ЄУН 932/248/25
Провадження № 2/932/137/25
24 квітня 2025 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді Петуніна І. В.,
за участю секретаря - Тимощук К. А.
позивач: ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-фінанс»,
представник позивача: адвокат Руденко К. В.
відповідач: ОСОБА_1
представник відповідача: адвокат Хорошилов І. С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-фінанс» до ОСОБА_1 стягнення грошових коштів,-
І. Стислий виклад позиції та вимоги позивача
15.11.2024 до електронного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 80880 грн. 00 коп. На обґрунтування свого позову позивач зазначає, що 08.07.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» і ОСОБА_1 було укладено в електронній формі договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3804559, за яким ТОВ «Лінеура Україна» надало відповідачу кредит у розмірі 12 000 грн. 00 коп. строком на 36 днів, шляхом переказу на його платіжну карту № НОМЕР_1 емітовану АТ «КБ «ПриватБанк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2% від суми кредиту за кожен день користування (730% річних).
24.04.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» і ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» був укладений договір відступлення права вимоги № 24/04/24, за умовами якого ТОВ «Укрглобал-Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3804559.
Проте, ОСОБА_1 не виконав свої зобов'язання за кредитним договором № 3804559 від 08.07.2023 року, а тому на час переходу права вимоги до нового кредитора (позивача) по договору виникла заборгованість у розмірі 80880 грн., яка складається з 12 000 грн. 00 коп. основного боргу та 68880 грн. 00 коп. боргу за процентами.
За таких обставин, позивач ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 80880 грн. 00 коп. заборгованості за кредитним договором № 3804559 від 08.07.2023 року, а також понесені витрати на правову допомогу у сумі 10000 грн. 00 коп. та судовий збір в сумі 2422 грн. 40 коп.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи
17.04.2025 року представником відповідача - адвокатом Хорошиловим І.С. було подано відзив на позовну заяву, в якому представник зазначає, що з заборгованість відповідача була нарахована в період дії воєнного стану на території України з посиланням на законодавчі норми, вважає, що такі вказані нараховані відсотки підлягають списанню, також зазначає, що наявні у матеріали справи умови і правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача, таблиця банку, таблиця обчислення вартості кредиту та паспорт споживчого кредиту, які нібито були надані відповідачу для ознайомлення в матеріалах справи вістуні. Додатково зазначає, що вимога про стягнення витрат на правову допомогу є такою, що не підтверджена належними та допустимими доказами. У зв'язку із чим прохає суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
18.04.2025 до електронного суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, з якої вбачається наступне.
Щодо правомірності укладання договору № 3804559 від 08.07.2023, представник зазнає, що кредитний договір був укладений в електронному вигляді за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора. Кредитний договір було підписано позивачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію». Щодо правомірності набуття ТОВ «ФК «УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС» статусу кредитора зазначає, що 24.04.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» і ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» був укладений договір відступлення права вимоги № 24/04/24, за умовами якого ТОВ «Укрглобал-Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3804559. Щодо правомірності нарахування відсотків за договором № 3804559 від 08.07.2023 року, посилається на те, що Закон про споживче кредитування є спеціальним законом, що регулює правовідносини споживчого кредитування, нараховані штрафи первісним кредитором за невиконання умов кредитного договору підлягають сплаті відповідачем. Такою зазначає, що на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, ним було подано відповідні докази.
ІІІ. Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 14.01.2025 року відкрито провадження по справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Сторонам встановлено строк на подання заяв по суті справи.
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Судом встановлено, що 08.07.2023 року ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитний договір № 3804559, за умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 12 000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а той, у свою чергу, зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені цим договором (пункти 1.1, 1.2 договору).
Пунктами 1.3, 1.4 кредитного договору встановлено, що кредит надається строком на 350 днів під 2,00 % в день від суми кредиту.
Кредитний договір укладений сторонами дистанційно та підписаний ОСОБА_1 електронним підписом.
24 квітня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» і ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» укладено договір відступлення прав вимог № 24/04/24, за умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» за плату відступило позивачу своє право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне у майбутньому, до боржників за рядом договорів.
