16.04.2025м. СумиСправа № 920/1286/24
Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., при секретарі судового засідання Саленко Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні справу № 920/1286/24
за позовом: Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» (40021, м. Суми, вул. Лебединська, 13, код 03352432)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (40030, м. Суми, вул. Друга Залізнична, буд. 10, код 33698892)
про стягнення 13 343 373, 22 грн,
за участю представників сторін:
від позивача - Юрченко І.М.,
від відповідача - не з'явився,
Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» звернулось до суду до відповідача, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» на користь позивача 9 303 739, 98 грн - суму основного боргу, 1 160 487, 23 грн - інфляційних збитків, 446 574, 33 грн - 3% річних, 2 432 571, 68 грн пені та суму сплаченого судового збору.
Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 24.10.2024 справу № 920/1286/24 розподілено для розгляду судді Джепі Ю.А.
Ухвалою суду від 25.10.2024 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 920/1286/24 за правилами загального позовного провадження; призначити підготовче засідання на 03.12.2024, 12:45.
Представником відповідача подано до суду заяву про продовження процесуального строку у справі б/н від 11.11.2024 (вх. №4861 від 11.11.2024), в якій просить продовжити строк для подання відзиву на позовну заяву у справі №920/1286/24 до 03.12.2024.
Також, представником відповідача подано відзив на позовну заяву б/н від 03.12.2024 (вх. №3784 від 03.12.2024), в якому заперечує проти позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Протокольною ухвалою від 03.12.2024 судом постановлено задовольнити заяву про продовження процесуального строку б/н від 11.11.2024 (вх. №4861 від 11.11.2024); продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 21.01.2025, 11:00.
Представником позивача подано до суду відповідь на відзив б/н від 09.12.2024 (вх. №3871/24 від 09.12.2024), в якому заперечує проти доводів представника відповідача у відзиві на позовну заяву та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представником відповідача подано заяву про надання додаткових пояснень у справі б/н від 21.01.2025 (вх. №259 від 21.01.2025), в якій просить прийняти до розгляду доказ часткової сплати відповідачем заборгованості в даній справі, а саме: платіжну інструкцію №100 від 13.01.2025.
Підготовче засідання, призначене на 21.01.2025, 11:00, не відбулось у зв'язку з оголошенням на території Сумської області повітряної тривоги.
Ухвалою Господарського суду Сумської області суду від 24.01.2025 постановлено призначити підготовче засідання у справі №920/1286/24 на 04.03.2025, 12:30.
Представником відповідача подано до суду заяву про надання додаткових пояснень у справі б/н від 03.03.2025 (вх. №871 від 03.03.2025), в якій просить суд прийняти до розгляду докази часткової сплати заборгованості у даній справі, а саме: платіжні інструкції ТОВ «Сумитеплоенерго» №1006 від 11.12.2024 на суму 500 000 грн, №1017 від 12.12.2024 на суму 100 000 грн, №1020 від 13.12.2024 на суму 100 000 грн, №25171 від 28.12.2024 на суму 400 000 грн, №25178 від 30.12.2024 на суму 400 000 грн, №100 від 13.01.2025 на суму 3 500 000 грн.
Ухвалою Господарського суду Сумської області суду від 04.03.2025 постановлено закрити провадження у справі № 920/1286/24 в частині стягнення основної заборгованості в сумі 5 000 000, 00 грн у зв'язку з відсутністю предмета спору; в іншій частині позовних вимог продовжити розгляд справи; закрити підготовче провадження у справі № 920/1286/24 та призначити її розгляд по суті в судове засідання на 08.04.2025, 10:00.
Представником відповідача подано до суду заяву про надання додаткових пояснень у справі б/н від 07.04.2025 (вх. №1520 від 07.04.2025), в якій просить суд прийняти до розгляду докази часткової сплати заборгованості у даній справі, а саме: платіжні інструкції ТОВ «Сумитеплоенерго» №22661 від 04.03.2025 на суму 1 000 000, 00 грн, № 22932 від 17.01.2025 на суму 450 739, 98 грн, №22933 від 17.03.2025 на суму 500 000, 00 грн, № 23039 від 24.03.2025 на суму 2 803 000, 00 грн.
Водночас розгляд справи по суті, призначений на 08.04.2025, 10:00, не відбувся у зв'язку з оголошенням на території Сумської області повітряної тривоги.
