65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"14" квітня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5229/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.
при секретарі судового засідання: Задорожному А.О.;
за участю представників:
прокурор: Уліцька А.В.;
від позивача: не з'явився;
від відповідача 1: не з'явився;
від відповідача 2: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом: за позовом Керівника Роздільнянської окружної прокуратури (67400, Одеська обл., м. Роздільна, вул. Ярослава Мудрого, буд. 8; код ЄДРПОУ 03528552) в інтересах держави в особі Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області (67100, Одеська обл., Роздільнянський р-н, селище Велика Михайлівка, вул. Центральна, буд. 123, код ЄДРПОУ 04379367)
до відповідачів: 1. Великокомарівського ліцею Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області (67114, Одеська обл., Роздільнянський р-н, село Великокомарівка, вул. Центральна, буд. 68б; код ЄДРПОУ 26363705);
2.Селянського господарства "ВІКТОРІЯ" (67114, Одеська обл., Великомихайлівський р-н, село Великокомарівка, вул.Миру, буд. 37а; код ЄДРПОУ 31206687);
про визнання договору недійсним, та зобов'язання вчинити певні дії, -
1. Суть спору.
28.11.2024 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява (вх.№5362/24) керівника Роздільнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області звернувся до відповідачів - Великокомарівського ліцею Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області та Селянського господарства "ВІКТОРІЯ", в якій позивач просить суд визнати недійсним договір про спільну діяльність від 15.10.2020 за № 1-СП, укладений між Великокомарівським НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів-дитячий садок» (Великокомарівський ліцей Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області) з Селянським господарством «Вікторія» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5121680500:01:002:0500, та зобов'язати Селянське господарство «Вікторія» звільнити дану земельну ділянку та повернути її Великомихайлівській селищній раді Роздільнянського району Одеської області.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що договір укладений між Великокомарівським ліцеєм та СГ «Вікторія» є удаваним та містить ознаки іншого правочину, а саме договору оренди землі.
2. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду від 03.12.2024 було відкрито провадження у справі №916/5229/24, за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання.
11.12.2024 до суду від СГ "ВІКТОРІЯ" надійшло клопотання в якій представник відповідача просить суд забезпечити його участь у судовому засіданні, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із застосуванням сервісу EasyCon. (вх.№44316/24).
19.12.2024 до суду від СГ "ВІКТОРІЯ" надійшов відзив на позовну заяву (вх.№46363/24).
У судовому засіданні 19.12.2024, суд ухвалою у протокольній формі встановив строк для надання відповіді на відзив до 30.12.2024, для надання заперечень до 14.01.2025 та відклав розгляд справи на 20.01.2025 о 14:20.
30.12.2024 до суду від Роздільнянської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив (вх.№46301/24).
У судовому засіданні 20.01.2025, суд ухвалою у протокольній формі відклав розгляд справи на 06.02.2025 о 14:40.
06.02.2025 до суду від Роздільнянської окружної прокуратури надійшла заява про зміну предмету позову (вх.№4222/24).
У судовому засіданні 06.02.2025, суд оголосив ухвалу у протокольній формі про закриття підготовчого провадження та призначення до розгляду справи по суті 10.03.2025 о 14:00.
У судовому засідання 10.03.2025, суд без оформлення окремого документа оголосив перерву в розгляді справи по суті до 14.04.2025 о 14:00.
У судовому засідання 14.04.2025, за участі прокурора, суд проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду у справі та відклав складення повного рішення до 24.04.2025.
3. Аргументи учасників справи.
3.1. Аргументи керівника Роздільнянської окружної прокуратури.
У якості обґрунтування своїх вимог, прокуратура вказує, що укладений між Великокомарівським НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів-дитячий садок» (Великокомарівський ліцей Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області) та Селянським господарством «Вікторія» Договір про спільну діяльність щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5121680500:01:002:0500, є удаваним та містить ознаки іншого правочину, а саме договору оренди земельної ділянки.
Прокурор вказує, що з аналізу законодавства вбачається, що за своєю суттю спільна діяльність на основі договору є договірною формою об'єднання осіб для досягнення спільної мети. Водночас, аналіз положень спірного договору та фактичні відносини, що склалися на підставі спірного договору, не відповідають умовам спільної діяльності, передбаченим ст. ст. 1130-1134 ЦК України.