Пунктами 6.1, 6.2, 7.1, 7.2 Договору факторингу визначено, що Клієнт передає Фактору Права вимоги до Боржників які входять до Портфеля Заборгованості. Клієнт передає, а Фактор приймає Права вимоги в розмірі Портфеля Заборгованості. Права Вимоги переходять до Фактора після підписання Сторонами цього договору та виконання Фактором вимог п.7.2 Договору. В якості ціни за відступлення Прав вимоги Фактор сплачує Клієнту плату у розмірі 2185 366 грн. 65 коп. шляхом перерахування вказаної суми на вказаний у реквізитах цього договору рахунок.
Згідно платіжної інструкції № 783 від 24.04.2024 року ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» перерахувало ТОВ «Лінеура-Україна» 2185366 грн. 65 коп. як плату за відступлення прав вимоги за договором про відступлення прав вимоги № 24/04/24 від 24.04.2024 року.
V. Оцінка суду
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 628, 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частиною 1 статті 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості, яка заявлена позивачем, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У ч. 1 ст. 510 ЦК України, передбачено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов'язанні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлене договором або законом.
Тобто відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Статтею 514 ЦК України, передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому, у зв'язку із заміною кредитора у зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише суб'єктний склад у частині кредитора.
За ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Вказані правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18.
Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (ст. 517 ЦК України).
Відповідно до ст. 519 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов'язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28.07.2021 року у справі № 761/33403/17).
З наведених норм вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов'язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов'язанні кредитор.
Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.
Саме на первісного кредитора покладено обов'язок представити новому кредитору всі документі, які слугували підставою виникнення боргового зобов'язання у боржника, оскільки правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтями 77, 78 ЦПК України, визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За п. 3.1.2 Договору факторингу, для підтвердження наявності та дійсності Прав вимоги, Клієнт зобов'язується передати Фактору Документацію в порядку та строки, що передбачені Договором.
Згідно п. 5.3 Договору факторингу, факт здійснення між сторонами приймання-передачі Документації підтверджується відповідним Актом приймання-передачі за формою, що наведена у Додатку 2 до цього Договору.
Позивачем наданий Додаток 2 до цього Договору з формою Актом приймання-передачі. Але суд звертає увагу, що надана тільки форма цього Акту, а не сам Акт, тобто у формі відсутні дата складання Акту приймання-передачі та № і дата Договору факторингу щодо якого здійсненний цей акт.
Позивачем було заявлено клопотання про витребування від АТ «КБ «ПриватБанк» інформації щодо належності платіжної картки відповідачу та виписки по рахунку, однак суд вважає за необхідне відмовити у цьому клопотанні, оскільки відповідає не оспорює факт надходження йому грошових коштів.
Згідно ч. 2 ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Також, за змістом ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживчий кредит», у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.
Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Наведені приписи дають підстави для висновку, що ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживчий кредит» встановила обов'язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту. Подібні висновки викладено у постанові ВС від 08.12.2021 у справі № 409/1398/18.
Звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживчий кредит», не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно з цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов'язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором. При цьому суд враховує висновки, викладені у постанові ВС від 21.09.2022 у справі № 751/11211/16-ц.
Однак, матеріали справи не містять жодного доказу виконання позивачем ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживчий кредит» про досудове врегулювання спору.
Таким чином, враховуючи відсутність у справі належних та допустимих доказів щодо відступлення права вимоги від первісного кредитора ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс», який має право вимоги до ОСОБА_1 , відсутність виконання позивачем ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживчий кредит» про досудове врегулювання спору, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами
З огляду на вимоги ч. 1 ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що в задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп. відшкодуванню не підлягає та витрати на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн. залишити за позивачем.
На підставі викладеного, ст.ст. 207, 526, 546, 626, 628, 634, 638, 1048, 1050, 1054, 1055 ЦК України та керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-289 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-фінанс» до ОСОБА_1 стягнення грошових коштів - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складено та підписано 24.04.2025.
Суддя: І. В. Петунін