вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"23" квітня 2025 р. м. Рівне Справа № 918/261/25
Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В. В., розглянувши матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"
до відповідача Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області
про стягнення коштів 49 660,09 грн.
Секретар судового засідання Мамчур А.Ю.
Представники:
від позивача не з'явився
від відповідача не з'явився
Суть спору:
Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області про стягнення безпідставно отриманих коштів 49660,09 грн.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Служба відновлення та розвиту інфраструктури у Рівненській області звернулося до Позивача із заявою про страхове відшкодування за Полісом №ЕР/211302072, посилаючись на той факт, що майно, а саме металеве огородження на а/д М-06 Київ-Чоп км 394-060 м було пошкоджено під час дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 20.06.2023 року, о 19 год. 10 хв. а/д М-06 Київ-Чоп км 394-060 м, з вини водія ОСОБА_1 , котрий керував забезпеченим транспортним засобом "Mercedes" державний реєстраційний номер " НОМЕР_1 ". Позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі: 49 660 грн. 09 коп., що підтверджує страховий акт №037/037/025101/23/1 та платіжне доручення №162227029 від 23.07.2024 року. Однак, після виплати страхового відшкодування Позивачу стало відомо, відповідно до Постанови Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 27.07.2023 року, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності водія ОСОБА_1 за вчинення вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було закрито у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення. Відповідно до п.1 ч. 2 статті 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхова (регламентна) виплата не здійснюється також у разі, настання під час використання транспортного засобу дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої в особи, яка використовувала транспортний засіб, не виникла цивільно-правова відповідальність.
15 квітня 2025 року від відповідача надійшов відзив на позов, у якому просить відмовити в задоволенні позову. Серед іншого пояснює, що Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області, була позбавлена можливості подати суду свої пояснення щодо дорожньо-транспортної пригоди на а/д М-06 Київ-Чоп, км 394+060, оскільки не була залучена до розгляду справи №559/2123/23 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 . Частиною 5 статті 75 ГПК України, передбачено, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Так, Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області звертає увагу суду на те, що водієм ОСОБА_1 , не заперечувались обставини, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №080808, зокрема і в частині щодо порушення ним вимог п.п. 2.3 б, 12.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст.124 КУпАП, про що свідчить його підпис у вказаному протоколі. Зі схеми місця ДТП - додаток до протоколу серії ААД080808, вбачається місце зіткнення транспортного засобу з металевим огородженням. Вказана схема підписана ОСОБА_1 . Зауваження до схеми місця ДТП не надававались. Крім того, ОСОБА_1 надав письмові пояснення, у яких зазначив: "20.06.2023 о 19 год 10 хв. на а/д М-06 Київ-Чоп 394 кілометр, я ОСОБА_1 керуючи своїм власним автомобілем Mercedes-Benz E200, НОМЕР_2 , зі сторони м.Львів в напрямку м.Рівне не впорався з керуванням та здійснив ДТП, а саме: здійснив наїзд на металеве огородження (відбійник), внаслідок чого мій транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень, я в свою чергу тілесних ушкоджень не отримав, медичної допомоги не потребую". Дане свідчить про визнання ОСОБА_1 вини у порушенні пп.2.3 б, 12.1 ПДР, що призвело до настання ДТП та пошкодження металевого огородження. Факт пошкодження металевого огородження ОСОБА_1 внаслідок ДТП підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення та фото з місця ДТП.
22 квітня 2025 року від Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" надійшли письмові пояснення, у яких підтримує позов повністю. Вказує, що після виплати страхового відшкодування за Полісом № ЕР/211302072, Позивачу стало відомо, що відповідно до Постанови Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 27.07.2023 року, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності відносно водія ОСОБА_1 за вчинення вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було закрито у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення. Відповідно до п. 32.1 статті 32 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону. Відтак,на переконання Позивача у Відповідача були відсутні правові підстави для отримання страхового відшкодування за Полісом №ЕР/211302072, який був укладений між ПрАТ "УПСК" та ОСОБА_1 .