Відтак, прокурор вважає, що в даному випадку відповідачами було порушено інтереси держави, а саме укладено спірний договір з грубим порушенням вимог законодавства, що порушує встановлений законодавством порядок набуття та реалізації прав на землю, а також майнові інтереси держави щодо володіння, розпорядження та користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення.
Прокурор зазначає, що Великокомарівський ліцей Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області передав фактично майно (земельну ділянку) СГ «ВІКТОРІЯ» та поклав на неї обов'язок вносити плату за таке фактичне використання землі у розмірі 10 відсотків від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки за поточний рік платежу від отриманого прибутку з реалізованої продукції за таке використання, що суперечить та не відповідає вимогам ЦК України щодо умов договору про спільну діяльність.
Враховуючи викладене, прокурор стверджує зазначений договір про спільну діяльність від 15.10.2020, укладений між Великокомарівським навчально-виховним комплексом «Загальної освітньої школи І-ІІІ ступенів - Дитячий садок», правонаступником якого є Великокомарівський ліцей Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області та Селянським господарством «ВІКТОРІЯ» є прихованим договором оренди землі, його зміст суперечить вимогам ЦК України, ЗК України, Закону України «Про оренду землі», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25.12.2015 за № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а тому підлягає визнанню недійсним.
3.2. Аргументи учасників справи СГ "ВІКТОРІЯ".
У якості заперечень позовних вимог, СГ "ВІКТОРІЯ" зазначає, що позивачем не доведено, що на момент звернення з позовною заявою Великокомарівський ліцей фактично передав СГ «ВІКТОРІЯ» земельну ділянку в користування, факт вибуття земельної ділянки з оперативного володіння Великокомарівського ліцею, та той факт, що СГ «ВІКТОРІЯ» фактично володіє та користується земельною ділянкою.
Відповідач вказує, що оскільки матеріалами справи вказані факти не підтверджено, правомірним є висновок, що фактично земельна ділянка перебуває у користуванні та володінні Великокомарівського ліцею/
СГ "ВІКТОРІЯ" зазначає, що сторони спірного договору передбачали, що Великокомарівське НВК є землекористувачем земельної ділянки, загальною площею 41,9991 га, кадастровий номер: 5121682800:01:002:0216, розташованою в Одеській області, Великомихайлівському районі, Великокомарівській сільській раді (за межами населеного пункту), що підтверджується Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №206023, та зацікавлено у повному сільськогосподарському цикли обробки земельної ділянки, вирощування та збирання сільськогосподарського врожаю під наглядом спеціалізованої аграрної компанії, яка має відповідні основні фонди, фінансування та робітників з відповідною кваліфікацією, здійснення статутних заходів направлених на навчання учнів навчального закладу.
Враховуючи зазначене, СГ "ВІКТОРІЯ" зазначає про помилковість доводів позивача щодо удаваності спірного правочину та вказує, що за своєю правовою природою оспорюваний договір є саме договором про спільну діяльність, а не договором оренди. У зв'язку з чим просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
4. Фактичні обставини справи встановлені судом.
12.10.2010 Великомихайлівською районною державною адміністрацією Одеської області, на підставі розпорядження №196/А-2010 від 29.04.2010, Загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів с.Великокомарівка Великомихайлівського району Одеської області, було видано державний акт про право постійного користування земельною ділянкою, площа якою складає 41,9991 га, яка розташована на території Селищної ради (за межами населеного пункту) для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства.
Рішенням Великомихайлівської селищної ради Одеської області від 14.09.2016 № 474 «Про зміну назви Великокомарівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів села Великокомарівка Великомихайлівського району Одеської області» створено Навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дитячий садок» села Великокомарівка Великомихайлівського району Одеської області (скорочена назва Великокомарівський НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів-дитячий садок»), а також затверджено статут Великомихайлівського НВК «Загальноосвітня школа І-ІІІ ст.-дитячий садок».
Згідно до Статуту Великокомарівського ліцею Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області (далі - Статут) Великокомарівський ліцей Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області (далі - Ліцей) є об'єктом комунальної власності Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області (далі - Власник). Ліцей є правонаступником Великокомарівського навчально-виховного комплексу «Загальної освітньої школи І-ІІІ ступенів - Дитячий садок» та колишньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Великокомарівка раніше Великомихайлівського району Одеської області.
За п. 1.6. Статуту, Ліцей є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунок в установі банку, круглу печатку зі своїм найменуванням, ідентифікаційний номер, а також бланки організаційно-розпорядної документації і штампи, необхідні для реорганізації своєї роботи.
