили при його вирішенні врахувати, що потерпілій було частково відшкодовано завдану моральну шкоду, а решта, 250 000 гривень у подальшому буде відшкодована.
Вирішуючи питання цивільного позову, суд виходить з наступного.
Положеннями статті 35 Закону №1961-IV регламентовано, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону) заяву про страхове відшкодування.
Велика Палата Верховного Суду, у постанові від 19 червня 2019 року в справі № 465/4621/16-к (провадження № 13-24 кс19) вказала таке.
Визначений Законом №1961-IV порядок звернення потерпілого до страховика із заявою про здійснення страхового відшкодування є не досудовим порядком урегулювання спору, визначеним як обов'язковий в розумінні ст.124 Конституції України, а позасудовою процедурою здійснення страхового відшкодування, яка загалом не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування.
Обов'язок відшкодування шкоди, завданої ДТП, у тому числі, коли йдеться про вчинення злочину, передбаченого ст.286 КК, обумовлений не порушенням певного договірного зобов'язання, а фактом спричинення шкоди майну, здоров'ю та життю людини.
Застосування положень Закону №1961-IV у кримінальному судочинстві не повинно суперечити його засадам і обмежувати права потерпілого.
Право особи у випадку завдання шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченим ст. 286 КК, порушене саме фактом заподіяння такої шкоди, а тому особа вправі самостійно обирати способи відшкодування такої шкоди. Це також узгоджується зі статтями 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).
Законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них - передбачена ст. 35 Закону №1961-IV. Шкода може бути відшкодована на підставі звернення потерпілого до страхової компанії за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування.
Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до страхової компанії про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Так, згідно з пунктом 36.1. статті 36 Закону №1961-IV рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
Протилежний підхід, який ставив би у залежність право потерпілого на компенсацію за результатами кримінального провадження від попереднього звернення чи незвернення з заявою до цих осіб, призвів би до істотного обмеження, чи навіть повного нівелювання його права на судовий захист у кримінальному процесі, встановленого статтею 128 КПК.
Водночас, у межах кримінального провадження за ст. 286 КК факт, обставини ДТП, особа, винна у її настанні, характер і розмір завданої шкоди встановлюються судом як обставини, що мають істотне значення для кримінальної справи і належать до предмету доказування. В цьому, разі незвернення потерпілого безпосередньо до страховика жодним чином не перешкоджає з'ясуванню обставин, з якими законодавець пов'язує підстави для виплати відшкодування.
Тому Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про застосування норми права, відповідно до якого, для розгляду в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до страховика про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 КК, попереднє звернення потерпілого до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст.35 Закону №1961-IV, не є обов'язковим.
Відповідно до ст. 1166 ч. 1 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 31.03.1989 року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» передбачено, що при розгляді кримінальної справи суд зобов'язаний на основі всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи з'ясувати характер і розмір матеріальної шкоди, заподіяної злочином, наявність причинного зв'язку між вчиненим і шкодою, що настала, роль і ступінь кожного з підсудних в її заподіянні, а також чи відшкодовано її повністю або частково до судового розгляду справи, і у вироку дати належну оцінку зазначеним обставинам.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
З огляду на зазначені положення ЦК України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання.
Вказане зобов'язання виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала.
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ст. 1187 ч. 2 ЦК України).
Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно зі ст. 6 вказаного Закону страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом Закону настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
З огляду на зазначене сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов'язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Разом з тим зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.
Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною.
При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.
З огляду на зазначене право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його.
Таким чином, потерпілому належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права, шляхом окремого звернення вимоги до завдавала шкоди, страховика винної особи чи шляхом звернення до страховика та до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав.
Відповідно до постанови від 4 липня 2018 року Великої Палати Верховного Суду відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок із виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 зазначеного Закону) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика в останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Вирішуючи цивільний позов в межах вимог та підстав наведених у позовній заяві, суд виходить з того, що у судовому засіданні, на підставі зібраних доказів встановлено, що порушення п.п.18.1, 18.4 ПДР України водієм автомобіля «Opel Vectra» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_3 перебуває у прямому причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.
Цивільна правова відповідальність ОСОБА_3 , як власника автомобіля «Opel Vectra» р.н. НОМЕР_1 , застрахована ПрАТ «Страхова компанія «Український страховий стандарт», згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР2527167, з лімітом відповідальності на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю та здоров'ю - 260 000 гривень.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілій ОСОБА_5 заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя в момент заподіяння, у зв'язку з чим, остання знаходилася на стаціонарному і амбулаторному лікуванні та несла відповідні витрати.
Так, судом встановлено, що докази, які були надані представником потерпілої під час розгляду даного кримінального провадження підтверджують суму витрат на лікування, реабілітацію, перебування на стаціонарному лікуванні, проведення операцій та післяопераційне лікування ОСОБА_5 , у розмірі 184 441 гривень 65 копійок.