Ухвалою Господарського суду Сумської області суду від 14.04.2025 постановлено призначити справу № 920/1286/24 до судового розгляду по суті в судове засідання на 16.04.2025, 14:30.
Представником відповідача подано до суду заяву б/н від 15.04.2025 (вх. № 2188 від 15.04.2025), в якій просить звільнити товариство від відповідальності або зменшити розмір пені, 3% річних, інфляційних збитків, заявлених АТ «Сумигаз» в позовній заяві на 80%
Представником відповідача подано до суду уточнену заяву про звільнення від відповідальності або зменшення розміру санкцій б/н від 16.04.2025 (вх. № 2204, 2205 від 15.04.2025), в якій просить зменшити розмір пені, заявленої позивачем на 80% та залишити без розгляду попередню заяву ТОВ «Сумитеплоенерго» у даній справі від 15.04.2025 про звільнення від відповідальності/зменшення розміру санкцій.
Представником позивача подано до суду заяву б/н від 16.04.2025 (вх. №1758 від 16.04.2025), в якій просить відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені та 3% річних у справі №920/1286/24.
Також представником позивача подано до суду заперечення б/н від 16.04.2025 (вх. №1763 від 16.04.2025) на уточнене клопотання від 16.04.2025 про зменшення пені у справі №920/1286/24.
У судовому засіданні брав участь представник позивача.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, однак ним подано до суду клопотання б/н від 16.04.2025 (вх. №2228/25 від 16.04.2025), в якому просить розглянути справу №920/1286/24 у судовому засіданні 16.04.2025 без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго».
Протокольною ухвалою від 16.04.2025 задоволено клопотання представника відповідача б/н від 16.04.2025 (вх. № 2204 від 15.04.2025) та, відповідно, залишено без розгляду його заяву б/н від 15.04.2025 (вх. № 2188 від 15.04.2025).
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
01.01.2016 між сторонами укладено договір розподілу природного газу шляхом підписання заяви-приєднання № 09420ХJЕOSAT016 відповідно до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) на умовах Типового договору, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2498.
За умовами пункту 12.1 договору цей договір укладається на невизначений строк.
Відповідно до абзацу 10 пункту 1.4 розділу І Типового договору послуга з розподілу природного газу - це послуга оператора ГРМ, яка надається споживачу і включає в себе забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи та розподіл (переміщення) належного споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта споживача.
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2,1.3 Типового договору розподілу природного газу останній є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем).
Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Згідно із пунктами 2.1, 2.2 договору розподілу оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки і порядку, визначені цим договором; обов'язковою умовою надання споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у споживача об'єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи Оператора ГРМ.
Пунктом 2.3 договору передбачено, що при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися Законом України «Про ринок природного газу» та Кодексом газорозподільних систем. Оператор ГРМ зобов'язується вносити зміни та оновлювати інформацію, що розміщена на його сайті, зокрема, чинну редакцію тексту цього договору та Кодексу газорозподільних систем.
Споживач має право здійснювати відбір/споживання природного газу з газорозподільної системи за умови включення його до Реєстру споживачів будь-якого постачальника у періоді фактичного відбору/споживання природного газу, що в установленому Кодексом газотранспортної системи порядку підтверджується оператором газотранспортної системи до початку такого періоду. Наявність підтвердженого обсягу природного газу Споживача (його постачальника) доводиться до відома Оператора ГРМ у встановленому законодавством порядку Оператором ГТС, а до відома Споживача - його постачальником. За відсутності у Споживача договору постачання природного газу та/або виділених його постачальником підтверджених обсягів для потреб Споживача на відповідний календарний період Споживач не має права використовувати (споживати) природний газ із газорозподільної системи (п. 3.1. договору).
Відповідно до п. 3.3 договору, споживач, що не є побутовим, зобов'язаний самостійно контролювати власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу здійснити разом зі своїм постачальником заходи з коригування в установленому порядку підтвердженого обсягу або заходи із самостійного та завчасного обмеження (припинення) власного газоспоживання. Якщо за підсумками місяця фактичний об'єм споживання природного газу Споживача буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу, врегулювання небалансу (дефіциту) природного газу буде здійснюватись його постачальником у встановленому законодавством порядку та відповідно до умов договору постачання природного газу.
Облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається оператором ГРМ та споживається споживачем на межі балансової належності об'єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (пункт 5.1 договору розподілу).
Пунктом 5.2 договору розподілу передбачено, що визначення об'єму розподілу та споживання природного газу по споживачу здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених кодексом газорозподільних систем та цим договором.
При здійсненні обліку спожитого природного газу побутовим Споживачем за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу беруться кубічні метри (м куб.) природного газу, визначені відповідно до фактичних показів лічильника природного газу або відповідно до норм споживання природного газу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України. При здійсненні обліку спожитого природного газу Споживачем, що не є побутовим, за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр (м куб.) природного газу, приведений до стандартних умов згідно з вимогами, визначеними в Кодексі газорозподільних систем. У разі виявлення порушень вимог Кодексу газорозподільних систем при обліку спожитого природного газу побутовим Споживачем та Споживачем, що не є побутовим, за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу беруться об'єми природного газу, які нараховуються згідно з вимогами Кодексу газорозподільних систем. Порядок визначення об'єму розподіленого Споживачу і спожитого ним природного газу та надання звітності щодо спожитих об'ємів газу за розрахунковий період визначається відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та з урахуванням вимог цього Договору. Після запровадження особистого кабінету на сайті Оператора ГРМ Споживач має можливість скористатися ним для формування звітності (передачі показань лічильника газу) та рахунків за надані послуги, а також ознайомлення з визначеними об'ємами та обсягами розподіленого та спожитого природного газу за розрахунковий період (п. 5.3 та п. 5.4 договору).
Згідно із пунктом 6.3 договору величина річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об'єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
Річна замовлена потужність об'єкта Споживача на 2023 рік визначена виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу ПАТ «Сумихімпром» за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, зокрема, за період з 01.10.2021 по 30.09.2022 становила 77 649 799, 67 м3. Між сторонами підписаний та належним чином оформлений акт приймання - передачі газу №СУМ0067338 від 30.09.2022, в якому визначено РЗП на 2023 рік.
Таким чином, 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на 2023 рік становить 6 470 816, 64 м3.
Відповідно до постанови НКРЕКП від 22.12.2021 № 2766 «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ «Сумигаз» установлено наступний тариф на послуги розподілу природного газу: 1) на період з 01 січня 2022 року - у розмірі 1,608 грн. за 1 м3 (з урахуванням ПДВ).
Щомісячний платіж за розрахунком АТ «Сумигаз» на 2023 рік дорівнює 6 470 816, 64 м3 х 1,608 грн за 1 м3 (тариф на послуги розподілу природного газу з ПДВ) = 10 405 073, 16 грн.
Відповідно до п. 6.6. Договору, остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за завітним, відповідно до акту наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Так, за період серпень - вересень 2023 року відповідачу надано послугу з розподілу природного газу (потужність) на загальну суму 20 810 146, 42 грн, а саме за серпень 2023 року на суму 10 405 073, 21 грн; за вересень 2023 року на суму 10 405 073, 21 грн.
30.06.2023 та 30.09.2023 відповідачем були підписані акти звіряння взаємних розрахунків, що свідчить про фактичне визнання останнім дат та сум проведених нарахувань за послугу розподілу природного газу, надану позивачем у серпні-вересні 2023 року, а також дат та сум проведених відповідачем оплат.
Станом на 24.10.2024 (день подання позовної заяви) відповідачем заборгованість за серпень-вересень 2023 року у повному обсязі не була сплачена.
Так, із нарахованих до сплати 20 810 146,42 грн було сплачено 11 506 406,44 грн, несплаченою залишалась сума основного боргу у розмірі 9 303 739,98 грн.
Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, а як визначено приписами статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.
Згідно із частинами другою, шостою статті 633 ЦК України умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.
Відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору. Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред'явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв'язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.
Тобто, договір розподілу природного газу є договором приєднання, за яким його умови визначені заздалегідь однією із сторін, а тому такий договір може бути укладений лише шляхом приєднання другою стороною до нього в цілому, що означає, що друга сторона не може змінювати умови запропонованого договору, а може лише прийняти їх в запропонованому вигляді.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу; споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини; постачальник природного газу (далі - постачальник) суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу; постачання природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.