Відповідно до п. 1.7. Статуту, засновником Ліцею є Великомихайлівська селищна рада Роздільнянського району Одеської області.
Ліцей є неприбутковим та фінансується з бюджету (п. 1.11. Статуту).
За пунктом 1.15. Статуту, Ліцей самостійно приймає рішення і здійснює діяльність в межах своєї компетенції, передбаченої законодавством України, та власним Статутом.
Управління Ліцею здійснюється його засновником (п. 5.1. Статуту).
Згідно п. 6.1, п. 6.2 Статуту, майно Ліцею складають матеріальні та нематеріальні активи, основні фонди та оборотні засоби, а також інші цінності, вартість яких відображено у балансі Ліцею. Майно ліцею належить Власнику та закріплено за Ліцеєм на праві оперативного управління.
Відповідно до п. 6.8. Статуту, майно Ліцею не може бути передано в оренду, безоплатне користування, заставу, не може бути внеском до статутного фонду інших юридичних осіб та не може бути проданим, переданим або відчуженим на інших підставах без згоди Власника. Списання майна Ліцею проводиться також лише за згодою галузевого відділу та Власника.
За пунктом 7.2. Статуту, джерелами формування кошторису Ліцею с:
- кошти місцевого, державного бюджету у розмірі, передбаченому нормативами фінансування загальної середньої освіти для забезпечення вивчення предметів в обсязі Державних стандартів освіти;
- кошти фізичних, юридичних осіб;
- кошти, отримані за надання платних послуг;
- доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, навчально-дослідних ділянок, підсобних господарств, від здачі в оренду приміщень, споруд, обладнання, землі;
- благодійні внески юридичних і фізичних осіб.
15.10.2020 між Великокомарівським НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів-дитячий садок» (Сторона - 1) та СГ «ВІКТОРІЯ» (Сторона - 2) укладено Договір №1-СП про спільну діяльність (далі - Договір), відповідно до статті 1, предметом даного Договору, є організація та проведення Сторонами спільного обробітку земельної ділянки, землекористувачем якої є Сторона - 1, загальною площею 41,9991 га, кадастровий номер - 5121680500:01:002:0500, розташованою в Одеській області, Великомихайлівський район, Великокомарівська сільська рада (за межами населеного пункту), що підтверджується Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №206023 від 12.10.2010 (надалі - земельна ділянка), з метою досягнення спільного результату (цілей) внаслідок спільного обробітку землі; здійснення Стороною-2 заходів, направлених на збереження та підвищення якісних характеристик земельної ділянки, запобігання забур'яненню, деградації, ерозії земельної ділянки; здійснення Стороною-2 підвищення врожайності на земельній ділянці; надання теоретичних знань та практичних навиків учням Сторони-1 у сфері сільського господарства під час здійснення Стороною-2 заходів з вирощування, збереження та збирання врожаю відповідного року.
Відповідно до п.2.1. ст. 2 Договору, задля досягнення мети Договору, викладеної в п.1.1. Договору, вкладом Сторони-1 є надання права доступу Стороні-2 до Земельної ділянки для спільного обробітку земельної ділянки та використання земельної ділянки для посіву сільськогосподарської культури.
Згідно з п.2.2. ст. 2 Договору, задля досягнення мети Договору, викладеної в п.1.1. Договору, вкладом Сторони-2 є праця своїх працівників із застосуванням власного інвентарю, техніки для спільного обробітку землі, посівні матеріали, паливно-мастильні матеріали, засоби захисту рослин тощо.
Відповідно до п. 3.3.1, п. 3.3.2 Договору, Сторона - 2 перераховує Стороні - 1 отриманий прибуток від реалізації продукції у розмірі, що дорівнює 10 відсоткам від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки за поточний рік платежу (дані нормативної грошової оцінки з Держгеокадастру для земель сільськогосподарського призначення); інші кошти від отриманого прибутку під час реалізації Продукції.
Згідно п. 3.6 Договору, грошові кошти, які належать Стороні - 1, Сторона - 2 перераховує на банківський рахунок наданий Стороною - 1, протягом 10 днів з дня продажу повного об'єму зібраної у відповідному сільськогосподарському році продукції.