Крім того, підтверджується також заявлена матеріальна шкода у розмірі 234 000 гривень, пов'язана із стійкою втратою працездатності, оскільки внаслідок ДТП ОСОБА_5 присвоєно 1 групу інвалідності, а відповідно до ст. 26 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов'язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить у разі встановлення 1 групи інвалідності - 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку, а згідно ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з 01 січня 2022 року мінімальний розмір заробітної плати становив 6500 гривень.
Розмір моральної шкоди становить 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю потерпілої.
Таким чином, визначаючи дійсний обсяг матеріальної шкоди, що підлягає стягненню з ПрАТ «Страхова компанія «Український страховий стандарт» на користь ОСОБА_5 судом визначається сума у межах ліміту страхового полісу № АР2527167, а саме, 260 000 гривень, що включає в себе шкоду, пов'язану з лікуванням потерпілої, шкоду, пов'язану із стійкою втратою працездатності потерпілою та моральну шкоду.
Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно вимог ст. 1167 ЦК України, моральна (немайновий) шкода, заподіяна громадянинові діями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода причинна не з його вини. Моральна шкода відшкодовується, у тому числі і в грошовій формі. Розмір відшкодування визначається судом з врахуванням вмісту позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних і моральних стражданнях потерпілого, а також інших негативних наслідків.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» N 4 від 31.03.1995 року, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з рахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Як встановлено судом, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України, вина обвинуваченого в скоєнні ДТП, яке потягло спричинення потерпілій тяжких тілесних ушкоджень, причинний зв'язок між заподіяною шкодою та протиправною поведінкою доведені вищезазначеними доказами, які підтверджують обставини вчиненого кримінального правопорушення.
Так, суд погоджується із доводами представника потерпілої ОСОБА_5 про те, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого їй була завдана моральна шкода у зв'язку із спричиненням моральних та фізичних страждань, оскільки в результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпіла отримала тяжкі тілесні ушкодження, що звичайно потягло за собою фізичний біль, втрату працездатності та душевні хвилювання позивача, змінило її звичайний ритм життя та потребувало неодноразових хірургічних втручань, а також, тривалої реабілітації.
У відповідності з ч. 4 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Проте, суд одночасно враховує й те, що в діях обвинуваченого не було умислу на спричинення тяжких тілесних ушкоджень, кримінальне правопорушення скоєно з необережності.
Виходячи із зазначених положень закону та обставин справи, характеру, глибини та тривалості душевних, емоційних, фізичних і моральних страждань, які перенесла потерпіла у зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями від незаконних дій ОСОБА_3 , тривалості лікування, її психоемоційних переживань, понесених внаслідок отримання тілесних ушкоджень, тяжкості вимушених змін у її життєвих стосунках, часу та зусиль направлених для їх відновлення, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд, з урахуванням часткового відшкодування ОСОБА_3 моральної шкоди у сумі 250 000 гривень, приходить до висновку, що з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_5 підлягає стягненню розмір моральної шкоди у сумі 250 000 гривень. Саме такий розмір моральної шкоди, на думку суду, відповідатиме засадам розумності, виваженості та справедливості, конкретним обставинам справи, є співрозмірною та компенсує потерпілій завдану моральну шкоду.
Така позиція суду повністю узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10 грудня 2019 року по справі № 175/4256/18 (провадження №51-1171км21).
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Враховуючи вищенаведене, арешт, накладений ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.02.2022 року на автомобіль марки «Opel», модель «Vectra», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_3 , підлягає скасуванню.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні на проведення судової автотехнічної експертизи та судової експертизи технічного стану транспортного засобу суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13.12.2022 року до ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 06.02.2023 року, включно. Після чого, сторона обвинувачення із клопотанням про продовження або обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_3 , до суду не зверталася.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 374 КПК України, суд, -
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_3 на момент ухвалення вироку не обирався.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави витрати на проведення судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/104-22/36879-ІТ від 23.11.2022 року в розмірі 755 (сімсот п'ятдесят п'ять) гривень 12 (дванадцять) копійок; судової експертизи технічного стану транспортного засобу № СЕ-19/104-22/35574-ІТ від 18.11.2022 року в розмірі 1 510 (одна тисяча п'ятсот десять) гривень 24 (двадцять чотири) копійки.
Цивільний позов представника потерпілої ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» на користь ОСОБА_5 , в рахунок відшкодування матеріальної шкоди заподіяної її здоров'ю, - 260 000 (двісті шістьдесят тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 , в рахунок відшкодування моральної шкоди - 250 000 (двісті п'ятдесят тисяч) гривень.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.02.2022 року на автомобіль марки «Opel», модель «Vectra», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_3 , скасувати.
Речовий доказ - автомобіль «Opel Vectra», р.н. НОМЕР_1 , який залишений на зберіганні на майданчику тимчасового тримання транспорту, за адресою: м. Дніпро, вул. Курсантська, 22, повернути законному володільцеві, а саме, ОСОБА_3 .
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок учасниками судового провадження можуть бути подані апеляційні скарги до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням положень ч. 2 ст. 394 КПК України.
Повний текст вироку вручається учасникам судового провадження відповідно до вимог ч. 15 ст. 615 КПК України.
Суддя ОСОБА_1