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 31 березня 2025 року відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін. Розгляд справи по суті призначено на "23" квітня 2025 р. на 10:40 год.
Представники сторін у судове засідання 23.04.2025 не прибули.
22 квітня 2025 року від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника.
23 квітня 2025 року від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без його участі.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу, давши правову оцінку доказам, які мають значення для вирішення справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
29.09.2022 року між Приватним акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія" та ОСОБА_1 було укладено Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР/211302072. (арк.с. 7).
Згідно умов вказаного Полісу страхування Позивач взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку за участю забезпеченого транспортного засобу марки "Mercedes" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , сплатити страхове відшкодування за шкоду заподіяну третім особам.
Служба відновлення та розвиту інфраструктури у Рівненській області звернулася до Позивача із заявою про страхове відшкодування за Полісом №ЕР/211302072, посилаючись на той факт, що майно, а саме металеве огородження на а/д М-06 Київ-Чоп км 394-060 м було пошкоджено під час дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 20.06.2023 року, о 19 год. 10 хв. а/д М-06 Київ-Чоп км 394-060 м, з вини водія ОСОБА_1 , котрий керував забезпеченим транспортним засобом "Mercedes" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (арк.с. 11).
Згідно відповіді від НПУ на водія ОСОБА_1 було складено адміністративний протокол серії ААД №080808 за порушення п.п. 2.3.б., п. 12.1 ПДР. (арк.с. 8).
Відповідно до протоколу про адміністративне правовопрушення серії ААД №080808, 20.06.2023 о 19 год. 10 хв. на а/д М-06 Київ-Чоп, км 394+60 м, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем "Mercedes Benz", д.н.з. НОМЕР_2 , не був уважний, не стежив за дорожньою обстановко, не вибрав безпечну швидкість руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, внаслідок чого здійснив наїзд на перешкоду, а саме на дорожнє огородження (відбійник) і пошкодив його та транспорний засіб отримав механічні пошкодження, внаслідок чого завдані матеріальні збитки, чим порушив п.2.3 б, 12.1 ПДР, за що відповідальність передбачена ст.124 КУпАП. (арк.с. 62).
ОСОБА_1 надав письмові пояснення, у яких зазначив: " 20.06.2023 о 19 год 10 хв. на а/д М-06 Київ-Чоп 394 кілометр, я ОСОБА_1 керуючи своїм власним автомобілем Mercedes-Benz E200, НОМЕР_2 , зі сторони м.Львів в напрямку м.Рівне не впорався з керуванням та здійснив ДТП, а саме: здійснив наїзд на металеве огородження (відбійник), внаслідок чого мій транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень, я в свою чергу тілесних ушкоджень не отримав, медичної допомоги не потребую". (арк.с. 61).
У справі відсутні відомості щодо заперечень водієм ОСОБА_1 обставини, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №080808, зокрема і в частині щодо порушення ним вимог п.п. 2.3 б, 12.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст.124 КУпАП. Вказане підтверджується його підписом у протоколі.
Зі схеми місця ДТП - додаток до протоколу серії ААД080808, вбачається місце зіткнення транспортного засобу з металевим огородженням. Вказана схема підписана ОСОБА_1 . Зауваження до схеми місця ДТП не надававались. (арк.с. 60).
23.06.2023 року ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія повідомлено про ДТП за участі забезпеченого полісом №211302072 транспортного засобу "Mercedes-Benz" д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 внаслідок якої пошкоджено металеве огородження на а/д М-06 Київ-Чоп км 394+060 м.
02.07.2023 на замовлення ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" було проведено огляд пошкодженого металевого огородження на а/д М-06 Київ-Чоп, км 394+060 м, що підтверджується актом №35315 від 02.07.2023. (арк.с. 22).
23.07.2024 ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" виплачено відповідачу страхове відшкодування згідно Акту №037/037/025101/23/1 в розмірі 49660,09 грн., що підтверджує страховий акт №037/037/025101/23/1 та платіжне доручення №162227029 від 23.07.2024 року. (арк.с. 30-31).