Умовами п. 4.1, п. 4.2 Договору передбачено, що сторони погодили, що керівництво спільною діяльністю та ведення справ доручається Стороні - 2, з правом укладення з третіми особами договорів щодо реалізації продукції. На Сторону - 2 покладається обов'язок з:
- проведення всього комплексу заходів з ефективного ведення сільськогосподарської діяльності на земельній ділянці (п.4.2.1 Договору);
- організація сільськогосподарських робіт, пов'язаних із виконанням предмету цього договору (п. 4.2.2 Договору);
- укладення договорів з третіми особами направленими на реалізацію Продукції (п.4.2.3 Договору).
Відповідно до п. 5.1 Договору Сторони погодили, що до моменту збирання Стороною - 2 вражаю на земельній ділянці, Сторона - 1 утримується від будь-яких дій, направлених на дострокове розірвання цього договору чи інших дій, направлених на блокування доступу Стороні - 2 до земельної ділянки та врожаю Сторони - 2. У будь-якому випадку, Сторона - 1 гарантує Стороні - 2 збереження права на збирання останньою врожаю, який вирощується Стороною - 2 на земельній ділянці.
За п.6.1. Договору, цей Договір набуває чинності в момент його підписання Сторонами та діє до 31.12.2026.
Відповідно до Додатку №1 від 15.10.2020 до Договору, сторони погодили спільну діяльність на 2020-2021 рік, відповідно до якого:
площа посіву - 41,9991 га.;
сільськогосподарська культура - озима пшениця;
усі роботи з посіву, догляду, збирання врожаю, покладені на Сторону-2 за її кошти;
землеобробні роботи покладаються на Сторону-2.
Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, державним реєстратором Арцизької міської рада Сідлецькою О.М., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), №59373890 від 20.07.2021 було проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянка з кадастровим номером 5121680500:01:002:0500, за Великомихайлівською селищною радою Роздільнянського району Одеської області, код ЄДРПОУ 04379367, вказане вбачається з інформаційної довідки №394691029.
Відповідно до витягу №НВ-9948221612024 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 12.09.2024, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5121680500:01:002:0500 становить вартість 1 299 556,46 грн.
Як вбачається з довідки відділу освіти, культури, молоді та спорту Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області за №01-29/253 від 02.08.2024, сума сплати Селянським господарством «ВІКТОРІЯ» платежів за договором про спільний обробіток земельної ділянки від 15.10.2020 складає:
за 2020 - нараховано та сплачено 30 912, 37 грн.;
за 2021 - нараховано та сплачено 123 649, 52 грн.;
за 2022 - нараховано та сплачено 123 649, 52 грн.;
за 2023 - нараховано та сплачено 123 649, 52 грн.;
за 2024 - нараховано 130000,00 грн. та сплачено 76 430, 68 грн.
Як вбачається за наявної в матеріалах справи копії листа, заступник керівника Роздільнянської окружної прокуратури звертався до виконувача обов'язків голови Великомихайлівської селищної ради із листом за №62-2791ВИХ-24 від 16.07.2024, в якому зазначав, що укладений між Великокомарівським НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів-дитячий садок» та СГ «ВІКТОРІЯ» є удаваним та містить ознаки іншого правочину, а саме договору оренди землі.
На вказаний лист Начальником відділу освіти, культури, молоді та спорту Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області листом №01-29/252 від 02.08.2024 надано копії запитуваних документів.
Листом за №62-3369ВИХ-24 від 16.09.2024, керівник Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області повідомляв Виконувача обов'язків голови Великомихайлівської селищної ради стосовно того, що за умовами оспорюваного Договору, СГ «Вікторія» фактично надано право самостійно господарювати на землі, використовувати земельну ділянку для вирощування сільськогосподарської продукції, тобто передано земельну ділянку у платне користування, при цьому договір оренди земельної ділянки відповідно до вимог Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі» не укладено.
З урахуванням наведеного, у відповідності до вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» керівник прокуратури просив у строк до 23.09.2024 надати на адресу Роздільнянської окружної прокуратури інформацію чи вживались Великомихайлівською селищною радою Роздільнянського району заходи щодо скасування вищевказаного договору про спільний обробіток земельної ділянки від 15.10.2020 та повернення земельної ділянки та у разі невжиття відповідних заходів зазначити причини.