За приписами частини першої статті 40 Закону України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.
Кодексом газорозподільних систем, затвердженим Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494, визначаються взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем.
Згідно пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем, договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу.
Таким чином, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг з розподілу природного газу.
Стаття 526 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Пунктом 1 частини першої статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одним з наслідків порушення зобов'язання, передбачених статтею 611 цього ж Кодексу є сплата неустойки.
За змістом статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Пунктом 2 частини першої статті 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи факт сплати відповідачем заборгованості з оплати вартості перевищення оплаченої річної замовленої потужності у сумі 4 303 739, 988 грн, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в цій частині за відсутністю предмету спору на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України.
Щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно із частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Суд бере до уваги заяву ТОВ «Сумитеплоенерго» про зменшення розміру санкцій на 80% б/н від 16.04.2025 (вх. №2205 від 16.04.2025) та вважає за доцільне задовольнити її, зменшивши розмір пені на 80%, з огляду на наступне.
На момент укладення Договору почалась повномасштабна агресія рф проти України, на сьогодні м. Суми (місцезнаходження та місце діяльності відповідача за первісним позовом) визначена територією можливих бойових дій.
У свою чергу, діяльність ТОВ «Сумитеплоенерго», що визначений постачальником теплової енергії щодо споживачів (як підприємств, так й населення) міста Суми, є збитковою, що негативно може вплинути на можливість своєчасного та у належному обсязі початку опалювального сезону.
Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, а також за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Тлумачення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них, зокрема, наявність обставин, які мають істотне значення
Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі 467/1346/15-ц.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Згідно з положеннями частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до положень статті 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання
Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 № 7-рп/2013).
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, враховуючи повну сплату основної заборгованості відповідачем, суд вважає за необхідне зменшити розмір нарахованої позивачем неустойки (пені) на 80 % від заявленої до стягнення суми.
Суд вважає, що стягнення пені в розмірі 20 % від нарахованої суми є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків.
Таким чином, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором, задоволенню підлягають правомірні та обґрунтовані вимоги позивача щодо стягнення пені з відповідача у сумі 486 514, 34 грн (20%).
З урахуванням пункту 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у резолютивній частині судового рішення у такому випадку зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до наведеного позивачем розрахунку 3 % річних складають 446 574, 33 грн, та інфляційні збитки - 1 160 487, 23 грн.
Здійснений позивачем розрахунок річних та інфляційних збитків суд вважає арифметично вірним.
Тому суд, розглянувши позовні вимоги щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат вважає їх обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст.ст. 123, 129 ГПК України суд здійснює розподіо судових витрат щодо сплати судового збору наступним чином.
У зв'язку із закриттям провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 9 303 739, 98 грн, судовий збір за цими вимогами не покладається на відповідача (в сумі 111 644, 88 грн), а підлягає поверненню позивачу з бюджету за умови подання до суду відповідної заяви.
Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 48 475, 60 грн відшкодування судового збору.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 123, 129, 231-233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Закрити провадження у справі № 920/1286/24 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» основного боргу в сумі 4 303 739, 98 грн (чотири мільйона триста три тисячі сімсот тридцять дев'ять гривень дев'яносто вісім копійок) на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
2. В іншій частині позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (40030, м. Суми, вул. Друга Залізнична, буд. 10, код 33698892) на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» (40021, м. Суми, вул. Лебединська, 13, код 03352432) 1 160 487, 23 грн (один мільйон сто шістдесят тисяч чотириста вісімдесят сім гривень двадцять три копійки) інфляційних збитків, 446 574, 33 грн (чотириста сорок шість тисяч п'ятсот сімдесят чотири гривні тридцять три копійки) 3 % річних, 486 514, 34 грн (чотириста вісімдесят шість тисяч п'ятсот чотирнадцять гривень тридцять чотири копійки) пені та відшкодування витрат зі сплати судового збору в сумі 48 475, 60 грн (сорок вісім тисяч чотириста сімдесят п'ять гривень шістдесят копійок).
4. Відмовити в частині стягнення 1 946 057,34 грн (один мільйон дев'ятсот сорок шість тисяч п'ятдесят сім гривень тридцять чотири копійки) пені.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повне рішення підписане суддею 25.04.2025.
Суддя Ю.А. Джепа