У подальшому відповідно до Постанови Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 27.07.2023 року, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності водія ОСОБА_1 за вчинення вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було закрито у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що після здійснення виплати йому стало відомо, що відповідно до Постанови Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 27.07.2023 року, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності водія ОСОБА_1 за вчинення вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було закрито.
Посилаючись на п.1 ч. 2 статті 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" позивач вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для отримання страхового відшкодування за Полісом №ЕР/211302072, який був укладений між ПрАТ "УПСК" та ОСОБА_1 , оскільки страхова (регламентна) виплата не здійснюється також у разі, настання під час використання транспортного засобу дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої в особи, яка використовувала транспортний засіб, не виникла цивільно-правова відповідальність.
Тому позивач звернувся з даним позовом та просить суд стягнути безпідставно отримані кошти 49660,09 грн.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про страхування", страхування - це правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов'язаних з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Відповідно до ч.1 статті 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - цивільно-правова відповідальність) регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим Законом, іншими законами України і прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно ст.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ), потерпілі.
Згідно статті 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до абз.1 пункту 22.1. статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У ч.16 статті 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Відповідно до ч.1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов'язання.
Частиною 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що за загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
Відповідно до п.1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Деліктне зобов'язання за цих умов є первісним, основним зобов'язанням, підставою його виникнення є завдання шкоди.
Тобто деліктне зобов'язання виникає з факту завдання шкоди, а його сторонами зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).
Отже, обов'язковою передумовою виникнення договірного зобов'язання за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі, є попередня наявність деліктного зобов'язання.
Згідно ч.1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п.3 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.
У відповідності до ч.1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Під час застосування Закону до конкретних правовідносин, суд повинен керуватися як завданням судочинства, так і загальними засадами цивільного законодавства, серед яких, зокрема, засади, визначені пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України, такі, як справедливість, добросовісність та розумність.
За приписами статті 1212 Цивільного коексу України до випадків безпідставного набуття та збереження майна належить також збереження особою без достатніх правових підстав у себе виплати, яку вона відповідно до закону мала віддати (перерахувати) іншій особі відповідно до покладеного на неї за законом обов'язку (зменшення обов'язку).
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи-набувача її майна, що набуте чи збережене поза межами правової підстави, - у випадку, якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Зобов'язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави іменуються також зобов'язаннями з безпідставного збагачення.
Отже, у випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі, або ж коли набуття відбулось у зв'язку з договором, але не на виконання договірних умов.
Так, під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанова Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.09.2022 у справі № 913/703/20).
Такий підхід до розуміння норми статті 1212 Цивільного кодексу України відповідає змісту інституту набуття, збереження майна (грошових коштів) без достатньої правової підстави, адже очевидно, що у наведений спосіб відбувається збагачення страхувальника шляхом збереження власних коштів за рахунок виплати, що не мала бути взагалі сплачена.
Положення статті 1212 Цивільного колексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Вони застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином, витребування майна власником із чужого незаконного володіння, повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні, відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Відповідно до статті 1213 Цивільного колексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Пунктом 32.1. статті 32 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що відповідно до цього Закону страховик або МТСБУ не відшкодовує, зокрема, шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону.
Посилаючись на п.1 ч. 2 статті 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" позивач вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для отримання страхового відшкодування за Полісом №ЕР/211302072, який був укладений між ПрАТ "УПСК" та ОСОБА_1 , оскільки страхова (регламентна) виплата не здійснюється також у разі, настання під час використання транспортного засобу дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої в особи, яка використовувала транспортний засіб, не виникла цивільно-правова відповідальність.
Дубенським міськрайонним судом Рівненської області під час розгляду справи №559/2123/23 встановлено та викладено у постанові, зокрема, що: "Відсутні будь-які докази, що він керував транспортним засобом 20.06.2023 о 19:10 год, тому що о 18:58 транспортний засіб вже стояв знерухомлений, коли під'їхали працівники поліції, тобто за 12 хв до зазначеного в протоколах про адміністративне правопорушення часу. Біля автомобіля два чоловіка і не зафіксовано рух цього транспорного засобу та хто водій. Таким чином, сама подія правопорушення відсутня і спростована відеозаписами, що велись на бодікамеру поліцейських".