У відповідь на даний лист, відділ освіти, культури, молоді та спорту Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області повідомив прокурора, що про те, що укладений між сторонами Договір про спільну діяльність є удаваним та містить ознаки іншого правочину, а саме договору оренди землі, відділ дізнався лише із листа Роздільнянської окружної прокуратури. Водночас, у зв'язку з відсутністю посади юриста Великомихайлівською селищною радою не вживались заходи щодо скасування даного Договору, та Великомихайлівська селищна рада не має можливості подати позов щодо скасування зазначеного договору.
Також про неможливість самостійного вжиття заходів щодо оспорювання укладення Договору з підставі відсутності посади юриста, зазначав В.о. селищного голови Великомихайлівської селищної ради у листі №1647/02-13 від 07.10.2024.
Враховуючи зазначене, керівник Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області направив В.о. селищного голови Великомихайлівської селищної ради повідомлення за №62-4237ВИХ-24 від 22.11.2024, в порядку п.4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», в якому повідомляв, що Роздільнянською окружною прокуратурою в порядку господарського судочинства буде скеровано до суду позовну заяву на захист інтересів держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції спірних правовідносинах: Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області до Селянського господарства «ВІКТОРІЯ» про визнання недійсним договору про спільну діяльність від 15.10.2020 за №1-СП та повернення земельної ділянки.
Також судом встановлено, що рішенням Господарського суду Одеської області від 26.04.2021 по справі №916/1007/20, визнано недійсним договір про спільний обробіток земельної ділянки №6 від 02.09.2016, укладений між СГ “Вікторія» та Загальноосвітньою школою I-III ступенів села Великокомарівка Великомихайлівського району Одеської області, назву якої було змінено на Навчально-виховний комплекс “Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-дитячий садок» села Великокомарівка Великомихайлівського району Одеської області.
5. Позиція суду.
5.1. Щодо підстав звернення прокурора з позовом до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зазначене конституційне положення встановлює обов'язок органам державної влади, органам місцевого самоврядування та їх посадовим особам дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень.
Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 01.04.2008 року №4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
Відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про прокуратуру", прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
На прокуратуру покладаються такі функції: зокрема, у випадках, визначених Законом, представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом, та гл. 12 розд. III Цивільного процесуального кодексу України (п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону).
Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини 4 цієї статті, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абз. 1, 2 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абз. 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").
Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 року №3-рп/99, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" дійшов висновку, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).
Так, здійснивши аналіз абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Велика Палата Верховного Суду в п. 37 постанови від 26.06.2019 року у справі № 587/430/16-ц дійшла висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
У пункті 76 постанови від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вищевказаний висновок та зазначила, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття «компетентний орган» у цій постанові вживається в значенні органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в п. 69 постанови від 26.06.2019 року у справі № 587/430/16-ц, пп. 8.19 постанови від 06.07.2021 року у справі № 911/2169/20 та п. 40 постанови від 18.01.2023 року у справі № 488/2807/17, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 (12-72гс19), сам факт незвернення до суду обраного прокурором позивача з відповідним позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що зазначений орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
У постанові від 26.07.2018 по справі №926/1111/15 Верховний Суд зазначив, що прокурор, встановивши не усунуті порушення інтересів держави, має не тільки законне право, а й обов'язок здійснити захист таких інтересів, обравши при цьому один із способів захисту.
Як було встановлено судом, прокурор звертався до Великомихайлівської селищної ради із листами №62-2791ВИХ-24 від 16.07.2024, №62-3369ВИХ-24 від 16.09.2024 в яких вказував про виявлені порушення та просив повідомити, чи вживались заходи щодо звернення до суду з позовом відносно спірної земельної ділянки, а в разі невжиття таких заходів, повідомити про причини.
У відповідь на вказані листи, Великомихайлівська селищна рада, у листах №01-29/252 від 02.08.2024 та №1647/02-13 від 07.10.2024, зазначала що про вказані обставини стало відомо лише з листів прокуратури, та у зв'язку з відсутністю посади юриста, вказувала про неможливість звернення з позовом до суду.
У зв'язку з чим, керівник Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області направив В.о. селищного голови Великомихайлівської селищної ради повідомлення в порядку п.4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» за №62-4237ВИХ-24 від 22.11.2024, в якому зазначала про звернення з позовом до суду в порядку господарського судочинства.
Таким чином, прокурор, у відповідності з вимогами ст.131-1 Конституції України, ст.53 Господарського процесуального кодексу України, має всі правові підстави для звернення до суду з даним позовом з метою забезпечення належного та своєчасного захисту порушених інтересів держави.
5.2. Щодо заявлених позовних вимог прокурора по суті спору.
Статтею 11 ЦК України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, згідно з чинним законодавством, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу, згідно з якою, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (таку правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17).
Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на його зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов'язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.
Подібна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 927/1099/22, від 23.01.2019 у справі № 522/14890/16-ц, від 15.06.2018 у справі № 916/933/17, від 15.05.2018 у справі № 906/854/17, постанові Верховного Суду України від 07.09.2016 у справі № 6-1026цс16.
За удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Тобто, удаваний правочин своєю формою приховує реальний правочин.
Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховання іншого правочину, суд на підставі положень ст. 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, які регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.
Як було встановлено судом, 15.10.2020 між Великокомарівським НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів-дитячий садок» (Сторона-1) (далі- Ліцей) та СГ «ВІКТОРІЯ» (Сторона-2) укладено Договір №1-СП про спільну діяльність (далі - Договір), статтею 1 даного Договору передбачено, що його предметом, є організація та проведення Сторонами спільного обробітку земельної ділянки, землекористувачем якої є Сторона - 1, загальною площею 41,9991 га, кадастровий номер - 5121680500:01:002:0500, розташована в Одеській області, Великомихайлівський район, Великокомарівська сільська рада (за межами населеного пункту), що підтверджується Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №206023 від 12.10.2010 (надалі - земельна ділянка), з метою досягнення спільного результату (цілей) внаслідок спільного обробітку землі; здійснення Стороною-2 заходів, направлених на збереження та підвищення якісних характеристик земельної ділянки, запобігання забур'яненню, деградації, ерозії земельної ділянки; здійснення Стороною-2 підвищення врожайності на земельній ділянці; надання теоретичних знань та практичних навиків учням Сторони-1 у сфері сільського господарства під час здійснення Стороною-2 заходів з вирощування, збереження та збирання врожаю відповідного року.
Відповідно до п.2.1. ст. 2 Договору, задля досягнення мети Договору, викладеної в п.1.1. Договору, вкладом Ліцею є надання права доступу СГ «ВІКТОРІЯ» до земельної ділянки для спільного обробітку земельної ділянки та використання земельної ділянки для посіву сільськогосподарської культури. Водночас, вкладом СГ «ВІКТОРІЯ», з п.2.2. ст. 2 Договору, є праця своїх працівників із застосуванням власного інвентарю, техніки для спільного обробітку землі, посівні матеріали, паливно-мастильні матеріали, засоби захисту рослин тощо.
За приписами частин 1, 2 ст. 1130 ЦК України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
Статтею 1131 ЦК України визначено, що договір про спільну діяльність укладається в письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.
За договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети (ст. 1132 ЦК України).
Отже, зі змісту вказаних норм вбачається, що за своєю суттю спільна діяльність на основі договору є договірною формою об'єднання осіб для досягнення спільної мети.
Між тим, відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку в володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.
Таким чином, на відміну від договору про спільну діяльність, договір оренди землі укладається з метою отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі.
При цьому, правовими наслідками договору оренди землі, для однієї сторони (орендодавця) є отримання плати за надане в користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).
З моменту укладення договору оренди землі орендар набуває право володіти та користуватися земельною ділянкою на умовах такого договору та з дотриманням вимог земельного законодавства.
Таким чином, на відміну від інших договорів, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користування земельною ділянкою, вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі та отримання прибутку. При цьому правовим наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане в користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки) на визначений строк.
Відповідно до умов укладеного між сторонами договору про спільну діяльність, на його підставі Ліцей передав СГ «ВІКТОРІЯ» земельну ділянку, а останнє фактично набуло можливість використовувати її для здійснення власної господарської діяльності.
Так, за умовами договору на Ліцей покладається надання доступу СГ «ВІКТОРІЯ» до земельної ділянки для спільного обробітку земельної ділянки та використання земельної ділянки для посіву сільськогосподарської культури.
Натомість на СГ «ВІКТОРІЯ», згідно умов Договору, покладається - праця працівників із застосуванням власного інвентарю, техніки для спільного обробітку землі, посівні матеріали, паливно-мастильні матеріали, засоби захисту рослин, а також продаж зібраної продукції за самостійно визначеною ціною. Крім того, на СГ «ВІКТОРІЯ» покладається обов'язок з проведення всього комплексу з ефективного ведення сільськогосподарської діяльності на земельній ділянці та організації сільськогосподарських робіт, пов'язаних із виконанням предмету Договору.