Поряд з тим, судом при розгляді даної справи враховуються висновки Верховного Суду викладені в постановах від 18.05.2022 у справі №442/2458/19, від 07.07.2021 у справі №646/989/18, від 17.06.2020 у справі №361/10096/14-ц, від 18.03.2020 у справі №328/2750/18, про те, що відсутність постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.04.2019 у справі №927/623/18 зроблено висновок, що не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами.
Суд зазначає, що позивач не вказує на те, що водій ОСОБА_1 не здійснив наїзд на перешкоду - дорожнє огородження (відбійник) і не пошкодив його.
Слід зауважити, що у матеріалах справи наявні пояснення ОСОБА_1 , у яких зазначив: "20.06.2023 о 19 год 10 хв. на а/д М-06 Київ-Чоп 394 кілометр, я ОСОБА_1 керуючи своїм власним автомобілем Mercedes-Benz E200, НОМЕР_2 , зі сторони м.Львів в напрямку м.Рівне не впорався з керуванням та здійснив ДТП, а саме: здійснив наїзд на металеве огородження (відбійник), внаслідок чого мій транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень, я в свою чергу тілесних ушкоджень не отримав, медичної допомоги не потребую".
Також відповідно до протоколу про адміністративне правовопрушення серії ААД №080808, 20.06.2023 о 19 год. 10 хв. на а/д М-06 Київ-Чоп, км 394+60 м, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем "Mercedes Benz", д.н.з. НОМЕР_2 , не був уважний, не стежив за дорожньою обстановко, не вибрав безпечну швидкість руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, внаслідок чого здійснив наїзд на перешкоду, а саме на дорожнє огородження (відбійник) і пошкодив його та транспорний засіб отримав механічні пошкодження, внаслідок чого завдані матеріальні збитки, чим порушив п.2.3 б, 12.1 ПДР, за що відповідальність передбачена ст.124 КУпАП. (арк.с. 62).
Крім того, судом враховано, що на замовлення позивача було виготовлено Звіт №35315 про незалежну оцінку вартості матеріального збитку пошкодженого майна - відбійник дорожній металевий, дата оцінки 02.07.2023. (арк.с. 14-21). Також складено страховий Акт №037/037/025101/23/1 від 213.07.2024 та добровільно здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 49660,09 грн., що підтверджує платіжне доручення №162227029 від 23.07.2024 року.
З матеріалів справи вбачається, що страховий акт №037/037/025101/23/1, який був вказаний в призначенні платежу за платіжним дорученням №162227029 від 23.07.2024 (за яким позивач перерахував відповідачу 49660,09 грн.) складений Департаментом врегулювання збитків Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" та погоджений начальником Управління розрахунків за договорами і провідним фахівцем Управління врегулювання збитків Департаменту врегулювання збитків Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (тобто самим позивачем).
Тож, враховуючи викладене вище, позивачем не доведено, що страхове відшкодування у розмірі 49660,09 грн. набуте відповідачем без достатньої правової підстави та те, що постанова від 27.07.2023 Дубенського міськрайонного суду Рівненської області у справі №559/2123/23 є підставою для зобов'язання відповідача повернути страхове відшкодування, оскільки матеріали справи містять інші належні докази завдання майнової шкоди ОСОБА_1 відповідачу у зв'язку з пошкодженням металевого огородження (відбійника).
Згідно з вимогами ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.
Враховуючи викладене у задоволенні позову слід відмовити.
Висновки суду.
За результатами розгляду спору та з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" до відповідача Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Рівненській області про стягнення безпідставно отриманих коштів 49660,09 грн. - задоволенню не підлягають.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повний текст рішення складено та підписано 25 квітня 2025 року.
Суддя Бережнюк В.В.