При цьому, СГ «ВІКТОРІЯ», зобов'язується перераховувати Ліцею отриманий прибуток від реалізації продукції у розмірі, що дорівнює 10 відсоткам від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за поточний рік платежу. Грошові кошти у зазначеному розмірі СГ «ВІКТОРІЯ» перераховує на банківський рахунок наданий Ліцеєм, протягом 10 днів з дня продажу повного об'єму зібраної у відповідному сільськогосподарському році продукції.
Таким чином, суд зазначає, що метою укладеного договору для СГ «ВІКТОРІЯ» виступає обробіток земельної ділянки та отримання врожаю, і, як наслідок, прибутку від його реалізації, а для Ліцею - отримання плати за використання СГ «ВІКТОРІЯ» належної йому на праві постійного користування земельної ділянки.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що укладений між сторонами договір не містить ознак, передбачених для договору про спільну діяльність, оскільки ні за структурою, ні за змістом не відповідає положенням Глави 77 ЦК України, а фактично він містить всі ознаки договору оренди, оскільки в даному випадку весь цикл вирощування сільськогосподарських культур здійснюється СГ «ВІКТОРІЯ» одноособово, а Ліцей лише надає земельну ділянку і не приймає участі в її обробітку та реалізації продукції. Також суд вказує, що розподіл отриманого прибутку за реалізацію продукції вирощеної на земельній ділянці, шляхом сплати СГ «ВІКТОРІЯ» на користь Великокомарівського НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів-дитячий садок» 10 відсотків від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, є нічим іншим як орендною платою.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про оренду землі», орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Статтею 324 Цивільного кодексу України унормовано, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Суд вказує, що земельна ділянка є комунальною власністю, оскільки належить на праві власності Великомихайлівській селищній раді Роздільнянського району Одеської області та у Ліцею наявне лише право постійного користування, в той час як правовий статус постійних землекористувачів визначається статтями 92, 95, 96 Земельного кодексу України, якими не передбачено права постійного землекористувача передавати земельну ділянку у вторинне користування (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.06.2019 у справі № 910/22880/17).
Ліцей як постійний землекористувач, наділений правомочностями лише щодо володіння та користування земельною ділянкою, водночас правом розпоряджатися такою земельною ділянкою, у тому числі надавати її в користування третім особам, наділений орган, уповноважений державою на здійснення відповідних функцій.
Державний акт на право постійного користування також не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки надавати третім особам земельну ділянку, тобто розпоряджатися нею, у тому числі шляхом надання в оренду, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення вказаних функцій.
Отже, земельна ділянка, що є предметом оспорюваного правочину, взагалі не могла бути передана Ліцеєм в користування іншим особам.
Таким чином, враховуючи, що оспорюваний договір не є договором про спільну діяльність, а є прихованим договором оренди землі, його зміст суперечить вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі» та не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, Ліцеєм не дотримано спеціальної процедури укладення спірного договору, у останнього відсутні правові підстави для передання в користування СГ «ВІКТОРІЯ» земельної ділянки, а тому є підстави для визнання недійсним Договору про спільну діяльність від 15.10.2020, укладеного між Великокомарівським ліцеєм Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області та Селянським господарством «Вікторія», через його удаваність та вчинення з метою, що суперечить інтересам держави, а предмет угоди - земельна ділянка площею 41,9991 га з кадастровим номером 5121680500:01:002:0500, що розташована на території Великокомарівської ТГ (за межами населеного пункту) Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, в силу ст. 216 ЦК України підлягає поверненню.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Статтею 387 ЦК України, передбачено право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Згідно зі ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Положення глави 83 ЦК України, застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Статтею 1213 ЦК України, передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред'явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі. Узагальнюючи викладе, можна дійти висновку про те, що кондикція - позадоговірний зобов'язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб'єктним складом підпадає під визначення зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.
Таким чином, підстави застосування положень статті 1212 ЦК України є більш широкими, ніж статті 387, 388 цього Кодексу. Наявність підстав для витребування майна за статтею 387 ЦК України не виключає застосування положень статті 1212 цього Кодексу в частині, що не суперечать положенням статті 387 ЦК України.
У постанові Верховного Суду від 15.11.2024 у справі № 905/20/23 зазначено, що до правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Окрім цього, якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною; правові наслідки виконання двостороннього недійсного правочину охоплюють собою двосторонню реституцію; законом можуть бути встановлені особливі умови застосування наслідків, визначених у ст. 216 Цивільного кодексу України, або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Отже, наслідками недійсності правочину є поновлення сторін у початковому становищі (двостороння реституція), тобто взаємне повернення переданого за недійсним правочином, яке може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за правочином, залишається у його сторони.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п.29). Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" своєму рішенні від 18.07.2006 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
З урахуванням встановлених обставин, суд доходить висновку що позовні вимоги керівника Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області до Великокомарівського ліцею Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області та Селянського господарства "ВІКТОРІЯ", про визнання недійсним договору про спільну діяльність від 15.10.2020 за № 1-СП, укладеного між Великокомарівським НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів-дитячий садок» (Великокомарівський ліцей Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області) та Селянським господарством «Вікторія» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5121680500:01:002:0500, та зобов'язати Селянське господарство «Вікторія» звільнити дану земельну ділянку та повернути її Великомихайлівській селищній раді Роздільнянського району Одеської області, є обґрунтованими, такими що відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, не спростовані відповідачами під час розгляду справи, відтак, підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з пп. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Подаючи у даній справі позовну заяву через підсистему "Електронний суд", керівник Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області надав квитанцію про сплату Одеською обласною прокуратурою 6056,00 грн судового збору.
Водночас, суд зазначає, що відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
За правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.11.2022 у справі № 916/228/22, особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи «Електронний суд», мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України «Про судовий збір».
Отже, з урахуванням зазначених положень та висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.11.2022 у справі № 916/228/22, а також з огляду на обставини подання керівником Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області позовної заяви через підсистему «Електронний суд», розмір судового збору, який підлягав сплаті за звернення до суду першої інстанції становить 4844,80 грн. (6056,00 грн. х 0,8).
Також, враховуючи що позовні вимоги позивача під час розгляду справи знайшли підтвердження в повному обсязі, то з Великокомарівського ліцею Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області та Селянського господарства "ВІКТОРІЯ" на користь Одеської обласної прокуратури підлягає стягненню 4844,80 грн судового збору за розгляд цієї справи в суді першої інстанції.
При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що він має право звернутися до суду з клопотанням про повернення надлишково сплаченого судового збору в порядку, передбаченому ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 129, 130, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд -
1.Позов задовольнити.
2.Визнати недійсним договір про спільну діяльність від 15.10.2020 за №1-СП, укладений між Великокомарівським ліцеєм Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області (67114, Одеська обл., Роздільнянський р-н, село Великокомарівка, вул. Центральна, буд. 68б; код ЄДРПОУ 26363705) з Селянським господарством "ВІКТОРІЯ" (67114, Одеська обл., Великомихайлівський р-н, село Великокомарівка, вул. Миру, буд. 37а; код ЄДРПОУ 31206687) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5121680500:01:002:0500 загальною площею 41,9991 га, що розташована на території Великокомарівської ТГ (за межами населеного пункту) Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області.
3.Зобов'язати Селянське господарство "ВІКТОРІЯ" (67114, Одеська обл., Великомихайлівський р-н, село Великокомарівка, вул. Миру, буд. 37а; код ЄДРПОУ 31206687) звільнити земельну ділянку площею 41,9991 га з кадастровим номером 5121680500:01:002:0500 вартістю 1 299 556,46 грн., що розташована на території Великокомарівської ТГ (за межами населеного пункту) Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, яку Селянське господарство "ВІКТОРІЯ" займає на підставі договору про спільну діяльність від 15.10.2020 за №1-СП.
4.Стягнути з Великокомарівського ліцею Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області (67114, Одеська обл., Роздільнянський р-н, село Великокомарівка, вул. Центральна, буд. 68б; код ЄДРПОУ 26363705) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Італійська, 3, код ЄДРПОУ 03528552) 2422/дві тисячі чотириста двадцять дві/грн 40 коп. витрат зі сплати судового збору.
5.Стягнути з Селянського господарства "ВІКТОРІЯ" (67114, Одеська обл., Великомихайлівський р-н, село Великокомарівка, вул.Миру, буд. 37а; код ЄДРПОУ 31206687) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Італійська, 3, код ЄДРПОУ 03528552) 2422/дві тисячі чотириста двадцять дві/грн 40 коп. витрат зі сплати судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Повне рішення складено 24 квітня 2025 р.
Суддя Ю.М. Невінгловська